Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. Кива Ілля Володимирович — Вікіпедія
Кива Ілля Володимирович — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кива.
Кива Ілля Володимирович
Народився2 червня 1977(1977-06-02)[2]
Полтава, Українська РСР, СРСР
Помер6 грудня 2023(2023-12-06)[1] (46 років)
Супонєво (Одинцовський район), Одинцовський міський округ[d], Московська область, Росія[3]
ПохованняВаганьковське кладовище
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьвійськовослужбовець, депутат, політик, бухгалтер, інженер-технолог, міліціонер
Alma materПолтавський нафтовий геологорозвідувальний технікум (2003), Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого (2009) і Національна академія внутрішніх справ (2017)
Знання мовросійська і українська
УчасникВійна на сході України
ЧленствоВерховна Рада України IX скликання
Посаданародний депутат України
Військове званняПолковник міліції[4]
Партія

Правий сектор (2014)[5]

Соціалістична партія України (2017 —2019)
Опозиційна платформа — За життя (2019—2022)
Конфесіяправослав'я
БатькоКива Володимир Пилипович
РодичіКива Пилип Денисович (дід), Ківа Олег Пилипович (дядько)
Діти (3)Кива Катерина Іллівна, Кива Георгій Ілліч, Кива Марія Іллівна
Нагороди
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»
Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»
IMDbID 10151779
Україна Народний депутат України
9-го скликання
ОПЗЖ 29 серпня 2019 — 15 березня 2022

Картка на сайті Верховної Ради України

Ілля́ Володи́мирович Ки́ва (2 червня 1977(1977-06-02), Полтава, Українська РСР, СРСР — 6 грудня 2023(2023-12-06), Супонєво (Одинцовський район), Московська область) — колишній український та проросійський політик. Путініст і українофоб, колаборант із Росією. Колишній народний депутат України 9-го скликання від забороненої проросійської політичної партії ОПЗЖ (2019—2022). Колишній командир об'єднаного батальйону «Полтавщина» у складі МВС.

За фахом — педагог-психолог, магістр за спеціальністю «правознавство». 26 квітня 2021 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління[6], обставини підготовки дисертації та самого захисту стали приводом для скандалу й звинувачень у недоброчесності. 17 листопада 2021 року Кива заявив, що його позбавили ступеня кандидата наук[7], а згодом, у відповідь на запит від Радіо Свобода, Міністерство освіти і науки України повідомило, що «станом на 23 листопада 2021 року Киві Іллі Володимировичу не присуджено науковий ступінь кандидата наук з державного управління»[8].

Відомий своєю аморальною поведінкою (зокрема, у залі Верховної Ради України[9][10][11]), українофобією та захопленням В. Путіним[12]. Завсідник проросійських та російських пропагандистських телеканалів [⇨].

Перед повномасштабним вторгненням РФ на територію України, у січні 2022 року втік до Іспанії. У березні 2022 року був оголошений у підозрі в державній зраді та позбавлений депутатського мандату Верховною Радою України[11].

Убитий 6 грудня 2023 року.

Життєпис

Ранні роки

Ілля Кива народився 2 червня 1977 року в місті Полтаві. Його дід по батьковій лінії — Пилип Денисович Кива, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу[13]. Батько — Володимир Пилипович Кива — народився 19 серпня 1951 року в Полтаві. Дядько по батьковій лінії — Олег Пилипович Кива, український композитор, заслужений діяч мистецтв УРСР та народний артист України. Навчався в Полтавській гімназії № 6. Закінчив школу № 1 за класом гри на фортепіано. Вищу освіту здобув у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка. З 1976[джерело?] року працював випробувачем на заводі № 22 «Знамено» в місті Полтава. За даними російської телепередачі «Слідство вели…», якийсь Володимир Кива в 1980-ті рр. здійснив низку грабунків та вбив співробітника міліції, за що був засуджений до смертної кари в 1985 році й розстріляний за вироком суду. І. В. Кива відкидав цю версію й стверджував, що ця людина є однофамільцем, а його батько помер у 1998 році від ускладнень зі здоров'ям. На підтвердження цієї версії Ілля Кива наводить сканкопію повторного свідоцтва про смерть свого батька, виданого з якоїсь причини лише 23 квітня 2004 року.

До 2003 року навчався у Полтавському нафтовому геологорозвідувальному технікумі. Спеціальність «Обслуговування та ремонт нафтових і газових промислів», кваліфікація «технік-механік». Пізніше навчався в Полтавському педагогічному інституті за спеціальністю «Педагог-психолог»[13].

Трудова діяльність

З 2005 року по серпень 2008 року працював директором та головним бухгалтером ТОВ «Укрзв'язокмонтаж». Упродовж кількох місяців 2008 року обіймав посаду інженера-технолога на Донецькій залізниці. До 2010 року на цьому ж підприємстві пропрацював начальником промивально-пропарювальної станції Новозолотарівка.

2009 — закінчив Юридичний університет ім. Я. Мудрого за спеціальністю «Правознавство»[13].

У 2010—2011 роках працював заступником начальника відділу ремонту та будівництва великої кільцевої дороги Служби автомобільних доріг у Київській області Державної служби автомобільних доріг України. Близько двох місяців у 2011 році пропрацював на посаді заступника начальника Управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області[14].

Отримав звання «майора міліції»[15] і був призначений командиром батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Полтавщина», який було створено управлінням МВС України в Полтавській області на базі батальйону «Полтава», роти «Кременчук» і роти «Мирний», якою до того командував сам Ілля. Начальник ГУМВС Полтавської області Іван Корсун підтвердив наказ Арсена Авакова[16].

10 грудня 2014 року наказом міністра Авакова призначений заступником начальника УМВС України в Донецькій області[17]. На цій посаді став першим серед керівного складу територіальних управлінь МВС, хто активно впроваджував в оперативну роботу базу даних волонтерського проєкту «Миротворець»[18]. Кива разом з Дмитром Корчинським займався обладнанням захисних укріплень у Бахмутському районі.[19][20]

У період боїв за Дебальцеве взимку 2015 року, Кива опікувався евакуацією цивільних з даного населеного пункту. [21].

З 1 липня 2015 року був переведений на посаду заступника начальника УМВСУ в Херсонській області, тоді ж йому було достроково надано спеціальне звання «підполковник міліції». З серпня 2015 року — підполковник міліції[22]. На Херсонщині Кива кришував трафік китайських синтетичних наркотиків до окупованого росіянами Криму.

Крім цього, активно займався врегулюванням конфлікту з учасниками блокади окупованого Криму. Економічна блокада Криму не влаштувала деяких далекобійників, які заблокували організаторів акції. Після бесіди з Кивою водії вантажівок прибрали свої машини з дороги[23][24]. На кожному посту, де знаходилися учасники блокади, також перебували співробітники міліції, які стежили за дотриманням прав громадян України[25][26][27].

Після служби на Сході, заснував та очолив «Всеукраїнський союз ветеранів АТО», метою якого є забезпечення соціального захисту учасників бойових дій, а також забезпечення військово-патріотичного виховання та формування на цій основі осередків територіальної оборони.

Очолював благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд Іллі Киви Визволення»[28], що займається реабілітацією дітей, які потрапили до виховних колоній. Заснував і став власником та головою громадських організацій «Всеукраїнська національна федерація дворового футболу»[29][30] та «Всеукраїнська федерація доміно»[31][32].

Деякий час керував полтавським осередком Правого сектора, а також був регіональним політичним керівником «Правого сектора» на Сході України (Полтавська, Харківська, Донецька, та Луганська області)[33][34]. Зокрема, був помічником та представляв інтереси і виконував відповідні доручення від імені Дмитра Яроша у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, політичними партіями фізичними та юридичними особами всіх форм власності на території України під час президентських виборів.

Ілля 9 травня 2019 року в Києві з портретом свого діда Пилипа Ківи

22 жовтня 2015 року очолив Департамент протидії наркозлочинності. Після призначення Ілля у Facebook вимагав відновити кримінальну відповідальність за перебування в стані наркотичного сп'яніння.

У березні 2016 року повідомив про свою відмову проходити переатестацію в зв'язку з тим, що вбачає змову проти нього серед членів атестаційної комісії[35]. 30 березня 2016 року пресслужба Національної поліції України повідомила, що Кива наступного року повинен пройти психологічне тестування MIDOT для співробітників Нацполіції[36].

22 квітня 2016 року Глава НПУ Хатія Деканоїдзе ініціювала звільнення Киви з посади голови департаменту протидії наркозлочинності Нацполіції у зв'язку із його висловлюваннями[37], розкритикувавши його інтерв'ю. «Його слова, особливо про АТОшників, — це неприйнятно», — сказала вона.

19 травня 2016 року МВС переведено з посади начальника департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції[38]. 20 травня 2016 року І. Кива написав заяву на ім'я командувача Нацгвардії України Юрія Аллерова про прийняття його на службу[39]. 27 травня 2016 року ЦВК України зареєструвала І. Киву кандидатом у депутати Верховної Ради України на проміжних виборах в одномандатному виборчому окрузі № 183 (Херсон)[40].

У травні 2016 року у відповідь на заяву Саакашвілі подав позов до суду[41] щодо захисту своєї честі та гідності.

З жовтня 2016 року по червень 2017 року Кива був радником Міністра внутрішніх справ України.

У 2017 році закінчив Національну академію МВС України за спеціальністю «Право» отримавши ступінь Магістра.

З 24 червня по 31 липня 2019 року вів передачу «Запитай Киву» на телеканалі ZIK[42][43].

Політика

У липні 2017 року Кива повідомив, що став головою Соціалістичної партії України, розмістивши відеозвернення на своїй сторінці у Facebook. Водночас, за даними українських ЗМІ, на сайті партії інформації ні про з'їзд, ні про обрання нового голови не було[44].

Наприкінці 2017 року обирався головою профспілки МВС України[45][46], станом на квітень 2021 року більше не є керівником профспілки[47].

27 січня 2018 року ЗМІ повідомили, що під час спільного засідання політради та центральної контрольної комісії Соціалістичної партії, СПУ виключила Киву зі своїх лав та звинуватила у «спробі рейдерського захоплення партії»[48][49][50]. Кива заявив, що його виключення з СПУ нелегітимне[51]. За даними BBC, це спричинило розкол у партії, після чого СПУ розпалася на три частини[52], кожна з яких претендувала на легітимність. Але оскільки у державному реєстрі головою СПУ був зазначений саме Кива, лояльна до нього частина партії 3 листопада 2018 року провела з'їзд та висунула Киву кандидатом у Президенти України[53][54][55].

25 січня 2019 року Центрвиборчком зареєстрував його кандидатом[56]. За підсумками першого туру виборів Президента, Кива отримав 0.03 % голосів виборців[57].

Депутатство

У серпні 2019 року Кива пройшов до ВРУ IX скликання як представник (34-й номер у списку) проросійської партії ОПЗЖ[58]. Набув депутатські повноваження 29 серпня 2019 року[59] й став членом Комітету з питань правоохоронної діяльності[60].

21 січня 2020 року в Полтаві під час конференції за участі Медведчука та Рабиновича Киву було обрано головою полтавської організації ОПЗЖ[61].

За офіційними даними Верховної Ради України, за весь час депутатських повноважень подав (станом на травень 2021 року) лише три законопроєкти, які стали чинними законодавчими актами[62].

6 березня 2022 року Киві повідомили про підозру в державній зраді[63]. 15 березня 335 депутатів Верховної ради України проголосували «за» позбавлення Іллі Киви депутатського мандата[64][65].

Смерть

Тіло вбитого Іллі Ківи[66]

Ліквідований, імовірно, СБУ зі стрілецької зброї 6 грудня 2023 року поблизу готелю «Величъ Country Club» у селі Супонєво Одінцовського району Московської області[67][68][69][70].

Слідчими та криміналістами проведено огляд місця події, під час якого вилучено змиви, дві пістолетні гільзи, патрон та інші предмети. Також проведено огляд автомобіля потерпілого та готельний номер, у якому він проживав останні місяці. На тілі загиблого виявлено два кульові вогнепальні поранення.

— розповіли російські правоохоронці. За інформацією ЗМІ, Киві вистрілили в спину та голову[71].

11 грудня 2023 року українські ЗМІ з посиланням на СБУ оприлюднило відео та фото з місця ліквідації Киви[72][73].

Розслідування

У березні 2022 року Киву було заочно заарештовано й оголошено в міжнародний розшук[74][75].

Кива був обвинуваченим за наступними статтями Кримінального кодексу України:

  • ч. 3 ст. 109 (заклики до насильницької зміни та повалення конституційного ладу та захоплення державної влади особою, яка є представником влади),
  • ч. 1 ст. 111 (державна зрада),
  • ч. 2 ст. 436-1 (використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, вчинене особою, яка є представником влади),
  • ст. 436 (публічні заклики до агресивної війни).

13 листопада 2023 року львівський суд визнав Киву заочно винним за всіма перерахованими пунктами, призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі на 14 років з конфіскацією майна[76][77].

Скандали

Казус із пістолетом у поїзді

21 квітня 2016 року в соцмережах було опубліковано фотографії Ківи в потязі Львів-Київ із пістолетом без кобури, заткнутим за ремінь, що порушувало інструкції з безпеки при поводженні зі зброєю. Спершу про це у Facebook написав Роман Синіцин. Пасажири потяга звернулися до поліції. Згодом було опубліковано фото Киви, що ходив Києвом зі зброєю без кобури[78][79].

Розслідування СБУ

У серпні 2021 року в СБУ заявили, що нейтралізували «силовий осередок» проросійського громадського об'єднання, яке контролював народний депутат України, і запобігла спробам розхитування суспільно-політичної ситуації у східних регіонах України. Згідно із повідомленням, діяльність угруповання, причетного до вчинення тяжких злочинів на ідеологічному підґрунті, була заблокована під час спецоперації у Харкові, Сєвєродонецьку та Лисичанську[80]. За даними ЗМІ, йдеться про організацію «Патріоти — За життя»[80], у якій Кива є співзасновником[81].

Захист дисертації та звинувачення в недоброчесності

26 квітня 2021 року у Державному інституті підготовки кадрів держслужби зайнятості Ілля Кива захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління[82]. Тема роботи — «Механізми впливу громадянського суспільства на державне регулювання правоохоронної діяльності (на прикладі країн ЄС та України)»; всі 13 членів комісії одностайно проголосували «за»[83]. Водночас присудження наукового ступеня ще має затвердити Міністерство освіти і науки[83], де атестаційна комісія протягом 4 місяців має провести експертизу захищеної дисертації[82].

У Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти заявили, що «у випадку Киви ми маємо справу з явно не дуже якісною дисертацією і не дуже якісним захистом»[84]. Установа також з'ясувала, що «голова спецкомісії, перед якою захищався депутат Ілля Кива, за останні 14 місяців провела через захист 14 своїх аспірантів», назвали це «фабрика дипломів» і порівняли такий захист із придбанням наукового ступеня в інтернеті[84].

Під час кількох журналістських розслідувань їх авторами було знайдено факти, які можуть свідчити про ймовірну недоброчесність у процесі підготовки та захисту дисертації Киви[85][86][87][88].

Журналістське розслідування Bihus.Info оприлюднило факти недоброчесності здобувача, його наукового керівника, опонентів та інших учасників захисту[89]. Зокрема, за твердженнями розслідувачів, посилання на опубліковані у збірниках тези виступів Киви на двох наукових конференціях МАУП є фіктивними, а самого факту участі в конференціях не підтверджують їх організатори. Підпис другого віцепрезидента ГО «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління» під однією з довідок, доданих до дисертаційної справи здобувача, виявився підробним. У тексті самої дисертації наявні неодноразові посилання на вторинні джерела (зокрема, класичні праці Мартіна Гайдеггера, Юрґена Габермас та ін[90]. цитуються за працями українських учених), а в тексті англомовної статті — ознаки автоматичного перекладу[85][86][87][88].

Кива також додав до дисертації довідку від Офісу генпрокурора, у якій зазначено, що ця установа вже впроваджує результати досліджень нардепа в свою діяльність. Однак генпрокурор Ірина Венедіктова заявила, що офіційно дисертація Киви в Офіс генпрокурора не надходила, а довідка є «особистою позицією» людини, яка її видала.

Вже після захисту Міжрегіональна Академія Управління персоналом (МАУП), де Кива проходив аспірантуру, опублікувала у себе на сайті збірники науково-практичних конференцій з матеріалами Ківи, яких раніше не було[91]. В «оновлених» версіях збірок із конференцій 2018 і 2019 з'явилися додаткові сторінки з матеріалами нібито від Киви[92][93]. Наприкіцні травня журналісти Bihus info з'ясували, що підроблені збірники двох науково-практичних конференцій, які містили матеріали Киви, на сайті МАУП опублікували через прохання офіційної опонентки Киви на захисті його кандидатської дисертації — Ірини Жукової[94]. Підроблені збірники видалили із сайту МАУП і провели службове розслідування.

Громадська рада при Міністерстві освіти та науки закликала міністерство перевірити дотримання вимог законодавства під час захисту кандидатської дисертації Киви[95]. У середині червня міністр освіти Сергій Шкарлет повідомив, що до Міносвіти «не надійшло жодного заперечення» з приводу дисертації Киви[96]. Але вже за кілька днів відмовився від цих слів, повідомивши, що Міносвіти отримало електронний примірник дисертації та атестаційну справу Киви, проводить перевірку всіх цих матеріалів[97].

У листопаді 2021 року Кива заявив, що його позбавили наукового звання кандидата наук, оскільки «комісія хоч і не знайшла плагіату, але не виявила і новизни»[98]. Політик заявив, що вважає це спробою дискредитації і збирається судитися. Водночас у Міністерстві освіти і науки України цю заяву спростували, пояснивши, що не позбавляли Киву ступеня кандидата наук, оскільки він і не присуджувався[99].

Справа щодо оренди з ознаками фіктивності

У липні 2020 року журналісти Bihus.info встановили, що Кива у 2019 році отримав 1,2 мільйони гривень доходу від здачі в оренду жомової ями у Полтавській області, яка насправді виявилася порослою бур'янами ділянкою без жодних ознак підприємницької діяльності[100]. Орендарем була львівська фірма, що фігурує у кримінальному провадженні та має ознаки фіктивності.

Журналісти також з'ясували, що Кива мешкає на вулиці Лютеранській, що в середмісті Києва; депутата постійно супроводжують чоловіки в екіпіруванні, схожі на представників охорони, утім ані помешкання, ані оренда послуг приватної охорони не вказані в декларації Киви. А машини, якими пересуваються начебто охоронці Киви, не зареєстровані в базі даних МВС[101].

Сам Кива заявив журналістам, що надати коментарі по суті угоди щодо оренди не може, а у начебто незадекларованому житлі живе його подруга.

У жовтні 2020 року НАЗК розпочало повну перевірку декларації Киви за результатами журналістських розслідувань[102].

У лютому 2021 року журналісти Bihus.Info знайшли нові докази фіктивності компанії, яка нібито орендує жомову яму Іллі Киви на Полтавщині: адресою реєстрації фірми у Львові виявився багатоквартирний будинок, її формальний керівник у телефонній розмові зізнався, що є підставною особою і отримав за реєстрацію фірми 500 гривень[103].

20 травня 2021 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура України попросила Вищий антикорупційний суд конфіскувати в Киви жомову яму, оскільки було встановлено, що депутат «не є власником об'єкту нерухомості… не має правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним» і передав майно в оренду фірмі з ознаками фіктивності[104][105][106]. 13 серпня Вищий антикорупційний суд України ухвалив рішення стягнути на користь держави 1 мільйон 252 тисячі 236 гривень з народного депутата Іллі Киви[107].

Уникнення покарання за вимагання через довідку з психлікарні

У 2013 році Жовтневий райсуд міста Полтави визнав Іллю Киву винним в отриманні хабаря. Згідно з текстом судового вироку, злочин стався у 2011 році, коли Кива був заступником начальника Управління захисту прав споживачів у Полтавській області.

Незважаючи на те, що цей злочин вважається тяжким, суд призначив Киві тільки 10 тисяч гривень штрафу із забороною займати посади державної служби на один рік.

Серед пом'якшуючих обставин суд взяв до уваги, що Кива «перебував на лікуванні в Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні з діагнозом наслідки черепно-мозкової травми з психопатизацією особистості, є інвалідом 2 групи, має хворобливий стан здоров'я внаслідок перенесених закритих черепно-мозкових травм».

До листопада 2019 року Кива категорично заперечував, що мав проблеми з психічним здоров'ям. Тільки 28 листопада 2019 року в одному з інтерв'ю він розповів про свою епілепсію, яка проявилася у 2011 році під час перебування в СІЗО.

За даними журналістів з Наші Гроші, і у 2013 році, і під час перегляду вироку у 2014 році Кива визнав свою провину. В інтерв'ю в листопаді 2019 року він пояснив, що визнання в нього витягли у 2011 році шантажем. Але на питання журналістів, чому він визнав свою провину навіть у 2014 році під час перегляду вироку, Кива не відповів.

Підприємець Ігор Горбатенко, в якого Кива вимагав хабар, коментувати події 2011 року відмовився, заявивши, що «вже постраждав за це»[108][109][110][111].

Аморальна поведінка в парламенті

2 жовтня 2019 року журналіст зняв на відео, як Ілля Кива листується з моделлю, яка підписана у нардепа в смартфоні, як «Юля конкурс краси Одеса».

Після дзвінка дівчині депутат від ОПЗЖ почав активно смикати штани в районі ширінки[112][113][114].

Багато хто зробив висновок, що Кива мастурбував, хоча сам депутат у коментарях журналістам це спростував. За його словами, насправді він просто «поправив член, підтягнув шкарпетки й зателефонував знайомій дівчині». А відео Ілля Кива назвав «змонтованим»[9].

У червні 2021 року Кива вдруге осоромився в сесійній залі Ради, сховавшись за колоною, розстебнувши ремінь і приспустивши штани до спідньої білизни[115][116]. Преса припускає, що депутат таким чином поправляв сорочку після бійки з депутатом Миколою Тищенком, але ЗМІ обурювалися тим, що Кива роздягався безпосередньо в сесійній залі, та ще й при цьому вітався з депутатами, що проходили повз.

Конфлікт із Богданом Яременком

31 жовтня 2019 року Кива звинуватив у сприянні скоєнню злочину та в аморальності свого колегу по Верховній Раді України Богдана Яременка, а також написав скаргу до поліції про причетність Яременка до кримінального злочину[117].

Уникнення покарання за погрози

2 листопада 2019 року Кива пригрозив «відрізати голову» чоловіку за питання про його охорону, з якою політик листується. На своїй сторінці у Facebook Кива заявив, що щодо інциденту звернувся до Національної поліції. Він повідомив, що за ним «бігала група провокаторів» і відео є уривком із того, що вони зняли[118].

6 грудня 2019 року громадський діяч Сергій Стерненко опублікував відповідь ДБР на свою заяву щодо погроз Іллі Киви перехожому. ДБР відповіло, що не побачило складу правопорушення[119].

Бійка в ресторані

22 січня 2020 року в Інтернеті з'явився відеозапис бійки Киви і ветерана російсько-української війни Михайла Маймана в київському ресторані «Моссо». На ній Кива підійшов до чоловіка і після обміну репліками вдарив того головою, але відразу ж отримав у відповідь удар[120].

Однак, за інформацією Генерального прокурора Рябошапки, кримінальну справу було відкрито саме проти Киви — за фактом завдання тілесних ушкоджень відвідувачу ресторану[121].

Згідно з версією Киви, Майман раніше неодноразово погрожував йому — як в особистому листуванні, так і публічно[122].

Ілля Кива пов'язав цей інцидент із політичним опонентом — колишнім народним депутатом Артуром Палатним. Через кілька днів Кива опублікував відео, у якому назвав Палатного «головним сутенером» України і звинуватив того в організації проти себе кампанії з дискредитації[123][124]. 2 березня Киву викликали до ДБР для вручення підозри щодо даного розслідування[125].

Українофобія

27 січня 2020 року українські волонтерки Ярина Чорногуз та Анастасія Конфедерат поверталися автобусом із похорону воїна 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Миколи Сорочука, вбитого росіянами на Донбасі. Дівчата вимагали від водія автобуса «Луцьк—Київ» вимкнути російський телевізійний серіал, що переросло в скандал, який набув розголосу в соцмережах та ЗМІ. Як наслідок, водія автобуса було звільнено з його роботи. Ілля Кива заступився за водія автобуса, заявив, що вважає його звільнення незаконним, а дівчат-волонтерок обізвав «крайніми правими націоналістками»[126].

У червні 2020 року Кива запропонував перейменувати київський проспект Степана Бандери на проспект Джорджа Флойда, назвавши вбивство Джорджа Флойда в США в травні 2020 року «трагічною загибеллю темношкірого великомученика». Також запропонував включити Джорджа Флойда до Небесної сотні й канонізувати його[127].

Надалі, 20 вересня 2021 року, Ілля Кива привітав партію «Єдина Росія» з перемогою на виборах у Держдуму Російської Федерації[128].

7 жовтня 2021 року Ілля Кива привітав президента Росії Володимира Путіна з днем ​​народження й назвав його «великим правителем»[12]. Відео депутат записав у Верховній Раді України.

23 жовтня 2021 року стосовно Киви, який опублікував привітальне відеозвернення до Путіна, відкрито кримінальне провадження за ст. 111 Кримінального кодексу України «Державна зрада». Кримінальне провадження було відкрито за офіційним зверненням до правоохоронних органів всеукраїнської політичної партії «УДАР Віталія Кличка». Відповідний лист надійшов з Офісу Генерального прокурору до голови виконкому «УДАРу» Артура Палатного, у якому було зазначено: «Повідомляємо, що за результатами розгляду вашої заяви щодо протиправних дій народного депутата України Киви І. В. Генеральним прокурором 23.10.2021 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні доручено слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань»[129][130].

6 листопада 2021 року Ілля Кива розстріляв з автомата портрети учасників українського руху опору під час Другої світової війни. Серед портретів був портрет Степана Бандери. Цим учинком Ілля Кива хотів привітати киян із днем ​​відступу військ Вермахту з Києва[131].

Листування з Жириновським

4 лютого 2020 року на засіданні ВРУ журналісти записали відео, у якому видно, що Ілля Кива листувався начебто з Володимиром Жириновським, записаним як «Жирик Владимир Вольф»[132][133]. Депутат у листуванні скаржився на поганий уряд і неможливість відновлення гарних відносин між Росією та Україною[134]. Журналістка Радіо свобода попросила депутата підтвердити або спростувати факт спілкування саме із Жириновським, але Кива не надав ні підтвердження, ні заперечення й грубо образив журналістку[135]. Цим листуванням Киви зацікавилась СБУ[136]. Згодом речник ЛДПР заявив, що «листування є фейком», Жириновський «узагалі не знає, хто такий Ілля Кива» й «мобільним телефоном він не користується»[137]. 12 лютого Кива заявив, що не знає Жириновського й це був розіграш[133].

Привітання Путіна з днем народження

7 жовтня 2021 року Ілля Кива привітав президента Росії Путіна з днем ​​народження й назвав його «великим правителем». У відеозаписі Кива бажає лідеру РФ «здоров'я, сил і Божого благословення». Запис було зроблено в коридорах Верховної Ради.

29 жовтня проти Киви відкрили кримінальне провадження за статтею «Державна зрада» через привітальне відеозвернення до президента РФ Путіна[138].

Повідомлення про державну зраду

6 березня 2022 року генпрокурока України Ірина Венедіктова повідомила Киві про підозру його в державній зраді та публічних закликах до окупації території України[139].

Заклики до використання ядерної зброї

17 квітня 2022 року Кива у своєму Telegram-каналі непрямо закликав Росію завдати превентивний удар по Україні зброєю масового ураження[140][141].

Втеча з України

30 січня 2022 року Кива виїхав в іспанське місто Аліканте. Згодом, 14 лютого, він відмовився брати участь у закритій нараді в парламенті України[142], й повідомив, що не має наміру повертатися в Україну, заявивши, що не хоче воювати з агресором у разі його повномасштабного вторгнення[143].

23 лютого Кива закликав РБ і РФ «звільнити Україну від окупації». Також заявив, що «дії росіян несуть мир», Україна «просочена неонацизмом і не має майбутнього», а «українці, білоруси та росіяни — це один народ»[144].

24 лютого, з початком вторгнення військ РФ в Україну, Кива в онлайн-включенні в ефірі російського телебачення заявив, що українському народові «потрібне звільнення»[145].

28 лютого 2022 року він відвідав ефір російського «Першого каналу», де назвав уторгнення Росії в Україну трагедією для обох країн. Водночас він звинуватив президента України Володимира Зеленського в «затягуванні війни» та заявив, що «В Україні все просякнуте нацизмом»[145].

Особисте життя

У 1993 році Кива став батьком у 16 років, у нього народилася дочка Катерина, яка перебувала під санкціями[146].

Син Георгій народився у 2012 році від іншої жінки[13].

У грудні 2019 року народилася третя дитина — дочка Марія[147].

У 2018 році зустрічався з Катериною Мазур[148].

Критика

  • Під час роботи заступником начальника Управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області був звинувачений у хабарництві. У грудні 2013 року Жовтневий суд Полтави визнав Киву винним. Наступного року суд переглянув вирок та застосував закон про амністію[149][150][151]. Як з'ясувалося згодом, суд взяв до уваги довідку з психлікарні про хворобу підозрюваного[152].
  • Кива отримав звання майора міліції, не маючи жодного досвіду служби в органах правопорядку, чи служби в армії[15] й був призначений командиром батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Полтавщина», який було створено управлінням МВС України в Полтавській області на базі батальйону «Полтава», роти «Кременчук» і роти «Мирний», якою до того командував сам Ілля. Начальник ГУМВС Полтавської області Іван Корсун підтвердив наказ Авакова[16]. Пізніше в результаті протесту бійців батальйону «Полтавщина» Киву було звільнено, а батальйон розформовано. В окремий батальйон спецпризначення «Полтава» було виділено 275 бійців. Командиром нового батальйону «Полтава» став колишній боєць добровольчого батальйону «Азов» Юрій Анучін[153]. Пізніше Кива зізнавався, що застосовував жорстокі методи до бійців батальйону «Полтавщина» за надмірне вживання алкоголю, зокрема дозволяв собі прив'язувати їх до стовпів на кілька діб[154].
  • У 2017 році Кива організував напівзаконне воєнізоване формування «Безпека життя» під патронатом МВС, котре використовувалось як тітушки в мітингах на стороні забудовників та зокрема в контрмітингу під САП, підтримуючи закриття справи «Рюкзаків Авакова»[155]. Структура була розформована в жовтні 2018 року.
  • 1 жовтня 2018 року громадський активіст Сергій Стерненко заявив, що Кива у присутності правоохоронців погрожував йому розправою, сказавши: «ми вас, активістів у землю будемо закопувати»[156][157]. Сам Кива уточнив: Коли я прийду до влади, я зберу весь цей «бруд» і закопаю в землю. На це Стерненко спитав, чи може він вважати це погрозою? Я сказав, якщо він вважає себе брудом, то так. Моє завдання захищати закон[158].

Нагороди

  • Орден Данила Галицького (10 жовтня 2015 року) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків[159][160].
  • Відзнака за заслуги перед Збройними силами України (21 жовтня 2015 року) — почесний нагрудний знак Начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України «За заслуги перед Збройними Силами України»[161].
  • Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя» (20 травня 2015 року; пістолет «Форт-17» калібру 9 мм, № 140450) — за особливі заслуги в захисті конституційних прав і свобод людини і громадянина, зразкове виконання службового та громадянського обов'язку, виявлені при цьому честь і доблесть[161].
  • Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя» (12 лютого 2016 року; пістолет АПС калібру 9 мм, № АГ 705-55) — за особливі заслуги в захисті конституційних прав і свобод людини і громадянина, зразкове виконання службового та громадянського обов'язку, виявлені при цьому честь і доблесть[162][163]. Позбавлений 16.11.2021 указом міністра МВС Дениса Монастирського[164]. Також були анульовані дозволи на право зберігання та носіння нагородної зброї. 18.11.2021 Кива здав два нагородні пістолети — Glock-19 і АПС та дозволи на їх зберігання до ГУНП у Києві[165][166]. Вилучену зброю вручили двом командирам Національної гвардії[167].

Творчість

Примітки

  1. ↑ а б РЕН ТВ — 1997.
  2. ↑ Про реєстрацію кандидатів у наро… | від 28.10.2013 № 253 — 2013.
  3. ↑ В Московской области нашли тело бывшего украинского депутата Ильи Кивы. Что известно — 2023.
  4. ↑ Кива Ілля Володимирович [Архівовано 5 Червня 2020 у Wayback Machine.]. Chesno.org.
  5. ↑ «Правый сектор» на Полтавщине: Милиция била со словами «Суки, кто бросал коктейли Молотова в «Беркут?». Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). Архів оригіналу за 20 Листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  6. ↑ Кива під наглядом «тітушок» захистив кандидатську: остаточне рішення за МОН [Архівовано 9 Вересня 2021 у Wayback Machine.] 26 квітня 2021, Українська Правда
  7. ↑ Киву позбавили ступеня кандидата наук. 5 канал (укр.). Архів оригіналу за 24 Листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
  8. ↑ Депутата Киву не позбавляли ступеня кандидата наук, бо й не присуджували – МОН. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 24 Листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
  9. ↑ а б Секс-скандали у новій Раді: провокації чи депутатська "полуничка"?. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 23 Травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  10. ↑ Фракція «Опозиційної платформи – За життя» в новій Раді: список народних депутатів [Архівовано 22 Серпня 2019 у Wayback Machine.] Сегодня (26 липня 2019)
  11. ↑ а б Кива більше не народний депутат. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 Березня 2022. Процитовано 15 березня 2022.
  12. ↑ а б Кива привітав Путіна з днем народження. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 7 Жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
  13. ↑ а б в г Руденко, 2019.
  14. ↑ Донецкая Правда :: Самый ярый сторонник блокады оккупированных территорий, кто он? ФОТО. pravda.dn.ua. Архів оригіналу за 9 Квітня 2016. Процитовано 15 січня 2016. (рос.)
  15. ↑ а б Корсун порівняв новостворений батальйон «Полтавщина» із штрафбатом. Архів оригіналу за 11 вересня 2014. Процитовано 20 лютого 2015.
  16. ↑ а б Начальник УМВД Полтавщины Иван Корсун прокомментировал скандальное назначение Ильи Кивы [Архівовано 10 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. ↑ Міністр призначив полтавця Іллю Киву заступником головного міліціонера Донеччини. Архів оригіналу за 20 Лютого 2015. Процитовано 20 Лютого 2015.
  18. ↑ Для Кремля мы кость в горле. Огромные силы и ресурсы брошены на наше уничтожение. [Архівовано 9 Лютого 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  19. ↑ https://youtu.be/BuQJceE1xTw?si=HyHXbI6pqQU7xfxc | Ілля Кива та Дмитро Корчинський про будівництво Бахмутського укріпрайону
  20. ↑ https://youtu.be/Yi9BwJ4B6ak?si=TVMsVCtJohsI7gNZ | Як Ілля Кваша змінював свою думку про Бахмут
  21. ↑ https://zn.ua/UKRAINE/lyudi-begut-iz-debalcevo-vmeste-s-domashnimi-zhivotnymi-165906_.html | Люди тікають з Дебальцеве разом з домашніми тваринами
  22. ↑ Илья Кива получил звание полковника милиции — Мост - Новости. most.ks.ua. Архів оригіналу за 6 Березня 2016. Процитовано 14 січня 2016.
  23. ↑ блокада крыма: дальнобойщики в ответ перекрыли дорогу. хватило ненадолго. videochart.net. Архів оригіналу за 23 Лютого 2016. Процитовано 16 січня 2016.
  24. ↑ Кива: "Если бы я был без погон, мои действия были бы намного жестче", 21 вересня 2015, архів оригіналу за 18 Серпня 2019, процитовано 16 січня 2016
  25. ↑ Милиция контролирует соблюдение законных прав граждан на всех блокпостах админграницы с Крымом, 8 жовтня 2015, процитовано 16 січня 2016
  26. ↑ Кива обещает ужесточить контроль над участниками блокады Крыма. ХЕРСОН Онлайн общественно политическое интернет издание. Архів оригіналу за 23 Лютого 2016. Процитовано 16 січня 2016.
  27. ↑ Илья Кива — Донбасс любит силу, там нельзя жевать сопли. Архів оригіналу за 18 Серпня 2019. Процитовано 6 Березня 2016.
  28. ↑ БО МБФ ИЛЛИ КИВИ ВИЗВОЛЕННЯ. Архів оригіналу за 27 Травня 2021. Процитовано 26.05.2021.
  29. ↑ ГО ВНФД. Архів оригіналу за 27 Травня 2021. Процитовано 26.05.2021.
  30. ↑ Керівництво Федерації. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 28 травня 2019.
  31. ↑ ГО ВНФД. Архів оригіналу за 27 Травня 2021. Процитовано 26.05.2021.
  32. ↑ Анна ВОЛКОВА (27.09.2014). Бойцы батальона «Полтавщина» взбунтовались против командира, имевшего проблемы с законом. Газета «ФАКТЫ и комментарии». Архів оригіналу за 8 Листопада 2015. Процитовано 15.11.2015.
  33. ↑ УНІАН: Ярош формує новий підрозділ «Правого сектора» на Сході України. Архів оригіналу за 14 Лютого 2015. Процитовано 20 Лютого 2015.
  34. ↑ Керівником силового блоку «Правого сектора»-Схід було призначено провідника Соціал-Національної Асамблеї Андрія Білецького. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2015.
  35. ↑ Кива угледів в переатестації змову проти себе. ukranews.com. Українські новини. 24 березня 2016. Архів оригіналу за 9 Квітня 2016.
  36. ↑ Нацполіція запросила Киву пройти психологічне тестування (документ). ukranews.com. Українські новини. 30 березня 2016. Архів оригіналу за 16 Квітня 2016.
  37. ↑ Деканоїдзе подала документи на звільнення Киви. ukranews.com. Українські новини. 22 квітня 2016. Архів оригіналу за 23 Квітня 2016.
  38. ↑ МВС звільнило Киву. ukranews.com. [Українські новини]. 19 травня 2016. Архів оригіналу за 20 Травня 2016.
  39. ↑ "Іду на ви": Кива попросився в Нацгвардію. ukranews.com. Українські новини. 24 травня 2016. Архів оригіналу за 25 Травня 2016.
  40. ↑ ЦВК зареєструвала скандального Киву кандидатом в депутати Ради. ukranews.com. Українські новини. 27 травня 2016. Архів оригіналу за 28 Травня 2016.
  41. ↑ Кива в ответ на заявление Саакашвили подаст иск в суд о защите чести и достоинства. Архів оригіналу за 4 Серпня 2017. Процитовано 24 Липня 2017.
  42. ↑ Медведчук-спаситель. Моніторинг інформаційних каналів 24–30 червня 2019 року
  43. ↑ Таинственное исчезновение Кивы. И сотрудников ZIK (рос.)
  44. ↑ Радник Авакова Кива стверджує, що очолив відому партію. У політсилі все заперечують. ТСН.ua (укр.). 8 липня 2017. Архів оригіналу за 27 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  45. ↑ Іллю Киву обрали головою профспілки МВС. zaxid.net. Архів оригіналу за 27 Лютого 2021. Процитовано 5 травня 2020.
  46. ↑ Киву обрали головою Всеукраїнської профспілки працівників МВС України. censor.net.ua. Процитовано 5 травня 2020.
  47. ↑ Профспілки. mvs.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 Квітня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  48. ↑ Соцпартія виключила свого "голову" Іллю Киву і заявила про спробу рейдерського захоплення. ТСН.ua (укр.). 27 січня 2018. Архів оригіналу за 27 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  49. ↑ Киву виключили з “очолюваної ним” Соцпартії. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 1 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  50. ↑ Киву исключили из рядов СПУ и лишили статуса председателя этой политсилы. www.unian.net (рос.). Архів оригіналу за 14 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  51. ↑ Кива каже, що його виключення з СПУ нелегітимне. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 27 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  52. ↑ Соцпартія висунула Киву в президенти. Ключові факти про кандидата. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 27 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  53. ↑ Соціалісти провели з’їзд та відправили Киву у президенти. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 5 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  54. ↑ Ілля Ківа йде в Президенти від СПУ під новою символікою партії. ukranews_com (ua) . 3 листопада 2018. Архів оригіналу за 27 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  55. ↑ Соціалісти висунули Іллю Ківу в президенти (фото). LB.ua. Архів оригіналу за 27 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  56. ↑ ЦВК зареєструвала 20-го кандидата у президенти. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 27 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  57. ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС «Вибори Президента України 2019». www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 1 Квітня 2019. Процитовано 27 травня 2021.
  58. ↑ Центральна виборча комісія - Вибори народних депутатів України 2019. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 23 Червня 2019. Процитовано 27 травня 2021.
  59. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 18 Квітня 2020. Процитовано 27 травня 2021.
  60. ↑ Кива Ілля Володимирович. itd.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 18 Квітня 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  61. ↑ Іллю Киву обрано головою партійної організації м.Полтава. http://zagittya.com.ua/ua. ОПЗЖ. Опозиційна платформа ‒ За життя. Архів оригіналу за 24 Лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  62. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 27 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  63. ↑ Венедіктова повідомила Киві про підозру у держзраді. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 Березня 2022. Процитовано 15 березня 2022.
  64. ↑ Кива більше не народний депутат. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 Березня 2022. Процитовано 15 березня 2022.
  65. ↑ Кива написав заяву про складання депутатского мандату. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 Березня 2022. Процитовано 15 березня 2022.
  66. ↑ Sources in SBU share unique images from site of traitor Kyva's liquidation in Russia. www.ukrinform.net (англ.). 11 грудня 2023. Процитовано 12 грудня 2023.
  67. ↑ Ілля Кива. Тіло українського політика знайшли під Москвою - це "спецоперація СБУ". BBC News Україна (укр.). 6 грудня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  68. ↑ Доля для усіх зрадників. В ГУР підтвердили ліквідацію Киви. РБК-Украина (укр.). Процитовано 6 грудня 2023.
  69. ↑ Украина, Комментарии (6 грудня 2023). У Росії знайдено тіло зрадника України Іллі Киви: ЗМІ пишуть про спецоперацію СБУ. Коментарі Україна (ua) . Процитовано 6 грудня 2023.
  70. ↑ Ліквідація екснардепа Киви: все, що відомо про особу та смерть зрадника України. ТСН.ua (укр.). 6 грудня 2023. Процитовано 9 грудня 2023.
  71. ↑ З'явилися нові подробиці ліквідації екснардепа Киви. В останньому своєму повідомленні він розмістив малюнок з повішеним Зеленським | БукІнфо. bukinfo.com.ua (укр.). 7 грудня 2023. Процитовано 9 грудня 2023.
  72. ↑ З’явилися кадри з місця ліквідації Киви. Українська правда (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  73. ↑ ЗМІ показали нове відео з місця ліквідації Киви. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 11 грудня 2023.
  74. ↑ Український суд заочно заарештував Іллю Киву. РБК-Украина (рос.). Процитовано 13 листопада 2023.
  75. ↑ Іллю Ківу оголосять у міжнародний розшук. В ГБР зібрали всі документи. РБК-Украина (рос.). Процитовано 13 листопада 2023.
  76. ↑ Суд заочно дав екс-нардепу Киві 14 років в'язниці. РБК-Украина (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
  77. ↑ Суд завершив розгляд кримінального провадження відносно Іллі Киви. court.gov.ua (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
  78. ↑ Кива засветился в поезде с пистолетом в штанах (рос.). korrespondent.net. 22 квітня 2017. Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
  79. ↑ Киву застукали в поезде с пистолетом «в трусах» (рос.). ТСН. 22 квітня 2017. Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
  80. ↑ а б СБУ заявила про блокування «силового осередку» руху Киви, той відповів лайкою. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 7 Жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
  81. ↑ YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Архів оригіналу за 7 Жовтня 2021. Процитовано 7 Жовтня 2021.
  82. ↑ а б Кива захистив дисертацію. Чи стане він кандидатом наук. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 1 Травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  83. ↑ а б Депутат Кива захистив кандидатську дисертацію. Тепер науковий ступінь має затвердити МОН | Громадське телебачення. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 Травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  84. ↑ а б Welle (www.dw.com), Deutsche. Михайло Винницький: Вдячний пану Киві, який показав гнилість старої системи | DW | 27.04.2021. DW.COM (укр.). Архів оригіналу за 21 Лютого 2022. Процитовано 1 травня 2021.
  85. ↑ а б Данило Мокрик (27 Квітня 2021). Кива збрехав про участь в конференціях і додав до дисертації підробні довідки. bihus.info (укр.). bihus.info. Процитовано 29 квітня 2021.
  86. ↑ а б Bihus.info: Дисертація Киви – це "треш" і "графоманія" з підробленими документами: відео. liga.net. Ліга.Новини. 26 квітня 2021. Архів оригіналу за 29 Квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
  87. ↑ а б СМИ почитали кандидатскую Кивы: Несуществующие публикации, автоматический перевод, поддельные справки. ВИДЕО. Архів оригіналу за 26 Квітня 2021. Процитовано 29 Квітня 2021.
  88. ↑ а б Дисертація Киви: підробки, брехня і найкращі цитати. Архів оригіналу за 29 Квітня 2021. Процитовано 29 Квітня 2021.
  89. ↑ Кива захистив дисертацію. Чи стане він кандидатом наук. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 1 Травня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  90. ↑ +1 наукивець з ОПЗЖ! Збіг фейків в дисертаціях Киви і Чорного - ViZone (англ.), архів оригіналу за 24 Червня 2021, процитовано 21 червня 2021
  91. ↑ Навчальний заклад Ківи "заднім числом" опублікував збірники з його матеріалами - ЗМІ. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 Травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  92. ↑ Навчальний заклад Киви “заднім числом” опублікував збірники з його матеріалами, яких до цього там не було. Bihus.Info (укр.). 30 квітня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  93. ↑ Терещук, Галина (27 квітня 2021). Українці зреагували на кандидата наук Іллю Киву. Спалений диплом, звільнення з аспірантури, повернення в науку. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 23 Травня 2021.
  94. ↑ Фейк для Киви: хто підробив дисертаційні матеріали для нардепа з ОПЗЖ. Bihus.Info (укр.). 20 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  95. ↑ Дисертація Киви: Громадська рада закликає МОН перевірити, чи були порушення. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 Травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  96. ↑ Міністр Шкарлет про ЗНО, президентський університет, зарплати педагогів і дисертацію Киви. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 21 Червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  97. ↑ Шкарлет назвав не зовсім коректними свої слова про те, що до дисертації Киви немає заперечень. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 Лютого 2022. Процитовано 21 червня 2021.
  98. ↑ Киву позбавили ступеня кандидата наук. 5 канал (укр.). Архів оригіналу за 24 Листопада 2021. Процитовано 3 січня 2022.
  99. ↑ Депутата Киву не позбавляли ступеня кандидата наук, бо й не присуджували – МОН. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 24 Листопада 2021. Процитовано 3 січня 2022.
  100. ↑ Нардеп Кива заробив більше мільйона на порослій бур’яном ямі під Полтавою. Bihus.Info. 28 липня 2020.
  101. ↑ «Спільний секс» і яма, що принесла 1,2 млн грн на рік: Ілля Кива пояснив невідповідності декларації зі способом життя | Громадське телебачення. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  102. ↑ НАЗК розпочало повну перевірку декларації нардепа Киви після розслідування Bihus.Info. Bihus.Info. 1 жовтня 2020.
  103. ↑ Журналісти знайшли нові докази фіктивності орендаря жомової ями Киви. LB.ua. 6 лютого 2021. Архів оригіналу за 23 Травня 2021.
  104. ↑ Антикорупційна прокуратура хоче конфіскувати в Киви жомову яму. Радіо Свобода. 20 травня 2021. Архів оригіналу за 23 Травня 2021.
  105. ↑ Прищепа, Ярослав (20 травня 2021). Прокуратура хоче відібрати у Киви жомову яму. Національна суспільна телерадіокомпанія України. Архів оригіналу за 23 Травня 2021.
  106. ↑ САП вимагає конфіскувати в нардепа Киви 1,2 млн гривень, які він отримав за оренду жомової ями. LB.ua. Архів оригіналу за 23 Травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  107. ↑ Суд стягнув з Киви 1 252 236 грн в дохід держави – пресслужба ВАКС. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 7 Жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
  108. ↑ Киву судили за хабар, але не посадили через довідку з психлікарні – ЗМІ. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 7 Листопада 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  109. ↑ Наші гроші: Кива уникнув покарання за вимагання, надавши довідку з психлікарні. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 Листопада 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  110. ↑ Киву судили за хабарництво, але не посадили через довідки про інвалідність з психлікарні, - Bihus.info. LB.ua. Архів оригіналу за 23 Травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  111. ↑ Суд міг помилитися на користь Киви у справі про хабарництво. Bihus.Info (укр.). 17 грудня 2019. Процитовано 23 травня 2021.
  112. ↑ Ківа чіпав себе за геніталії прямо у сесійній залі Верховної Ради: відео. Новини України - #Букви. 2 жовтня 2019. Архів оригіналу за 23 Травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  113. ↑ Нардеп Кива про мастурбаційний скандал у Раді: історія мого члена перебила формулу Штайнмаєра (відео). www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 Листопада 2019. Процитовано 23 травня 2021.
  114. ↑ Киву спіймали на дивному занятті в Раді: відео. 24 канал (укр.). Архів оригіналу за 23 Травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  115. ↑ Спустив штани в сесійній залі: нардеп Ілля Кива знову осоромився у Верховній Раді. ФОКУС (укр.). 18 червня 2021. Архів оригіналу за 24 Червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  116. ↑ Після двобою з Тищенком у Раді Іллю Киву застукали за пікантним заняттям (відео). www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 Червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  117. ↑ Герой попереднього сексскандалу нацькував поліцію на Богдана Яременка. Архів оригіналу за 31 Жовтня 2019. Процитовано 31 Жовтня 2019.
  118. ↑ Кива пригрозив “відрізати голову” за питання про охорону і пояснив, чому. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 23 Травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  119. ↑ Погроза відрізати голову - не злочин, - Стерненко прокоментував відповідь ДБР. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 23 Грудня 2019. Процитовано 23 травня 2021.
  120. ↑ Подробиці бійки з Кивою. Чому нардеп «нахилився» та що заявили в його партії. Архів оригіналу за 24 Грудня 2020. Процитовано 10 Лютого 2020.
  121. ↑ Народний депутат Ілля Кива влаштував бійку в київському ресторані. Архів оригіналу за 4 Лютого 2020. Процитовано 4 Лютого 2020.
  122. ↑ Кива пов'язав бійку в ресторані з політикою та виклав листування з нападником. Архів оригіналу за 28 Січня 2020. Процитовано 10 Лютого 2020.
  123. ↑ «Ласкаво просимо до пекла, б**ді», — з'явилось відео, як Кива оголошує полювання на екс-депутата Ради. Архів оригіналу за 28 Січня 2020. Процитовано 10 Лютого 2020.
  124. ↑ Коваль, 2020.
  125. ↑ Киву викликають в ДБР. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 2 Березня 2020. Процитовано 2 березня 2020.
  126. ↑ СКАНДАЛ ІЗ ВОЛОНТЕРКАМИ ЧЕРЕЗ РОСІЙСЬКОМОВНИЙ СЕРІАЛ. ЗА ВОДІЯ ЗАСТУПИЛИСЯ НАРДЕПИ КИВА І «СЛУГА НАРОДУ». Архів оригіналу за 31 Січня 2020. Процитовано 10 Лютого 2020.
  127. ↑ Кива пропонує перейменувати проспект Бандери у Києві на честь вбитого Флойда. Главком. 8 червня 2020. Архів оригіналу за 8 червня 2022. Процитовано 17 лютого 2023.
  128. ↑ «Сила — у слов’янській єдності». Кива привітав партію Путіна з «перемогою» на виборах до Держдуми РФ. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 Вересня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
  129. ↑ Проти Киви відкрили справу про держзраду. 29.10.2021. Архів оригіналу за 29 Жовтня 2021. Процитовано 29 Жовтня 2021.
  130. ↑ За заявою «УДАРу» проти Киви відкрито кримінальне провадження за державну зраду. 29.10.2021. Архів оригіналу за 29 Жовтня 2021. Процитовано 29 Жовтня 2021.
  131. ↑ Новий скандал. Одіозний Кива розстріляв портрет Бандери (відео). glavcom.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 Листопада 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
  132. ↑ Киву спіймали за перепискою з Жириновським – ЗМІ. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 27 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  133. ↑ а б "Країну про***ли": Киву "застукали" в Раді за листуванням з Жириновським (відео). www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 Лютого 2020. Процитовано 27 травня 2021.
  134. ↑ Илья Кива переписывался с Жириновским во время заседания Верховной Рады, — переписка [Ілля Кива листувався з Жириновським під час засідання Верховної Ради України, — листування]. tk.media (російською) . 4 лютого 2020. Архів оригіналу за 4 Лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
  135. ↑ Ілля Ківа грубо образив журналістку через Жириновського (відео). РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 27 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  136. ↑ СБУ зацікавилася листуванням Киви з Жириновським. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 Травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  137. ↑ У Жиріновського прокоментували його скандальне листування з Кивою. 24 канал. Архів оригіналу за 29 Квітня 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  138. ↑ Проти Киви відкрили нову справу через відеозвернення до Путіна. Підозрюють у держзраді. Суспільне. Процитовано 29 жовтня 2021.
  139. ↑ Киві повідомили про підозру у державній зраді. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 6 Березня 2022. Процитовано 6 березня 2022.
  140. ↑ ЗАПОМНИТЕ!!! - ОНИ БОЯТСЯ И УВАЖАЮТ ТОЛЬКО СИЛУ !!!. Telegram. Илья Кива - ZOV КРОВИ. 17 квітня 2022. Процитовано 21 жовтня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.)
  141. ↑ Екснардеп Кива закликав Росію застосувати зброю масового ураження в Україні : [арх. 21.04.2022] // ЦЕНЗОР.НЕТ. — 2022. — 17 квітня.
  142. ↑ За межами України перебувають 23 нардепи: оприлюднено повний список. 14.02.2022, 19:11. Архів оригіналу за 16 Лютого 2022. Процитовано 16 Лютого 2022.
  143. ↑ «Це не моя війна»: Кива заявив, що не повернеться до України з Іспанії. Відео. 16.02.2022, 01:45. Архів оригіналу за 16 Лютого 2022. Процитовано 16 Лютого 2022.
  144. ↑ "Українському народу потрібне звільнення": Кива привітав росіян з 23 лютого (відео). ФОКУС (укр.). 23 лютого 2022. Процитовано 21 листопада 2022.
  145. ↑ а б Кива вже у Росії. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 28 Лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  146. ↑ КІВА Катерина Іллівна - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 березня 2023. Процитовано 10 березня 2023.
  147. ↑ Кива став татом втретє. obozrevatel.com. Архів оригіналу за 24 Лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  148. ↑ Валентина Мудрик (18 січня 2018). Мене підкорила його пристрасть. Ілля Кива та його дівчина відверто розповіли ТСН про свої стосунки. tsn.ua. ТСН. Архів оригіналу за 15 Червня 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  149. ↑ Скандальний Ілля Кива очолив департамент поліції по боротьбі з наркозлочинністю. OstanniPodii.com. 05:12 п`ятниця, 23 жовтня 2015 р. Архів оригіналу за 3 Квітня 2016. Процитовано 15.11.2015.
  150. ↑ Анна ВОЛКОВА (27.09.2014). Бойцы батальона «Полтавщина» взбунтовались против командира, имевшего проблемы с законом. Газета «ФАКТЫ и комментарии». Архів оригіналу за 8 Листопада 2015. Процитовано 15.11.2015.
  151. ↑ Евгений Плинский (27 октября, 14:46). «Настоящий полковник» или Гришка Котовский нашего времени. ТСН.ua - блоги. Архів оригіналу за 17.11.2015. Процитовано 15.11.2015.
  152. ↑ Нардепа не посадили через довідку з психлікарні — ЗМІ. Архів оригіналу за 17 Грудня 2019. Процитовано 17 Грудня 2019.
  153. ↑ Бійці батальйону «ПОЛТАВА» отримали нового командира. Архів оригіналу за 17 Жовтня 2016. Процитовано 31 Січня 2017.
  154. ↑ 112 Украина (7 травня 2016). Кива угрожал бойцам батальона «Полтавщина» физической расправой за тотальный алкоголизм. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2018.
  155. ↑ Приватний загін під крилом Нацполіції (розслідування). Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 20 Квітня 2020. Процитовано 27 травня 2020.
  156. ↑ Активіст Стерненко заявив, що Кива погрожував йому в кабінеті слідчого [Архівовано 3 Жовтня 2018 у Wayback Machine.] «Дзеркало тижня»
  157. ↑ Стерненко заявив про погрози з боку Ківи. LB.ua. Архів оригіналу за 6 Серпня 2020. Процитовано 9 грудня 2020.
  158. ↑ І.Кива: я не комментирую записки циничных убийц, корчащих из себя жертв!
  159. ↑ Указ Президента України від 10 жовтня 2015 року № 575/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника України»
  160. ↑ Указ Президента України від 10 жовтня 2015 року № 575/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника України»
  161. ↑ а б Аваков нагородив полтавця «Вогнепальною зброєю» (ФОТО). VPoltave.info. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 14 січня 2016.
  162. ↑ Аваков «за особливі заслуги» нагородив скандального Киву пістолетом [Архівовано 15 Лютого 2016 у Wayback Machine.] // Українська правда, 15 лютого 2016
  163. ↑ Аваков нагородив одіозного Киву вогнепальним пістолетом. ukranews.com. Українські новини. 15 лютого 2016. Архів оригіналу за 16 Лютого 2016.
  164. ↑ Наказ № 680 о/с «Про позбавлення Киви відомчих заохочувальних відзнак Міністерства внутрішніх справ України „Вогнепальна зброя“»
  165. ↑ Денис Монастирський підписав наказ, яким позбавив права народного депутата Іллю Киву на нагородну зброю [Архівовано 16 Листопада 2021 у Wayback Machine.] // Портал МВС
  166. ↑ Ілля Кива здав нагородну зброю — Нацполіція [Архівовано 25 Листопада 2021 у Wayback Machine.] // Портал МВС
  167. ↑ Нагородну зброю Іллі Киви віддали двом комбатам Національної гвардії (оновлено) [Архівовано 25 Листопада 2021 у Wayback Machine.] // LB.ua, 19 листопада 2021

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кива Ілля Володимирович
Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id