Сергій Кривонос
Кривонос Сергій Григорович
Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України
12 березня 2019 — 29 грудня 2020
Президент	Петро Порошенко Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр	Володимир Гройсман Олексій Гончарук Денис Шмигаль
Попередник	Гладковський Олег Володимирович
Перший заступник командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ
31 грудня 2015 — 12 березня 2019
Президент	Петро Порошенко
Прем'єр-міністр	Арсеній Яценюк Володимир Гройсман
Народився	26 липня 1970(1970-07-26) (54 роки) м. Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	військовослужбовець
Громадянство	Україна
Національність	українець
Освіта	Київське вище загальновійськове командне училище Національний університет оборони України
Політична партія	Воїни АТО
У шлюбі з	Олена Кривонос
Діти	Анна Кривонос
Звання	Генерал-майор
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Сергі́й Григо́рович Кривоно́с (нар. 26 липня 1970, Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР) — український політичний та військовий діяч, генерал-майор запасу Збройних Сил України, перший заступник Командувача Сил спеціальних операцій ЗС України (2016—2019).

Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2019^[1]-2020^[2]).

Народився 26 липня 1970 року у м. Кременчуці на Полтавщині в родині робітників. Його двоюрідний дід був учителем композиторів Георгія та Платона Майбород^[3]. Бабуся — росіянка з Нижньогородської губернії. Дідусь з бабусею були офіцерами Радянської армії, у Другу світову війну нагороджені орденами та медалями^[4].

Коли хлопцеві було 6 років родина переїхала до Сибіру, бо батько працював у м. Сургуті. Там закінчив три класи початкової школи. І звідти його позивний: «Юган». Так називається річка в тій околиці^[4].

Зброю до рук взяв у 5 років, на полювання з батьком пішов у 8 років^[4].

Згодом сім'я повернулася в Україну. Після закінчення середньої школи навчався в кременчуцькому ПТУ № 19, працював на місцевому НПЗ^[3]. Двічі не був прийнятий на навчання до Київського вищого загальновійськового командного училища.

У грудні 1988 року був призваний до війська на строкову службу.

У серпні 1990 року вступив на навчання до Київського вищого загальновійськового командного училища, яке після ліквідації приєднали до Одеського інституту Сухопутних військ, який закінчив у червні 1994 року.

Того ж року одружився^[3].

1994 року у військовому званні лейтенанта почав службу у 10-й окремій бригаді спеціального призначення в селищі Первомайське^[4].

Майже одразу був призначений командиром навчального взводу розвідників. На загальноукраїнських змаганнях його група посіла третє місце. За це отримав погони старшого лейтенанта й почав командувати ротою. У Криму мав позивний «Мішка Ґаммі»^[4].

1999 року вступив на навчання до Військової академії, відмовившись від пропозицій залишитися у президентському полку. Обрав службу у 8-й окремій бригаді спецпризначення, що на Хмельниччині. Там кар'єра йшла вгору: заступник командира бригади, заступник командира полку, командир полку^[4].

Командир групи спецпризначення, командир 8 ОПСпП, — двічі виводив полк у найкращі частини ЗС України за підсумками року; перебував на керівних посадах у Командуваннях сухопутних та аеромобільних військ^[5]. Брав участь у багатьох міжнародних навчаннях.

У 2003—2004 роках Сергій Кривонос двічі злітав в Ірак — «Я та група моїх людей, чотири особи, охороняли там керівництво наших Збройних сил. Після тих поїздок у мені багато що ментально змінилося. Ірак, мабуть, допоміг вибити „совкове“ сприйняття»^[6].

У 2009 році, коли з пальним у ЗСУ було сутужно, загін спецпризначенців під час навчань під керівництвом Кривоноса здійснив 500-кілометровий марш та провів тактико-спеціальні навчання на території Чернівецької області вздовж державного кордону. Близько 40 машин пройшли з Хмельницького до Чернівців, Сторожинця і повернулися на базу. Небувала для того часу операція^[7].

Влаштувався викладачем у Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Буквально через тиждень почався конфлікт із керівництвом закладу і через кілька місяців Кривонос звідти пішов, повернувшись до спецпризначенців^[4].

У 2012 році очолив штаб Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Російське вторгнення 2014 року полковник Кривонос зустрів на посаді начальника штабу — першого заступника командувача ВДВ^[6].

У 2014 році особисто командував обороною Краматорського аеродрому, яка позначилася значними втратами нападників.

7 жовтня 2014 року був призначений начальником Управління спеціальних операцій Генерального штабу ЗС України. Полковник Кривонос і його команда у співробітництві з представниками НАТО розробили Стратегію побудови українських Сил спеціальних операцій. Але, за даними журналіста Юрія Бутусова, начальник Генштабу Віктор Муженко через особистий конфлікт негласно усунув Кривоноса від реалізації програми підготовки ССО.

5 січня 2016 року наказом Міністра оборони України призначений першим заступником командувача Сил спеціальних операцій ЗС України.

12 березня 2019 року Указом Президента України був призначений заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України^[8].

9 квітня 2019 року президент Порошенко призначив Кривоноса головою комісії з військово-технічного співробітництва та експортного контролю^[9][10], а 7 травня 2019 року він став керівником новоствореної міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави^[11][12].

У травні 2019 року секретним Указом Президента України заступник Секретаря РНБО України Сергій Кривонос отримав звання генерал-майора^[13].

29 листопада 2019 року Президент України Володимир Зеленський звільнив Кривоноса з посади керівника міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави^[14].

29 грудня 2020 року Президент України Володимир Зеленський звільнив Кривоноса з посади заступника Секретаря РНБО України^[2].

5 червня 2021 року Сергія Кривоноса було звільнено з військової служби в Збройних Силах України^[15].

Від початку російського вторгнення в Україну, Сергія Кривоноса, виключно як добровольця та враховуючи бойовий досвід щодо оборони краматорського аеродрому 2014 року, головнокомандувачем ЗС України було призначено керівником оборони аеропорту «Київ»^[16]. Протягом 39 діб він керував обороною важливого стратегічного об'єкта^[17].

Однак від 24 лютого 2022 року і до кінця серпня 2022 року на військовій службі не перебував та на військову службу під час мобілізації не призивався^[16].

Журналіст Юрій Бутусов заявив, що слідчі ДБР порушили проти генерал-майора Кривоноса кримінальну справу за його діяльність навесні 2022 року, коли він за погодженням з начальником Генштабу генералом Сергієм Шапталою відповідав за оборону цього об'єкта^[18].

Протягом 2023 року бере активну участь в оцінці передумов і причин російського вторгнення в Україну та висвітленню власних поглядів стосовно шляхів подолання ворога на чисельних телеканалах, в тому числі відеохостингу YouTube^[19][20].

5 лютого 2019 року Центральна виборча комісія зареєструвала Кривоноса кандидатом на пост Президента від партії «Воїни АТО»^[21]. 6 березня 2019 року він зняв кандидатуру з виборів^[22], підтримавши Петра Порошенка на виборах^[23].

Я виважено оцінюю кожен свій крок. Тому, поки йде війна і вірогідність відкритої агресії зі сторони нашого головного ворога Російської Федерації є занадто великою, мені прийшлося прийняти зважене та дуже не просте для себе рішення щодо зняття своєї кандидатури з подальшої гонки за пост Президента України. Вважаю сьогодні в тих умовах, яких знаходиться держава, не доцільним зміну Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.

— Сергій Кривонос, 6 березня 2019.

Виступає за узаконення приватних військових компаній. В інтерв'ю виданню «Новинарня» зазначив: «ПВК потрібні для цієї держави, бо створюють безпеку суспільства. Україна має величезну кількість населення, яке пройшло війну і повернулося звідти, але не всі можуть адаптуватися до мирного життя. І не хочуть. То давайте надамо їм спроможність продовжувати займатись військовою справою, при цьому отримувати нормальні кошти і не становити небезпеку для держави. Приватні військові компанії, скажімо, у США — це колишні військові, які не знайшли себе в цивільному житті. Це такий громовідвід військових спеціалістів. Розумієте, якщо ці люди будуть не зайняті, не визнані, не оцінені, не оплачені добре — вони почнуть шукати, або їх почнуть шукати і використовувати для дестабілізації ситуації в країні. Тому, вважаю, варто дати їм змогу нормально працювати в ПВК і заробляти чисті, нормальні гроші»^[6].

6 грудня 2023 року, в День Збройних Сил України, у місті Кременчуці на Полтавщині було проведено спецпогашення марок на конвертах із зображенням військовослужбовців-кременчужан, які удостоєні звання Героїв України. Ще один з поштових конвертів був присвячений генерал-майору Сергію Кривоносу^[24].

• Орден Богдана Хмельницького II ст. (21 серпня 2020) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм^[25].
• Орден Богдана Хмельницького III ст. (8 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України^[26].
• Медаль «За військову службу Україні» (27 липня 2018) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку^[27].

• Сайт Ради національної безпеки і оборони України [Архівовано 17 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Сайт Міністерства оборони України [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.]

• Біографія /Прямий, 7.2.2019/ [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Persona /Интервью с Гулей Поготовой, 19.7.2019/ [Архівовано 21 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Аеропорт Краматорська, 15 липня 2014 [Архівовано 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
• Мисливці, що стали заручниками [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Політрада [Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)

• Е-декларація [Архівовано 11 грудня 2020 у Wayback Machine.]