Євгеній Володимирович Мураєв
Голова Зміївської районної державної адміністрації Харківської області
15 квітня 2010 — 21 листопада 2012
Попередник	Анатолій Гацько
Наступник	Ваграм Гулян
Народився	2 грудня 1976(1976-12-02) (47 років) Зміїв, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	політик
Місце роботи	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Громадянство	Україна
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна і Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Політична партія	Наші
Батько	Володимир Мураєв
Діти	Михайло, Ігор
Професія	економіст, юрист
Євгеній Володимирович Мураєв на сайті Верховної Ради
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014
8-го скликання
Позафракційний Раніше: Опозиційний блок та Партія регіонів	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
Картка на сайті Верховної Ради України

Євге́ній Володи́мирович Мураєв (нар. 2 грудня 1976, м. Зміїв, Харківська область, Українська РСР) — колишній український проросійський політик та власник закритого телеканалу НАШ. Колишній голова політради партії «За життя»,^[1] (нині ОПЗЖ), з листопада 2018 — керівник забороненої проросійської партії «Наші». Народний депутат України VII і VIII скликань

Депутат Харківської обласної ради двох скликань. Член комітету ВРУ з питань податкової та митної політики від Опозиційного блоку (раніше — Партія регіонів) в 2014—2016. З 3 червня 2016 позафракційний^[2].

З початком російського вторгнення в Україну, 25 лютого 2022 року написав про «капітуляцію України». Журналісти в розслідуванні «Батальйон Відень» виявили, що Мураєв із сім'єю виїхав з України та оселився у Відні (Австрія)^[3][4]. Відомий проросійськими^{[5][6][7][8][9][10]} заявами.

Народився у місті Змієві на Харківщині. Батько Володимир Кузьмич обіймав посаду генерального директора АТЗТ «Рапід». Мати Ольга Олексіївна — доцент кафедри хімії в Харківському університеті міського господарства.

Закінчив фізико-математичний ліцей № 27 Харкова.

1994—1999 — навчався на економічному факультеті ХНУ імені В. Н. Каразіна, спеціальність «фінанси та кредит» (закінчив з відзнакою)^[11].

1996 — представляв Україну на Європейському конгресі студентів у бельгійському Льєжі. Другу вищу освіту здобув у Юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого, який закінчив 2014 року з відзнакою.^{[джерело?]}

Обіймав посаду директора ТОВ «Анклав» (гуртова торгівля нафтопродуктами), з 2001 по 2007 рік — директор ТОВ «МКМ-Харків».

2009—2010 — генеральний директор ТОВ «Східна фінансова група».

2006 — депутат Харківської облради V скликання від партії «Віче». Керівник комісії з питань паливно-енергетичного комплексу, енергоощадження та ЖКГ. Вдруге депутатом облради став у 2010 році від Партії регіонів.

15 квітня 2010 — призначений Януковичем головою Зміївської райдержадміністрації. За час його роботи (за даними облради) Зміївщина піднялася з дев'ятого на друге місце в обласному рейтингу за соціально-економічним розвитком^[12], оздоровленням дітей, у сфері освіти, фізкультури та спорту. За два роки в районі введено в експлуатацію три свердловини для питної води^[13], два очисних комплекси-біоплато, організовано збір твердих побутових відходів, почато будівництво соціального житла, запущено програму реконструкції музеїв і пам'ятників. У двох населених пунктах на 12,5 % було знижено вартість тепла для населення.

Під час його головування розгорнувся скандал довкола НПП «Гомільшанські ліси», де за його поданням змінили керівника^[14]. На думку наукових працівників парку, діяльність новопризначеного Севєріна І. О. завдавала шкоди парку та була спрямована на отримання фінансової вигоди^[15][16][17].

21 листопада 2012 — звільнений з посади голови району у зв'язку з обранням до Верховної Ради України у мажоритарному окрузі № 181^[18].

У червні 2013 року з-поміж 148 народних депутатів України підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів»^[19].

В одному зі своїх інтерв'ю Дмитру Гордону Мураєв підтвердив, що він у 2014 році вивозив колишнього прем'єр-міністра України Миколу Азарова за межі України. За словами Мураєва, колишній посадовець пропонував відвезти його до міста Бєлгорода^[20].

26 жовтня 2014 — переобраний до парламенту за тим же округом. Член Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики. 31 березня 2015 став «міністром» економічного розвитку і торгівлі так званого «опозиційного уряду»^[21].

2014 — став власником харківського інтернет-каналу «Робінзон ТВ», сайту MIGnews та новинного телеканалу NewsOne. З того часу телеканал використовується для антиукраїнської пропаганди^[22][23].

У вересні 2014 року у складі парламентської делегації від України (до складу якої, серед інших, входили Таїсія Повалій, Володимир Олійник, Олена Бондаренко, Віталій Журавський та Владислав Лук'янов) прибув до Державної думи Росії з метою урегулювання бойових дій на Донеччині та Луганщині та примирення Росії та України.

21 вересня 2018 — вийшов з партії «За життя» і створив проросійську партію «Наші»^[24].

14 грудня 2018 року Мураєв в етері свого телеканалу «Наш» заявив, що йде в президенти. 15 січня 2019 року ЦВК зареєструвала Мураєва кандидатом у Президенти України^[25]. 7 березня 2019 року Мураєв ухвалив рішення про зняття своєї кандидатури на виборах президента на користь Олександра Вілкула^[26]. У лютому 2019 року представники «Національного корпусу» розгромили низку сітілайтів у Харкові з рекламою проросійських кандидатів, зокрема, і Євгенія Мураєва^[27]. Також під час агітаційної кампанії Виборів Президента України 2019 року фіксувались факти поширення агітаційної продукції від імені Євгенія Мураєва без вихідних даних, що є порушенням законодавства^[28].

Виходячи з даних аналітиків ІА «Слово і діло», за час перебування на посаді народного депутата VIII скликання Верховної Ради України Євген Мураєв зміг виконати 28 % своїх обіцянок^[29].

25 грудня 2018 року на Мураєва було накладено санкції Російської Федерації. Крім Мураєва, до санкційного списку в той час потрапили політики від «Опозиційного блоку» Андрій Клюєв, Вадим Новинський, Олександр Вілкул, Геннадій Труханов та інші^[30].

У лютому 2019 року Євгеній Мураєв був допитаний у Генеральній прокуратурі України як свідок у справі щодо свого можливого ухилення ним самим від сплати податків та зборів в особливо великих розмірах, але він відмовився давати будь-які свідчення, пославшись на 63 статтю Конституції України^[31].

Очолив виборчий список партії «Опозиційний блок» на парламентських виборах 2019 року^[32].

22 січня 2022 року уряд Британії під час російсько-української кризи звинуватив РФ в прагненні замінити уряд України за допомогою військової сили та замінити його проросійською адміністрацією на чолі з Євгенієм Мураєвим. Росія заперечила ці звинувачення, заявивши, що це «свідчення того, що саме країни НАТО на чолі з англосаксонцями загострюють напруженість навколо України»^[33]. Міністр закордонних справ Ліз Трасс написала в Twitter, що Сполучене Королівства «не потерпить змову Кремля щодо встановлення проросійського лідерства в Україні» на чолі з Євгенієм Мураєвим^[34][35][36]. Мураєв заперечував будь-який такий план^[37]. Росія відкинула звинувачення як «дезінформацію»^[38].

26 лютого 2022 року, після початку російського вторгнення до України, Мураєв запропонував українському уряду капітулювати. Згодом Мураєв видалив цей допис^[39].

14 червня 2022 року проросійську партію Наші було заборонено, це рішення ухвалив Восьмий апеляційний адміністративний суд м. Львова^[40].

Є одним із народних депутатів VII скликання, які проголосували за диктаторські закони 16 січня 2014 року^[41][42].

У 2017 році Мураєв взяв участь тільки у 0,4 % голосувань у парламенті, пропустивши 99,6 % голосувань^[43][44].

У 2018 році Мураєв пропустив 99,11 % голосувань у Верховній Раді України^[44].

З початком Російсько-української війни заявив, що це — «громадянський конфлікт», відзначивши, що обидві сторони отримують підтримку від іноземних держав: Україна зі сторони США, а сепаратисти — Росії^[45].

Збрехав, що у звільненні Маріуполя від проросійських сепаратистів з української сторони брали участь американські «солдати Greystone та Blackwater»^{[46][47][48][49]}.

Стверджував, що теперішній українській владі вигідне продовження війни, оскільки «повернення в електоральне поле ще 5 млн голосів […] буде означати закінчення цього режиму»^[50].

Вважає, що тимчасова анексія Криму була вигідна українській владі, оскільки разом з півостровом з електорального поля зникли два мільйони «незгодних голосів». Заявив, що визнає півострів українським^[51].

Є прихильником децентралізації, федералізації та розширення повноважень регіонів^[52].

Виступає проти декомунізації та за збереження символів комуністичного режиму, як «історичної і культурної пам'яті»^[53].

Заявив, що «в НАТО на Україну не чекають»^[54]. Вважає, що питання вступу до НАТО потрібно вирішувати на всеукраїнському референдумі, нав'язуючи свою точку зору за допомогою власного проросійського пропагандистського новинно-політичного телеканалу «НАШ».

30 листопада 2017 року назвав Революцію гідності «державним переворотом», що викликало скандал та пікетування телеканалу NewsOne^[55]. 3 грудня 2017 року активісти почали блокування входу до телеканалу з вимогою до власника вибачитись за зневажливі слова щодо Євромайдану та припинити прокремлівську пропаганду.^[56][57].

7 червня 2018 року заявив, що політичний в'язень путінського режиму Олег Сенцов «готував вибухи і підпали» і «для частини населення» є терористом^[58][59]. Це викликало негативну реакцію низки політиків, зокрема міністр Арсен Аваков назвав Мураєва «покидьком»^[60]. Депутат ВРУ від «Народного фронту» Сергій Пашинський звернувся в СБУ і Генпрокуратуру з вимогою порушити кримінальну справу проти Мураєва за статтями «державна зрада» і «свідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину», депутат від БПП Ірина Геращенко запропонувала колегам бойкотувати етери NewsOne до отримання публічних вибачень його власника «перед Сенцовим і перед усіма політв'язнями»^[61].

Після численних вимог перепросив у Сенцова^[59] Мураєв записав відеозвернення, де заявив, що українська влада «кинула Олега разом з Кримом» (говорячи про російську окупацію АРК), тож йому шкода, що українська влада «використовувала політв'язнів у своїх цілях»^[62]. Згодом у Facebook написав, що не називав Сенцова терористом, бо «не бачив матеріалів справи і не є судом»^[63].

1 вересня 2021 року, за повідомленням Детектор медіа, в спецетері проросійського телеканалу «Наш» Мураєв дозволив собі расистські висловлювання щодо сучасного етнічного та релігійного складу населення Парижа та Брюсселя. Телеканал спробував приховати частину етеру, де прозвучали ці висловлювання^[64].

Виступив як організатор змагань зі спортивних бальних танців «Кубок Віденського вальсу — VW», який 2015 року отримав статус відкритих всеукраїнських змагань, як IV тур «Гран-прі Слобожанщини 2014—2015»^[65].У Харківській області щорічно проводяться всеукраїнські змагання з самбо на кубок Мураєва^[66] та два етапи кубку з автоперегонів, де Мураєв бере участь^[67].

За ініціативою Мураєва обладнані дитячі навчально-виховні комплекси в Соколовому, Змієві та Яковлівці Лозовського району. З 2012 року в окрузі встановлено понад 100 дитячих і спортивних майданчиків^[68].

За підтримки очолюваної Мураєвим РДА 2010 і 2011 року в Зміївському районі проходили «Вахти пам'яті», організовані проросійським військово-патріотичним об'єднанням «Орієнтир». У результаті пошукових робіт, було знайдено рештки 37 невідомих солдатів, загиблих 1943 року^[69] та частини підірваного радянського танку КВ-1^[70].

За ініціативи Мураєва проводився ремонт та встановлення радянських пам'ятників та знаків, реконструкція краєзнавчого музею, видані «Книга пам'яті Зміївщини», «Соколово: забытые герои»^[71], «Широнинцы: подвиг без цензуры»^[72].

25 липня 2023 року Мураєву було заочно повідомлено про підозру у державній зраді за ведення інформаційно-підривної діяльності проти України та у вчиненні умисних дій, спрямованих на приниження національної честі та гідності (ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 161 ККУ). За матеріалами слідства, до початку повномасштабного вторгнення РФ до України Мураєв активно допомагав РФ у підривній діяльності проти України^[73][74][75].

5 березня СБУ завершила досудове розслідування, обвинувальний акт скеровано до суду.^[76][77]

7 квітня 2017 був розлучений^[78], колишня дружина — Валерія Олегівна Дзюба, середня дочка підприємця та народного депутата України Олега Таранова. Має двох синів від першого шлюбу — Міхаїла (2007) та Ігоря (2009)^[79].

За інформацією ЗМІ, коханкою Мураєва є харківська акторка Катерина Гордієнко (1993 р.н.), яка знімалася в російських фільмах: «Спасибі діду за перемогу», «Новорічний переполох» та інших^[80][81].

Нинішня дружина Катерина Гордієнко (Мураєва) — юристка й акторка^[82], у 2020 році у пари народилася донька ^{[джерело?]}, у 2021 році — син^[83].

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Мураєв Євгеній Володимирович

• Знак «Слобожанська Слава»
• Лауреат рейтингу «Харків'янин року»^[84] (2005)
• Грамота Харківської міськради (2009)
• Грамота Харківської обладміністрації та Харківської облради
• Хрест Пошани «Князь Святослав» (2007)
• Хрест Пошани «Святий князь Олександр Невський» (2007)
• Орден святого Рівноапостольного князя Володимира (УПЦ МП, 2012)
• Орден святителя Дмитра (РПЦ, 2012)