Максим Аркадійович Бужанський
Ім'я при народженні	Максим Аркадійович Бужанський
Народився	24 листопада 1974(1974-11-24) (50 років) Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	політик, блогер, письменник, публіцист
Галузь	телеведучий і політик
Alma mater	Дніпровський національний університет залізничного транспорту
Членство	Верховна Рада України IX скликання
Посада	народний депутат України
Партія	Слуга народу

Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу	29 серпня 2019	—
Картка на сайті Верховної Ради України

Макси́м Арка́дійович Бужа́нський (нар. 24 листопада 1974, Дніпро, Українська РСР, СРСР) — український політик, державний діяч і блогер. Народний депутат України IX скликання від 25-го виборчого округу від партії «Слуга народу»^[1].

Народився в єврейській родині, батьки були інженерами. Дід — Мойсей Юрійович Бужанський (нар. 1924, Харків) — учасник Другої світової війни, воював у складі 34-го окремого гвардійського танкового полку прориву, нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня^[2].

Здобув середню освіту у дніпропетровській школі № 79. Закінчив Дніпровський державний інститут інженерів залізничного транспорту (спеціалізація «Інженер-містобудівник»).

З 2017 по 2020 рік був співавтором і ведучим політичних програм на телеканалі ZIK^[3][4], з 2020 по 2022 рік — на телеканалі «Україна 24». Менеджер, постійний учасник фестивалю блогерів^[3].

Нагороджений медаллю «За заслуги перед містом» від Дніпровської міської ради^[5].

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року (виборчий округ № 25, Чечелівський район, частина Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпра)^[6]. На час виборів: менеджер ТОВ «Арна», проживає в Дніпрі. Безпартійний^[7].

Обраний за багатомандатним округом № 25. Член депутатської фракції політичної партії «Слуга народу»^[8].

7 грудня 2020 року занесений до списку українських фізичних осіб, проти яких російським урядом введено санкції^[9].

Станом на березень 2025 року, з початку своєї каденції у 2019 році, Максим Бужанський, сам або у співавторстві, ініціював 270 законопроєктів у Верховній Раді^[10]. Серед них постанова про звернення до ООН, НАТО та європейських організацій щодо звільнення та повернення в Україну полонених журналістів^[11], законопроєкт про систему відеомоніторингу стану публічної безпеки, про протидію антисемітизму в Україні, проєкт щодо відповідальності за електронно-комунікаційне шахрайство^[12] та про увічнення пам’яті народних депутатів попередніх скликань, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.

Член Комітету Верховної ради з питань правоохоронної діяльності^[13]. Також Бужанський входить до шести груп із міжпарламентських зв’язків: з Ізраїлем, Іраком, Перу, Вірменією, Люксембургом і Китаєм.

У грудні 2019 року Бужанський вніс до парламенту законопроєкт про визнання Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» таким, що втратив чинність «на базі нововиявлених обставин, зважаючи на рішення Венеціанської комісії»^[14][15]. На думку Бужанського, закон про мову не має «нічого спільного з захистом і розвитком української мови» і «спрямований на дискримінацію носіїв інших мов, в першу чергу, російської мови». Також нардеп вважає, що чинний закон «виштовхує наших громадян з нашого інформаційного поля в чуже»^[15]. Бужанський виступив за написання нового законопроєкту про мову після «широкої дискусії на цю тему між жителями Сходу і Заходу України, націоналістами, раціоналістами, діячами культури, представниками медіа»^{[15][16][17][18][19][20]}.

Бужанський був автором законопроєкту № 2362 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо навчання державною мовою в установах освіти»^[21][22][23]. Він пропонував подовжити термін права здобуття освіти мовою національної меншини, яка не відноситься до країн Європейського Союзу, до 1 вересня 2023 року. Зокрема, це стосувалося тих учнів, які вчилися російською мовою^{[24][25][26][27]}.

Є автором Закону України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні»^{[28][29][30][31]}. Згідно з документом, до проявів антисемітизму належать, зокрема, заклики до вбивства євреїв та його виправдання, заперечення Голокосту, умисне знищення будівель і культових для євреїв споруд^[32]. Документ передбачає, що особа, яка постраждала від проявів антисемітизму, матиме право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а винні будуть притягнуті до цивільно-правової та кримінальної відповідальності^[29]. 22 вересня 2021 року Верховна Рада ухвалила закон у другому читанні. Законопроєкт підтримали всі фракції та депутатські групи Ради, крім партій «Європейська Солідарність» і «Голос»^[29]. 7 жовтня 2021 року закон підписав президент України Володимир Зеленський^[33][34].

Також Максим Бужанський є автором закону про добровільний військовий облік для жінок^[35]. 7 жовтня 2022 року закон ухвалила Верховна Рада^[36]. Законопроєкт з'явився після того, як набув чинності наказ Міністерства оборони України, що розширює список професій жінок, яким треба обов'язково ставати на військовий облік. Документ поширювався на жінок, які працюють у сфері бібліотечної справи, музичного мистецтва, науки, банківської справи та інших сфер. На сайті Офісу Президента України з'явилася петиція за скасування наказу, яка набрала 25 тисяч голосів всього за 4 дні^[37].

Єдиний депутат Верховної ради України, який проголосував проти скасування Дня Перемоги в Україні^[38][39].

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, Бужанський назвав Росію «країною ворогів»^[40][41]. Він визнав, що головна ціль агресора — окупація України, а також порівняв дії Росії на окупованих територіях з діями Третього Рейху в Україні в 41–43 роках^[41].

Деякі громадяни запитують, чому Російську Федерацію, як державу, ставлять в один ряд із нацистами, називають нацистською і т.д. Відповісти на це питання дуже легко, якщо просто зіставити дії Третього Рейху в Україні в 41–43 роках, і дії Росії на окупованих теренах України зараз. Рейх вивозив награбовані тут зерно та руду, Росія вивозить награбовані тут зерно та метал. Абсолютна тотожність мародерів[41].

— Максим Бужанський

Бужанський критикував законопроєкт «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» про заборону УПЦ МП, на його думку це «подарунок російській пропаганді й образа вірян»^[41].

Після початку вторгнення ХАМАС в Ізраїль 7 жовтня 2023 року, Бужанський висловився на підтримку Ізраїлю, підкресливши здатність ЦАХАЛ відбити атаку терористів^[42]. Також він розкритикував ставлення європейських політиків до подій 7 жовтня, Бужанський написав, що «На боці терористів Хамаса завжди три речі. Демографія, аморальність, і глибока стурбованість салонних європейських експертів»^[43].

• Бужанський М. А. Історія світу у 88 розділах. Вид-во: «Фоліо», 2017. ISBN 978-966-03-7943-5.

• Бужанський М. А. Історія для ледачих. Вид-во: «Фоліо», 2018. ISBN 978-966-03-8180-3.

• Офіційний сайт [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.]
• Бужанський Максим Аркадійович [Архівовано 18 серпня 2019 у Wayback Machine.] Чесно