Дем'ян Сергійович Коротченко
Голова Ради Народних Комісарів УРСР
21 лютого 1938 — 28 липня 1939
Попередник:	Бондаренко Михайло Ілліч
Спадкоємець:	Корнієць Леонід Романович
голова Ради Міністрів УРСР
26 грудня 1947 — 15 січня 1954
Попередник:	Хрущов Микита Сергійович
Спадкоємець:	Кальченко Никифор Тимофійович
голова Президії Верховної Ради УРСР
січень 1954 — 7 квітня 1969
Попередник:	Гречуха Михайло Сергійович
Спадкоємець:	Ляшко Олександр Павлович
Народження:	17 (29) листопада 1894  Погребки
Смерть:	7 квітня 1969(1969-04-07) (74 роки)  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання:	Байкове кладовище
Національність:	українець
Країна:	Російська імперія  УРСР  СРСР
Освіта:	Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Партія:	КПРС
Діти:	Коротченко Олександр Дем'янович
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Дем'я́н Сергі́йович Коро́тченко (17 (29) листопада 1894 , Погребки  — 7 квітня 1969(1969-04-07) , Київ ) — український радянський державний і партійний діяч, голова Ради Народних Комісарів УРСР (лютий 1938 — липень 1939), голова Ради Міністрів УРСР (грудень 1947 — січень 1954), голова Президії Верховної Ради УРСР (січень 1954 — квітень 1969).

Член Ревізійної комісії КП(б)У (листопад 1927 — червень 1930), член ЦК КП(б)У — ЦК КПУ (червень 1938 — квітень 1969), член Оргбюро ЦК КП(б)У (червень 1938 — січень 1949), член Політбюро ЦК КП(б)У — Бюро ЦК КП(б)У — Бюро ЦК КПУ — Президії ЦК КПУ — Політбюро ЦК КПУ (червень 1938 — квітень 1969). 3-й секретар (липень 1939 — липень 1947), 2-й секретар ЦК КП(б)У (липень 1946 — березень 1947), секретар ЦК (КП(б) по промисловості (березень — грудень 1947).

Член ЦК КПРС (березень 1939 — квітень 1969), член Президії ЦК КПРС (жовтень 1952 — березень 1953), кандидат у члени Президії ЦК КПРС (червень 1957 — жовтень 1961).

Депутат Верховної Ради СРСР 1–7-го скликань, заступник голови Президії Верховної Ради СРСР, член Президії Верховної Ради Союзу РСР.

Депутат Верховної Ради Української РСР 1–7-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (28.11.1964).

Народився 17 (29) листопада 1894(18941129) року в селі Погрібках Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії (нині — Шосткинського району Сумської області, Україна) в родині селянина-бідняка. У 1909 році закінчив сільську школу в селі Погрібках. У 1910 році працював чорноробом в булочній, у 1910—1911 роках — робітником на залізниці станції Шостка. У 1911—1912 роках — наймит в поміщиків Області Війська Донського і Катеринославської губернії. У 1912—1915 роках — робітник порохового заводу в місті Шостці.

У 1915 році був призваний у армію. Служив рядовим, молодшим феєрверкером-лаборатористом, батарейним суддею 2-ї морської артилерійської бригади фортеці імператора Петра Великого в місті Ревелі (нині — Таллінн, Естонія) Північного флоту. Після Лютневої революції 1917 року став членом батарейного комітету солдатських депутатів у Ревелі.

У 1917—1918 роках — уповноважений земельного комітету з розподілу землі в селах Погрібках і Остроушках Чернігівської губернії. У 1918 році став одним із організаторів червоних партизанських загонів в Україні (в околицях Новгород-Сіверська на території сучасної Чернігівської області), які діяли проти німецько-австрійських військ і армії Української Народної Республіки. У листопаді 1918 року вступив у РКП(б).

У 1919—1920 роках — голова батальйонного і полкового осередків РКП(б) місцевого сторожового запасного полку 46-ї дивізії у місті Новгороді-Сіверському, політичний комісар навчальної школи 13-ї армії РСЧА на Південному фронті. У вересні 1920 — лютому 1923 року — завідувач організаційного відділу, секретар Шосткинського повітового комітету КП(б) України (КП(б)У). У лютому — листопаді 1923 року — завідувач організаційного відділу Новгород-Сіверського окружного комітету КП(б)У. У квітні 1924 році закінчив курси партійних працівників при ЦК КП(б)У в місті Харкові. У квітні — жовтні 1924 року — завідувач організаційного відділу Новгород-Сіверського окружного комітету КП(б)У.

У жовтні 1924 — вересні 1925 року — відповідальний секретар Чернігівського окружного комітету КП(б)У. У вересні 1925 — вересні 1928 року — відповідальний секретар Первомайського окружного комітету КП(б)У.

У 1928—1930 роках вчився на курсах марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б) у Москві. У 1930 році — інспектор Народного комісаріату земельних справ СРСР. У 1930—1931 роках — завідувач агітаційно-масового відділу Бауманського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

7 січня 1931 — 14 січня 1934 року — голова Бауманської районної ради депутатів трудящих міста Москви, в 1934—1936 роках — перший секретар Бауманського, потім — Первомайського райкомів партії Москви. З червня 1936 по червень 1937 року — секретар, другий секретар Московського обкому ВКП(б).

У червні — листопаді 1937 року — перший секретар Західного обкому і Смоленського міськкому партії.

9 листопада 1937 року під час сталінських репресій і спричинених ним масових втрат партійної номенклатури був призначений виконувачем обов'язків першого секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У.

З 21 лютого 1938 по 28 липня 1939 року — голова Ради народних комісарів Української РСР. 23 липня 1939 року був обраний 3-м секретарем ЦК КП(б)У.

У роки радянсько-німецької війни років Дем'ян Коротченко був одним з організаторів радянських диверсійних загонів в Україні, членом підпільного ЦК КП(б)У. Разом з іншими керівниками партії вів роботу з максимальної мілітаризації економіки, розробляв логістику постачання озброєння, реквізицій продовольства, організовував примусову евакуацію з районів, які перебували під загрозою захоплення німецькою армією. З 22 квітня по 4 липня 1943 року з групою агентури НКВС СРСР перебував у тилу німецької армії, на контрольованій радянськими партизанами-диверсантами території.

У 1946—1950 роках — член Президії Верховної Ради Союзу РСР. У липні 1946 року був обраний другим секретарем ЦК КП(б)У, в березні 1947 року — секретарем ЦК КП(б)У по промисловості. З 26 грудня 1947 по 15 січня 1954 був головою Ради Міністрів Української РСР. З 16 жовтня 1952 по 6 березня 1953 року — член Президії ЦК КПРС.

З 15 січня 1954 року до останніх днів життя був головою Президії Верховної Ради Української РСР і одночасно заступником голови Президії Верховної Ради Союзу РСР. З 29 червня 1957 по 17 жовтня 1961 року — кандидат у члени Президії ЦК КПРС.

Був делегатом XIV, XV, XVII—XXIII з'їздів КПРС; на XVIII—XXIII з'їздах обирався членом ЦК КПРС.

Помер 7 квітня 1969 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 2; надгробок — мармур, скульптор О. О. Ковальов)^[1].

• Дружина — Коротченко Поліна Опанасівна.
• Син — Коротченко Олександр Дем'янович

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 листопада 1964 року за великі заслуги перед Комуністичною партією і Радянською державою і у зв'язку з 70-річчям від дня народження Голові Президії Верховної Ради Української РСР Коротченку Дем'яну Сергійовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Нагороджений шістьма орденами Леніна (7.02.1939, 13.09.1943, 29.11.1944, 23.01.1948, 26.02.1958, 28.11.1964), орденами Суворова 1-го ступеня (2.05.1945), Вітчизняної війни І ступеня (1.02.1945), медаллю «За трудову доблесть» (25.12.1959), двома медалями «Партизану Вітчизняної війни» І ступеня (5.06.1943, 20.10.1944).

З 1969 по 2016 рік його рідне село Погребки мало назву Коротченкове; у селі було встановлено бюст і діяла кімната-музей.

У Києві:

• У 1969—1993 роках вулиця Олени Теліги носила його ім'я.
• На проспекті Берестейському в парку «Нивки» йому 1974 року було встановлено пам'ятник. Знесено під час ленінопаду в ніч на 27 травня 2015 року^[2].
• На вулиці 25 Жовтня (тепер Інститутській) № 20/8, де у 1937—1941 роках жив Дем'ян Коротченко, 29 листопада 1974 року йому встановлено мармурову меморіальну дошку (барельєф; скульптор О. О. Ковальов)^[3]. Пізніше демонтовано.

Також меморіальні дошки були встановлені в місті Первомайську на будівлі, в якому він працював і в місті Шостці на будівлі, де раніше розміщувався Шосткинський повітовий комітет КП(б)У, секретарем якого він був. На честь Коротченка були названі вулиці в містах Сумах, Шостці, Первомайську, Донецьку, Горлівці та інших. Більшість перейменовані в рамках декомунізації.

• 
  Могила на Байковому кладовищі
• 
  демонтований пам'ятник Дем'янові Коротченку у Києві
• 
  демонтована меморіальна дошка в Києві

• Коротченко Дем'ян Сергійович [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
• Коротченко Демьян Сергеевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Рубльов О. С. Коротченко Дем'ян Сергійович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 185. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Коротченко Дем'ян Сергійович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 78.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]: газета. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 54.
• Коротченко Демьян Сергеевич // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)