Маценко Іван Антонович
Народився	8 жовтня 1921(1921-10-08) Шевченкове
Помер	5 червня 2011(2011-06-05) (89 років)
Громадянство	УРСР →  Україна
Діяльність	письменник
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Мова творів	українська, російська
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди

|Ukrcenter= |Примітки=

Іва́н Анто́нович Маценко (8 жовтня 1921 — † 5 червня 2011) — український письменник, член Спілки письменників України (з 1982 року). Нагороджений орденами Червоної зірки, Вітчизняної війни, Богдана Хмельницького, медалями «За взяття Берліна» та «За визволення Праги».

Народився 8 жовтня 1921 року на хуторі Маценки Куликівської волості Кобеляцького повіту Полтавської губернії (нині в межах Шевченківської сільської ради Решетилівського району) в козацькій родині.

Перед війною працював у школі, викладав російську та українську мови.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Лейтенант, старший лейтенант. Учасник визволення України та Білорусі в складі партизанського загону. У лавах Радянської армії штурмував Берлін, визволяв Прагу. Після війни повертається в Кременчук. У 1950 році почав друкуватися в періодичних виданнях.

1955 року закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Шевченка. Майже 30 років працював журналістом, згодом редактором районних газет, власним кореспондентом газети «Зоря Полтавщини».

З 1995 року допомагав становленню газети кременчуцького міському та райкому КПУ «Набат», писав оповідання, повісті, нариси.

Із 2003 року — почесний громадянин Кременчуцького району.

Загалом вийшло друком 10 його книг оповідань та повістей, із них:

• «Джерело під Пристін-горою», 1982,
• «Біль давніх розлук», 1986,
• «Вінок житніх колосків»,
• «Під небом отчого краю»,
• «Побачення»,
• роман «Калини цвіт гіркий», 1990,
• «Ой берези та сосни» — 2010.

• Експерт [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Пам'яті товариша
• Пам'яті шановного соратника(рос.)
• Почесний громадянин Кременчуцького району [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]