Олександр Миколайович Ткаченко | |
---|---|
4-й Голова Верховної Ради України | |
7 липня 1998 — 1 лютого 2000 | |
Президент | Леонід Кучма |
Прем'єр-міністр | Валерій Пустовойтенко Віктор Ющенко |
Попередник | Олександр Мороз |
Наступник | Іван Плющ |
Народився | 7 березня 1939 Шпола, Київська область, Українська РСР, СРСР |
Помер | 3 січня 2024[1] (84 роки) Київ, Україна |
Похований | Байкове кладовище |
Відомий як | політик, економіст |
Громадянство | Україна |
Національність | українець |
Alma mater | Білоцерківський національний аграрний університет |
Політична партія | СелПУ, КПУ |
Батько | Ткаченко Микола Миколайович |
Мати | Ткаченко Єфросинія Панасівна |
У шлюбі з | Ткаченко Лариса Митрофанівна |
Діти | Пешко (Ткаченко) Алла Олександрівна |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Олекса́ндр Микола́йович Ткаче́нко (7 березня 1939, місто Шпола Київської області, тепер Черкаської області — 3 січня 2024[2], Київ) — український політик та державний діяч, 4-й Голова Верховної Ради України (III скликання) з 7 липня 1998 до 1 лютого 2000 року[3], член КПУ (з листопада 2001), член Президії ЦК КПУ (з червня 2005), почесний президент Тендерної палати України (з липня 2007). Кандидат у члени ЦК КПУ в 1981—1986 роках та член ЦК КПУ в 1986—1991 роках.
Життєпис
Здобув освіту у Білоцерківському сільськогосподарському інституті (1963), за спеціальністю — вчений-агроном. Закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПУ.
Кандидат економічних наук. Дисертація «Організаційно-економічні фактори ефективності сільськогосподарського виробництва» (у формі наукової доповіді, Київський інститут народного господарства, 1992).
Останні 10 років життя хворів, переніс інсульт, був прикутий до інвалідного візка. Помер 3 січня 2024 року на 85-му році життя[4]. Похований разом із родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′2.6″ пн. ш. 30°30′4.03″ сх. д. / 50.417389° пн. ш. 30.5011194° сх. д.).
Родина
- Батько Микола Миколайович (1910—1990);
- мати Єфросинія Панасівна (1914—?);
- дружина Лариса Митрофанівна — економіст;
- дочка Алла.
Кар'єра
- 1956—1958 роки — слюсар Шполянської машинно-тракторної станції (МТС) Черкаської області.
- 1958—1963 роки — студент Білоцерківський сільськогосподарського інституту Київської області.
- 1963—1964 роки — агроном Таращанської шляхо-експлуатаційної дільниці № 720 Київської області.
- 1964—1966 роки — старший агроном Таращанського районного відділу «Сільгосптехніка».
- 1966—1970 роки — перший секретар Таращанського районного комітету ЛКСМУ Київської області.
- 1970—1973 роки — завідувач організаційного відділу, секретар Таращанського районного комітету КПУ Київської області.
- 1973—1981 роки — перший секретар Таращанського районного комітету КПУ Київської області.
- 1981—1982 роки — інспектор ЦК КПУ.
- 6 липня 1982 — січень 1985 року — голова виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів.
- 2 січня — листопад 1985 року — міністр сільського господарства УРСР.
- 3 грудня 1985 — 20 жовтня 1989 — перший заступник Голови Держагропрому УРСР — Міністр УРСР.
- 20 жовтня 1989 — 30 липня 1990 року — Голова Держагропрому УРСР.
- 18 липня 1990 — квітень 1991 року — перший заступник Голови Ради Міністрів УРСР.
- 21 травня 1991 — лютий 1992 року — Державний міністр з питань аграрної політики та продовольства — Міністр сільського господарства УРСР.
- 1992 рік — президент спільного українсько-німецького підприємства «Земля і люди», Київ.
- грудень 1992—1994 року — президент агропромислової асоціації «Земля і люди».
- з листопада 1993 року — президент коаліції «Аграрії України за реформу».
- травень 1994 — квітень 1998 року — перший заступник Голови Верховної Ради України[5].
Кандидат у Президенти України (1991), підтримувався СПУ, незадовго до виборів зняв кандидатуру на користь Леоніда Кравчука. Член КПРС (1967—1991), заступник голови СелПУ (12.1996-2001).
Кандидат у Президенти України (1999; висунутий СелПУ), 27 жовтня 1999 зняв кандидатуру на користь Петра Симоненка.
Голова Наглядової ради Тендерної палати України (08.2006-07.2007).
Парламентська діяльність
Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання, Гусятинський виборчій округ № 515, Тернопільська область.
Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Шполянський виборчий округ № 430, Черкаська область. 1-й тур: з'яв. 86.8 %, за 39.97 %. 2-й тур: з'яв. 78.9 %, за 58.46 %. 3 суперн.
Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ № 195, Черкаська область. З'яв. 78.0 %, за 31.0 %, 16 суперн. 03.1998 — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку СПУ-СелПУ, № 7 в списку. Член фракції СПУ і СелПУ (05.-07.1998); позафракційний (07.1998-02.2001), член фракції КПУ (з 02.2001). Голова ВР України (07.07.1998-21.01.2000).
Протягом 3-х місяців Верховна Рада України 3-го скликання намагалася обрати Голову (пізніше цей процес у парламенті дістане назву «спікеріада») і на 18-те голосування обрала нового Голову ВР — Олександра Ткаченка. Пізніше, позбувшись підтримки більшості депутатів, що голосували за нього, більшість депутатів ініціюють відставку спікера. Але для зміни керівництва парламенту необхідно було зафіксувати кворум — дві третини депутатів, присутніх у залі засідань. Кожного разу, коли поставало питання про спікера, ліві партії не реєструвалися. 21 січня 2000 року на виїзному вечірньому засіданні в Українському домі 239 депутатів одноголосно проголосували за відставку Олександра Ткаченка[6].
Для розслідування його неоднозначної діяльності на цій посаді було створено тимчасову слідчу комісію парламенту[7].
Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.2006 від КПУ, № 8 в списку, член КПУ, член фракції КПУ (з 05.2002), член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 06.2002).
Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від КПУ, № 9 в списку, член КПУ, член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 07.2006), член фракції КПУ (з 04.2006).
Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від КПУ, № 8 в списку. Член фракції КПУ (з 11.2007), голова Комітету з питань економічної політики (з 12.2007).
Нагороди
СРСР
- Герой Соціалістичної Праці (1992, недійсний)
- Ордени Знак Пошани (1972),
- Трудового Червоного Прапора (1973),
- Леніна (1977),
- Жовтневої революції (1984).
Україна
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (6 березня 1999) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою в галузі державного будівництва, вагомий внесок у розвиток законодавчої бази України[8]
Бібліографія
- «Про концепцію національної програми Відродження України та заходи щодо організації її здійснення» (1999)
Джерела та література
- Удод O.A. Ткаченко Олександр Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 101. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Література
- Л.Губерський. Ткаченко Олександр Миколайович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- В. Головко. Ткаченко Олександр Миколайович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.713 ISBN 978-966-611-818-2
Примітки
- ↑ Умер экс-глава Верховной Рады конца 90-х Александр Ткаченко
- ↑ Помер колишній голова Верховної Ради Олександр Ткаченко, НВ, 05.01.2024
- ↑ Дахно І. І. Історія держави і права. Додаток 26. Спікери Верховної Ради України
- ↑ Помер голова Верховної ради кінця 90-х Олександр Ткаченко. РБК-Украина (укр.). Процитовано 14 січня 2024.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 25 травня 1994 року № 19/94-ВР «Про обрання Першого заступника Голови Верховної Ради України»
- ↑ Кульчицький С. В., Парахонський Б. О. Україна і Росія в історичній ретроспективі: Нариси в 3-х томах / Інститут історії України НАН України; Том.3. Розділ 11. Політичні баталії останніх років (Частина 1)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 21 січня 2000 року № 1403-XIV «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з контролю і перевірки фінансово-господарської та організаційної діяльності колишнього Голови Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України»
- ↑ Указ Президента України від 6 березня 1999 року № 233/99 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
Посилання
- Ткаченко Олександр Миколайович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
Попередник: | Голова Верховної Ради України 7 липня 1998 — 1 лютого 2000 |
Наступник: |
Олександр Мороз | Іван Плющ |
- Народились 7 березня
- Народились 1939
- Уродженці Шполи
- Померли 3 січня
- Померли 2024
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники Білоцерківського національного аграрного університету
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Перші віце-прем'єр-міністри України
- Уряд Вітольда Фокіна
- Міністри аграрної політики України
- Голови Тернопільського облвиконкому
- Голови Верховної Ради України
- Персоналії:Тараща
- Кандидати економічних наук України
- Випускники Вищої партійної школи при ЦК КПУ
- Народні депутати України 2-го скликання
- Народні депутати України 3-го скликання
- Народні депутати України 4-го скликання
- Народні депутати України 5-го скликання
- Народні депутати України 6-го скликання
- Кандидати в президенти України (1999)
- Депутати Верховної Ради УРСР 11-го скликання
- Перші заступники Голів Верховної Ради України
- Члени КПУ
- Члени КПРС