Населення Аргентини
Ріст чисельності населення країни
Чисельність	46,04 млн осіб
Густота	12,5 особи/км²
Коефіцієнт міграції	0 ‰
Природний рух
Природний приріст	▲0,93 %
Народжуваність	16,64 ‰
Фертильність	2,23 дітей на 1 жінку
Смертність	7,33 ‰
Смертність немовлят	9,69 ‰
Вікова структура
• до 14 років	24,74 %
• 15–64 років	63,71 %
• старіші за 65 років	11,55 %
Середня тривалість життя	77,69 року
• чоловіків	74,46 року
• жінок	81,09 року
Статева структура
загалом	0,97 чол./жін.
при народженні	1,05 чол./жін.
до 15 років	1,05 чол./жін.
15–64 років	0,94 чол./жін.
після 65 років	0,71 чол./жін.
Етнічні групи
Нація	аргентинці
Мови
Офіційна	іспанська

Населення Аргентини. Чисельність населення країни 2022 року становила 46,04 млн осіб (33-тє місце у світі)^[1]. Чисельність аргентинців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 16,64 ‰ (111-те місце у світі), смертність — 7,33 ‰ (117-те місце у світі), природний приріст — 0,93 % (124-те місце у світі) .

До початку XVI століття країну населяли американські індіанці. На північному заході жили племена діагіта та кечуа. Вони були осілими, займались різними ремеслами, будували мости та дороги, знали іригацію. На північному сході жили гуарані, які займались землеробством. На сході, у пампі, проживали кочові народи гарруа (хет) та керанді (пуельче). Патагонію населяли племена арауканів, теуельче та алакалуфів. Вони займались торгівлею шкірами та тканиною. На архіпелазі Вогняна Земля жили она та ямана, які були мисливцями та риболовами.

На середину XVI століття чисельність індіанців становила від близько 340 тис. осіб^[2] до 1,5 млн.^[3]. У цей час почалась іспанська колонізація Аргентини. Конкістадори винищували індіанців і до середини XX ст. вони лишились тільки в найвіддаленіших кутках країни: на північному заході (у провінціях Жужуй та Сальта), півночі (провінція Формоса) та півдні (Патагонія та Вогняна Земля). Іспанська колонізація йшла трьома напрямками: північно-західним із Болівії та Перу, західним із Чилі, східним від Атлантичного океану.

У провінції Санта-Крус існувала резервація народу теуельче. На середину 1960-х років її чисельність становила всього 50 осіб. Деякі народи винищувались масово і їх кількість стрімко скорочувалась майже до сьогодення. Так алакалуфів на початок XX ст. лишилось всього 500 осіб, а на 1957 рік — вже 60 осіб. Чисельність народу ямана в 1938 році становила 24 особи, а на 1967 рік всього 5 осіб; народу она — в 1880 році 2 000 осіб, а в 1967 році всього 2 особи.

Іммігранти засновували нові міста. Так серед перших поселень з'явились Сантьяго-дель-Естеро (1550 рік), Мендоса (1560 рік), Сан-Хуан (1562 рік), Тукуман (1565 рік), Сальта (1582 рік). На середину XVIII ст. іспанців вже було 382 тис. осіб, в 1810 році — 446 тис. В основному вони заселяли північно-західні та західні регіони. Займались землеробством, ремісництвом, торгівлею з Перу. Свої поселення засновували також єзуїти — на півночі та північному сході, де вони створювали місії. Як робочу силу було завезено багато негрів^[4]. Іспанці, що оселились на сході країни і асимілювали індіанців поступово набували певних етнічних відмінностей. Цих метисів почали називати гаучо. Вони займались мисливством, мали свої відмінні ознаки в одязі — пончо, сомбреро, чоботи з кінської шкіри, носили довгий ніж факон, лассо. Серед чоловіків проводились перегони на конях, конкурси співу та гри на гітарі серед паядорів.

Ядро сучасних аргентинців сформували креоли, нащадки іспанців та індіанців, що ними асимілювались. В часи іспанської колонізації в'їзд іноземців був заборонений, дозвіл отримували тільки ті, хто жив у Іспанії понад 5 років. З 1812 року відкрився вільний в'їзд населення. В часи незалежності був створений департамент імміграції з філіалами в європейських країнах. 1876 року був прийнятий закон про імміграцію, який передбачав пільги іммігрантам, оплачувався проїзд з Європи, надавався кредит на землю. Повний облік іммігрантів ведеться з 1857 року. До 1940 року до Аргентини в'їхало 7 млн осіб, за цими показниками вона посідала 4 місце в Америці після США, Канади та Бразилії. Найбільше іммігрантів приїжджали із Італії (3 млн осіб, 40 %^[5]; вони селились в сільській місцевості) та Іспанії (2 млн осіб, 30 %; селились у містах). В країні селились також французи (239 тис. осіб), поляки (180 тис. осіб^[6]), євреї, данці, шведи, а також росіяни, українці, білоруси, російські німці, що селились в провінції Ентре-Ріос.

Сучасне населення Аргентини має велику частку іноземних іммігрантів, серед яких найбільшими є общини італійців, іспанців, німців та поляків. Останніми роками збільшується потік переселенців з азійських країн (Кореї та Китаю) та Латинської Америки (Парагваю, Болівії та Перу).

Населення Аргентини продовжує зростати, але повільними темпами через зниження рівня народжуваності, яке розпочалося раніше ніж в інших латиноамериканських країнах і проявилось у першій половині XX століття. Середня очікувана тривалість життя постійно підвищується. У той час як населення у віці до 15 років скорочується, молодь у віці 15—24 років залишається найбільшою групою народонаселення країни. Якщо ця велика частка населення працездатного віку здобуде добру освіту, знайде добре оплачувану роботу, Аргентина може зазнати імпульсу до економічного розвитку.

Народжуваність в Аргентині, станом на 2015 рік, дорівнює 16,64 ‰ (111-те місце у світі)^[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,23 дитини на одну жінку (97-ме місце у світі)^[1]. Рівень застосування контрацепції 78,9 % (станом на 2005 рік)^[1].

Смертність в Аргентині 2015 року становила 7,33 ‰ (117-те місце у світі)^[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,93 % (124-те місце у світі)^[1].

Середній вік населення Аргентини становить 31,5 року (102-ге місце у світі): для чоловіків — 30,3, для жінок — 32,7 року^[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 77,69 року (66-те місце у світі), для чоловіків — 74,46 року, для жінок — 81,09 року^[1].

Вікова структура населення Аргентини, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

• діти віком до 14 років — 24,74 % (5 498 766 чоловіків, 5 244 555 жінок);
• молодь віком 15—24 роки — 15,59 % (3 458 318 чоловіків, 3 311 765 жінок);
• дорослі віком 25—54 роки — 39,01 % (8 452 645 чоловіків, 8 489 476 жінок);
• особи передпохилого віку (55—64 роки) — 9,11 % (1 917 317 чоловіків, 2 040 750 жінок);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 11,55 % (2 088 160 чоловіків, 2 930 134 жінки)^[1].

Густота населення країни 2022 року становила 12,5 особи/км²^[7] (212-те місце у світі). Третина населення країни (33 %) концентрується в столичній агломерації. Міське населення центральної і північної частини концентрується в окремих агломераціях, сільське населення аграрних регіонів розподілене досить рівномірно. Південь країни (Патагонія і схід Вогняної Землі) залишаються малонаселеними.

Аргентина надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 91,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,04 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)^[1].

Головні міста держави: Буенос-Айрес (столиця) — 15,18 млн осіб, Кордова — 1,511 млн осіб, Росаріо — 1,381 млн осіб, Мендоса — 1,009 млн осіб, Сан-Мігель-де-Тукуман — 910,0 тис. осіб, Ла-Плата — 846,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)^[1].

п о р Найбільші міста Аргентини Encuesta Permanente de Hogares 2015.
	№	Назва	Провінція	Населення	№	Назва	Провінція	Населення
Буенос-Айрес Кордова	1	Буенос-Айрес	самоврядне місто	2 983 000	11	Ресістенсія	Чако	409 000	Росаріо Мендоса
	2	Кордова	Кордова	1 519 000	12	Сантьяго-дель-Естеро	Сантьяго-дель-Естеро	406 000
	3	Росаріо	Санта-Фе	1 429 000	13	Коррієнтес	Коррієнтес	383 000
	4	Мендоса	Мендоса	1 082 000	14	Посадас	Місьйонес	355 000
	5	Тукуман	Тукуман	868 000	15	Жужуй	Жужуй	338 000
	6	Ла-Плата	Буенос-Айрес	836 000	16	Неукен	Неукен	309 000
	7	Мар-дель-Плата	Буенос-Айрес	633 000	17	Баїя-Бланка	Буенос-Айрес	307 000
	8	Сальта	Сальта	625 000	18	Парана	Ентре-Ріос	274 000
	9	Санта-Фе	Санта-Фе	530 000	19	Формоса	Формоса	258 000
	10	Сан-Хуан	Сан-Хуан	513 000	20	Сан-Луїс	Сан-Луїс	218 000

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (110-те місце у світі)^[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Аргентина була країною іммігрантів протягом більшої частини своєї історії, європейську імміграцію завжди схвалювали, особливо з Іспанії та Італії. Військові диктатури, починаючи з 1950-х років, поклали краї європейській імміграції до країни. Проте місцева внутрішньоконтинентальна міграція постійно постачає низькокваліфікованих працівників на аргентинський ринок праці (три чверті іммігрантів). Хвилі висококваліфікованої еміграції до США й Іспанії були в 1960-х і 1970-х роках. Європейська економічна криза, що триває, є основною рушійною силою зворотної міграції латиноамериканських громадян з Європи назад до Аргентини.

Аргентина є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)^[8].

Республіка Аргентина — одна з тих країн Латинської Америки, які мають незначну кількість громадян, що постійно проживають за кордоном (у відсотковому вираженні). Згідно з даними Міжнародної організації з міграції за 2012 рік кількість громадян Аргентини, що проживають за її межами, налічує 971 698 осіб, що становить 2,4 % її населення. Основні напрямки еміграції аргентинців: Іспанія (30 %), США (23,3 %), Чилі (8,5 %)^[9].

Місце	Країна	Кількість аргентинців	Відсоток від загальної кількості
1.	Іспанія	291 740	30,0 %
2.	США	224 952	23,3 %
3.	Чилі	82 539	8,5 %
4.	Парагвай	59 115	6,1 %
5.	Ізраїль	48 312	5,0 %
6.	Болівія	45 424	4,7 %
7.	Бразилія	27 700	2,9 %
8.	Уругвай	22 743	2,3 %
9.	Канада	19 210	2,0 %
10.	Австралія	14 190	1,5 %
11.	Мексика	13 696	1,4 %
12.	Франція	11 899	1,2 %
13.	Італія	11 239	1,2 %
14.	Велика Британія	9 002	0,9 %
15.	Венесуела	8 533	0,9 %
16.	Еквадор	7 394	0,8 %
17.	Німеччина	7 391	0,8 %
18.	Швейцарія	5 706	0,6 %
19.	Домініканська Республіка	3 940	0,4 %
20.	Японія	3 893	0,4 %
21.	Швеція	3 220	0,3 %
22.	Перу	2 997	0,3 %
23.	Нідерланди	2 644	0,3 %
24.	Колумбія	2 570	0,3 %
25.	Бельгія	1 835	0,2 %
26.	Португалія	1 465	0,2 %
27.	Данія	1 302	0,1 %
28.	Австрія	1 166	0,1 %
29.	Панама	1 154	0,1 %
30.	Нова Зеландія	994	0,1 %
Інші країни		33 733	3,1 %
Загалом		971 698	100 %

Згідно з даними перепису населення 2010 року в Аргентині проживають 1 805 957 іноземців, що складає 4,5 % населення країни^[10].

Місце	Країна походження	2010	2001	1991
1.	Парагвай	550 713	325 046	254 115
2.	Болівія	345 272	233 464	145 670
3.	Чилі	191 147	212 429	247 987
4.	Перу	157 514	88 260	15 939
5.	Італія	147 499	216 718	356 923
6.	Уругвай	116 592	117 564	135 406
7.	Іспанія	94 030	134 417	244 212
8.	Бразилія	41 330	34 712	33 966
9.	США	19 147	10 552	9 755
10.	Колумбія	17 576	3 876	2 638
11.	КНР	8 929	4 184	2 297
12.	Німеччина	8 416	10 362	15 451
13.	Південна Корея	7 321	8 290	8 371
14.	Франція	6 995	6 578	6 309
15.	Португалія	6 785	9 340	13 229
16.	Польща	6 428	13 703	28 811
17.	Венесуела	6 379	2 774	1 934
18.	Мексика	6 042	3 323	2 277
19.	Домініканська Республіка	5 661	1 497	нема даних
20.	Україна	4 830	8 290	3 498
Інші країни		57 351	86 561	99 422
Загалом		1 805 957	1 531 940	1 628 210

Головні етноси країни: білі (іспанці, італійці, німці) — 97 %; метиси, індіанці та інші темношкірі — 3 % населення^[1]. Сучасне населення країни значною мірою сформувалось під впливом імміграції з Іспанії та Італії.

Офіційна мова^[11]: іспанська. Інші поширені мови: італійська, англійська, німецька, французька, індіанські мови арауканська (мапудунгун) і кечуа.

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: номінальне римо-католицтво — 92 %, протестантизм — 2 %, юдаїзм — 2 %, інші — 4 % (станом на 2015 рік)^[1].

Рівень письменності 2012 року становив 98,1 % дорослого населення (віком від 10 років): 98 % — серед чоловіків, 98,1 % — серед жінок^[1]. Державні витрати на освіту становлять 5,3 % ВВП країни, станом на 2013 рік (32-ге місце у світі)^[1]. Середня тривалість освіти становить 17 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 18 років (станом на 2013 рік).

Рівень грамотності в країні досить високий, початковою і середньою освітою охоплені усі діти, проте залишається проблема успішності навчання (залишення на другий рік) і дострокового залишення школи через різні причини^[1].

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,86 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)^[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 4,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)^[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,8 % ВВП країни (52-ге місце у світі)^[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 9,69 ‰ (140-ве місце у світі); хлопчиків — 10,86 ‰, дівчаток — 8,47 ‰^[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 52 випадків на 100 тис. народжень (84-те місце у світі)^[1].

Аргентина входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності^[1].

2014 року зареєстровано 126,6 тис. хворих на СНІД (37-ме місце в світі), це 0,47 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (69-те місце у світі)^[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 1,5 тис. осіб (60-те місце у світі)^[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 26,5 % (29-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 2,3 % (оцінка на 2005 рік)^[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 99,1 % населення країни^[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 96,2 %, в сільській місцевості — 98,3 %, загалом по країні — 96,4 % (станом на 2015 рік)^[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,01 км³ на рік, або 97,67 тонни на одного мешканця на рік: з яких 63 % припадає на побутові, 21 % — на промислові, 15 % — на сільськогосподарські потреби^[1].

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 56,5 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 39,4 %; частка осіб похилого віку — 17,1 %, або 5,8 потенційно працездатного на 1 пенсіонера^[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 30 % населення країни^[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 1,5 %, верхній дециль — 32,3 % (станом на 2010 рік)^[1].

Станом на 2013 рік, у країні 1,5 млн осіб не має доступу до електромереж; 96,4 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 99,2 %, у сільській місцевості — 96 %^[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 30,142 млн унікальних інтернет-користувачів (23-тє місце у світі), що становило 69,4 % загальної кількості населення країни^[1].

Загальні трудові ресурси серед міських жителів 2015 року становили 17,47 млн осіб (36-те місце у світі)^[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 5 %; промисловість і будівництво — 23 %; сфера послуг — 72 % (станом на 2009 рік)^[1]. 435,25 тис. дітей у віці від 5 до 13 років (7 % загальної кількості) 2003 року були залучені до дитячої праці^[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 7,6 % працездатного населення, 2014 року — 7,3 % (89-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 18,8 %, серед юнаків — 16,7 %, серед дівчат — 22,4 % (63-тє місце у світі)^[1].

Транзитний пункт перевалки кокаїну до Європи, героїну до США, ефедрину до Мексики; незначне відмивання грошей (на кордоні з Парагваєм і Бразилією); виготовлення перкурсорів; постійно зростаюче споживання наркотиків, особливо кокаїну й синтетичних наркотиків (оцінка ситуації 2008 року)^[1].

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Аргентини докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня^[12][13].

• 
  Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
• 
  Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

• при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 25—54 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 55—64 років — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці за 64 роки — 0,71 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої^[1].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

• INDEC

Переписи проводяться кожні 10 років. Останній перепис населення відбувся 2022 року.

• Населення Землі
• Населення Південної Америки

• Атлас. 10—11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
• Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
• Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
• Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
• Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
• Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
• Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
• Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
• Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
• Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
• Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

• (ісп.) Recchini de Lattes Z., Lattes A. La poblacion de Argentina, B. Aires, 1975.

• (рос.) Аргентина // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
• (рос.) Аргентина // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1979. — Т. 1. А-К. — 576 с.
• (рос.) Аргентина // Страны и народы. Америка. Южная Америка / Редкол. : В. В. Вольский (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1983. — 285 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
• (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
• (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
• (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
• (рос.) Пименова Р. А. Аргентина. Экономико-географическая характеристика. — М. : Мысль, 1974. — 242 с.
• (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Аргентини

• World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
• Global Health Observatory. Argentina : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Аргентини.
• Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
• At a glance: Argentina. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей в Аргентини.
• Argentina. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Аргентини від Світового банку (ВБ).
• Argentina. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Аргентини від Міжнародної організації праці.
• United Nations Development Programme in Argentina : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
• United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
• World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.
• (ісп.) El Hombre Argentino. Una visión antropológica [Архівовано 29 грудня 2009 у Wayback Machine.] — антропологія аргентинців.