Населення Пакистану
Ріст чисельності населення країни
Чисельність	199,085 млн осіб
Густота	245,1 особи/км²
Коефіцієнт міграції	1,54 ‰
Природний рух
Природний приріст	▲1,46 %
Народжуваність	22,58 ‰
Фертильність	2,75 дітей на 1 жінку
Смертність	6,49 ‰
Смертність немовлят	55,67 ‰
Вікова структура
• до 14 років	32,65 %
• 15–64 років	63 %
• старіші за 65 років	4,35 %
Середня тривалість життя	67,39 року
• чоловіків	65,47 року
• жінок	69,4 року
Статева структура
загалом	1,06 чол./жін.
при народженні	1,05 чол./жін.
до 15 років	1,06 чол./жін.
15–64 років	1 чол./жін.
після 65 років	0,88 чол./жін.
Етнічні групи
Нація	пакистанці
Найбільший етнос	пенджабці
Нацменшини	пуштуни, синдхи, сераїки
Мови
Офіційна	урду, англійська
Також у побуті	пенджабська

Населення Пакистану. Чисельність населення країни 2015 року становила 199,085 млн осіб (7-ме місце у світі)^[2]. Чисельність пакистанців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 22,58 ‰ (72-ге місце у світі), смертність — 6,49 ‰ (149-те місце у світі), природний приріст — 1,46 % (82-ге місце у світі) .

Згідно даних ОЕСР/Світового банку населення Пакистану збільшилося з 1990 по 2008 на 23 млн осіб. У відсотках населення зросло на 54%, порівняно з 34% зростання Населення Індії і 38% зростання Населення Бангладеш^[3].

Народжуваність у Пакистані, станом на 2015 рік, дорівнює 22,58 ‰ (72-ге місце у світі)^[2]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,75 дитини на одну жінку (67-ме місце у світі)^[2]. Рівень застосування контрацепції 35,4 % (станом на 2012 рік)^[2]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 23,4 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2014 рік)^[2].

Смертність у Пакистані 2015 року становила 6,49 ‰ (149-те місце у світі)^[2].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,46 % (82-ге місце у світі)^[2].

У минулому, населення країни мало відносно високі темпи зростання, які були змінені помірними темпами народження.

Середній вік населення Пакистану становить 23,4 року (170-те місце у світі): для чоловіків — 23,3, для жінок — 23,4 року^[2]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 67,39 року (167-ме місце у світі), для чоловіків — 65,47 року, для жінок — 69,4 року^[2].

Вікова структура населення Пакистану, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

• діти віком до 14 років — 32,65 % (33 396 847 чоловіків, 31 611 641 жінка);
• молодь віком 15-24 роки — 21,44 % (22 016 207 чоловіків, 20 673 561 жінки);
• дорослі віком 25-54 роки — 36,28 % (37 526 930 чоловіків, 34 701 271 жінка);
• особи передпохилого віку (55-64 роки) — 5,28 % (5 254 347 чоловіків, 5 253 526 жінок);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,35 % (4 036 727 чоловіків, 4 614 789 жінок)^[2].

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 21,8 року, жінки — 20,3 року, загалом — 21 рік (дані за 2007 рік)^[4].

Густота населення країни 2015 року становила 245,1 особи/км² (56-те місце у світі)^[2]. Більшість населення південного Пакистану проживає вздовж річки Інд. У північній половині країни велика частина населення живе близько дуги, утвореною містами Фейсалабад, Лахор, Равалпінді, Ісламабад і Пешавар.

Пакистан середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 38,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,81 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)^[2]. За період 1950–2011 років, міське населення Пакистану збільшилося в 7 разів, у той час як загальна чисельність населення збільшилася більш ніж учетверо. Сильні соціальні зміни призвели до швидкої урбанізації та появи мегаполісів. У період 1990–2003 років, Пакистан зберіг свій історичний статус другої найбільш урбанізованої країни в Південній Азії. Крім того, 50% пакистанців останнім часом проживають у містах з населенням від 5 тис. осіб та більше^[5].

Головні міста держави: Карачі — 16,618 млн осіб, Лахор — 8,741 млн осіб, Фейсалабад — 3,567 млн осіб, Равалпінді — 2,506 млн осіб, Мултан — 1,921 млн осіб, Ісламабад (столиця) — 1,365 млн осіб (дані за 2015 рік)^[2].

п о р Найбільші міста Пакистану Дані перепису 2017 року.
	№	Назва	Провінція	Населення	№	Назва	Провінція	Населення
Карачі Лахор	1	Карачі	Сінд	14 916 456	11	Бахавалпур	Пенджаб	762 111	Фейсалабад Равалпінді
	2	Лахор	Пенджаб	11 126 285	12	Саргодха	Пенджаб	659 862
	3	Фейсалабад	Пенджаб	3 204 726	13	Сіялкот	Пенджаб	655 852
	4	Равалпінді	Пенджаб	2 098 231	14	Суккур	Сінд	499 900
	5	Гуджранвала	Пенджаб	2 027 001	15	Ларкана	Сінд	490 508
	6	Пешавар	Хайбер-Пахтунхва	1 970 042	16	Шекхупура	Пенджаб	473 129
	7	Мултан	Пенджаб	1 871 843	17	Рагім'яр-Хан	Пенджаб	420 419
	8	Гайдарабад	Сінд	1 734 309	18	Джанг	Пенджаб	414 131
	9	Ісламабад	Столична територія	1 009 832	19	Дера-Газі-Хан	Пенджаб	399 064
	10	Кветта	Белуджистан	1 001 205	20	Гуджрат	Пенджаб	390 533

Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,54 ‰ (157-ме місце у світі)^[2]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 2,6 млн (з яких лише 1,6 млн зареєстровано) біженців з Афганістану^[2]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 1,459 млн внутрішньо переміщених осіб через антитерористичні операції уряду, протистояння на Території племен, у Північному Вазиристані, мусонні повіді^[2].

Пакистан є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)^[6].

Головні етноси країни: пенджабці — 44,68 %, пуштуни — 15,42 %, синдхи — 14,1 %, сераїки — 8,38 %, мухаджири — 7,57 %, белуджі — 3,57 %, інші — 6,28 % населення^[2].

Офіційні мови^[7]: урду — розмовляє 8 % населення, англійська, слугує лінгва франка для заможних верств населення. Інші поширені мови: пенджабська — 48 %, сіндхі — 12 %, сірайкі (діалект пенджабської) — 10 %, пушту — 8 %, белуджійська — 3 %, гіндко — 2 %, брагуйська — 1 %, бурушаскі та інші мови — 8 %.

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 96,4 % (державна релігія, сунізм — 85-90 %, шиїзм — 10-15 %)^[8][9], інші — 3,6 % (станом на 2010 рік)^[2][10][11].

Загалом в країні налічується 181 млн мусульман. Майже всі пакистанські мусульмани-суніти належать до ханафської школи. Більшість мусульман-шиїтів належать до імамітської гілки,^[11] також є ісмаїлітська меншина.

Християн у країні налічується 2,7 млн (близько 1,8 % загального населення)^[12]; індуїстів — 1,8 млн (близько 1,6 %)^[8]; буддистів — 106,9 тис.^[13]; сикхів — 30 тис.; парсів зороастрійців 25 тис. (більшість з яких нелегальні мігранти з сусіднього Ірану); 200 юдеїв. Чисельність пакистанських анімістів, бахаїстів і атеїстів невідома.

Рівень письменності 2015 року становив 57,9 % дорослого населення (віком від 15 років): 69,5 % — серед чоловіків, 45,8 % — серед жінок^[2]. Державні витрати на освіту становлять 2,5 % ВВП країни, станом на 2014 рік (164-те місце у світі)^[2]. Середня тривалість освіти становить 8 років, для хлопців — до 9 років, для дівчат — до 7 років (станом на 2014 рік).

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,83 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)^[2]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,6 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)^[2]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 2,6 % ВВП країни (183-тє місце у світі)^[2].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 55,67 ‰ (26-те місце у світі); хлопчиків — 58,84 ‰, дівчаток — 52,35 ‰^[2]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 178 випадків на 100 тис. народжень (44-те місце у світі)^[2].

Пакистан входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А і Е, черевний тиф, гарячка денге, малярія, сказ (станом на 2016 рік)^[2].

2014 року було зареєстровано 93,9 тис. хворих на СНІД (53-тє місце в світі), це 0,09 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (113-те місце у світі)^[2]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 2,8 тис. осіб (47-ме місце у світі)^[2].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 4,8 % (153-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 31,6 % (оцінка на 2013 рік)^[2]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 93,9 % населення в містах і 89,9 % в сільській місцевості; загалом 91,4 % населення країни^[2]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 83,1 %, в сільській місцевості — 51,1 %, загалом по країні — 63,5 % (станом на 2015 рік)^[2]. Споживання прісної води, станом на 2008 рік, дорівнює 183,5 км³ на рік, або 1,038 тонни на одного мешканця на рік: з яких 5 % припадає на побутові, 1 % — на промислові, 94 % — на сільськогосподарські потреби^[2].

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 65,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 57,9 %; частка осіб похилого віку — 7,4 %, або 13,5 потенційно працездатного на 1 пенсіонера^[2]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2005 року перебувало 22,3 % населення країни^[2]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 4,2 %, верхній дециль — 25,6 % (станом на FY2011 рік)^[2].

Станом на 2013 рік, в країні 49,5 млн осіб не має доступу до електромереж; 73 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 91 %, у сільській місцевості — 62 %^[2]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 35,8 млн унікальних інтернет-користувачів (27-ме місце у світі), що становило 18 % загальної кількості населення країни^[2].

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 63,34 млн осіб (10-те місце у світі)^[2]. Країна є одним з основних постачальників трудових ресурсів на Близький Схід. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 43,7 %; промисловість і будівництво — 22,4 %; сфера послуг — 33,9 % (станом на 2013 рік)^[2]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,5 % працездатного населення, 2014 року — 6,7 % (77-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 10,4 %, серед юнаків — 9,4 %, серед дівчат — 12,9 % (115-те місце у світі)^[2]. Значна частина населення країни не має постійного джерела доходів.

Важлива транзитна країна афганських наркотиків (героїн, опій, морфін, гашиш) на шляху до Ірану, Європи, США, країн Перської затоки, Африки й Азії. Фінансові злочини пов'язані з відмиванням грошей отриманих від наркотрафіку і спрямованих на фінансування терористичних організацій, корупцію. 2007 року загальні посіви опійного маку налічували 2,3 тис. га, з яких 600 га були знищені під час антинаркотичної урядової кампанії^[2].

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Пакистану докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня^[14][15].

• 
  Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
• 
  Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

• при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 15-24 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 25-54 років — 1,08 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 55-64 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці старше за 64 роки — 0,88 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• загалом — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої^[2].

• Населення Землі
• Населення Азії

• Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
• Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
• Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
• Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
• Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
• Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-XXI, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
• Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
• Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
• Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
• Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
• Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

• (рос.) Пакистан // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
• (рос.) Пакистан // Страны и народы. Зарубежная Азия. Южная Азия / Редкол. : отв. ред. Ю. В. Ганковский, П. В. Куцобин, Г. В. Сдасюк. — М. : «Мысль», 1982. — 253 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
• (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
• (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
• (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
• (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

• Vasil'ev, I. B., P. F. Kuznetsov, and A. P. Semenova. "Potapovo Burial Ground of the Indo-Iranic Tribes on the Volga" (1994).
• Ahsan, Aitzaz. The Indus Saga. Roli Books Private Limited, 2005.
• Mehdi, S. Q., et al. "The origins of Pakistani populations". Genomic Diversity. Springer, Boston, MA, 1999. 83–90.
• Balanovsky, Oleg, et al. "Deep phylogenetic analysis of haplogroup G1 provides estimates of SNP and STR mutation rates on the human Y-chromosome and reveals migrations of Iranic speakers". PLoS One 10.4 (2015): e0122968.
• Allchin, F. R. "Archeological and Language-Historical Evidence for the Movement of Indo-Aryan Speaking Peoples into South Asia". NARTAMONGÆ (1981): 65.
• Ahmed, Mukhtar. Ancient Pakistan-an Archaeological History: Volume III: Harappan Civilization-the Material Culture. Amazon, 2014.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Пакистану

• World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
• Global Health Observatory. Pakistan : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Пакистану.
• Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
• At a glance: Pakistan. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Пакистану.
• Pakistan. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Пакистану.
• Pakistan. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Пакистану від Міжнародної організації праці.
• United Nations Development Programme in Pakistan : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
• United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
• World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.