Населення Північної Кореї
Ріст чисельності населення країни
Чисельність	24,983 млн осіб
Густота	208,9 особи/км²
Коефіцієнт міграції	0,04 ‰
Природний рух
Природний приріст	▲0,53 %
Народжуваність	14,52 ‰
Фертильність	1,97 дітей на 1 жінку
Смертність	9,21 ‰
Смертність немовлят	23,68 ‰
Вікова структура
• до 14 років	21,21 %
• 15–64 років	68,88 %
• старіші за 65 років	9,91 %
Середня тривалість життя	70,11 року
• чоловіків	66,26 року
• жінок	74,16 року
Статева структура
загалом	0,94 чол./жін.
при народженні	1,05 чол./жін.
до 15 років	1,03 чол./жін.
15–64 років	1 чол./жін.
після 65 років	0,53 чол./жін.
Етнічні групи
Нація	корейці
Найбільший етнос	корейці
Нацменшини	китайці, японці
Мови
Офіційна	корейська
Також у побуті	—

Населення Північної Кореї. Чисельність населення країни 2015 року становила 24,983 млн осіб (51-ше місце у світі)^[1]. Чисельність корейців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 14,52 ‰ (134-те місце у світі), смертність — 9,21 ‰ (64-те місце у світі), природний приріст — 0,53 % (157-ме місце у світі) .

Корейський півострів спочатку був населений представниками тунгуських народів, які прийшли сюди з північно-західної частини Азії. Деякі з цих племен заселили північний Китай (Маньчжурію).

Народжуваність у Північній Кореї, станом на 2015 рік, дорівнює 14,52 ‰ (134-те місце у світі)^[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,97 дитини на одну жінку (127-ме місце у світі)^[1]. Рівень застосування контрацепції 70,6 % (станом на 2010 рік)^[1].

Смертність у Північній Кореї 2015 року становила 9,21 ‰ (64-те місце у світі)^[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,53 % (157-ме місце у світі)^[1].

Середній вік населення Північної Кореї становить 33,8 року (86-те місце у світі): для чоловіків — 32,3, для жінок — 35,4 року^[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 70,11 року (156-те місце у світі), для чоловіків — 66,26 року, для жінок — 74,16 року^[1].

Вікова структура населення Північної Кореї, станом на 2015 рік, має такий вигляд:

• діти віком до 14 років — 21,21 % (2 692 482 чоловіка, 2 606 841 жінки);
• молодь віком 15-24 роки — 16,08 % (2 027 480 чоловіків, 1 989 839 жінок);
• дорослі віком 25-54 роки — 44,04 % (5 511 569 чоловіків, 5 491 236 жінок);
• особи передпохилого віку (55-64 роки) — 8,76 % (1 034 064 чоловіка, 1 154 141 жінка);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 9,91 % (852 962 чоловіка, 1 622 590 жінок)^[1].

Густота населення країни 2015 року становила 208,9 особи/км² (67-ме місце у світі)^[1].

Північна Корея високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 60,9 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,75 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)^[1].

Головні міста держави: Пхеньян (столиця) — 2,863 млн осіб (дані за 2015 рік)^[1].

п о р Найбільші міста Північної Кореї Перепис 2008 року.
	№		Провінція	Населення	№		Провінція	Населення
Пхеньян Хамхин	1	Пхеньян	Пхеньян	3 255 288	11	Сунчхон	Південна Пхьонан	297 317	Чхонджін Нампхо
	2	Хамхин	Південна Хамгьон	768 551	12	Пхенсон	Південна Пхьонан	284 386
	3	Чхонджін	Північна Хамгьон	667 929	13	Хеджу	Південна Хванхе	273 300
	4	Нампхо	Південна Пхьонан	366 815	14	Канге	Чаган	251 971
	5	Вонсан	Канвон	363 127	15	Анджу	Південна Пхьонан	240 117
	6	Сінийджу	Північна Пхьонан	359 341	16	Токчхон	Південна Пхьонан	237 133
	7	Танчхон	Південна Хамгьон	345 875	17	Кімчхек	Північна Хамгьон	207 299
	8	Кечхон	Південна Пхьонан	319 554	18	Расон	СЕЗ Раджин	196 954
	9	Кесон	Північна Хванхе	308 440	19	Кусон	Північна Пхьонан	196 515
	10	Сарівон	Північна Хванхе	307 764	20	Хесан	Янган	192 680

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,04 ‰ (113-те місце у світі)^[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Починаючи з 1960-х років КНДР прикладала значні зусилля для залучення іноземців до країни, перш за все технічних фахівців з країн соціалістичного табору. Крім того, починаючи з 1960-х до кінця 1980-х років у північнокорейських вишах (в основному в Університеті імені Кім Ір Сена) навчалося багато студентів зі Східної Європи, Сомалі, Анголи і В'єтнаму. Сьогодні в КНДР (головним чином у районі Пхеньяну) проживають іноземні громадяни в основному з Росії, Східної Європи та В'єтнаму.

У країні існує невизначена кількість внутрішньо переміщених осіб внаслідок руйнівних повідей і голоду 1990-х років^[1].

Головні етноси країни: мононаціональна держава корейців; невеличкі спільноти китайців (приблизно 50 тис. осіб) та японців (1,8 тис. осіб).

• 
  Корейська молодь на вулицях Пхеньяну

На тлі етнічної однорідності все ж значні регіональні відмінності існують. Проте регіональні та культурні відмінності, як регіональні діалекти, зазнали руйнування під впливом централізування освіти, загальнонаціональним засобам масової інформації і кілька десятиліть націоналістичного руху після Корейської війни.

Офіційна мова^[2]: корейська.

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: традиційно буддизм конфуціанського спрямування, невелика кількість — християнство, чхондоїзм^[1]. Будь-які незалежні релігійні організації заборонені. Офіційна політика спрямована на атеїстичне виховання. Уряд спонсорує різні марионеткові релігійні організації, щоб створити ілюзію свободи віросповідання в державі.

Рівень письменності 2015 року становив 100 % дорослого населення (віком від 15 років): 100 % — серед чоловіків, 100 % — серед жінок^[1]. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні. Середня тривалість освіти становить 12 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 12 років (станом на 2009 рік).

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 13,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)^[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 23,68 ‰ (74-те місце у світі); хлопчиків — 26,29 ‰, дівчаток — 20,94 ‰^[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 82 випадків на 100 тис. народжень (82-ге місце у світі)^[1].

Північна Корея входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні^[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні^[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 2,5 % (173-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 15,2 % (оцінка на 2012 рік)^[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,9 % населення в містах і 99,4 % в сільській місцевості; загалом 99,7 % населення країни^[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 87,9 %, в сільській місцевості — 72,5 %, загалом по країні — 81,9 % (станом на 2015 рік)^[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 8,66 км³ на рік, або 360,6 тонни на одного мешканця на рік: з яких 10 % припадає на побутові, 13 % — на промислові, 76 % — на сільськогосподарські потреби^[1].

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 44,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 30,5 %; частка осіб похилого віку — 13,8 %, або 7,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера^[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні^[1].

Станом на 2013 рік, в країні 18,4 млн осіб не має доступу до електромереж; 30 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 41 %, у сільській місцевості — 13 %^[1].

Загальні трудові ресурси 2015 року, за дуже приблизною оцінкою, становили 14 млн осіб (42-ге місце у світі)^[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 37 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 63 % (станом на 2008 рік)^[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 25,6 %, 2012 року — 25,5 % (179-те місце у світі);

Відповідно до системи «сон'бун» (кор. 성분) все населення КНДР поділено на три шари: «основний», «коливний» і «ворожий». Належність до того чи іншого шару визначається за соціальним походженням і родом діяльності в період японського панування і Корейської війни і успадковується по чоловічій лінії. Члени ТПК автоматично відносяться до «основного» прошарку, а особи, виключені з політичної партії, — до «ворожого». Репатріанти з Китаю та Японії належать також до «ворожого» прошарку.

Люди, що відносяться до «ворожого» прошарку, не можуть служити в армії, вступити до ТПК і вступити до більшості Вищих навчальних закладів^[3]. У той самий час, до 1990-х років приналежність до того чи іншому шару (за винятком номенклатури) не мала впливу на розмір продовольчого пайка^[4][5].

Відповідно до постанови «Про подальше посилення роботи з різними верствами і групами населення», прийнятим восьмим пленумом ЦК ТПК четвертого скликання, у кінці лютого 1964 року була проведена істотна деталізація категорій населення, відповідно до якої в кожному шарі було виділено окремі групи (усього 51). Робота ця проводилась у 1964—1969 роках силами так званих «груп 620», спеціально сформованих для цієї мети. Ця діяльність супроводжувалася висилками, арештами і стратами ворогів режиму (як реальних, так і потенційних або просто вигаданих)^[5].

Оцінити хоча б приблизну чисельність навіть шарів, не кажучи про окремі групи, практично неможливо^[5].

Починаючи з 1970-х років і до 2000-х багато громадян Корейської Народно-Демократичної Республіки (більшість з дипломатичного корпусу) були затримані за кордоном за зберігання наркотиків (2 випадки в Туреччині в грудні 2004 року); останні поліцейські розслідування на Тайвані і в Японії пов'язують Північну Корею з великими незаконними поставками героїну і метамфетамін, наприклад затримані в квітні 2003 року 150 кг героїну на судні «Понг Су», що прямував до Австралії^[1].

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Північної Кореї не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня^[6][7].

• 
  Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
• 
  Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

• при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці до 14 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 15—24 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 25—54 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 55—64 років — 0,9 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці за 64 роки — 0,53 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• загалом — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої^[1].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

• .

• Населення Землі
• Населення Азії

• Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
• Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
• Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
• Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
• Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
• Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-XXI, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
• Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
• Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
• Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
• Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
• Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

• (рос.) Корея // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
• (рос.) Корея // Страны и народы. Зарубежная Азия. Восточная и Центральная Азия / Редкол. : М. И. Сладковский (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1982. — 284 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
• (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
• (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
• (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
• (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Північної Кореї

• World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
• Global Health Observatory. North Korea : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Північної Кореї.
• Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
• At a glance: North Korea. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Північної Кореї.
• North Korea. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Північної Кореї.
• North Korea. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Північної Кореї від Міжнародної організації праці.
• United Nations Development Programme in North Korea : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
• United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
• World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.