Частина серії
Сексизм
Гендер Гендерні стереотипи
Корені Патріархат Мізогінія Андроцентризм Ксенофобія Гомофобія Лесбофобія Гетеронормативність Гетеросексизм Гетеропатріархат Мова ворожнечі Гендер соціальне конструювання поляризація нормування поліціювання і стать Маскулінність токсична гегемонна Фемінність Гендерні ролі Гендерні стереотипи Культура зґвалтування Сексуальна об'єктивація Сексуалізація Порніфікація Чоловічий погляд Слатшеймінг Комплекс Мадонни-повії Звинувачення жертви Міфи про зґвалтування Міфи про романтичне кохання
Прояви Доброзичливий Амбівалентний[en] Іронічний[en] Інтерналізований[en] Гендерований расизм[en] Злий білий чоловік[en] Маріанізм Новий фемінізм Чоловічі привілеї Патрилінійність Патрилокальність Ім'я по батькові Шлюбне прізвище Ковертюра[en] Багатоженство Престолонаступництво Фалоцентризм Подвійні стандарти щодо старіння[en] Цнота Бодішеймінг Менсплейнінг НеВсіЧоловіки[en] Менспрединг Привілей низького голосу У медіа Ефект Матильди Лесбійське стирання Діва в біді Синдром щезлої білої жінки Принцип Смурфетти Гендер у відеоіграх Мізогінія в масмедіа у репі[en] у фільмах жахів[en] в американських коміксах[en] Експлуатація жінок у масмедіа[en] За галузями Сексизм в освіті У Вікіпедії В науці[en] У медицині[en] У медичній діагностиці[en] При наймі[en] В ІТ-сфері[en] У спорті У геймерстві[en]
Наслідки Статева сегрегація Підліткова вагітність Небажана вагітність Небезпечні аборти Материнська смертність Викривлення співвідношення статей Розчарування статтю Фемінізація бідності Модель годувальника Неоплачувана робота Репродуктивна праця Третя зміна Емоційна робота[en] Сексизм при наймі[en] Нерівність на робочому місці Гендерний розрив в оплаті праці Скляна стеля Скляний ескалатор[en] «Материнська стіна[en]» Рожевий податок Менструальний податок[en] Прислуга Насильство проти жінок Феміцид Селективні аборти Убивство честі Полювання на відьом Саті Жіноче обрізання Обливання кислотою Сексуальне насильство воєнне Зґвалтування у шлюбі Сексуальне рабство Проституція Порнографія Педофілія Дитячі шлюби Шлюб викраденням Домашнє насильство економічне психологічне Аб'юзивні стосунки Акушерське насильство Лесбофобія Корекційне зґвалтування Антифемінізм Kinder, Küche, Kirche Рух проти абортів Рух за права чоловіків Інцели Талібан
Дослідження Гендерні дослідження Жіноча історія Індекс гендерного розвитку Індекс гендерної нерівності Ступінь гендерної довіри Глобальний звіт про гендерний розрив Тест Бекдел Тест Джини Девіс Тест Фінкбайнер Гендерна лінгвістика Феміністська наука
Подолання Фемінізм історія суфражизм теорія мистецтво рух теорія кіно Жіночий погляд Рух за право на аборт Бодипозитив Гіноцентризм Профемінізм Гендерна політика Державна Гендерний мейнстримінг Феміністична економіка Жіноча освіта Феміністична мовна реформа Фемінітиви Гендерні квоти Репродуктивні права Вік сексуальної згоди Сексуальна освіта Планування сім'ї Згода на секс Контрацепція Аборт Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами Відпустка у зв'язку з менструацією Відповідальне батьківство Законодавство Дев'ятнадцята поправка до Конституції США Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок Рівна оплата за рівну працю Стамбульська конвенція Шведська модель протидії проституції Феміністичні дати ООН-Жінки Кампанії Маніфест 343 Ро проти Вейда HeForShe ЯНеБоюсьСказати Звинувачення Гарві Вайнштайна MeToo Кампанія «Повага»
Чоловіки Профемінізм HeForShe Чоловічі студії Чоловічий визвольний рух Мачізм Гомофобія Мізандрія Насильство проти чоловіків Андроцид Дискримінація авіакомпаніями Рух за права батьків Маскулізм
Портал Проєкт
п о р

Гендерна нерівність^[1] (англ. Gender inequality) — це тереотична ситуація, коли жінки й чоловіки не є фактично рівними за правами, можливостями й уявленнями про них унаслідок сексизму. Донині жінки гірше за чоловіків представлені в багатьох областях, включаючи безпеку, освіту, можливості на ринку праці, політику, платню за рівноцінну роботу (гендерний розрив в оплаті), основною причиною якого є характерна чоловікам властивість робити більше та брати на себе відповідальність в професіях, які включають великі ризики для здоров'я.

Гендерна нерівність випливає з відмінностей у гендерних ролях і спричинена існуванням гендерних стереотипів. Системи гендерів (становища в різних суспільствах чоловіків, жінок і людей інших гендерів) часто є дихотомічними й ієрархізованими. Гендерна нерівність виростає з соціальних розрізнень, як емпірично обґрунтованих, так і сконструйованих соціально.

Дискримінація (відмінне ставлення чи поводження, упередженість, утиск, насильство) людей через їхню стать або гендер називається сексизмом і є інструментом створення й підтримання гендерної нерівності. Гендерна нерівність включає основні прояви сексизму.

Боротися з гендерною нерівністю першим почав феміністичний рух, наразі на нього спрямовуються значні міжнародні зусилля й гендерні політики держав і об'єднань. Метою їхніх зусиль є досягнення гендерної рівності.

Гендерне (гендероване) насильство чи насильство, пов'язане зі статтю (gender-based violence), в українському законодавстві «насильство за ознакою статі» — це насильство, яке вчиняється над людиною (зазвичай жінкою) тільки через те, що вона належить до певної статі, або ж таке, від якого люди однієї статі (зазвичай жінки) страждають непропорційно більше, ніж люди іншої статі.

Гендероване насильство включає домашнє насильство, сексуальне насильство (зокрема, на робочому місці).

Основною демографічною групою, що потерпає від домашнього насильства, є жінки, тоді як кривдниками є переважно чоловіки.

Показники сексуальних домагань у різних країнах ЄС варіюють від 4 % до 15 %. Це залежить від ставлення до питання в країнах і від того, чи є домагання предметом публічного обговорення. У деяких країнах, безсумнівно, не вистачає досліджень цих питань через табу сексуальності, поширеність звинувачення жертви й мітів про зґвалтування. За даними УНЗ ООН, на базі опитувань у більш ніж у 50 країнах, сексуальні напади оприлюднюються лише в 11 % випадків [1] [Архівовано 13 червня 2018 у Wayback Machine.].

Згідно з дослідженням західноукраїнського правозахисного центру «Жіночі перспективи» (2005) серед львів'ян(ок) і населення области, понад 14 % опитуваних стикаються на роботі з небажаними формами статевої уваги з боку керівників. 96 % з них — жінки (лише 4 % опитаних, що підтвердили наявність домагань керівництв на роботі, були чоловіками)^[2][3].

У 2008 році «Ла Страда-Україна» разом із Київським міжнародним інститутом соціології провели опитування, за результатами якого:^[2]

96 % громадян України погоджуються з фактом існування сексуальних домагань. 43 % українців вважають проблему сексуальних домагань актуальною для України. 32 % українських жінок стикалися із ситуаціями, коли в чоловіків були переваги при прийомі на роботу, розмірі винагороди, кар'єрних перспективах тощо. 62 % жінок і 38 % чоловіків вважають, що «сексуальні домагання — це можливість "просунутися" по кар'єрних сходах.»

Гендерна дискримінація на робочому місці залишається значущою. Найбільш масштабно це спостерігається в структурі зайнятости:

• вертикальна дискримінація (гендерна сегрегація): жінки не отримують однакову з чоловіками роботу у високооплачуваних в престижних сферах (чоловіки домінують у владі, політиці, бізнесі, промисловості й мистецтві, жінки переважають у сфері обслуговування й соціальній),
• горизонтальна сегрегація: у межах однієї професії чоловіки займають більше управлінських і вищих позицій, тоді як жінки стикаються зі скляною стелею при побудові кар'єри.

Гендерна нерівність спостерігається також при розгляді рівня заробітної плати в межах однієї професійної групи, і це прямий наслідок відмінностей у сфері зайнятости. Жінки значно менше можуть контролювати свій робочий час через третю зміну та жіночу часову бідність. Подвійна зайнятість досі є основною рисою жіночої праці — жінка, що працює, значно зайнятіша за чоловіка у веденні господарства й вихованні дітей.

У 1998 році Європейська фундація покращення життєвих умов та умов праці провела дослідження в країнах Євросоюзу й Норвегії. Хто бажає працювати, де, чому — це були найголовніші питання дослідження. Ключові положення:

1. Дві третини працюючих жінок — одружені або живуть з партнером. Тобто рішення про працевлаштування та кількість робочих годин впливають не тільки на життя однієї людини, але й його чи її партнера.
2. Разом партнер(к)и витрачають на роботу близько 62 годин. Пари, які мають фінансові труднощі, витрачають значно менше годин (53 години) на працю, ніж пари, які вважають себе заможними.
3. Наявність дітей відносно незначно впливає на час, який людина витрачає на роботу, однак, в кожній четвертій родині з дітьми, чоловік працює повний робочий день, в той час як жінка працює неповний робочий день.
4. В 43 % сімей гроші заробляє тільки одна людина — в більшості випадків це чоловік.
5. 1/3 пар (31 %) віддали б перевагу моделі життя, коли чоловік працює повний робочий день, а жінка неповний, хоча за такою моделлю зараз живуть тільки 20 % пар.
6. Значна частина пар (16 %) проголошують, що хотіли, б щоб обидва партнери працювали неповний робочий день, хоча реально так живуть тільки 2 % пар.
7. На відміну від існуючої ситуації, чоловіки та жінки бажають, щоб було більше рівності щодо участі обох у праці, за яку сплачують; більшість чоловіків та жінок вважають, що не тільки чоловіки, але й жінки мають працювати.

Принцип гендерної рівності закріплений у Конституції України: Стаття 3 закріплює рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя^[4]. Окрім даної норми, гендерної рівності торкаються ст. 21, 24, 51. Частина третя ст. 24 Конституції безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок і чоловіків забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї і так далі^[5]. Але відповідно до законодавства лише жінкам надається можливість поєднувати працю з материнством. Законодавчо чоловіки позбавлені такої можливості. Такий підхід є характерною ілюстрацією формального розуміння принципу гендерної рівності^{[джерело?]}.

Окрім цього, Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року^[6], Конвенцію № 156 про працюючих з сімейними обов'язками, підсумкові документи Всесвітньої конференції з прав людини (Відень, 1993 р.)^[7], Конвенцію про ліквідацію насильства щодо жінок^[8], Пакти про громадянські та політичні права^[9] і про соціальні, економічні та культурні права (1976)^[10].

Чинне законодавство де-юре гарантує чоловікам та жінкам України рівні права та можливості, але реально в політичній, культурній, соціальній, економічній сфері, в працевлаштуванні та повсякденному житті існує нерівність^[11]. Основними жіночими проблемами в Україні є: домашнє насильство^[12], проституція та торгівля жінками^[13], наркоманія^[14], акушерська агресія^[15], дискримінація трансгендерних жінок^[16], відсутність послідовної державної політики в цих сферах^[11]. Особливої гостроти набула проблема сексуальних домагань, які поширені серед чоловіків на керівничих посадах та жінками, які є їхніми робітницями^[17]. Водночас частка зайнятості жінок до аналогічного показника серед чоловіків в Україні поступово зменшується: від майже 82 % в 1999 році до 74,5 % в 2017 році^[18].

На шляху до встановлення гендерної рівності в українському суспільстві стоять наступні чинники:

• Стереотипи масової свідомості, які й досі розглядають жінку як слабку у порівнянні з чоловіком істоту, яка є другорядною в суспільному, політичному та економічному житті^[19];
• Нерівний розподіл репродуктивної праці між жінками та чоловіками^[18];
• Кризова економічна ситуація, від якої жінки страждають більше, ніж чоловіки^[18]. Зокрема це стосується безробіття, яке нерідко штовхає жінок на заробітчанство, що призводить до продажу жінок та подальшої сексуальної експлуатації^[20];
• Слаборозвинуте громадянське суспільство, у тому числі пасивність жіночих організацій та окремих жінок у відстоюванні своїх законних прав та свобод^[21].

В ХІХ ст. жінки з усього світу розгорнули масштабний рух за права жінок — фемінізм, наслідки особливо відчутні на міжнародному рівні. Більшість держав світу вперше в історії підтримали захист прав жінок і визнали його своїм «високопріоритетним завданням». Жінкам надано виборчі, майнові, шлюбні права. Масові зґвалтування визнано тактичною зброєю у війні, їхнє переслідування включено до обов'язків спеціальних кримінальних трибуналів.

Однак, попри багатообіцяючі зміни в міжнародному праві та практиці, жінки з усього світу досі стикаються з повсякденною нерівністю. Крім того, їм часто бракує засобів та знань, необхідних для використання системи прав людини для боротьби зі зловживаннями. Чимало жінок не знають про фемінізм або сприймають його як щось абстрактне, що їх не стосується. Активізм феміністок окреслив права жінок, завдання сучасності — зробити їх більш досяжними.

Існує 3 головні причини привернення уваги до загальнолюдських прав жінок:

1. Необхідність інформувати жінок про те, що вони мають права людини та повинні їх використовувати,
2. Необхідність оприлюднювати випадки порушення прав на підставі гендеру та боротися з ними,
3. Необхідність сформувати нову практику прав людини, яка повністю вирішуватиме питання загальнолюдських прав жінок.

• ООН-Жінки
• Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок
• Стамбульська конвенція (про запобігання та боротьба з насильством проти жінок та домашнім насильством)
• Шведська модель протидії проституції

Глобальними стратегіями з покращення рівня життя жінок на державному та світовому рівнях є гендерні політики. Серед впроваджуваних підходів:

• Гендерний мейнстрімінг
• Гендерне квотування
• Феміністична мовна реформа
• Рівна оплата за рівну працю
• Гендерна нейтральність

• Сексизм
• Гендерна рівність
• Фемінізм
• Культура зґвалтування
• Дискримінація небінарних людей

• Гендер для медій: Підручник із гендерної теорії для журналістики та інших соціогуманітарних спеціальностей / за ред. М. Маєрчик, О. Плахотнік, Г. Ярманова — 3-тє вид., випр. і доп. — Київ: Критика, 2017. — 224 с. — ISBN 978-966-2789-06-5
  d:Track:Q28149918d:Track:Q111685731d:Track:Q127700848d:Track:Q12114910d:Track:Q1899d:Track:Q127685945
  
• Желіба О. В. Освіта і ґендер: навч.-метод. посіб. / О. В. Желіба. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2019. – 256 с. [Архівовано 30 грудня 2020 у Wayback Machine.]
• Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW). Загальні рекомендації, ухвалені Комітетом ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок №1-37 (PDF). ООН. Процитовано 22 квітня 2022.

В іншому мовному розділі є повніша стаття Gender inequality(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської. Дивитись автоперекладену версію статті з мови «англійська». Перекладач повинен розуміти, що відповідальність за кінцевий вміст статті у Вікіпедії несе саме автор редагувань. Онлайн-переклад надається лише як корисний інструмент перегляду вмісту зрозумілою мовою. Не використовуйте невичитаний і невідкоригований машинний переклад у статтях української Вікіпедії! Машинний переклад Google є корисною відправною точкою для перекладу, але перекладачам необхідно виправляти помилки та підтверджувати точність перекладу, а не просто скопіювати машинний переклад до української Вікіпедії. Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті. Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.

Це незавершена стаття про фемінізм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.