Чоловік | |
![]() | |
Попередник |
хлопець (особа) ![]() |
---|---|
Гештег |
men ![]() |
![]() | |
![]() ![]() | |
![]() ![]() | |
Поданий звук |
male voiced ![]() |
Підтримується Вікіпроєктом |
WikiProject Mend ![]() |
Протилежне |
жінка ![]() |
![]() ![]() |

Чолові́к (множина — чоловіки)[1] — це доросла людина чоловічої статі. Для дітей та підлітків чоловічої статі використовують слова як «хлопчик», «хлопець», «юнак» та «парубок». Поняття «чоловік» також може означати гендерну ідентичність, а не стать людини.[2][3]
Символ чоловіка — ♂, символ Марса.
У праслов'янській мові слово *čьlověkъ, *čelověkъ позначало як особу чоловічої статі, так і людину взагалі. Це значення збереглося у багатьох слов'янських мовах (пол. człowiek, чеськ. člověk, рос. человек), відоме воно в цьому значенні й в українській мові[1][4].
Походження праслов. *čьlověkъ, *čelověkъ остаточно не з'ясоване. Наводять до п'яти версій:
- Від *čьlo (з того ж кореня, що *čel'adь) + *věkъ (пор. лит. vaikas — «дитя»), тобто «дитя роду»
- Від *čьlo («чоло», «підвищення») + *věkъ («сила»)
- Як похідне від ранішої форми *slověkъ (< *slovo), тобто «мовець»
- Від *čelov + *ěkъ, тобто «член племені»
- Порівнюють з чеськ. kolivěk, пол. kołwiek («який-небудь»)[5]
До 13-15 років — хлопчик, підліток. Після досягнення зрілості хлопчика називають юнаком, хлопцем, парубком, а в старшому віці — чоловіком. Одружених чоловіків стосовно дружини можна називати мужем[6] (мужчина), хоча в цьому сенсі поширене вживання й просто «чоловік» (так само й «жінка»), що зрозуміло з контексту. Чоловік є батьком (татом) стосовно своїх дітей і дідом (дідусем) стосовно онуків. Літній чоловік — старий чи дід.
У багатьох мовах одне й те ж слово означає як чоловіка, так і людину взагалі, наприклад: англ. man (відтак, англ. mankind — людство), фр. homme тощо. Почасти, і в українській мові «чоловік» вживається у значенні «людина».
Чоловік часто більший за розмірами від жінки, ширший в плечах, має менший таз. Маса та зріст чоловіка зазвичай більша від жінки одного з ним віку.
У західних культурах поняття «чоловік», як і «жінка», традиційно визначається насамперед через біологічні особливості.

Чоловіча стать відрізняється від жіночої наявністю 23 Y-хромосоми, тобто статеві хромосоми чоловіка позначають як XY. Саме Y-хромосома має SRY-ген (англ. Sex determining region of Y) — регіон визначення статі, котрий відповідальний за виробництво протеїну TDF (англ. Testis-determining factor) в ембріоні. Цим зумовлюється початкові відмінності чоловічого організму від жіночого — опускання яєчок у мошонку, утворення статевого члена тощо (формування первинних статевих ознак).
Первинні статеві ознаки зумовлюють диференціацію роздільностатевих організмів. У випадку з людиною це пояснюється виробленням специфічних для кожної статі гормонів, що вже зумовлює появу вторинних статевих ознак.
- Первинні статеві ознаки чоловіка:
- Вторинні статеві ознаки чоловіка:
У процесі розвитку хлопчика під впливом чоловічих статевих гормонів поступово формуються первинні і вторинні статеві ознаки. Первинні статеві ознаки з'являються ще під час внутрішньоутробного розвитку. Статеве дозрівання — формування вторинних статевих ознак і початок функціонування статевої системи — у хлопчиків починається зазвичай близько 14 років (пізніше, ніж у дівчаток). Складні процеси, що протікають в організмі в період статевого дозрівання, не можна пояснити тільки змінами в статевих органах. Посилено розвивається весь організм, з підвищеним навантаженням працюють внутрішні органи, перебудовується діяльність нервової системи, змінюється психіка, характер. До періоду статевої зрілості остаточно формується статева система, з'являється зрілість суджень, прагнення до самостійності. Статеве почуття виявляється влюбливість, прагненням до залицяння і статевої близькості. Наступ статевої зрілості характеризується здатністю до статевого життя і запліднення.
Період статевої зрілості триває в середньому 40 років. У цей час діяльність чоловіків найактивніша, потім починає поступово слабшати. У природному процесі розвитку та згасання статевої діяльності чоловіка можуть бути певні відхилення. Статевий розвиток і дозрівання може починатися раніше або пізніше, активний період може бути довше або коротше, старість настає раніше чи пізніше. Ці особливості залежать від генетичної схильності, стану здоров'я, характеру, харчування, соціально-побутових умов, клімату та ін.

Чоловіча сексуальність і потяг відрізняються між людьми, і на сексуальну поведінку чоловіка може впливати багато чинників, включно з вродженими схильностями, особливостями особистості, вихованням та культурою. Хоча більшість чоловіків гетеросексуальні, значна меншість із них гомосексуальні або бісексуальні.[7]
У більшості культур використовується гендерна бінарність, в якій чоловік є однією з двох статей, а жінка — іншою.[8][9][10] На думку деяких біологів, традиційне виділення лише двох бінарних статей суперечить біологічній реальності.[11]
Більшість чоловіків є цисгендерами, і їх гендерна ідентичність відповідає чоловічій статевій приналежності при народженні. Трансгендерні чоловіки мають чоловічу гендерну ідентичність, яка не збігається з їхньою жіночою статевою при приналежністю при народженні, і можуть проходити маскулінізуючу гормональну терапію та/або операцію зі зміни статі.[12] Інтерсекс-чоловіки можуть мати статеві ознаки, які не відповідають типовим уявленням про чоловічу біологічну приналежність.[13] За оцінками системного огляду 2016 року, 0,256 % людей самоідентифікують себе як трансгендерні особи жіночої статі.[14] Опитування 80 929 учнів Міннесоти, проведене у 2017 році, показало, що приблизно вдвічі більше підлітків з жіночою статевою приналежністю самоідентифікували себе як трансгендерні особи, ніж підлітки з чоловічою статевою приналежністю.[15]

Чоловіки можуть мати дітей, біологічних, так і всиновлених; таких чоловіків називають батьками. Роль чоловіка в сім'ї значно змінилася у 20-му і 21-му століттях, і в більшості суспільств вони відіграють більш активну роль у вихованні дітей.[16][17][18][19] Традиційно чоловіки одружувалися з жінками, коли виховували дітей, але в наш час багато країн дозволяють одностатеві шлюби, і такі пари можуть виховувати дітей через усиновлення або сурогатне материнство. Чоловіки можуть бути батьками-одинаками, і в наш час їх стає все більше, хоча жінки втричі частіше стають батьками-одинаками, ніж чоловіки.[20] У батьківських суспільствах чоловіки зазвичай вважалися «головою родини» і мали додаткові соціальні привілеї.[21]
Чоловіки традиційно виконували роботу, яка була недоступна для жінок. Така робота, як правило, була або більш напруженою, або більш престижною, або більш небезпечною. Сучасні чоловіки все частіше обирають нетрадиційні кар'єрні шляхи, наприклад, залишаються вдома і виховують дітей, поки їхня партнерка працює.[22] Сучасні чоловіки, як правило, працюють довше, ніж жінки, що впливає на їхню здатність проводити час із сім'єю.[23] Навіть у наш час деякі роботи залишаються доступними лише чоловікам, наприклад військова служба.[24] Призов до армії в переважній більшості випадків є дискримінаційним, наразі лише десять країн включають жінок до своїх програм призову.[25][26] Чоловіки продовжують працювати на небезпечніших роботах, ніж жінки, навіть у розвинених країнах. У Сполучених Штатах у 2020 році на роботі загинуло вдесятеро більше чоловіків, ніж жінок, а ймовірність загинути на роботі для чоловіка вдесятеро вища, ніж для жінки.[27]
Чоловіки традиційно отримували більше освіти, ніж жінки, в результаті одностатевого навчання. Загальна освіта, тобто забезпечена державою початкова і середня освіта незалежно від статі, ще не є глобальною нормою, навіть якщо вона передбачається в більшості розвинених країн.[28][29] У 21 столітті баланс змістився в багатьох розвинених країнах, і чоловіки тепер відстають від жінок в освіті.[30]
Чоловіки частіше, ніж жінки, стають викладачами в університетах.[31]
У 2020 році 90% чоловіків у світі були грамотними порівняно з 87% жінок. Але країни Африки на південь від Сахари та Південно-Західної Азії відставали від решти світу; лише 72% чоловіків у країнах Африки на південь від Сахари були грамотними.[32]
Серед мовленнєвих особливостей чоловіка дослідники зазначають, що чоловіки, на відміну від жінки, рідко говорять про себе, але намагаються довести, що найкраще орієнтуються в сучасних подіях, новинах спорту, бізнесових та економічних питаннях. При веденні бесіди, чоловіки конкурують за лідерство й через деякий час установлюють стійку ієрархію, у якій домінують деякі члени, а решта говорять дуже мало. У розмові, часто «перескакують» з теми на тему, перебиваючи один одного. Окремі чоловіки часто звертаються до всієї групи, тоді як жінки надають перевагу міжособистісному стилю спілкування, парами[33].
У змішаному спілкуванні, тобто під час розмови чоловіків і жінок, виникають комунікативні непорозуміння, або «комунікативні невдачі»[34], які можна узагальнити:
- значення запитань;
- зв'язок між співрозмовниками під час бесіди;
- зміна теми розмови;
- саморозкриття;
- вербальна агресія;
- перебивання під час розмови;
- роль слухача.
Чоловіки в розмові стриманіші, реагують на сказане повільніше, часто вагаються й сумніваються. «Чоловіки смакують кожну фразу, намагаючись знайти відмінності й подібності у звучанні й формі слів, обдумано підбирають потрібні для висловлення іменники та прикметники. Жінки перевершують чоловіків у розмовному стилі. Їхній вокабуляр не такий різноманітний, але точніший і конкретніший»[35].
Західні вчені, ґрунтуючись на результатах соціологічних та психологічних досліджень, звернули увагу на таку серйозну соціальну проблему, як агресивна роль жінки у подружньому насильстві, а також на гендерну симетрію у сімейному конфлікті[36]. Масове обстеження «Національного огляду злочинності» (National Crime Survey) свідчить, що у США чоловіки менш схильні заявляти про вчинені проти них факти насильства з боку жінок, ніж дружини, вважаючи це приватною справою: серед усіх дружин, що постраждали протягом 1998—2001 р., повідомили про насильство 53 %, серед чоловіків — лише 46 %. За даними іншого телефонного опитування про випадки зґвалтувань повідомляють 17,2 % жінок, фізичного насильства — 26,7 % жінок та лише 13,5 % чоловіків. Останні рідше звертаються по медичну допомогу[37].
Визначаючи індивідуально-психологічні особливості чоловіків-жертв сімейного насильства, Д. М. Дікова-Фаворська зауважує, що ці риси багато в чому збігаються з рисами, якими характеризуються жертви-жінки, а саме: занижена самооцінка, тривожність, невротизм, залежність, невпевненість у собі, внутрішня агресивність, втрата орієнтирів, а також несформованість моральних цінностей, відсутність ціннісних орієнтацій на духовний розвиток, низька повага до себе та інших. Окремий випадок становить алкоголізм чоловіка, коли жінка, не маючи інших засобів впливу, вдається до психологічного та економічного тиску, а то й фізичної сили[36]. Чоловіки, що зазнають насильства в сім'ї часто мають сексуальні проблеми або відзначаються неадекватною статеворольовою самоідентифікацією; у таких сім'ях спостерігається домінування жінки, повна підлеглість і безпорадність чоловіка, в якого низький рівень потреб та бажань, несформоване почуття власної гідності[36].
Серед інших проявів дискримінації чоловіків, зокрема в Україні, Уляна Ходорівська називає військову зобов'язаність (військову службу зобов'язані проходити лише чоловіки), пенсійний вік (з 60 років, а не 55 як у жінок), а також сімейний кодекс, згідно з яким аліменти виплачуються тільки жінці[38].
- Чоловік — особа чоловічої статі щодо жінки, з якою він перебуває в шлюбі.
- Чоловік — застаріле та розмовне позначення людини.
- ↑ а б Чоловік // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ McKenna, Wendy (1985). Gender : an ethnomethodological approach. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 0-226-43206-8. OCLC 11623744.
- ↑ Chrisler, Joan C.; McCreary, Donald R. (2010). Handbook of gender research in psychology. Volume 1, Gender research in general and experimental psychology. New York: Springer. ISBN 978-1-4419-1465-1. OCLC 630057607.
- ↑ Чоловік // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 469.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Муж // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Bailey, J. Michael; Vasey, Paul; Diamond, Lisa; Breedlove, S. Marc; Vilain, Eric; Epprecht, Marc (2016). Sexual Orientation, Controversy, and Science. Psychological Science in the Public Interest. 17 (2): 45—101. doi:10.1177/1529100616637616. PMID 27113562. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ Kevin L. Nadal, The Sage Encyclopedia of Psychology and Gender (2017, ISBN 978-1-4833-8427-6), p. 401: «Most cultures currently construct their societies based on the understanding of gender binary—the two gender categorizations (male and female). Such societies divide their population based on biological sex assigned to individuals at birth to begin the process of gender socialization.»
- ↑ Sigelman, Carol K.; Rider, Elizabeth A. (2017). Life-Span Human Development (англ.). Cengage Learning. с. 385. ISBN 978-1-337-51606-8. Архів оригіналу за 21 липня 2023. Процитовано 4 серпня 2021.
- ↑ Maddux, James E.; Winstead, Barbara A. (2019). Psychopathology: Foundations for a Contemporary Understanding (англ.). Routledge. ISBN 978-0-429-64787-1. Архів оригіналу за 21 липня 2023. Процитовано 4 серпня 2021.
- ↑ Fausto-Sterling, Anne; Trajanoski, Žarko (1 січня 2004). The Five Sexes: Why Male and Female Are Not Enough. Identities: Journal for Politics, Gender and Culture. Т. 3, № 1. с. 191—205. doi:10.51151/identities.v3i1.118. ISSN 1857-8616. Процитовано 18 квітня 2022.
- ↑ what are Answers to Your Questions About Transgender Individuals and Gender Identity. APA. Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 26 січня 2015.
- ↑ What is Intersex? Frequently Asked Questions. interACT: Advocates for Intersex Youth (амер.). Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2022.
- ↑ Collin, Lindsay; Reisner, Sari L.; Tangpricha, Vin; Goodman, Michael (2016). Prevalence of Transgender Depends on the "Case" Definition: A Systematic Review. The Journal of Sexual Medicine (англ.). 13 (4): 613—626. doi:10.1016/j.jsxm.2016.02.001. PMC 4823815. PMID 27045261.
- ↑ Goodman, Michael; Adams, Noah; Corneil, Trevor; Kreukels, Baudewijntje; Motmans, Joz; Coleman, Eli (1 червня 2019). Size and Distribution of Transgender and Gender Nonconforming Populations: A Narrative Review. Endocrinology and Metabolism Clinics of North America. Transgender Medicine (англ.). 48 (2): 303—321. doi:10.1016/j.ecl.2019.01.001. ISSN 0889-8529. PMID 31027541.
- ↑ University of California, Irvine (28 вересня 2016). Today's parents spend more time with their kids than moms and dads did 50 years ago. Science Daily. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ Livingston, Gretchen; Parker, Kim (19 червня 2019). 8 facts about American dads. Pew Research Center (амер.). Архів оригіналу за 10 березня 2023. Процитовано 2 лютого 2022.
- ↑ Blamires, Diana; Kirkham, Sophie (17 серпня 2005). Fathers play greater role in childcare. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 10 березня 2023. Процитовано 2 лютого 2022.
- ↑ Huerta, Maria C.; Adema, Willem; Baxter, Jennifer; Han, Wen-Jui; Lausten, Mette; Lee, RaeHyuck; Waldfogel, Jane (16 грудня 2014). Fathers' Leave and Fathers' Involvement: Evidence from Four OECD Countries. European Journal of Social Security. 16 (4): 308—346. doi:10.1177/138826271401600403. ISSN 1388-2627. PMC 5415087. PMID 28479865.
- ↑ The Single-Parent Family | Psychology Today. www.psychologytoday.com (амер.). Архів оригіналу за 31 липня 2023. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Bell, Kenton (25 грудня 2014). head of household definition | Open Education Sociology Dictionary (амер.). Архів оригіналу за 10 березня 2023. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Heppner, Mary J.; Heppner, P. Paul (September 2009). On Men and Work: Taking the Road Less Traveled. Journal of Career Development (англ.). 36 (1): 49—67. doi:10.1177/0894845309340789. ISSN 0894-8453. Архів оригіналу за 10 березня 2023. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Williams, Joan C. (29 травня 2013). Why Men Work So Many Hours. Harvard Business Review. ISSN 0017-8012. Архів оригіналу за 10 березня 2023. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Micheletti, Alberto (18 серпня 2018). Why is warfare almost exclusively male?. ThePrint (амер.). Архів оригіналу за 31 липня 2023. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Goldstein, Joshua S. (2003). «War and Gender: Men's War Roles — Boyhood and Coming of Age» [Архівовано 31 July 2023 у Wayback Machine.]. In Ember, Carol R.; Ember, Melvin Encyclopedia of Sex and Gender: Men and Women in the World's Cultures. Volume 1. Springer. p. 108. ISBN 978-0-306-47770-6. Retrieved April 25, 2015.
- ↑ Persson, Alma; Sundevall, Fia (22 березня 2019). Conscripting women: gender, soldiering, and military service in Sweden 1965–2018. Women's History Review. 28 (7): 1039—1056. doi:10.1080/09612025.2019.1596542. ISSN 0961-2025.
- ↑ DeVore, Chuck. Fatal Employment: Men 10 Times More Likely Than Women To Be Killed At Work. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 10 березня 2023. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Historical summary of faculty, students, degrees, and finances in degree-granting institutions: Selected years, 1869–70 through 2005–06. Nces.ed.gov. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 22 серпня 2014.
- ↑ Eisenhart, A. Margaret; Finkel, Elizabeth (2001). Women (Still) Need Not Apply:The Gender and Science Reader. New York: Routledge. с. 13—23.
- ↑ Directorate-General for Education, Youth; ECORYS; Staring, François; Donlevy, Vicki; Day, Laurie; Georgallis, Marianna; Broughton, Andrea (2021). Study on gender behaviour and its impact on education outcomes (with a special focus on the performance of boys and young men in education): final report. LU: Publications Office of the European Union. doi:10.2766/509505. ISBN 978-92-76-40249-7. Архів оригіналу за 31 липня 2023. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Brainard, Susanne G.; Carlin, Linda (2001). A six-year Longitudinal Study of Undergraduate Women in Engineering and Science:The Gender and Science Reader. New York: Routledge. с. 24—37.
- ↑ This is how much global literacy has changed over 200 years. World Economic Forum (англ.). 12 вересня 2022. Архів оригіналу за 10 березня 2023. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Клєщова О. Є. Мовлення чоловіків і жінок у соціолінгвістичному аспекті // Лінгвістика № 3 (24), Ч. 2, 2011
- ↑ Коатс Дж. Женщины, мужчины и язык / Дж. Коатс // Гендер и язык. — М. : Яз. славян. культуры, 2005. — С. 208
- ↑ Петренко О. Д. Мова чоловіків і жінок як одиниця соціолінгвістичного дослідження / О. Д. Петренко, Е. Ш. Ісаєв, Д. О. Петренко // Мовознавство. — 1999. — No 1. — С. 65
- ↑ а б в Д. М. Дікова-Фаворська. Чоловік як об'єкт насильства в сучасній сім'ї // Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. 2010. Вип. 4. С. 225—232
- ↑ Survey of recent statistics. Архів оригіналу за 5 січень 2011. Процитовано 12 березень 2012. [Архівовано 2011-01-05 у Wayback Machine.]
- ↑ BBC Ukrainian: Світлана Дорош. Дискримінація чоловіків в Україні: армія, пенсія, родина
- Людина: навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів, 2002. — 240 с.