.svg){kind=small}
Гетеропатріархат (етимологія від гетеро[сексуальність] та патріархат) — соціально-політична система, при якій чоловіки та гетеросексуальність мають першорядність над жінками, іншими гендерами та сексуальними орієнтаціями. Це поняття підкреслює дискримінацію як жінок, так і ЛГБТ-людей, на подібному соціальному принципі з сексизмом.[1][2][3][4][5] Гетеросексуальним чоловікам не тільки надається перевага над іншими статями та сексуальностями, вони також заохочуються і винагороджуються в гетеропатаріархатному суспільстві.[6]
З феміністичної точки зору, поняття патріархат відноситься до батька як держателя влади в сім'ї (ієрархія), а жінок підкорюють його владі. З виникненням квір-теорії близько 1980-90-х років та підняттям питання про гетеронормативність та гендерний бінаризм, цей вид домінування не тільки змальований в поняттях статі та ґендеру (переважання чоловіків над жінками, чи маскулінного над фемінним), а й з точки зору сексуальності (гетеронормативність): гетеросексуальності над іншими сексуальними орієнтаціями, а також цисгендерності над іншими ідентичностями).[1][3][7] Поняття гетеропатріархату розвинулося з терміну «патріархат», щоб підкреслити формування суспільства, що панує над людиною, заснованого на культурних процесах сексизму/гетеросексизму.[8]
Гетеропатріархат — це система соціального панування, в якій гетеросексуальні чоловіки є привілейованими та постійно винагороджуютьсч за виявлення маскулінних рис. І навпаки, жінки та люди, які демонструють риси, які вважаються жіночими, отримують меншу соціальну значущість. Історично це проявилося в економічних нерівностях, таких як нерівна оплата праці, ковертюра, заборона жінкам володіти землею тощо.[9]
Гетеропатріархат є наріжним каменем для популярного феміністичного аналізу, який використовується для пояснення сучасної соціальної структури, базованій на ієрархічній системі взаємозалежних сил влади та утиску. Зазвичай у цьому контексті розуміють, що чоловіки, як правило, займають найвищі посади влади, а жінки несуть основну частину соціального гніту.[10] Цю організацію посилюють гендерні норми, які приписують риси фемінності та маскулінності чоловікам та жінкам.[11]
Одним з наріжних каменів цієї системи є нормалізація сім'ї як типової сімейної одиниці — моделі, яка диктує необхідність двох гетеросексуальних батьків з можливістю народжувати нащадків.[12] В рамках цієї сімейної структури чоловіки тримають владу над жінками, будучи «годувальниками», що контролюють надбання/ресурси.
Відмінність гетеропатріархату від патріархату у підкресленні використання сексизму та гомофобії для створення культури, в якій гетеро-чоловіки є найвищими громадянами.
Існує теорія, що гетеропатріархат став панівною ідеологією за часів Античної Греції в роки війни, коли груба сила була в ціні. Оскільки ця риса стала популярною, фемінні риси були засуджені та принижені ідеєю, що жінки є нижчими істотами.[12]
Ця ідеологія пропагувалася під час колонізації і поширилась на євроцентричну культуру, досягаючи масштабів гегемонії серед усього світу та усуваючи інші гендерні системи разом з іншим способом сприйняття суспільства, статі чи еротизму.[3][13]
Див. також
Посилання
- ↑ а б ¿Ruptura o Continuidad? (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2018. Процитовано 6 серпня 2018.
- ↑ La reproducción del enmarcado heteropatriarcal desde la praxis política lesbofeminista frente al amor y las relaciones erótico-afectivas no monogámicas.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ а б в Unpacking Hetero-Patriarchy: Tracing the Conflation of Sex, Gender & Sexual Orientation to Its Origins. Архів оригіналу за 18 грудня 2015. Процитовано 24 червня 2017.
- ↑ De la cama a la calle: perspectivas teóricas lésbico-feministas (PDF) (Spanish) . Brecha Lésbica. 2006. с. 83. ISBN 978-958-9307-61-8. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2018. Процитовано 24 червня 2017.
- ↑ La persistencia del heteropatriarcado (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 травня 2020. Процитовано 6 серпня 2018.
- ↑ Pierceson, Jason (2016). Sexual Minorities And Politics. Lanham, Maryland: Rowman & Littlefield. с. 9. ISBN 9781442227682.
- ↑ Jeffreys, Sheila (1993). The Lesbian Heresy: A Feminist Perspective on the Lesbian Sexual Revolution (англ.). Spinifex Press. с. 208. ISBN 1 875559 17 5. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
- ↑ Glick, Peter (Feb 2001). An ambivalent alliance: Hostile and benevolent sexism as complementary justifications for gender inequality. American Psychologist. 56 (2): 109—118. doi:10.1037/0003-066x.56.2.109. PMID 11279804. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 26 вересня 2016.
- ↑ Kandiyoti, Deniz (2013). Bargaining with Patriarchy. Feminist Theory Reader Local and Global Perspectives. Routledge. с. 98—106.
- ↑ Connell, Raewyn (2013). The Social Organization of Masculinity. Feminist Theory Reader Local and Global Perspectives. Routledge. с. 253—263.
- ↑ de Beauvoir, Simone (2013). The Second Sex : Introduction. Feminist Theory Reader. Routledge. с. 40—48.
- ↑ а б Valdes, Francisco. Unpacking Hetero-Patriarchy: Tracing the Conflation of Sex, Gender & Sexual Orientation to Its Origins. Yale Journal of Law and Humanities. 8.
- ↑ Decolonizing Feminism: Challenging Connections between Settler Colonialism and Heteropatriarchy. [Архівовано 4 серпня 2019 у Wayback Machine.] Feminist Formations. 2013.