Війна — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.
За визначенням К.фон Клаузевіца, «Війна є продовження політики іншими засобами»:::::::::::::::: Докладніше
Міністе́рство оборо́ни Есто́нії, Міноборони Естонії (ест.Kaitseministeerium) — центральний орган виконавчої влади і військового управління в Естонії, у сфері управління якого перебувають Сили оборони Естонії, які включають Збройні сили Естонії та Кайтселійт, а також інші органи і департаменти.
Міноборони країни є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони. Місія міністерства полягає в захисті державного суверенітету та гарантіях захисту держави від зовнішніх загроз.
Міністерство було відтворено в 1992 році, після відновлення незалежності Естонії. В 1994 році Естонія приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру», яка стала першим кроком до вступу в організацію, того року Росія остаточно вивела всі свої війська з території Естонії, а вже 29 березня2004 року Естонія була прийнята до НАТО.
Збройні сили Естонії комплектуються відповідно до Закону про загальний військовий обов'язок. Юнаки від 18 до 28 років, які не мають звільнення, а також які є громадянами Естонії, зобов'язані проходити 8 або 11-місячну (окремі фахівці) службу.::::::::::::::::Докладніше
Сухопутні війська Австро-Угорщини (нім.Österreichisch-Ungarischen Landstreitkräfte, угор.Császári és Királyi Hadsereg) — сухопутні війська, наземний компонент та найбільший видЗбройних сил Австро-Угорщини, який разом з Військово-морськими силами та Повітряними силами становили Збройні сили Австро-Угорщини.
Після Австро-Угорського угоди 1867 року на світ з'явилася, так звана, Троїста армія. У цьому виді вона проіснувала до розпаду Австро-Угорської імперії в 1918 році, після поразки дуалістичної монархії в Першій світовій війні. Сформована загальна «Імператорська і королівська Армія» (нім.kaiserlich und königliche Armee (k.u.k)) в основному була погано тренована і мала застаріле озброєння через те, що австрійська і угорська частини імперії часто воліли щедрому фінансуванню своїх формувань, замість того щоб однаково та рівномірно оснащувати усі три складові армії. Проте, імператорські і королівські підрозділи (нім.kaiserlich und königlich (k.u.k.) мали пріоритет у навчанні та доступі до нового обладнання над підрозділами ландверу та гонведу, саме тому останніх раніше вважали підрозділами другого сорту, призначеними діяти як «національна гвардія» Австрії та Угорщини, відповідно.
Єдине командування австро-угорськими військами було доручено імператорському уряду у Відні, хоча адміністрація Угорського королівства мала можливість мобілізувати гонвед самостійно, для цього було достатньо повноважень у парламенту Будапешта. Що стосується бюджетних питань, Австрія та Угорщина розподіляли витрати на «імператорські і королівські» частини пропорційно кількості офіцерів, які були «підпорядковані» кожному з двох королівств, що складали основу Імперії, враховуючи, що Австрія здійснювала свої панування над територіями італійської, словенської, чеської, польської та української національностей, тоді як Угорщина над словаками, хорватами та румунами. Широка етнічна та релігійна різноманітність Імперії відбилася на складі армії, де хоча офіцерський корпус складався переважно з католиків (майже 80 % офіцерів), існували також меншини протестантських офіцерів, православних християн і навіть євреїв.:::::::::Докладніше
Воєнний хрест (фр.Croix de Guerre, 1914—1918 рр.) — бельгійська військова нагорода, хрест, заснований 25 жовтня 1915 року після того, як Франція заснувала аналогічну нагороду для своєї армії в ході Першої світової війни. Статут бельгійського воєнного хреста значною мірою повторює статут його французького аналога. Право нагородження хрестом надавалося командувачу армією. Хрестом нагороджували особовий склад бельгійської армії всіх рангів від генерала до рядового за особисту хоробрість і відвагу, проявлені при безпосередньому зіткненні з ворогом і під час особистої участі в бойових діях. Хрестом також нагороджували за тривалу службу на фронті. За статутом, хрест носили відразу після орденів. У відмінності від інших нагород, воєнний хрест були зобов'язані носити постійно, а після смерті нагородженого він залишався в родині.
На передній стороні воєнний хрест, виготовлений з бронзи без емалі, має форму мальтійського хреста з кульками на гострих кінцях. Між сторонами хреста через його центр проходять два схрещені мечі вістрям вгору. У центрі, в круглому медальйоні, зображений бельгійський лев, до верхньої стороні хреста примикає королівська корона, до якої кріпиться стрічка.
Воєнним хрестом нагороджувалися не лише окремі особи, але також військові частини.:::::::::Докладніше
Найдовша в історії людства битва — французька наступальна операція під Верденом — тривала 303 дні. Втрати сягнули майже мільйона осіб, без будь-якого тактичного і стратегічного результату
програма Президентського повноваження на вилучення/скорочення засобів із запасів про заміну озброєнь і матеріальних засобів (англ.Presidential Drawdown Authority) — на 45,8 млрд доларів;
1652 — Шереметєв Борис Петрович (1652–1719) — російський воєначальник і дипломат, генерал-фельдмаршал (1701). Брав участь в укладенні російсько-польського «Вічного миру» (1686), командував російсько-українським військом у поході за звільнення Приазов'я з-під турецько-татарської окупації (1695—1696), командувач російських військ у Полтавській битві (1709). Перший у Московській державі граф
Битва під Оршею — битва, що відбулася 8 вересня1514 року між 15-тисячним військом під командуванням князя Костянтина Івановича Острозького та московською армією на чолі з воєводою Іваном Челядніним.
Згідно з «Rerum Moscoviticarum Commentarii» Сигізмунда фон Герберштейна, першоджерелом інформації про битву, значно менша армія Великого князівства Литовського і Руського разом із поляками (менше 30 000 осіб) розбила 80 000 московських солдатів, захопивши їхній табір і командувача. Ці цифри і пропорції оскаржуються деякими сучасними істориками.::::::Докладніше
Третя македонська війна — війна між Римом і царем МакедоніїПерсеєм, що відбувалась в 171 — 168 роках до н. е. Після смерті Філіппа V (179) його син Персей почав готуватися до війни з Римом. Він подавив протидію македонській знаті, укріпив економіку країни, створив 40-тисячну армію і встановив зв'язки з ворожими Риму країнами (зокрема з Карфагеном). Римський сенат звинуватив Персея в порушенні колишніх договорів та проголосив війну Македонії. 30-тисячна римська армія висадилася в Греції. Спочатку військову перевагу отримувала Македонія, перемагаючи Рим у невеликих сутичках та знищуючи розділені частини римської армії. На військовій арені перемагала Македонія, на дипломатичній — Римська республіка. Проте завдяки дипломатії Рим фактично ізолював Македонію. Персей вимагав миру, римляни скористались цим, і відновили армію. В 168 в командування римськими військами у Фессалії вступив консул Луцій Емілій Павел, який 22 червня 168 року в битві біля Підни розгромив македонські війська. Персей втік, а потім потрапив в полон. Римська армія окупувала і розграбувала Македонію. Римський сенат скасував царську владу і розділив країну на 4 округи, позбавлених політичних і економічних зв'язків між собою.::::::::Докладніше
Радіоактивний шлейф Бейнберрі піднімається з ударної тріщини
Список військових ядерних аварій — список найбільш значущих відомих військових аварій безпосередньо пов'язаних з ядерним матеріалом. Цивільні аварії перелічені у списку цивільних ядерних аварій.
Для включення випадку в перелік військових ядерних аварій застосовані наступні критерії:
Повинні бути добре засвідчені та серйозні пошкодження здоров'я, пошкодження майна чи забруднення.
Пошкодження має бути пов'язане безпосередньо з радіоактивними матеріалами.
Щоб кваліфікуватися як «військова», ядерна операція чи матеріал має бути головним чином для військових цілей.
Щоб кваліфікувати як «аварію», шкода не повинна бути навмисною, на відміну від ядерної війни.
Цей список може бути неповним через військову таємницю в Радянському Союзі.::::::::Докладніше
Аварія на реакторі L-IV[en]: Невдовзі після запуску ядерного реактора Leipzig L-IV вченими Вернером Гейзенбергом та Робертом Депелем — продемонструвавши перші в Німеччині ознаки поширення нейтронів, пристрій перевірили на можливий витік важкої води. Під час огляду повітря просочилося всередину запаливши порошок урану. Палаючий уран кип'ятив воду, створюючи достатній тиск пари, щоб зруйнувати реактор. Палаючий порошок урану, розкиданий по лабораторії, спричинив ще більшу пожежу на об'єкті.
Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.
Військовий портал 
_-_Google_Art_Project.jpg)
.svg){kind=small}
