Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. Насилля з боку інтимного партнера — Вікіпедія
Насилля з боку інтимного партнера — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Докладніше: Домашнє насильство
Кількість жінок понад 14 років, які пережили фізичне чи сексуальне насильство з боку інтимного партнера за останній рік, 2016[1]

Насильство з боку інтимного партнера (англ. Intimate partner violence, IPV) — це домашнє насильство з боку поточного або колишнього подружжя або партнера в інтимних стосунках.[2][3] Може включати фізичне, вербальне, емоційне, економічне та сексуальне насильство. ВООЗ визначає IPV як «будь-яку поведінку в інтимних стосунках, яка завдає фізичної, психологічної чи сексуальної шкоди тим, хто у стосунках, включаючи акти фізичної агресії, сексуального примусу, психологічного насильства та поведінки з рисами контролю»[4].[5]

30% жінок у всьому світі віком від 15 років зазнавали фізичного та/або сексуального насильства з боку інтимного партнера (2010).[6] За глобальними оцінками ВООЗ, кількість жінок, які зазнали фізичного або секснасильства з боку інтимного партнера протягом життя, становить 1 з 3.[7] Насильство вчиняють гетеро- та гомо-партнери у різних типах інтимних стосунків, як-от дейтинг, спільне проживання, шлюб; удома чи поза ним.[8]

Частина серії
Насильство проти жінок
Вбивства
Калічення

Репродуктивне насильство

Сексуальне насильство
Домашнє насильство
Фактори
Протидія
Портал Проєкт Стиль

При цьому чоловіки складають 97% «інтимних терористів», найбільш екстремальної форми зловживання владою і контролем[en], коли партнер систематично знущається й контролює практично всі аспекти життя партнерки[8] з допомогою довготривалих циклів серйозного насильства, зокрема, чоловіки частіше вчиняють грубі побутові побої[9][10][11] і частіше завдають серйозних травм жінкам.[12] Після цього жінкам необхідні медична реабілітація та жіночий прихисток, вони мають ПТСР і проблеми з інтеграцією в ринок праці.[13][14][5][15]

Жінки, відповідно, вчиняють 96% насильницького опору — насильства із самозахисту від інтимного тероризму.[8][16] «Жорстокий опір» виникає як реакція на початковий напад або захисний механізм після тривалих циклів насильства.[17] При цьому чоловіки рідше повідомляють про домашнє насильство інтимних партнерок.[18][19]

Найпоширенішою формою партнерського насильства є ситуативне насильство в парі[14][5][8], яке частіше чинять молоді пари, включаючи підлітків (див. Насильство у романтичних стосунках між підлітками) і студентство.[8][20]

Регіон Поширеність партнерського насильства
Глобально 30 %
Африка 36.6 %
Східне Середземномор'я 37 %
Європа 25.4 %
Південно-Східна Азія 37.7 %
Америка 29.8 %
Східна Азія 24.6 %

Фактори

Елейн Сторкі[en] у своєму комплексному аналізі Scars Across Humanity IVP Academic 2018 доводить, що насильство з боку інтимного партнера є одним з аспектів глобального насильства проти жінок, іншими проявами якого є селективні аборти, калічення вульви, ранні примусові шлюби, вбивства честі, зґвалтування, торгівля людьми, проституція та сексуальне насильство у війні.

Сексистські установки та гендерні стереотипи

Докладніше: Сексизм та Гендерні стереотипи

Дослідження, засноване на теорії амбівалентного сексизму, показало, що люди, які схвалюють сексистські погляди, частіше сприймають міфи, які виправдовують насильство з боку інтимного партнера, ніж ті, хто цього не робить. Як учні, так і дорослі зі стереотипним уявленням про ґендерні ролі частіше звинувачують у насильстві постраждалу, ніж ті, хто дотримується збалансованіших поглядів. Два виміри амбівалентного сексизму особливо сприяють нормалізації насильства: мізогінія і мізандрія. Вони обидва сприяють легітимізації партнерського насильства, що, в свою чергу, призводить до недооцінки серйозності насильства.[21]

Міфи про романтичне кохання

Див. також: Міфи про романтичне кохання

Різні дослідження пов'язують віру в міфи про романтичне кохання з імовірністю здійснення кіберконтролю над партнеркою(-ом) у молоді (18-30 років) і вищим ступенем виправдання партнерського насильства у дорослих. Міфи про романтичне кохання включають: віру в силу любові долати будь-які труднощі, необхідність мати романтичні стосунки для щастя, віру в ревнощі як ознаку кохання, сприйняття кохання як страждання та існування спорідненої душі, яка є єдиним справжнім коханням.[22]

Економічна нерівність та наркотики

У повідомленні «Національного інституту юстиції»[en] визначено демографічні фактори вчинення партнерського насильства проти жінок.

Наслідки

Вплив партнерського насильства на жіноче здоров'я, за Національним інститутом юстиції[en].

Типи

Майкл П. Джонсон виводить 4 типи партнерського насильства («типологія Джонсона»),[25] що підтверджується подальшими дослідженнями та оцінками.[26][27][28][29] Розрізняють типи насильства, мотиви кривдників і соціальний і культурний контекст на основі моделей численних інцидентів і мотивів кривдника.[26] Центри контролю за захворюваннями США також поділяють домашнє насильство на види.[30][31]

Інтимний тероризм

Докладніше: Аб'юзивні стосунки

«Інтимний тероризм», або «насильство з примусовим контролем» (англ. coercive controlling violence, CCV): «Один партнер, як правило, чоловік, контролює практично всі аспекти життя жертви, як правило, жінки». У 2001 році Джонсон повідомив, що 97% «інтимних терористів» були чоловіками.[8] Партнер використовує примусовий контроль і владу[en],[5][32][33] погрози, залякування та ізоляцію, систематично чинячи серйозне фізичне та психологічне насильство з метою контролю над партнеркою.[33]

Насильство може включати сексуальний, садистський контроль[en],[8] економічне, фізичне,[34] емоційне та психологічне насильство, і ці види зазвичай комбінуються. «Інтимний тероризм» загострюється з часом[26]: серйозність зростає з кількома інцидентами, особливо якщо насильство має різні форми. Якщо жорстоке поводження більш серйозне, воно, швидше за все, матиме хронічні наслідки для постраждалих, оскільки довгострокові наслідки насильства накопичуються.[35] Оскільки цей тип насильства є екстремальним, жінки, які пережили «інтимний терор», потребують медичних послуг і жіночих притулків.[5][8] Наслідки фізичного або сексуального терору включають хронічний біль, шлунково-кишкові та гінекологічні проблеми, депресію, посттравматичний стресовий розлад і смерть.[24] Іншими наслідками для психічного здоров'я є тривога, зловживання психоактивними речовинами та низька самооцінка.

До «терористичного насильства» частіше вдаються свідки жорстокого поводження або жорстокого виховання в дитинстві, ніж ті, хто бере участь у ситуативному насильстві в парах.[36] «Інтимні терористи» поділяються на два типи: «загалом насильницькі-антисоціальні[en]» (люди із загальними психопатичними і агресивними нахилами) та «дисфоричні-межові» (люди, емоційно залежні від стосунків).[37] Насильство в парах часто здійснюється як спосіб контролю/влади[en] над партнеркою, навіть якщо цей вид насильства не є найпоширенішим.[38][39]

Насильницький опір

Докладніше: Домашнє насильство та Абюзивні стосунки
Частина серії статей про
Насильство проти чоловіків
Вбивства
Фізичне насильство/калічення
Домашнє насильство
Сексуальне насильство
Дискримінація
Фактори
Пов'язані теми

Насильницький опір — це насильство постраждалих щодо «інтимних терористів» як форма самозахисту.[26] 96% «жорстокого опору» – жінки.[8] «Жорстокий опір» може виникнути як реакція на початковий напад або захисний механізм після тривалих циклів насильства.[17] Ця форма опору може стати фатальною, якщо жертва відчуває, що її єдиний вихід — це вбити партнера.[17]

Ситуативне насильство

Див. також: Насильство у романтичних стосунках між підлітками

Ситуативне (типове) насильство в парах зазвичай не пов'язане із динамікою контролю і виникає під час суперечки в результаті емоційного вигорання, станів агресії чи роздратування, коли один або обоє партнерів доходять до фізичних дій, наприклад, пошкодження речей.[8][26] Це найпоширеніша форма партнерського насильства, особливо в західному світі та серед молодих пар, і вона зачіпає майже однаково жінок і чоловіків. Серед студентів коледжу приблизно 56% вчиняють чоловіки, а 44% жінки.[8] Вважається, що приблизно 50% пар зазнають ситуативного насильства в стосунках.[40]

«Ситуативне насильство» в парі передбачає:

  • Режим: від помірно агресивної поведінки — наприклад, кидання предметів; до більш агресивної (штовхання, ляпаси, укуси, удари, подряпини, тягання за волосся).
  • Частоту: рідше, ніж «партнерський тероризм», трапляється час від часу, зазвичай під час сварки чи незмоги узгодити питання, яке хвилює обох.
  • Ступінь тяжкості: рідко переростає у більш серйозні форми, як правило, не включає травми, які були серйозними або які спричинили госпіталізацію одного з партнерів.
  • Взаємність: насильство може однаково проявлятися будь-ким у стосунках, незалежно від віку, статі та сексуальної орієнтації.
  • Намір: виникає через гнів або розчарування, а не як засіб отримати контроль і владу[en].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Women who experienced violence by an intimate partner. Our World in Data. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 5 березня 2020. 
  2. ↑ Connie Mitchell (2009). Intimate Partner Violence: A Health-Based Perspective. Oxford University Press. с. 319—320. ISBN 978-0199720729. Процитовано 12 вересня 2016. 
  3. ↑ Mandi M. Larsen (2016). Health Inequities Related to Intimate Partner Violence Against Women: The Role of Social Policy in the United States, Germany, and Norway. Springer. с. 110—111. ISBN 978-3319295657. Процитовано 12 вересня 2016. 
  4. ↑ Krug, Etienne G.; Dahlberg, Linda L.; Mercy, James A.; Zwi, Anthony B.; Lozano, Rafael (2002). World report on violence and health. Geneva, Switzerland: World Health Organization. ISBN 9789240681804. 
  5. ↑ а б в г д Anglin, Dierdre; Homeier, Diana C. (2014). Intimate Partner Violence. У Marx, John; Walls, Ron; Hockberger, Robert (ред.). Rosen's Emergency Medicine: Concepts and Clinical Practice, Volume 1 (вид. 8th). Elsevier Saunders. с. 872—875. ISBN 978-1-4557-0605-1. 
  6. ↑ Devries, K. M.; Mak, J. Y. T.; García-Moreno, C.; Petzold, M.; Child, J. C.; Falder, G.; Lim, S.; Bacchus, L. J.; Engell, R. E.; Rosenfeld, L.; Pallitto, C.; Vos, T.; Abrahams, N.; Watts, C. H. (28 червня 2013). The Global Prevalence of Intimate Partner Violence Against Women. Science. 340 (6140): 1527—1528. Bibcode:2013Sci...340.1527D. doi:10.1126/science.1240937. PMID 23788730. S2CID 206550080. 
  7. ↑ Moreno, Claudia (2013), Section 2: Results - lifetime prevalence estimates, у Moreno, Claudia (ред.), Global and regional estimates of violence against women: prevalence and health effects of intimate partner violence and non-partner sexual violence (PDF), Geneva, Switzerland: World Health Organization, с. 16, 18, ISBN 9789241564625. 
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м Howe, Tasha R. (2012). Families in crisis: violence, abuse, and neglect: intimate partner violence: marital rape. У Howe, Tasha R. (ред.). Marriages and families in the 21st century a bioecological approach. Chichester, West Sussex Malden, Massachusetts: John Wiley & Sons. ISBN 9781405195010.  Preview.
  9. ↑ Morse, Barbara J. (January 1995). Beyond the Conflict Tactics Scale: Assessing Gender Differences in Partner Violence. Violence and Victims. 10 (4): 251—272. doi:10.1891/0886-6708.10.4.251. PMID 8703839. S2CID 37664529. 
  10. ↑ Swan, Suzanne C.; Gambone, Laura J.; Caldwell, Jennifer E.; Sullivan, Tami P.; Snow, David L. (2008). A review of research on women's use of violence with male intimate partners. Violence and Victims. 23 (3): 301—314. doi:10.1891/0886-6708.23.3.301. PMC 2968709. PMID 18624096. 
  11. ↑ Ansara, D. L.; Hindin, M. J. (1 жовтня 2010). Exploring gender differences in the patterns of intimate partner violence in Canada: a latent class approach. Journal of Epidemiology & Community Health. 64 (10): 849—854. doi:10.1136/jech.2009.095208. PMID 19833606. S2CID 206990397. 
  12. ↑ Wallace, Harvey; Roberson, Cliff (2016). Intimate Partner Abuse and Relationship Violence. Family Violence: Legal, Medical, and Social Perspectives. New York, N.Y.; Abingdon, UK: Routledge. с. 49—50. ISBN 978-1-315-62827-1. 
  13. ↑ Pamela Regan (2011). Close Relationships. Routledge. с. 456—460. ISBN 978-1136851605. Процитовано 1 березня 2016. 
  14. ↑ а б Robert E. Emery (2013). Cultural Sociology of Divorce: An Encyclopedia. SAGE Publications. с. 397. ISBN 978-1452274430. Процитовано 1 березня 2016. 
  15. ↑ WHO. Understanding and addressing intimate partner violence (PDF). Geneva, Switzerland: World Health Organization. WHO/RHR/12.36. 
  16. ↑ Desmond Ellis, Noreen Stuckless, Carrie Smith (2015). Marital Separation and Lethal Domestic Violence. Routledge. с. 22. ISBN 978-1317522133. Процитовано 1 березня 2016. 
  17. ↑ а б в Johnson, Michael P. (July 2011). Gender and types of intimate partner violence: A response to an anti-feminist literature review. Aggression and Violent Behavior. 16 (4): 289—296. doi:10.1016/j.avb.2011.04.006. 
  18. ↑ Dutton, Donald G.; Nicholls, Tonia L. (September 2005). The gender paradigm in domestic violence research and theory: Part 1—The conflict of theory and data. Aggression and Violent Behavior. 10 (6): 680—714. doi:10.1016/j.avb.2005.02.001. 
  19. ↑ Watson, Dorothy; Parsons, Sara (July 2005). Domestic Abuse of Women and Men in Ireland: Report on the National Study of Domestic Abuse. Stationery Office. с. 169. ISBN 978-0-7557-7089-2. 
  20. ↑ Erica Bowen, Kate Walker (2015). The Psychology of Violence in Adolescent Romantic Relationships. Springer. с. 107—108. ISBN 978-1137321404. Процитовано 1 березня 2016. 
  21. ↑ Rollero, Chiara; De Piccoli, Norma (2020). Myths about Intimate Partner Violence and Moral Disengagement: An Analysis of Sociocultural Dimensions Sustaining Violence against Women. International Journal of Environmental Research and Public Health. 17 (21): 8139. doi:10.3390/ijerph17218139. PMC 7662619. PMID 33158077. 
  22. ↑ Sexist attitudes, romantic myths, and offline dating violence as predictors of cyber dating violence perpetration in adolescents. Computers in Human Behavior. 111. 2020. 
  23. ↑ Causes and Consequences of Intimate Partner Violence. nij.ojp.gov. National Institute of Justice. 2007. 
  24. ↑ а б Karakurt Gunnur; Smith Douglas; Whiting Jason (2014). Impact of Intimate Partner Violence on Women's Mental Health. Journal of Family Violence. 29 (7): 693—702. doi:10.1007/s10896-014-9633-2. PMC 4193378. PMID 25313269. 
  25. ↑ Johnson, Michael P. (November 2006). Conflict and Control: Gender Symmetry and Asymmetry in Domestic Violence. Violence Against Women. 12 (11): 1003—1018. doi:10.1177/1077801206293328. PMID 17043363. S2CID 23410674. 
  26. ↑ а б в г д Nicolson, Paula (2010), What is domestic abuse?, у Nicolson, Paula (ред.), Domestic violence and psychology: a critical perspective, London New York: Taylor & Francis, с. 40, ISBN 9781136698613.  Preview.
  27. ↑ Graham-Kevan, Nicola; Archer, John (November 2003). Intimate Terrorism and Common Couple Violence: A Test of Johnson's Predictions in Four British Samples. Journal of Interpersonal Violence. 18 (11): 1247—1270. doi:10.1177/0886260503256656. PMID 19774764. S2CID 22061409. 
  28. ↑ Bates, Elizabeth A.; Graham-Kevan, Nicola; Archer, John (January 2014). Testing predictions from the male control theory of men's partner violence: Testing Predictions From the Male Control Theory (PDF). Aggressive Behavior. 40 (1): 42—55. doi:10.1002/ab.21499. PMID 23878077. S2CID 16532009. 
  29. ↑ Rosen, Karen H.; Stith, Edd Sandra M.; Few, April L.; Daly, Kathryn L.; Tritt, Dari R. (June 2005). A Qualitative Investigation of Johnson's Typology. Violence and Victims. 20 (3): 319—334. doi:10.1891/vivi.20.3.319. PMID 16180370. S2CID 219214689. 
  30. ↑ Straus, Murray A. (March 2008). Dominance and symmetry in partner violence by male and female university students in 32 nations. Children and Youth Services Review. 30 (3): 252—275. doi:10.1016/j.childyouth.2007.10.004. 
  31. ↑ Whitaker, Daniel J.; Haileyesus, Tadesse; Swahn, Monica; Saltzman, Linda S. (May 2007). Differences in Frequency of Violence and Reported Injury Between Relationships With Reciprocal and Nonreciprocal Intimate Partner Violence. American Journal of Public Health. 97 (5): 941—947. doi:10.2105/AJPH.2005.079020. PMC 1854883. PMID 17395835. 
  32. ↑ Flood, Michael (2004). Domestic Violence. У Kimmel, Michael; Aronson, Amy (ред.). Men and Masculinities: A Social, Cultural, and Historical Encyclopedia, Volume I. Santa Barbara, Calif.: ABC-CLIO. с. 234. ISBN 978-1-57-607774-0. 
  33. ↑ а б Bogat, G. Anne та ін. (2016). Intimate Partner Violence. У Friedman, Howard S. (ред.). Encyclopedia of Mental Health (вид. 2nd). Academic Press. с. 411. ISBN 978-0-12-397045-9. 
  34. ↑ Leone, Janel M.; Johnson, Michael P.; Cohan, Catherine L. (7 грудня 2007). Victim Help Seeking: Differences Between Intimate Terrorism and Situational Couple Violence. Family Relations. 56 (5): 427—439. doi:10.1111/j.1741-3729.2007.00471.x. S2CID 34345510. 
  35. ↑ Garcia-Moreno, Claudia та ін. (2012). Intimate Partner Violence (PDF). World Health Organization. Процитовано 4 квітня 2017. 
  36. ↑ Fernandez, Marilyn (2010), Hunger for healing: is there a role for introducing restorative justice principles in domestic violence services, у Fernandez, Marilyn (ред.), Restorative justice for domestic violence victims an integrated approach to their hunger for healing, Lanham, Maryland: Lexington Books, с. 5, ISBN 9780739148068.  Preview.
  37. ↑ Johnson, Michael P.; Ferraro, Kathleen J. (November 2000). Research on Domestic Violence in the 1990s: Making Distinctions. Journal of Marriage and Family. 62 (4): 948—963. doi:10.1111/j.1741-3737.2000.00948.x. JSTOR 1566718. S2CID 12584806. 
  38. ↑ Laroche, Denis (2008), Classification of victims in the 2004 General Social Survey (GSS) in Canada according to Johnson's typology, у Laroche, Denis (ред.), Context and consequences of domestic violence against men and women in Canada in 2004 (PDF), Québec City, Que: Institut de la statistique Québec, с. 35, ISBN 9782550527824, архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2013. 
  39. ↑ Jacobson, Neil; Gottman, John M. (1998). When men batter women: new insights into ending abusive relationships. New York: Simon & Schuster. ISBN 9781416551331. 
  40. ↑ Olson, Loreen N. (March 2002). Exploring 'common couple violence' in heterosexual romantic relationships. Western Journal of Communication. 66 (1): 104—128. doi:10.1080/10570310209374727. S2CID 151448797. 
Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id