Частина серії
Насильство проти жінок
Мізогінія · Сексизм · В Україні
Вбивства Полювання на відьом Селективні аборти Дітовбивство Сестровбивство Вбивство вагітних Дружиногубство Спалювання наречених «Смерть за посаг» Убивство честі Каро-карі Саті Матрицид Зниклі та вбиті жінки корінного населення Жінки при Талібані
Калічення Калічення вульви Інфібуляція Gishiri cutting[en] Бинтування ніг Обливання кислотою Випалювання грудей[en] Витягування шиї (падаунг) Примусове годування[en] Репродуктивне насильство Примусова вагітність Стелсинг Примусовий аборт Небезпечні аборти Примусова стерилізація корінних американок Акушерське насильство
Сексуальне насильство Воєнне сексуальне насильство викрадення сабінянок жінки для втіхи окупація Німеччини геноцид у Руанді російсько-українська війна Геноцидне зґвалтування Масові секс-злочини у ПАР в Афганістані проти корінних американок Сухий секс Сексуальний напад Зловживання Домагання на роботі Вуличні домагання лапання Апскьортинг Кетколінг Дікпік Зґвалтування типи Право першої ночі «Корекційне зґвалтування» Зґвалтування у шлюбі в кампусах з застосуванням наркотиків наркотик для зґвалтування серійне тюремні групове обманом на побаченні знайомими Сексуальне насильство над дітьми Розбещення Грумінг Педофілія Інцест Дитячі шлюби з боку дітей комерціалізоване Дитяча порнографія Дитяча проституція Торгівля людьми Сексуальне рабство Проституція культова Девадасі Рабині-фетиші Насильство проти проституйованих[en] Порнографія Синдром травми зґвалтування[en] Вагітність внаслідок зґвалтування ПТСР
Домашнє насильство Вплив COVID-19 боротьба[en] та вагітність[en] Примусовий шлюб Баад Вані через викрадення Казахстан Raptio[en] Насилля з боку інтимного партнера Гендерне насильство Психологічне насильство проти жінок Аб'юзивні стосунки Ізоляція для сприяння насильству[en] Насильницька влада і контроль[en] Травматична прив'язаність[en] Цикл насильства Газлайтинг Звинувачення жертви DARVO економічне Eve teasing[en] Жінки в ісламі Жорстоке поводження
Фактори Патріархат «Честь родини[en]» Мізогінія у масмедіа Лесбофобія Сексизм та Гендерна нерівність в освіті в оплаті праці Фемінізація бідності Неоплачувана робота Рух проти абортів Торгівля людьми Проституція Порнографія Культура зґвалтування Міфи про зґвалтування Звинувачення жертви Сексуальна об'єктивація Сексуалізація Порніфікація Насильство в медіа Міфи про романтичне кохання Слатшеймінг Чоловічий погляд Гендерні стереотипи у відеоіграх Токсична маскулінність Мачизм Репродуктивний тиск Гетеросексизм
Протидія Гендерна політика державна Декларація про захист за надзвичайних обставин та війни Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок Декларація про усунення насильства проти жінок Стамбульська конвенція Законодавство щодо зґвалтування Законодавство щодо сексуального насильства над дітьми[en] Шведська модель Згода на секс Вік сексуальної згоди Справи про статеві злочини 25 листопада 6 лютого[en] Менеджмент домашнього насильства[en] Жіночий прихисток Діагностичний набір після зґвалтування Жіночі простори Бостонський шлюб Лесбійський сепаратизм MeToo ЯНеБоюсьСказати Права жінок репродуктивні Рух за право на аборт Планування сім'ї Контрацепція Сексуальна освіта Освіта жінок Рівна оплата за рівну працю Фемінізм Статева рівність
Портал Проєкт Стиль
п о р

Жінки для втіхи (англ. Comfort women та comfort girls) — жінки та дівчата, примусово залучені в сексуальне рабство Імперською армією Японії на окупованих нею територіях до та під час Другої світової війни. За різними підрахунками від 45 до понад 400 тисяч жінок пройшли через так звані станції втіхи — військові борделі для японських солдатів та офіцерів^[1].

Від початку функціонування «станцій втіхи» до них залучали японських проституйованих жінок, нібито з метою знизити воєнне сексуальне насильство, проте зі зростанням чисельності армії кількість борделів на окупованих територіях так само зросла й до них стали залучати місцевих мешканок. Формально японське законодавство передбачало добровільне залучення жінок від 21 року до «станцій втіхи», проте насправді жінок перетворювали в секс-рабинь проти їхньої волі. У таких борделях жінки зазнавали зґвалтувань, потерпали від голоду, венеричних хвороб та нелюдського ставлення^[1].

Більшість жінок та дівчат походила з Кореї, Китаю та Філіппін. Також з Британської Бірми, Таїланду, В'єтнаму, Британської Малайї, Маньчжурської держави, Тайваню та інших територій. Було експлуатовано й незначну кількість європейок.

Тема «жінок для втіхи» є складною у відносинах Японії з державами, які перебували під її окупацією та звідки походили поневолені жінки (особливо з Китаєм та Південною Кореєю)^[2]. Японський уряд неодноразово заперечував примусовий характер залучення жінок до військових борделів^[3]. 2015 року японський уряд офіційно вибачився перед «жінками для втіхи» та перерахував до південнокорейського фонду допомоги колишнім бранкам 1 мільярд єн^[4].

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жінки для втіхи

• The Brutal History of Japan's ‘Comfort Women’ [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
• Before #MeToo, There Were the ‘Comfort Women’ [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
• Who are the 'comfort women,' and why are U.S.-based memorials for them controversial? [Архівовано 23 січня 2020 у Wayback Machine.](англ.)

В іншому мовному розділі є повніша стаття Comfort women(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської. Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті. Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.