Зворотний сексизм (англ. reverse sexism інколи «жіночий сексизм») — поняття, запропоноване противниками та критиками фемінізму як противаги або доповнення до поняття «сексизм»^[1], внаслідок того, що під прямим поняттям «сексизм» в сучасній соціології поступово було прийнято точку зору, щодо вживання самого терміну в значенні «дискримінація жінок»^[2][3] і він часто направлений проти чоловіків та їх прав, а не на рівність прав всіх представників цього соціального процесу.

У розмовній мові слово «сексизм» іноді використовується як загальне поняття, що об'єднує в собі власне «сексизм» проти жінок та «зворотний сексизм», направлений саме проти чоловіків^[4]. Такі тлумачення поняття «сексизм» також зустрічаються в деяких словникових визначеннях.

Зворотний сексизм часто розглядається як форма дискримінації, що виникла з фемінізму, який зайшов у своїй «боротьбі» надто далеко^[5]. Концепція була популяризована як частина реакції проти фемінізму, чиї прихильники схиляються до думки, що феміністичний рух перебудував суспільство в цілому таким чином, що тепер воно приносить більше користі жінкам і «пригнічує» чоловіків^[6]. Наприклад, письменник Девід Бенатар називає сексизм проти чоловіків «другим сексизмом», оскільки дискримінація чоловіків часто залишається непоміченою і вважається менш важливою, ніж жіноча дискримінація^[7].

Прихильники та прибічники руху за права чоловіків розуміють під «зворотним сексизмом» шкоду правам чи дискримінацію прав, які, на їхню думку, наноситься чоловікам — наприклад, за рахунок позитивної дискримінації або подібних видів дискримінації, упередженості та соціальній стереотипності щодо чоловіків та хлопців. Також введення цього поняття може бути відповіддю на політику «позитивних дій», спрямовану на боротьбу з інституціоналізованим сексизмом, і є формою зворотного зв'язку, за допомогою якої члени деякої соціальної категорії (наприклад, чоловіки взагалі або білі чоловіки у радикальному випадку) стверджують, що вони піддаються дискримінації^[8][9]. У більш жорстких формах ця позиція передбачає, що історична диспропорція прав на користь чоловіків у сучасній епосі більше не застосовується^[10], або що жінки тепер розглядаються як вища стать^[11].

В науці проблеми та права чоловіків вивчає міждисциплінарна область досліджень чоловіків і маскулінностей, або чоловічих досліджень. Дослідження чоловіків і «чоловічого впливу» ведуться на перетині історії, антропології, соціології, літературознавства, релігієзнавства та інших дисциплін^[12]. Вони вивчають, зокрема, зміни чоловічих ролей та ідентичностей під впливом таких процесів, як зміна положення жінок і глобалізація^[13], а також системні проблеми відносин між чоловіками і відносин чоловіків та жінок^[14].

Перша концепція зворотного сексизму була задокументована в 1960-х роках одночасно з виходом на політичну та соціальну арену рухів фемінізму другої хвилі. Був сформований «чоловічий визвольний рух», очолюваний психологами, які стверджували, що жіночність та маскулінність — соціально сформована поведінка, а не результат генів. Визвольний рух чоловіків намагався зрівноважити дві ідеї, що чоловіки були відповідальними за гноблення жінок і водночас пригнічені суворою чоловічою гендерною роллю, що була деякою мірою вигідна жінкам.

Проте в середині 70-х років рух почав зосереджуватися виключно на пригніченні чоловіків і менше опирався на сексизмі щодо жінок. На цю зміну вплинув автор Воррен Фаррелл[1] [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.], який написав книгу "Міф про владу чоловіка^[en]". Він підкреслив, що чоловічі гендерні ролі позбавляють чоловіків бути повноцінними людьми, «забороняючи» соціуму, зокрема, розглядати їх як турботливими або емоційними.

У 1980-х рр. Почав формуватися новий рух за права людини, який зосереджувався лише на тому, як сексуальні ролі дискримінувалися проти чоловіків, а не на пригніченнях, які були покладені на обидві статі. Автор Герб Голдберг стверджував, що США є більше «матріархальним суспільством», оскільки жінки нібито мають право переступити ґендерні ролі та взяти на себе мужність та жіночі ролі, тоді, як чоловіки все ще обмежуються і обумовлюються виключно чоловічою роллю в поведінці^[15].

Існує розповсюджена думка експертів, науковців а також різноманітних верств населення, яка піддає сумнівам існування такого поняття, як «зворотний сексизм».

Наприклад, Стів Бірман, Нейл Коробов та Авріл Торн стверджують, що зворотний сексизм не є «значущою фразою», оскільки «хоча окремі жінки або жінки в цілому можуть вживати шкоду для певних чоловіків або для чоловіків, як групи, це робиться без підтримки суспільної системи інституційної влади»^[16]. На думку професорів Озлем Сенсой та Робін ДіАнгело, зворотного сексизму не існує, тому що слово «сексизм» відноситься до «владних відносин, які є історичними та вбудованими, і ці відносини не є зворотніми» і тому, що «ті самі групи, які історично займали системну владу в США та Канаді, продовжують це робити»^[17].

• Сексизм
• Дискримінація
• Маскулізм
• Червона пігулка
• Рух за права чоловіків