Військова ієрархія
Підрозділи Типова чисельність Командир код NATO вогнева група 2 – 5 м. сержант, (капрал), ст. солдат OR-4 OR-3 відділення 6 – 14 сержант OR-5 секція 14 – 28 молодший лейтенант  OF -1c взвод, чота, платун 30 – 80 лейтенант  OF -1b штафель 70 – 160 старший лейтенант  OF -1a рота, сотня, батарея, ескадрон 100 – 270 капітан, сотник OF-2 батальйон, курінь, когорта 300 – 800 підполковник, курінний OF-4 полк 1000 – 2700 полковник OF-5 бригада 3000 – 7000 бригадний генерал OF-6 дивізія, легіон 10 000 – 30 000 генерал-майор OF-7 корпус 40 000 – 90 000 генерал-лейтенант OF-8 польова армія 100 000 – 300 000 генерал, генерал-полковник, фельдмаршал, адмірал OF-9 OF-9 OF-9 OF-9 група армій, фронт 2+ польові армії генерал, генерал армії, маршал ВПС, адмірал флоту OF-9 OF-9 OF-9 OF-9 театр війни, театр воєнних дій 4+ польові армії Генерал Армії, Генералітет OF-10 ТВД, Регіон Об'єднане командування
п о р

Ко́рпус (лат. corpus — «тіло, єдине ціле») — загальновійськове оперативно-тактичне з'єднання (об'єднання) військ постійного або тимчасового складу в збройних силах багатьох держав; у воєнний час діє як у складі армії, так і самостійно, безпосередньо підпорядковуючись фронту або групі армій.

До складу корпусу зазвичай входить 2-4 дивізії, посилені іншими частинами, таким чином особовий склад корпусу нараховує до 50 тисяч людей. Командиром корпусу є генерал-лейтенант.

Графічні позначки НАТО
Дружній корпус
Ворожий корпус
Дружній повітряно-десантний корпус
Дружній піхотний корпус
Ворожий танковий корпус

З появою масових армій, коли збільшився просторовий розмах бойових дій й ускладнилося управління військовими формуваннями, виникли армійські корпуси. Вперше вони були запроваджені у французькій і німецькій арміях на початку XIX століття, як тимчасові з'єднання для виконання завдань на певній ділянці фронту тільки на період ведення бойових дій, і склад військ у них визначався обстановкою. В 1800 році постійні корпуси з'явилися в Рейнській армії Моро, в 1804—1805 корпуси створюються Наполеоном у французькій армії, а пізніше й в інших арміях.

Корпуси мали численний бойовий склад і різноманітне озброєння. Створення армійських корпусів обумовлювалося також необхідністю мати з'єднання, здатні вирішувати бойові завдання на самостійному операційному напрямку невеликої місткості. Корпус складається з декількох тактичних з'єднань, частин родів військ, спеціальних військ, органів управління та забезпечення.

До початку Першої світової війни армійські корпуси були в арміях майже всіх держав, складалися з 2-4 дивізій, корпусних частин і нараховували до 50 тисяч осіб.

2-й армійський корпус був останнім корпусом Війська польського. Польща розформувала його 2014 року. Однак, у червні 2023 року було оголошення про відновлення корпусної структури та формування 2-го польського корпусу за зразком 5-го армійського корпусу США.^[1]

На момент створення Збройних сил України в грудні 1991 року єдиним армійським корпусом в їх складі був 32-й армійський корпус Одеського військового округу^[2] (2003 року був перетворений на командування військ берегової оборони). В першій половині 1990-х на додачу до нього шляхом скорочення загальновійськових та танкових армій з'явились наступні армійські корпуси, які впродовж 2000-х також були розформовані чи трансформовані^[3]:

• 1-й армійський корпус (Чернігів) — 1996 року був трансформований в Північне оперативно-територіальне командування;
• 6-й армійський корпус (Дніпро) — 2013 року був трансформований в оперативне командування «Південь»;^[3]
• 8-й армійський корпус (Житомир) — 2005 року став Корпусом об'єднаних сил швидкого реагування;^[3]
• 13-й армійський корпус (Рівне) — 2013 року був трансформований в оперативне командування «Північ»;^[3]
• 38-й армійський корпус (Івано-Франківськ) — розформований в 2003 році.^[3]

Після ліквідації корпусів і дивізій найбільшим автономним тактичним формуванням українських військ стали бригади. В ході війни на сході України розпочалось формування Корпусу резерву,^[3] однак повноцінно корпусну структуру не відновили. Натомість було створено тимчасові органи управління, «сектори», а пізніше цей підхід розвинувся в інші тимчасові органи — оперативно-тактичні та оперативно-стратегічні угруповання (ОТУВ і ОСУВ відповідно). Така структура залишилась і під час повномасштабного вторгнення аж до 2025 року, зазнававши критики через плинність офіцерів на посадах, відсутність сталого підпорядкування підрозділів і, як наслідок, неефективне управління військами.^[4][5][6]

У березні 2023 року Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив, що надана західна військова техніка надійде до трьох новостворених армійських корпусів. Початково було передбачено, що ці підрозділи мали бути основою анонсованого українського контрнаступу й що кожен із них матиме по 20 тисяч осіб, озброєних і навчених за стандартами НАТО та складатиметься з шести бригад.^[7] Про існування безпосередньо 9-го та 10-го армійських корпусів відомо щонайменше з червня 2023 року,^[8] обидва корпуси вели бойові дії в ході контрнаступу.^[9] Крім того, в травні 2023 року було оголошено про створення 30-го корпусу морської піхоти,^[10] а в січні 2024 року десантно-штурмові підрозділи об'єднано в 7-й десантно-штурмовий корпус.^[11] До реформи 2025 року в складі ЗСУ існували такі корпуси^[4]:

• 7-й десантно-штурмовий корпус;
• 9-й армійський корпус;
• 10-й армійський корпус;
• 11-й армійський корпус (колишній Корпус резерву);
• 30-й корпус морської піхоти.

Однак ці корпуси виконували здебільшого адміністративні функції, оскільки могли містити бригади, що перебували на різних ділянках фронту. Бригади корпусу могли бути в різних ОТУ, натомість командування корпусу могло керувати не своїм набором підрозділів. Військовий аналітик і керівник фонду «Повернись живим» Тарас Чмут стверджував: «Замість того, щоб командувач Морської піхоти застосував тільки її на своїй ділянці, зараз все зводиться до того, що в нього є декілька бригад ТРО, кілька механізованих бригад, якийсь танковий батальйон, якийсь дивізіон Сухопутних військ, десантно-штурмова бригада, ще щось. Але не свій набір військ.»^[12][13][3]

Джерела Укрінформа з листопада 2024 року повідомляли про майбутній повний перехід на корпусну структуру, а 3 лютого 2025 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський офіційно заявив, що військове командування розпочало реалізацію заходів із переходу на корпусну структуру управління військами.^[14] Ця реформа має на меті створення близько 20 повноцінних корпусів у складі ЗСУ та, ймовірно, усування малоефективного підходу з ОТУ. Основою майбутніх корпусів мають стати ефективні бойові бригади, як 3 ОШБр, 92 ОШБр, 12 БрСпП «Азов», 13 БрОпП «Хартія».^[3] Станом на кінець березня 2025 відомо про формування таких корпусів нового зразка:

• 1-й корпус НГУ «Азов»;
• 2-й корпус НГУ «Хартія»;
• 3-й армійський корпус;
• 8-й корпус десантно-штурмових військ;
• 12-й армійський корпус;
• 15-й армійський корпус;
• 17-й армійський корпус;
• 18-й армійський корпус;
• 19-й армійський корпус;
• 20-й армійський корпус.

• Армійський корпус
• Танковий корпус
• Авіаційний корпус
• Повітрянодесантний корпус
• Корпус ППО (зенітний корпус)
• Кавалерійський корпус

• Радянська військова енциклопедія. «К-22» —ЛИНЕЙНЫЙ» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 4. — С. 372. — ISBN 00101-236. (рос.)