Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. Falcon Heavy — Вікіпедія
Falcon Heavy — Вікіпедія
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Falcon Heavy
Призначення Орбітальна ракета-носій
Виробник SpaceX
Країна США
вартість запуску () $90 млн.-$135 млн.
Розміри
Висота 70 м
Діаметр 3.66 м
Маса 1420788 кг
Ступенів 2+
Вантаж
Вантаж на
НОО 		63800 кг
Вантаж на
Геоперехідну орбіту 		26700 кг
Вантаж на
Марс 		16800 кг
Вантаж на
Плутон 		3500 кг
Споріднені ракети
Історія запусків
Статус експлуатується
Космодроми Космічний центр імені Кеннеді, LC-39;
Стартовий комплекс SpaceX
Всього запусків 11
Успішних 11
Невдалих 0
Частково невдалих 0
Перший запуск 6 лютого 2018
Відео з камер у авто
Останній запуск 25 червня 2019
Перший триядерний ступінь
Двигуни 27 Merlin 1D+
Тяга
  • Рівень моря: 22819 кН
  • Вакуум: 24681
кН
Питомий імпульс
  • Рівень моря: 282 с
  • Вакуум: 311
с
Тривалість горіння 162 с
Паливо надохолоджені Гас RP-1/Рідкий кисень
Другий ступінь
Двигуни 1 Merlin 1D+ Vacuum
Тяга 934 кН
Питомий імпульс 348 с
Тривалість горіння 397 с
Паливо надохолоджені Гас RP-1/Рідкий кисень
Частина серії про
Космічну програму США
Програми польотів людини в космос
Програми роботизованих космічних польотів
Загін астронавтів НАСА[en]
Космодроми
Східний хребет[en]
Космічні ракети-носії[en]
Національна космічна безпека
Цивільний космос
Комерційна космічна галузь

Falcon Heavy, спочатку знана як Falcon 9 Heavy (укр. Сокіл 9 Важкий) — ракета-носій частково багаторазового використання, що розробляється і виготовляється американською компанією SpaceX. Обидві ступені ракети використовують рідкий кисень і гас RP-1, на двигунах розроблених SpaceX, Merlin 1D+. Заплановано багато різних варіантів завантаження корисним вантажем до 64 тонни, які можна буде вивести на низьку орбіту Землі,[1], 19 тонн на геостаціонарну орбіту,[2] 16 тонн на траєкторію до Місяця і 14 тонн на траєкторію до Марса[3], що відносить Falcon Heavy до класу надважких підйомників[4]. Станом на третю декаду 21 століття ця ракета є другою у світі із працюючих, за масою корисного навантаження, яку вона здатна вивести на орбіту, після ракети Space Launch System.

Перший політ Falcon Heavy відбувся 6 лютого 2018, корисним вантажем, під час якого була власна Tesla Roadster Ілона Маска. Її було відправлено на еліптичну геліоцентричну орбіту, що перетинає орбіту Марса[5][6]. Запуск відбувся з 39 майданчика космодрому на мисі Канаверал (штат Флорида), США. Станом на початок 2025 року ракету було запущено 11 раз, всі запуски були успішними.

Історія

Зліва направо: Falcon 1, Falcon 9 v1.0, Falcon 9 v1.1 і Falcon Heavy

Концепція ракети-носія «Falcon Heavy» бере початок у середині 2010-х. Компанія SpaceX оприлюднила план щодо цієї ракети під час конференції у Вашингтоні у квітні 2011 року, було оголошено, що тестовий політ очікується у 2013 році[7]. Ряд факторів відклав перший політ ракети до 2017 року, включаючи дві аномалії з ракетою-носієм Falcon 9, що потребували уваги інженерів для аналізу аварії, це відклало запуск на багато місяців. Інтеграція і структурні проблеми з компонуванням трьох ракет Falcon 9 в одне ціле, виявилась складніше, ніж передбачалось[8]. У липні 2017 року Ілон Маск зазначив публічно, що «сконструювати Falcon Heavy виявилось складніше, ніж ми думали…Насправді, ми були досить наївні щодо цього.»[9], цього ж року перший запуск перенесли на 2018 рік, коли його і вдалось здіснити[10].

Церемонія закладання компанією SpaceX стартового майданчику SLC-4 для Falcon Heavy у червні 2011 року

Концепція і фінансування

Ілон Маск вперше згадав Falcon Heavy у вересні 2005 року[11]. Були розглянуті різні варіанти з використанням ракети Falcon 5, проте єдиним рентабельним варіантом виявився 9- двигунний перший ступінь ракети Falcon 9. Подальші дослідження можливостей цієї ракети призвели до концепту ракети Falcon Heavy.

Конструкція і розробка

Оскільки конструкція Falcon Heavy базувалась на ракеті Falcon 9 і її двигунах, перший політ Falcon Heavy залежав від розробки ракети Falcon 9.

У 2008 році SpaceX планувала здійснити перший запуск Falcon 9 у 2009 році, а Falcon 9 Heavy створити через кілька років після цього. На конференції Mars Society Conference, Ілон Маск також зазначив, що верхній ступінь на водневому паливі буде створений через 2-3 роки[12]. Falcon Heavy розроблявся повністю за приватні кошти[13].

У квітні 2011 році можливості і продуктивність Falcon 9 стали значно краще, SpaceX здійснила два успішних демонстраційних запуски на ННО, один з яких протестував повторне включення двигунів другого ступеня. На прес-конференції у Вашингтоні, яка відбулась 5 квітня 2011 року, Ілон Маск зазначив, що Falcon Heavy «матиме змогу підіймати найбільший корисний вантаж в історії, більше могли лише ракети Сатурн-5 і Енергія»[14].

У 2015 році SpaceX анонсувала значні зміни в конструкції ракети, які робляться паралельно з модернізацією ракети Falcon 9 v1.1[15].

У 2011 році з очікуваним попитом обох варіантів, SpaceX анонсувала плани з розширення виробничих можливостей «обсяги виробництва збільшаться до виготовлення першого ступеня ракети Falcon 9 і прискорювача для Falcon Heavy кожен тиждень і верхнього ступеня кожні два тижні»[14]. У грудні 2016 року SpaceX опублікувала фото одного з елементів ракети[16].

Тестування

У 2013 році новий тестовий майданчик був збудований у Макгрегорі, Техас, для тестування 27 двигунів ракети Falcon Heavy[17]. На травень 2017 року, SpaceX здійснила перший статичний вогневий тест польотного варіанту Falcon Heavy на тестовому майданчику у Макгрегорі[18][19]. На вересень 2017 року три перших ступені ракети успішно пройшли статичні вогневі тести на наземному стенді[20]. У липні 2017 року, Ілон Маск зазначив, що «практично неможливо здійснити тестування ракети на наземних стендах», необхідно спочатку здійснити тестові польоти[9].

Перший і подальші польоти

Докладніше: Тестовий політ Falcon Heavy
Зовнішні відеофайли
 Анімація польоту (2015) на YouTube
 Анімація польоту (2018) на YouTube
Зовнішні відеофайли
 Вебкаст дебютного запуску на YouTube
 Трансляція з відеокамер на автомобілі на YouTube

У квітні 2011 року Ілон Маск оголосив про перший політ Falcon Heavy з бази Ванденберг із Західного узбережжя США у 2013 році[14][21]. SpaceX оновила пусковий майданчик Launch Complex 4E для запуску ракет Falcon 9 та Heavy. Перший запуск був запланований з бази ПС США на мисі Канаверал у 2013—2014 роках[22].

На вересень 2015 року аварія SpaceX CRS-7 у червні затримала початок польотів Falcon Heavy до квітня/травня 2016 року,[23] проте, у лютому 2016 року запуски були знову зміщені на кінець 2016 року. Запуск було заплановано з відремонтованого пускового майданчика LC-39A[24][25]. У серпні 2016 року демонстраційний політ був перенесений на початок 2017 року[26], потім на літо 2017[27], пізніше — на кінець 2017 року[28] і на січень 2018 року[29]. Наступні місії були зрушені вперед.

На липневій конференції в 2017 році у Вашингтоні Ілон Маск зазначив «існують реальні шанси того, що ракета не досягне орбіти» і «я сподіваюсь, що це відбудеться на достатній відстані, щоб не пошкодити пусковий майданчик, я буду вважати це вже перемогою, якщо чесно»[9]. Маск зазначив, що інтеграція трьох перших ступенів Falcon 9 виявилась значно складнішою, ніж очікувалось[8][9].

У грудні 2017 року Ілон Маск написав у Твіттері, що під час першого польоту Heavy в якості КВ виступить його власний Tesla Roadster, який буде відправлено у напрямку орбіти Марса[5]. Він опублікував світлини через кілька днів[30]. 28 грудня 2017 року, Falcon Heavy була переміщена на стартовий майданчик для тестового пропалювання 27 двигунів[31].

24 січня 2018 року компанія SpaceX здійснила успішне вогневе випробування новітньої ракети-носія Falcon Heavy[32].

Запуск здійснено 6 лютого 2018 року. Через 2 хв. 33 сек. після старту два бічні прискорювачі від'єдналися від основної ракети та за декілька хвилин синхронно приземлилися біля місця запуску — до Космічного центру імені Кеннеді на посадкові майданчики 1 і 2 (LZ-1 і LZ-2), розташовані за 300 м один від одного. Центральне ядро від'єдналося через 3 хв. 4 сек. польоту. Воно повинно було приземлитися на плавучу платформу в Атлантичному океані. Проте, внаслідок нестачі спеціального палива для запалювання, спрацював лише один із трьох двигунів, необхідних для посадки, і ступінь упав в океан на швидкості близько 483 км на годину у ста метрах від платформи[33]. Невдовзі після цього обтікач КВ від'єднався, і подальший політ продовжили другий ступінь ракети із електромобілем.

Через 6 год. польоту по навколоземній орбіті третім увімкненням двигуна другого ступеня Tesla Roadster Ілона Маска була спрямована до орбіти Марса[34][35].

Другий політ відбувся 11 квітня 2019 року, був виведений на орбіту супутник Arabsat. Космічні сили США почали постійно користуватись послугами з виведення з домогою Falcon Heavy з 2022 року, після відповідної сертифікації ракети.

Конструкція

Falcon Heavy схожа за конструкцією на Falcon 9, однак має два додаткові бокові прискорювачі, приєднані до першого ступеня, що діють як рідинні підсилювачі,[36] що концептуально схоже на конструкцію американської ракети-носія Delta IV Heavy або ж російської Ангара. Falcon Heavy більш ємна ніж будь-яка інша ракета-носій, що використовується сьогодні, вона зможе виводити 53 тонни корисного вантажу на низьку опорну орбіту[21]. Ракета була розроблена, щоб задовольнити всі можливі вимоги і класифікації. Межі структурної безпеки будуть на 40 % важчими вантажу польоту, що більше ніж сьогоднішні 25 % інших ракет[37]. Falcon Heavy матиме змогу транспортувати людину в космос, ракета також може відновити пілотовані місії до Місяця, або здійснювати польоти з астронавтами до Марса[38]. Проте, через розробку ракети Starship, пілотовані місії Falcon Heavy до Марса малоймовірні.

Перший ступінь ракети складається з трьох перших ступенів Falcon 9, кожен з яких має дев'ять двигунів Merlin 1D. Falcon Heavy матиме тягу на рівні моря 22,819 кН з 27 двигунів Merlin 1D, під час виходу з атмосфери, тяга ракети підвищиться до 24,681 кН[39]. Верхній ступінь обладнаний одним двигуном Merlin 1D, модифікованим для умов вакууму з тягою 934 кН, час роботи двигуна — 397 секунд. Технічні властивості двигуна дозволяють запускати його кілька разів[36]. Згори розташований перехідний відсік, що вміщає двигун другого ступеня і обладнаний механізмами розстикування ступенів. Резервуари ракети Falcon 9 виготовлені з алюмінієво-літієвого сплаву. Бак другого ступеня ракети Falcon 9 — це урізана версія бака першого ступеня, він виготовлений тим самим методом, і з того ж матеріалу. Цей підхід дозволить зменшити вартість виробництва[36].

Всі три «ядра» першого ступеня мають двигуни, що розташовані за схемою «октавеб» для пришвидшення виробничого процесу[40], кожне «ядро» має чотири розкладні опори[41]. Для контролю приземлення цих прискорювачів і центрального «ядра» через атмосферу, SpaceX використовує невеликі решітчасті гіперзвукові рулі, які розкладаються після від'єднання «ядра» від центрального першого ступеня[42]. Після відділення бокових ступенів, центральний двигун в кожному продовжує працювати ще кілька секунд для коригування траєкторії для безпечного віддалення від ракети[41][43]. Опори розкладаються під час приземлення для здійснення м'якої посадки на землю. Гіперзвукові рулі для коригування траєкторії як і опори для приземлення — це вже випробувана технологія, яка використовується на ракеті Falcon 9[44].

Можливості виведення корисного навантаження

Falcon Heavy за класифікацією НАСА належить до надважких ракет-носіїв[4].

Початковий концепт визначав здатність ракети-носія виводити 24 750 кг на ННО, проте у квітні 2011 вантажопідйомність була збільшена до 53 000 кг[45] з можливістю виводити 12 000 кг на ГПО[46]. Пізніші дані свідчасть про збільшення КВ вище ННО до 19 000 кг на ГСО,[47] 16 000 кг до Місяця і 14 000 кг до Марса[48][49]. Можливості виведення КВ Falcon Heavy на ГПО виросли 21 200 кг[50].

У квітні 2017 року, проєктне навантаження, що зможе виводити ракета на ННО було збільшене до 63 800 кг. Це було досягнуто за рахунок використання всього палива і без повернення ступенів на Землю[51].

Максимальна маса корисного вантажу
Destination Falcon Heavy Falcon 9
з серпня 2013
до квітня 2016 		з травня 2016
до березня 2017 		з квітня 2017
ННО (28.5°) 53,000 кг 54,400 кг 63,800 кг 22,800 кг
ГПО (27°) 21,200 кг 22,200 кг 26,700 кг 8,300 кг
ГПО (27°) багаторазова 6,400 кг 6,400 кг 8,000 кг 5,500 кг
Марс 13,200 кг 13,600 кг 16,800 кг 4,020 кг
Плутон - 2,900 кг 3,500 кг -

Перехресна система подачі палива

Спочатку планувалася можливість встановлення на Falcon Heavy унікальної системи перехресної подачі палива, що дозволяє двигунам центрального блоку використовувати паливо з бічних прискорювачів в перші хвилини після старту. Це давало б можливість зберегти більше палива в центральному блоці для більш тривалої його роботи після відділення бічних прискорювачів, і, як наслідок, збільшити максимальну масу корисного навантаження[52]. Згодом пріоритет розробки даної системи був знижений через небажання додатково ускладнювати конструкцію, а також через відсутність на ринку попиту на настільки важке корисне навантаження. Робота над розробкою даної системи триває, її впровадження можливе в майбутньому. На початковому етапі буде використовуватися схема, за якою, відразу після запуску ракети-носія тяга двигунів центральної секції буде максимально знижена для економії палива. Після відділення бічних прискорювачів двигуни першого ступеня будуть знову включені на повну тягу[53]. Подібну схему використовує ракета-носій Delta IV Heavy.

Багаторазовість

Попередньо, компанія повідомляла, що ракета-носій матиме всі ступені багаторазового використання[54]. Також були продемонстровані посадки першого ступеня Falcon 9 на майданчики, розташовані як на землі, так і на плаваючу платформу, при цьому кілька разів перші ступені використовувались не перший раз[55]. Це добре збігається з конструкцією Falcon Heavy, яка передбачає відділення бокових прискорювачів ракети (перші ступені Falcon 9) і м'яку посадку для відновлення і запуску знову[44]. Починаючи з 2013 року перші ступені ракети Falcon 9 забезпечені системою контрольованої м'якої посадки. Під час першого польоту Falcon Heavy можливе повернення другого ступеня ракети[56].

SpaceX зазначає, що маса корисного навантаження на ГПО буде зменшена через повернення ступенів на Землю, проте вартість запуску буде зменшена також. З поверненням всіх трьох елементів першого ступеня, на ГПО може бути виведене корисне навантаження масою 8 000 кг. Якщо на Землю повертаються лише два бокові прискорювачі, то КН збільшується до 16 000 кг на ГПО[57].

Вартість запусків

У травні 2004 Ілон Маск зазначив «Довготривалі плани розробки потребують розробки важких, або навіть надважких носіїв, якщо є попит на ринку. Ми очікуємо, що збільшення розміру ракети-носія призведе до зменшення вартості виведення на орбіту….Зрештою, я вважаю, що $500/фунт або менше цілком можна досягти»[58]. Названа вартість — $1,100/кг — це мета, яку анонсував Маск у 2011 році — 35 % вартості виведення вантажу на ННО ракетою середнього класу Зеніт, яка здатна виводити 14 000 кг на ННО[59].

Станом на березень 2013 року, вартість доставки вантажу на ННО становила нижче $2,200/кг у варіанті, коли ракета підіймає максимальну вагу вантажу[60]. Вартість доставки корисного навантаження змінювалась з року в рік, в різних варіантах Falcon Heavy ціна варіювалась: $80–125 млн у 2011[45]$83–128 млн у 2012,[46], $77–135 млн у 2013 році[61], $85 млн для 6400 кг на ГПО у 2014, і $90 млн для 8000 кг на ГПО у 2016[62].

У 2011 SpaceX зазначила, що вартість доставки корисного вантажу на ННО може бути нижчою за $2,200/кг, якщо кількість запусків щороку складатиме — 4. На 2011 рік планувалось запускати 10 ракет Falcon Heavy і 10 ракет Falcon 9 щороку[48]. Третій пусковий майданчик планувалось збудувати для Falcon Heavy не раніше 2014 року з першими запусками ракети не раніше 2016 року[63]. Наприкінці 2013 року компанія планувала здійснити перший політ ракети у 2014, проте на жовтень 2017, запуск перенесений на кінець 2017 через обмежену здатність промислових потужностей компанії[64][65]. У листопаді 2017 дата запуску була перенесена на січень 2018 року[29].

У 2013 році вартість запуску корисних вантажів була найнижчою в галузі[66]. Низька ціна обумовлена багаторазовою системою, яка дозволяє економити до 30 % вартості, що дозволяє говорити про початок нового економічного простору в космічній галузі[13][67].

Перелік запусків

Номер запуску Дата запуску (UTC) Корисний вантаж Маса вантажу Орбіта Замовник Ціна Результат
1 6 лютого 2018
20:45[68] 		Tesla Roadster Ілона Маска 1250 кг[69] Геліоцентрична SpaceX Нерозкрита Успіх[70]
Перший демонстраційний запуск, вивів автомобіль Tesla Roadster на транс-марсіанську геліоцентричну орбіту[71][72]Обидва бічні прискорювачі повернулися на стартовий майданчик і здійснили одночасні посадки; центральні двигуни не змогли повністю запалитись під час посадки та врізалися у воду поруч із безпілотним кораблем, що призвело до пошкодження двигунів судна[73].
2 11 квітня 2019
22:35[74] 		Arabsat-6A 6465 кг[75] Геостаціонарна Arabsat Нерозкрита[76] Успіх[77]
Тяжкий супутник зв'язку, придбаний Арабською Лігою[78]. Усі три бустери успішно приземлились[79], одна центральне ядро в кінці кінців перевернулось і було втрачене[80]. Два бокові прискорювачі були перевикористані під час запуску STP-2 [81][82].
3 25 червня 2019
06:30[83] 		Повітряні сили США, STP-2 3700 кг Низька навколоземна орбіта / Середня навколоземна орбіта Міністерство оборони США $160.9 млн[84] Успіх
Місія націлена на сертифікацію ракети Falcon Heavy National Security Space Launch (formerly EELV) для Повітряниих сил США[78]. Початкова ціна контракту становила 165 млн доларів США, але згодом вона була знижена через те, що ПС погодилися використовувати повторно використані бічні прискорювачі. Вторинні корисні навантаження включали орбітальні апарати: LightSail 2[85], GPIM,[86][87][88] OTB (що містив на борту Deep Space Atomic Clock,[89][90]) six COSMIC-2 (FORMOSAT-7),[91][92] Oculus-ASR,[93] Prox-1,[85] та ISAT.[94] Успішно повторно використано прискорювачі з другого польоту Falcon Heavy[81]. Центральне ядро не змогло приземлитися на безпілотник і було втрачено[95].
4 1 листопада 2022
13:41[96] 		USSF-44 3750 кг Геостаціонарна Космічні сили США, Millennium Space Systems і Lockheed Martin Space $130 млн[a] Успіх
Перший засекречений політ Falcon Heavy. Контракт було укладено з SpaceX за ціною менше 30% від типового запуску Delta IV Heavy (440 млн доларів США). Корисне навантаження включає два окремих супутники та щонайменше три додаткові корисні навантаження для спільного використання (включаючи TETRA-1)[99]. Вага корисного навантаження склала 3.7 тон[100].Вони були запущені на пряму геосинхронну орбіту, що вперше призвело до необхідності запланованого частково витратного запуску, тобто навмисного розширення центральної зони, яка не має кілей і шасі, необхідних для посадки[101], в той час як бокові прискорювачі успішнр приземлились[102]. Місія початково планувалась на перший квартал 2022, але була перенесена на 1 листопада 2022[103].
5 15 січня 2023
22:56[104] 		USSF-67 3750 кг Геостаціонарна Космічні сили США $317 млн
(в тому числі за нову інфраструктуру[105]) 		Успіх
Другий засекречений політ Falcon Heavy з використанням нового центрального ядра в конфігурації, що витрачається (без решітки чи шасі), у той час як два повторно використовуваних бічних прискорювача приземлилися на станції космічних сил на мисі Канаверал[106].
6 1 травня 2023
00:26[107] 		ViaSat-3 Americas[108][109]
 6400 кг Геостаціонарна ViaSat Нерозкрита Успіх
Aurora 4A (Arcturus)[110][111] 300 кг Astranis / Pacific Dataport
GS-1 22 кг Gravity Space
Спочатку планувалося, що Falcon Heavy запустить супутник Viasat-2, але через затримки замість нього була використана ракета-носій Ariane 5[112]. Viasat все ж скористався послугами запуску SpaceX та доставив свій наступний супутник Ka-діапазону на борту Falcon Heavy для надання послуг в Америці. Супутник Astranis microGEO Arcturus був показаний наприкінці вересня 2021 року. Після серії запалювань двигуна MVac і тривалих періодів руху накатом верхній ступінь Falcon Heavy розгорнув супутник на майже геосинхронну орбіту приблизно в T+4:32:27[113][114]. Верхній ступінь успішно розгорнув додаткові корисні навантаження, G-Space та Arcturus. Як центральне ядро так і бокові прискорювачі були використані у витратному варіанті, це перша місія у повністю витратному варіанті для Falcon Heavy, обтічники були відновлені з сильними слідами обгорання.
7 29 липня 2023
03:04[115] 		Jupiter-3 (EchoStar-24)[116] 9200 кг Геоперехідна EchoStar Нерозкрита Успіх
Найважчий комерційний геостаціонарний супутник вагою 9 200 кг на момент запуску. Ядро витрачено, два прискорювачі повернулися на землю. Спроба відновлення обтічника корисного навантаження.
8 13 жовтня 2023
14:19[117] 		Психея 2608 кг Геліоцентрична NASA (Discovery) $117 млн[118] Успіх
Falcon Heavy запустив 2.6-тонний космічний апарат "Психея" на геліоцентричну орбіту, звідки він вирушив до одноіменного астероїда у Головному поясі, із запланованим гравітаційним маневром біля Марса.[118] Ядро витрачене, бокові прискорювачі успішно приземлились.
9 29 грудня 2023
01:07[119] 		USSF-52 (Boeing X-37B OTV-7) 6350 кг + навантаження OTV Високоеліптична навколоземна Департамент швидких спроможностей Повітряних Сил США[120]/Космічні сили США $149 млн[121][122] Успіх
Третя засекречена місія Falcon Heavy. Це четвертий політ другого прототипу космоплана X-37B і сьомий в цілому політ апартів цього типу, а також це перший політ X-37B на високоеліптичну орбіту[123][124]. Під час польоту заплановано виконання експерименту NASA Seeds-2, що вивчить вплив космічної радіації на насіння, поміщене на борту, протягом довготривалого польоту. Ядро потрачене, бокові прискорювачі успішно приземлені[125].
10 25 червня 2024
21:26[126] 		GOES-19 5000 кг Геоперехідна NOAA $152.5 млн Успіх
У вересні 2021 року, NASA підписало контракт з SpaceX на запуск геостаціонарного метеосупутника GOES-19 (також позначений як GOES-U під час запуску)[127]. Всі прискорювачі Falcon 9 були нові, обидва бокові приземлились в зонах посадки мису Канаверал, центральне ядро було витрачене.
11 14 жовтня 2024
16:06[128] 		Europa Clipper 6065 кг Геліоцентрична NASA $178 млн[129] Успіх
Europa Clipper проведе детальне дослідження Європи та використає складний набір наукових інструментів, щоб дослідити, чи є на крижаному супутнику Юпітера умови, придатні для життя. Основні цілі місії полягають у створенні зображень поверхні Європи з високою роздільною здатністю, визначення її складу, пошук ознак недавньої або поточної геологічної активності, вимірювання товщини крижаної оболонки супутника, пошук підповерхневих озер і визначення глибини та солоності океану Європи. Місія пролетить повз Марс і Землю перед прибуттям до Юпітера в квітні 2030 року. Falcon Heavy для цієї місії був повністю витратним, оскільки як бічні прискорювачі, так і серцевина були витрачені без посадкових опор і решіток, це була друга повністю витратна місія Falcon Heavy після Viasat-3 у травні 2023 року[130][131].

Цікаві факти

  • Для перевезення обтікача корисного вантажу ракети Falcon Heavy було задіяно вантажний літак Ан-124-100 «Руслан» української компанії «Авіалінії Антонова». Літак подолав 3 613 км протягом 4,5 годин, забезпечивши доставку складової ракети для її вчасного запуску з космодрому на мисі Канаверал[132].

Галерея

Див. також

Примітки

  1. ↑ Clark, Stephen (5 квітня 2011). SpaceX enters the realm of heavy-lift rocketry. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 4 червня 2012.
  2. ↑ SpaceX Brochure (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 липня 2013. Процитовано 14 червня 2011. [Архівовано 2010-01-07 у Wayback Machine.]
  3. ↑ FALCON HEAVY. Архів оригіналу за 19 травня 2020. Процитовано 4 січня 2018. [Архівовано 2017-04-06 у Wayback Machine.]
  4. ↑ а б HSF Final Report: Seeking a Human Spaceflight Program Worthy of a Great Nation. October 2009, Review of U.S. Human Spaceflight Plans Committee, p. 64-66: «5.2.1 The Need for Heavy Lift … require a „super heavy-lift“ launch vehicle … range of 25 to 40 mt, setting a notional lower limit on the size of the super heavy-lift launch vehicle if refueling is available … this strongly favors a minimum heavy-lift capacity of roughly 50 mt …» [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.]
  5. ↑ а б Ілон Маск анонсував перший запуск ракети Falcon Heavy у космос. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 3 грудня 2017.
  6. ↑ Траєкторія польоту Tesla. Elon Musk. twitter.com. 7 лютого 2018. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 7 лютого 2018.
  7. ↑ Clark, Stephen (5 квітня 2011). SpaceX enters the realm of heavy-lift rocketry. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 17 грудня 2015. Процитовано 13 вересня 2017.
  8. ↑ а б SpaceX's Big New Rocket May Crash on 1st Flight, Elon Musk Says. Архів оригіналу за 21 липня 2017. Процитовано 25 грудня 2017.
  9. ↑ а б в г Elon Musk (19 липня 2017). Elon Musk, ISS R&D Conference (video). ISS R&D Conference, Washington DC, USA. Подія сталася на 36:00–39:50. Процитовано 13 вересня 2017. There is a lot of risk associated with the Falcon Heavy. There is a real good chance that the vehicle does not make it to orbit... I hope it makes far enough away from the pad that it does not cause pad damage. I would consider even that a win, to be honest. ... I think Falcon Heavy is going to be a great vehicle. There is just so much that is really impossible to test on the ground. We'll do our best. ... It actually ended up being way harder to do Falcon Heavy than we thought. At first it sounds real easy; you just stick two first stages on as strap-on boosters. How hard can that be? But then everything changes. [the loads change, aerodynamics totally change, tripled vibration and acoustics, you break the qualification levels on all the hardware, redesign the center core airframe, separation systems]... Really way, way more difficult than we originally thought. We were pretty naive about that. ... but optimized, it's 2 1/2 times the payload capability of Falcon 9. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2020. Процитовано 24 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Rocket Launch: NET January 2018 | SpaceX Falcon Heavy Inaugural Flight. www.kennedyspacecenter.com (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  11. ↑ Musk, Elon. June 2005 through September 2005 Update. SpaceX. Архів оригіналу за 12 червня 2019. Процитовано 24 червня 2017. [Архівовано 2017-07-04 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Musk, Elon (16 серпня 2008). Transcript - Elon Musk on the future of SpaceX. Shit Elon Says. Mars Society Conference, Boulder Colorado. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  13. ↑ а б Boozer, R.D. (10 березня 2014). Rocket reusability: a driver of economic growth. The Space Review. 2014. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 25 березня 2014.
  14. ↑ а б в F9/Dragon: Preparing for ISS (Пресреліз). SpaceX. 15 серпня 2011. Архів оригіналу за 15 листопада 2016. Процитовано 14 листопада 2016.
  15. ↑ de Selding, Peter B. (20 березня 2015). SpaceX Aims To Debut New Version of Falcon 9 this Summer. Space News. Процитовано 23 березня 2015.
  16. ↑ SpaceX (28 грудня 2016). Falcon Heavy interstage being prepped at the rocket factory. When FH flies next year, it will be the most powerful operational rocket in the world by a factor of two. Instagram. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  17. ↑ Falcon Heavy Test Stand. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 6 травня 2013.
  18. ↑ Berger, Eric (9 травня 2017). SpaceX proves Falcon Heavy is indeed a real rocket with a test firing. Ars Technica. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 9 травня 2017.
  19. ↑ @SpaceX (9 травня 2017). First static fire test of a Falcon Heavy center core completed at our McGregor, TX rocket development facility last week (Твіт) (англ.). Процитовано 13 травня 2017 — через Твіттер.
  20. ↑ @SpaceX (2 вересня 2017). Falcon Heavy’s 3 first stage cores have all completed testing at our rocket development facility in McGregor, TX → (Твіт) (англ.). Процитовано 1 вересня 2017 — через Твіттер.
  21. ↑ а б US co. SpaceX to build heavy-lift, low-cost rocket. Reuters. 5 квітня 2011. Архів оригіналу за 5 квітня 2011. Процитовано 5 квітня 2011.
  22. ↑ SpaceX announces launch date for the world's most powerful rocket (Пресреліз). SpaceX. 5 квітня 2011. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 28 липня 2017.
  23. ↑ Foust, Jeff (2 вересня 2015). First Falcon Heavy Launch Scheduled for Spring. Space News. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 3 вересня 2015.
  24. ↑ Launch Schedule. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 1 січня 2016.
  25. ↑ Foust, Jeff (4 лютого 2016). SpaceX seeks to accelerate Falcon 9 production and launch rates this year. SpaceNews. Архів оригіналу за 9 лютого 2016. Процитовано 6 лютого 2016.
  26. ↑ Bergin, Chris (9 серпня 2016). Pad hardware changes preview new era for Space Coast. NASA Spaceflight. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 16 серпня 2016.
  27. ↑ SpaceX is pushing back the target launch date for its first Mars mission. Space.com. 17 лютого 2017. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 19 лютого 2017.
  28. ↑ Clark, Stephen (14 жовтня 2017). Launch schedule. SpaceFlight Now. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 15 жовтня 2017.
  29. ↑ а б Debut of SpaceX's Falcon Heavy rocket now planned early next year – Spaceflight Now. spaceflightnow.com (амер.). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 29 листопада 2017.(англ.) Наведено за англійською Вікіпедією
  30. ↑ Knapp, Alex (22 грудня 2017). Elon Musk Shows Off Photos of a Tesla Roadster Getting Prepped to Go to Mars. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 23 грудня 2017.
  31. ↑ Time-lapse video: Falcon Heavy goes vertical at launch pad 39A. 28 грудня 2017. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
  32. ↑ SpaceX випробувала ракету-носій Falcon Heavy. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  33. ↑ Центральний прискорювач Falcon Heavy не зміг приземлитися на плавучу платформу. УНІАН. 7 лютого 2018. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 7 лютого 2018.
  34. ↑ Tesla Маска перетне орбіту Марса, але не досягне поясу астероїдів [Архівовано 8 лютого 2018 у Wayback Machine.]. Loren Grush, The Verge. 8 лютого 2018
  35. ↑ "Божевільні речі трапляються": чому запуск Falcon Heavy настільки важливий та як все відбулось. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018.
  36. ↑ а б в Falcon 9 Overview. SpaceX. 8 травня 2010. Архів оригіналу за 1 грудня 2011. Процитовано 4 жовтня 2012. [Архівовано 2013-05-01 у Wayback Machine.]
  37. ↑ SpaceX Announces Launch Date for the World's Most Powerful Rocket. Spaceref.com. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 10 квітня 2011. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка) [Архівовано 2013-01-04 у Archive.is]
  38. ↑ Falcon Heavy. SpaceX. 2015. Архів оригіналу за 19 травня 2020. Процитовано 29 квітня 2016. [Архівовано 2017-04-06 у Wayback Machine.]
  39. ↑ Falcon Heavy. SpaceX. 16 листопада 2012. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 5 квітня 2017. [Архівовано 2017-04-06 у Wayback Machine.](англ.) Наведено за англійською Вікіпедією
  40. ↑ Octaweb. SpaceX News. 12 квітня 2013. Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 2 серпня 2013. [Архівовано 2015-06-07 у Wayback Machine.]
  41. ↑ а б Landing Legs. SpaceX News. 12 квітня 2013. Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 2 серпня 2013. [Архівовано 2015-06-11 у Wayback Machine.]
  42. ↑ Kremer, Ken (27 січня 2015). Falcon Heavy Rocket Launch and Booster Recovery Featured in Cool New SpaceX Animation. Universe Today. Universe Today. Архів оригіналу за 12 вересня 2015. Процитовано 12 лютого 2015.
  43. ↑ Nield, George C. (April 2014). Draft Environmental Impact Statement: SpaceX Texas Launch Site (PDF) (Звіт). Т. 1. Federal Aviation Administration, Office of Commercial Space Transportation. с. 2—3. Архів оригіналу за 7 грудня 2013.
  44. ↑ а б Simberg, Rand (8 лютого 2012). Elon Musk on SpaceX’s Reusable Rocket Plans. Popular Mechanics. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 7 лютого 2012.
  45. ↑ а б Clark, Stephen (5 квітня 2011). SpaceX enters the realm of heavy-lift rocketry. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 17 грудня 2015. Процитовано 4 червня 2012.
  46. ↑ а б Space Exploration Technologies Corporation - Falcon Heavy. SpaceX. 3 грудня 2011. Процитовано 3 грудня 2011.[недоступне посилання з 01.11.2017]
  47. ↑ SpaceX Brochure (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 серпня 2011. Процитовано 14 червня 2011. [Архівовано 2010-01-07 у Wayback Machine.]
  48. ↑ а б SpaceX Press Conference. SpaceX. Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 16 квітня 2011. [Архівовано 2013-03-28 у Wayback Machine.]
  49. ↑ Feasibility of a Dragon-derived Mars lander for scientific and human-precursor investigations (PDF). 8m.net. 31 жовтня 2011. Архів оригіналу (PDF) за 16 червня 2012. Процитовано 14 травня 2012. [Архівовано 2012-06-16 у Wayback Machine.]
  50. ↑ Capabilities & Services. SpaceX. 2013. Архів оригіналу за 7 жовтня 2013. Процитовано 25 березня 2014. [Архівовано 2015-06-17 у Wayback Machine.]
  51. ↑ Capabilities & Services. SpaceX. 2017. Архів оригіналу за 31 серпня 2013. Процитовано 5 квітня 2017. [Архівовано 2015-06-17 у Wayback Machine.]
  52. ↑ Falcon Heavy (англ.). spacex.com. Архів оригіналу за 19 травня 2020. Процитовано 4 січня 2018. [Архівовано 2017-04-06 у Wayback Machine.]
  53. ↑ Falcon Heavy (англ.). spaceflight101.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2016. Процитовано 7 січня 2018. [Архівовано 2016-09-05 у Wayback Machine.]
  54. ↑ Chris Bergin (12 січня 2009). Musk ambition: SpaceX aim for fully reusable Falcon 9. NASAspaceflight. Архів оригіналу за 5 липня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  55. ↑ Stephen Clark (31 березня 2017). SpaceX flies rocket for second time in historic test of cost-cutting technology. SpaceFlightNow. Архів оригіналу за 9 червня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  56. ↑ Elon Musk [@elonmusk] (31 березня 2017). "Considering trying to bring upper stage back on Falcon Heavy demo flight for full reusability. Odds of success low, but maybe worth a shot." (Твіт). Процитовано 24 червня 2017 — через Твіттер.
  57. ↑ Svitak, Amy (5 березня 2013). Falcon 9 Performance: Mid-size GEO?. Aviation Week. Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 24 червня 2017. Falcon 9 will do satellites up to roughly 3.5 tonnes, with full reusability of the boost stage, and Falcon Heavy will do satellites up to 7 tonnes with full reusability of all three boost stages," [Musk] said, referring to the three Falcon 9 booster cores that will comprise the Falcon Heavy's first stage. He also said Falcon Heavy could double its payload performance to GTO "if, for example, we went expendable on the center core. [Архівовано 2018-01-11 у Wayback Machine.]
  58. ↑ Testimony of Elon Musk (5 травня 2004). Space Shuttle and the Future of Space Launch Vehicles. U.S. Senate. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 24 червня 2017. [Архівовано 2021-10-01 у Wayback Machine.]
  59. ↑ Sietzen, Frank, Jr. (18 березня 2001). Spacelift Washington: International Space Transportation Association Faltering; The myth of $10,000 per pound. SpaceRef. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 24 червня 2017. [Архівовано 2021-10-01 у Wayback Machine.]
  60. ↑ Brian Wang (22 березня 2013). Upgraded Spacex Falcon 9.1.1 will launch 25 % more than old Falcon 9 and bring price down to $4109 per kilogram to LEO. NextBigFuture. Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  61. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 7 жовтня 2013. Процитовано 28 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2015-06-17 у Wayback Machine.]. Retrieved 2014-03-25.
  62. ↑ Capabilities and Services. SpaceX. 3 травня 2016. Архів оригіналу за 2 липня 2014. [Архівовано 17 червня 2015 у Wayback Machine.]
  63. ↑ Foust, Jeff (1 квітня 2013). The great state space race. The Space Review. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 3 квітня 2013.
  64. ↑ Svitak, Amy (5 березня 2014). SpaceX to Compete for Air Force Launches This Year. Aviation Week. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 12 березня 2013. [Архівовано 2014-03-05 у Archive.is]
  65. ↑ Svitak, Amy (10 березня 2014). SpaceX Says Falcon 9 To Compete For EELV This Year. Aviation Week. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 11 березня 2014. [Архівовано 2014-03-10 у Wayback Machine.]
  66. ↑ Belfiore, Michael (9 грудня 2013). The Rocketeer. Foreign Policy; Feature article. Архів оригіналу за 10 грудня 2013. Процитовано 11 грудня 2013. [Архівовано 2013-12-10 у Wayback Machine.]
  67. ↑ Messier, Doug (14 січня 2014). Shotwell: Reusable Falcon 9 Would Cost $5 to $7 Million Per Launch. Parabolic Arc. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 15 січня 2014. [Архівовано 2017-02-16 у Wayback Machine.]
  68. ↑ Harwood, William (6 лютого 2018). SpaceX Falcon Heavy launch puts on spectacular show in maiden flight. CBS News. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
  69. ↑ Ця стаття містить текст з публікації, що зараз в суспільному надбанні: Tesla Roadster (AKA: Starman, 2018-017A). ssd.jpl.nasa.gov. NASA. 1 березня 2018. Архів оригіналу за 22 грудня 2018. Процитовано 15 березня 2018.
  70. ↑ Chang, Kenneth (6 лютого 2018). Falcon Heavy, in a Roar of Thunder, Carries SpaceX's Ambition Into Orbit. The New York Times. Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
  71. ↑ Musk, Elon [@elonmusk] (2 грудня 2017). Payload will be my midnight cherry Tesla Roadster playing Space Oddity. Destination is Mars orbit. Will be in deep space for a billion years or so if it doesn't blow up on ascent (Твіт). Процитовано 2 грудня 2017 — через Твіттер.
  72. ↑ @SpaceX (22 грудня 2017). A Red Car for the Red Planet http://instagram.com/p/BdA94kVgQhU (Твіт). Процитовано 8 січня 2018 — через Твіттер.
  73. ↑ The middle booster of SpaceX's Falcon Heavy rocket failed to land on its drone ship. The Verge. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 7 лютого 2018.
  74. ↑ FOX (11 квітня 2019). Launch of SpaceX Falcon Heavy rocket pushed to Thursday. WOFL. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 11 квітня 2019.
  75. ↑ Arabsat 6A. Gunter's Space Page. Архів оригіналу за 16 липня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
  76. ↑ Arabsat CEO: Falcon Heavy gives our satellite extra life. SpaceNews. 11 квітня 2019. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 12 квітня 2019.
  77. ↑ Clark, Stephen (11 квітня 2019). SpaceX's Falcon Heavy successful in commercial debut. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 12 квітня 2019.
  78. ↑ а б Foust, Jeff (19 грудня 2018). NASA looking to launch delayed space science missions in early 2019. SpaceNews. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 8 лютого 2018.
  79. ↑ Graham, William (11 квітня 2019). SpaceX Falcon Heavy launches Arabsat-6A. NASASpaceFlight.com. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 16 квітня 2019.
  80. ↑ Kelly, Emre (15 квітня 2019). SpaceX: Falcon Heavy core booster lost to rough seas en route to Port Canaveral. Florida Today. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 16 квітня 2019.
  81. ↑ а б Falcon Heavy and Starlink headline SpaceX's upcoming manifest. NASASpaceFlight.com. 6 березня 2019. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 2 квітня 2019.
  82. ↑ SpaceX to Launch Falcon Heavy Rocket #Nasa @Kennedy Space Center, 5:35pm. YouTube. 11 квітня 2019. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2019.
  83. ↑ Rocket Launch Viewing at Cape Canaveral: Where & How to Watch, View and See Atlas 5, Delta 4 & Falcon 9 Launches. launchphotography.com. Архів оригіналу за 9 лютого 2016. Процитовано 20 червня 2019.
  84. ↑ Preview: Succeed or fail, SpaceX's Falcon Heavy test sure to be a... The Planetary Society. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 10 вересня 2020.
  85. ↑ а б Lightsail. Planetary Society. Архів оригіналу за 8 травня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.
  86. ↑ Ця стаття містить текст з публікації, що зараз в суспільному надбанні: About Green Propellant Infusion Mission (GPIM). NASA. 2014. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 26 лютого 2014.
  87. ↑ Green Propellant Infusion Mission (GPIM). Ball Aerospace. 2014. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 26 лютого 2014.
  88. ↑ The Green Propellant Infusion Mission (GPIM) (PDF). Ball Aerospace & Technologies Corp. March 2013. Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2015. Процитовано 26 лютого 2014.
  89. ↑ Ця стаття містить текст з публікації, що зараз в суспільному надбанні: Deep Space Atomic Clock (DSAC) Overview [Архівовано April 12, 2019, у Wayback Machine.] NASA Accessed on December 10, 2018
  90. ↑ General Atomics Completes Ready-For-Launch Testing of Orbital Test Bed Satellite [Архівовано December 14, 2018, у Wayback Machine.] General Atomics Electromagnetic Systems, press release on April 3, 2018
  91. ↑ Spacexcmsadmin (5 грудня 2012). SpaceX Awarded Two EELV-Class Missions From The United States Air Force. SpaceX. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 24 червня 2017.
  92. ↑ FORMOSAT 7 / COSMIC-2. Gunter's Space Page. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  93. ↑ Oculus-ASR. Gunter's Space Page. Архів оригіналу за 1 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
  94. ↑ Falcon overloaded with knowledge – Falcon Heavy rocket under the Space Test Program 2 scheduled in October 2016. Spaceflights News. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  95. ↑ SpaceX, Falcon Heavy center core narrowly miss. Inverse. 25 червня 2019. Архів оригіналу за 28 червня 2019. Процитовано 28 червня 2019.
  96. ↑ USSF-44: Space Force successfully completes first mission on Falcon Heavy rocket. 12 грудня 2022. Архів оригіналу за 23 липня 2023. Процитовано 23 липня 2023.
  97. ↑ Ця стаття містить текст з публікації, що зараз в суспільному надбанні: Air Force awards US$739 million launch service contracts. Air Force Space Command. 19 лютого 2019. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 12 квітня 2019.
  98. ↑ SpaceX Wins Potential US$297 million Contract for USAF, NRO Satellite Launch Services. 20 лютого 2019. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 12 квітня 2019.
  99. ↑ US Space Force TETRA-1 Satellite Prepared for Launch After 15-month Integration – Parabolic Arc. 25 квітня 2020. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 10 вересня 2020.
  100. ↑ Ralph, Eric (9 вересня 2020). SpaceX's next Falcon Heavy launch slips into 2021. Teslarati. Архів оригіналу за 11 вересня 2020. Процитовано 10 вересня 2020.
  101. ↑ USSF-44 centre core lacks landing gear and grid fins. Twitter (англ.). Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  102. ↑ Clark, Stephen. After a three-year wait, SpaceX's Falcon Heavy could launch again later this month. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 5 жовтня 2022. Процитовано 5 жовтня 2022. The core stage was expended on the USSF-44, while the rocket’s two side boosters returned to near-simultaneous landings in SpaceX’s recovery zone at Cape Canaveral Space Force Station. A military spokesperson said in 2021 that the Falcon Heavy’s two side boosters on the USSF-44 mission would target landing on two SpaceX drone ships floating downrange in the Atlantic Ocean.
  103. ↑ Clark, Stephen (23 травня 2022). Launch of NASA's Psyche asteroid mission delayed to late September. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 2 липня 2022. Процитовано 3 вересня 2022. One of those missions, USSF 44, had been tentatively scheduled for late June, but has been postponed indefinitely. ... All of the delays to the upcoming Falcon Heavy missions have been caused by payload issues.
  104. ↑ Clark, Stephen. After a three-year wait, SpaceX's Falcon Heavy could launch again later this month. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 5 жовтня 2022. Процитовано 5 жовтня 2022. The Space Force said its USSF-67 mission, which the military says will launch into geosynchronous orbit like USSF-44, is currently scheduled for January.
  105. ↑ Erwin, Sandra (9 листопада 2020). SpaceX explains why the U.S. Space Force is paying $316 million for a single launch. Space News. Архів оригіналу за 22 лютого 2021. Процитовано 10 листопада 2020.
  106. ↑ Clark, Stephen. Falcon Heavy rocket on the launch pad for one of SpaceX's most complex missions – Spaceflight Now (амер.). Архів оригіналу за 1 січня 2023. Процитовано 1 листопада 2022. The next military mission to fly on a Falcon Heavy rocket, named USSF-67, will launch the LDPE 3 spacecraft and a Space Force communications satellite in tandem. That launch is scheduled for January, and will use the same Falcon Heavy side boosters flown on the USSF-44 mission, assuming a successful recovery on the landing zones at Cape Canaveral Space Force Station, the Space Force said.
  107. ↑ ViaSat-3 Americas launches on expendable Falcon Heavy. NASASpaceFlight.com. 30 квітня 2023. Архів оригіналу за 26 квітня 2023. Процитовано 1 травня 2023.
  108. ↑ Viasat, SpaceX Enter Contract for a Future ViaSat-3 Satellite Launch (Пресреліз). ViaSat. 25 жовтня 2018. Архів оригіналу за 12 липня 2023. Процитовано 25 жовтня 2018.
  109. ↑ Henry, Caleb (25 жовтня 2018). Viasat books Falcon Heavy for ViaSat-3 launch. SpaceNews. Процитовано 25 жовтня 2018.
  110. ↑ Rainbow, Jason (23 вересня 2021). Next commercial Falcon Heavy mission to launch debut Astranis satellite. SpaceNews. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.
  111. ↑ Application for Fixed Satellite Service by Astranis Bermuda Ltd. – Attachment Narrative (PDF). Astranis Bermuda. FCC. 7 червня 2021. Архів (PDF) оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
  112. ↑ Arabsat Falcon Heavy mission slated for December–January timeframe. SpaceNews. 1 червня 2018. Архів оригіналу за 3 червня 2018. Процитовано 12 червня 2019.
  113. ↑ Clark, Stephen. Viasat confirms SpaceX's Falcon Heavy will launch next-gen broadband satellite. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 12 квітня 2019.
  114. ↑ Viasat, SpaceX Enter Contract for a Future ViaSat-3 Satellite Launch. Viasat. 25 жовтня 2018. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 25 жовтня 2018.
  115. ↑ Baylor, Michael. Falcon Heavy – EchoStar 24 (Jupiter 3). Архів оригіналу за 7 листопада 2022. Процитовано 6 січня 2023.
  116. ↑ Krebs, Gunter (6 травня 2022). Jupiter 3 / EchoStar 24. Gunter's Space Page. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 7 травня 2022.
  117. ↑ NASA Continues Psyche Asteroid Mission. JPL. NASA. 28 жовтня 2022. Архів оригіналу за 8 листопада 2022. Процитовано 28 жовтня 2022.
  118. ↑ а б Ця стаття містить текст з публікації, що зараз в суспільному надбанні: NASA Awards Launch Services Contract for the Psyche Mission. NASA. 28 лютого 2020. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 28 лютого 2020.
  119. ↑ Davenport, Justin (29 грудня 2023). Falcon Heavy launches USSF-52 spaceplane. NASASpaceFlight. Процитовано 29 грудня 2023.
  120. ↑ Department of the Air Force scheduled to launch seventh X-37B mission. United States Space Force (амер.). 8 листопада 2023. Архів оригіналу за 20 листопада 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  121. ↑ Air Force Awards AFSPC-52 Launch Services Contract to SpaceX. Air Force Space Command (Archived). Air Force Space Command. 21 червня 2018. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 9 вересня 2021.
  122. ↑ Contracts For Aug. 20, 2021. defense.gov. 20 серпня 2021. Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 20 липня 2022. Space Exploration Technologies Corp., Hawthorne, California, has been awarded a $19,226,072 bilateral modification (P00009) to previously awarded Space Force 52 contract FA8811-18-C-0003... ...the total cumulative face value of the contract is $149,226,072.
  123. ↑ Erwin, Sandra (8 листопада 2023). U.S. Air Force X-37B spaceplane to launch on a SpaceX Falcon Heavy rocket. SpaceNews. Процитовано 11 листопада 2023.
  124. ↑ Clark, Stephen (8 листопада 2023). In a surprise move, the military's spaceplane will launch on Falcon Heavy. Ars Technica. Архів оригіналу за 10 листопада 2023. Процитовано 11 листопада 2023.
  125. ↑ SpaceX will launch the Space Force's mysterious X-37B space plane on a Falcon Heavy rocket Dec. 10. Space.com. 9 листопада 2023. Архів оригіналу за 17 листопада 2023. Процитовано 17 листопада 2023.
  126. ↑ Powerful GOES-U weather satellite launches to orbit atop SpaceX Falcon Heavy rocket (video). Space.com (англ.). 25 червня 2024. Процитовано 25 червня 2024.
  127. ↑ Margetta, Robert (10 вересня 2021). NASA Awards Launch Services Contract for GOES-U Mission. NASA. Архів оригіналу за 11 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  128. ↑ Liftoff of NASA's Europa Clipper!. NASA (англ.). 14 Oct 2024. Процитовано 14 Oct 2024.
  129. ↑ Ця стаття містить текст з публікації, що зараз в суспільному надбанні: NASA Awards Launch Services Contract for the Europa Clipper Mission (Пресреліз). NASA. 23 липня 2021. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
  130. ↑ The Flagship: Europa Clipper Inches Forward, Shackled to the Earth. Supercluster (англ.). Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
  131. ↑ NASA to use commercial launch vehicle for Europa Clipper. SpaceNews (амер.). 11 лютого 2021. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
  132. ↑ Embassy of Ukraine in the USA / Посольство України в США. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 1 листопада 2019. Процитовано 7 лютого 2018.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Falcon Heavy


Коментарі

  1. ↑ із $297 млн за контрак що включає ще польоти 2 Falcon 9[97][98]
Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id