| Вулиця Саксаганського Київ | |
|---|---|
 перспектива вулиці від початку до перехрестя з вулицею Володимирською | |
| Місцевість | Євбаз, Нова Забудова, Паньківщина, |
| Район | Голосіївський, Печерський район, Шевченківський район |
| Назва на честь | Панаса Саксаганського |
| Колишні назви | |
| Велика Жандармська, Мала Жандармська, Жандармська, Маріїнсько-Благовіщенська, Леоніда П'ятакова | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 2,35 км |
| Координати початку | 50°26′9.3″ пн. ш. 30°31′13.9″ сх. д. / 50.435917° пн. ш. 30.520528° сх. д. |
| Координати кінця | 50°26′45.5″ пн. ш. 30°29′40.6″ сх. д. / 50.445972° пн. ш. 30.494611° сх. д. |
| поштові індекси | 01033 (початок), 01032 (кінець) |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |  «Палац спорту», «Олімпійська», «Вокзальна» |
| Автобуси | А 5, 7, 20, 50, 69, 109 |
| Трамваї | лінія існувала з 1897 по 2005 роки |
| Тролейбуси | Тр 3, 9, 12, 14, 40, 40к |
| Маршрутні таксі | Мт 171, 181, 189, 231, 368, 411, 412, 427, 507, 539, 558, 726, 805 |
| Зупинки громадського транспорту | «Вулиця Саксаганського» (на початку), «Вулиця Велика Васильківська», «Ветеранська аптека ЗАТ "Фармак"», «Паньківська вулиця», «Вулиця Льва Толстого», «Вулиця Саксаганського» (наприкінці) |
| Найближчі залізничні станції | Київ-Пасажирський |
| Рух | односторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Навчальні заклади | ЗОШ №21 |
| Заклади культури | Будинок кіно |
| Поштові відділення | №32, №33 |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 11493 |
| У проєкті OpenStreetMap | r421762 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Саксаганського у Вікісховищі  | |
Ву́лиця Саксага́нського — вулиця в Печерському, Голосіївському та Шевченківському районах міста Києва, місцевості Євбаз, Нова Забудова, Паньківщина. Пролягає від Еспланадної вулиці до Галицької площі.
Перетинається з вулицями Шота Руставелі, Велика Васильківська, Антоновича, Володимирська, Тарасівська, Паньківська, Павла Скоропадского та Симона Петлюри.
Назви в різний час
- Велика Жандармська та Мала Жандармська — з 1850-х років.
- Жандармська — з 1881 року.
- Маріїнсько-Благовіщенська — з 1888 року.
- Леоніда П'ятакова, П'ятакова — з 1919 року[1][2], на честь українського революціонера-більшовика Л. Л. П'ятакова[3].
Сучасна назва на честь українського актора та режисера Панаса Саксаганського — з 1937 року[4] (підтверджено 1944 року[5]).
Історія
У 1830-х роках, у зв'язку з будівництвом Нової Печерської фортеці, що мало наслідками фактичне знесення Печерську і виселення його мешканців у інші частини міста, почалося освоєння місцевості південніше Золотих воріт. Тоді ж почалося розпланування і забудова простору між колишніми валами давньоруських часів і долиною річки Либідь на півдні та південному заході. Було прокладено десятки нових вулиць, а загалом місцевість здобула назву Новоє Строєніє (Нова Забудова).
Тоді ж від еспланади фортеці в бік Шулявки було заплановано прокласти дві нових вулиці — Велику Жандармську (до Тарасівської вулиці) та Малу Жандармську (від Паньківської вулиці до району майбутньої Галицької площі). Ці вулиці показані як проектовані на планах 1840-х років.
Вулицю було прокладено вже у 1850-х роках.
Простір між вулицями Паньківською та Тарасівською був зайнятий приватними садибами, через які в середині 1880-х років було прорізано шлях і дві самостійні вулиці були об'єднані в одну — Жандармську.
Згодом, через появу на вулиці Маріїнської громади та будівництва церкви Благовіщення, 1889 року вулицю було названо Маріїнсько-Благовіщенською. Маріїнську громаду сестер милосердя було організовано в 1878 році, після закінчення російсько-турецької війни. Громада займалася наданням медичної допомоги пораненим військовикам; кияни охоче жертвували гроші на таку справу, а видатний філантроп Нікола Терещенко надав 10 тисяч карбованців на придбання земельної ділянки на сучасній вулиці Саксаганського. У 1913 році там було зведено будівлю Маріїнської громади Червоного Хреста (зараз — буд. № 75). Будинок збудовано архітектором Валеріаном Риковим, у стилі венеційського ренесансу, фасад прикрашено рельєфами на тему догляду за пораненими та скульптурами майстра Федіра Балавенського, що символізують Любов, Милосердя, Життя та Медицину.
Друга частина в назві вулиці походить від Благовіщенської церкви, збудованої в 1887 році архітектором Володимиром Ніколаєвим та знесеної в 1935 році. Від церкви залишилася тільки будівля церковно-парафіяльної школи (№ 64).
В той же час (1880—1900-ті роки) вулиця стає місцем проживання чи тимчасового перебування видатних діячів української культури та мистецтва — Михайла Старицького (мешкав у будинку № 93), Миколи Лисенка (мешкав у будинку № 95), Лесі Українки (мешкала в будинках № 97, 101, 115), Олени Пчілки, Івана Франка, Євгена Чикаленка (мешкав у будинках № 54, 91). Вулиця в цей період впорядковується, замощується, по ній прокладається трамвайна лінія (1897 рік), будуються багатоповерхові будинки, що й дотепер визначають обличчя вулиці.
Сучасна вулиця Саксаганського дає чудове уявлення шанувальникам міської забудови кінця XIX — початку XX століття про напрями архітектури, характерні для того часу. А велика кількість добре збережених старих будинків робить вулицю однією із найцікавіших вулиць міста.
Установи та заклади
- Будинок кіно (буд. № 6)
- Відділення зв'язку № 33 (буд. № 48)
- Почесне консульство республіки Еквадор (буд. № 52)
- Готель «Кооператор» (буд. № 53/80)
- Загальноосвітня середня школа № 21 (буд. № 64)
- Міський шкірно-венерологічний диспансер (буд. № 72)
- Державний інститут медицини праці (буд. № 75)
- Відділення зв'язку № 32 (буд. № 88)
- Будинок-музей Михайла Старицького (буд. № 93)
- Будинок-музей Миколи Лисенка (буд. № 95)
- Будинок-музей Лесі Українки (буд. № 97)
- Центральна поліклініка № 2 Шевченківського району м. Києва (буд. № 100)
- Шевченківське районне управління юстиції м. Києва (буд. № 110)
- Завод «Київмедпрепарат» (буд. № 139)
Пам'ятки історії та архітектури
- № 12 — прибутковий будинок (1910-ті рр.);
- № 43 — садиба (1890-ті рр.);
- № 58 — прибутковий будинок співака Оскара Ісаковича Каміонського (архітектор Йосип Зекцер, 1914 р.);
- № 65 — колишня будівля Вукоопромради, 1935
- № 72 — прибутковий будинок лікаря Оскара Назаровича Каміонського (архітектор Йосип Зекцер, 1906—1914 рр.)
- № 75 — колишня Маріїнська громада, (архітектор Валеріан Риков, 1913 р.);
- № 93 (1892 р.);
- № 95;
- № 96 — будинок Клуга;
- № 97;
- № 106 — будинок з іфритами;
- № 108 — колишня будівля ЮРОТАТ (Южнорусское Общество Торговли Аптечными Товарами), архітектор Олександр Хойнацький, 1899 р.);
- № 147/5 — прибутковий будинок (архітектор Андрій-Фердінанд Краусс, 1900—1903).
Також історичну та архітектурну цінність мають будинки № 2/34, 3, 4, 5, 9, 10, 13, 15, 20, 22, 23, 24, 25, 26/26, 27, 28, 30, 31, 32, 33/35, 34, 36, 37, 38, 40, 41, 42 (1930, арх. Лев Толтус), 44, 44е, 46, 48, 51, 52, 57, 59, 60, 61/17, 63/28, 64 (колишній будинок причту Благовіщенської церкви), 66, 67, 68, 69, 72, 74, 76, 77, 78 (1911, арх. Микола Шехонін), 79, 81, 83, 84/86, 89, 91, 92, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 107, 109, 110, 111 (знесено у вересні 2013 року[6]), 112, 113, 117, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 139, 143.
Особистості
На вулиці Саксаганського в різний час мешкали, працювали чи тимчасово перебували ряд видатних діячів культури, мистецтва, науки, літератури.
У будинку № 91 розташовувалася редакція часопису «Літературно-науковий вісник». Тут же мешкав визначний український громадський діяч Євген Чикаленко. Неодноразово бував український політичний діяч і письменник Володимир Винниченко.
У будинку № 95-б квартирував видатний український композитор Микола Лисенко, а в студентські роки там разом з ним жив Максим Рильський.
У будинку № 97 проживали вчений та громадський діяч Михайло Драгоманов та його молодша сестра, матір Лесі Українки, українська письменниця Лариса Косач (Олена Пчілка). Сама ж Леся Українка в різні роки проживала в будинках 97, 101, 115.
У будинку № 24 після революції жили численні діячі кіно — кінооператор Данило Демуцький, режисери Ігор Савченко, Петро Вершигора, Ісаак Шмарук, Володимир Браун, Леонід Луков, письменник Юрій Дольд-Михайлик.
В садибі, яка розташовувалася на місці сучасного будинку № 67, у 1907 році жив видатний український письменник Борис Грінченко. У будинку № 44 працював Микола Островський, у 1944–1945 роках жили український радянський поет Степан Олійник та український прозаїк А. І. Гуреєв. У будинку № 61 в першій половині XX століття жив український літературознавець і викладач Олександр Дорошкевич, у № 99 — вчений та інженер-будівельник Володимир Леонтович, у № 74 — засновник школи наукової фотографії Микола Петров, у № 22 — кінорежисер Григорій Козинцев, тут бував Ілля Еренбург.
У будинку № 84/86 на розі сучасних вулиць Саксаганського і Льва Толстого пройшло дитинство відомого дитячого письменника Миколи Носова, чия родина після революції проживала в колишній генеральській квартирі на останньому поверсі.
Прибутковий будинок № 33 на розі сучасних вулиць Саксаганського та Горького, побудований у 1910–1911 роках у стилі неоготики, належав підприємцю Хаїму-Беру Гронфайну. На його доньці Євгенії, усупереч волі батька, одружився тоді ще бідний студент Київського комерційного інституту Ісак Бабель, який після Жовтневої революції став відомим письменником.
Також на вулиці Саксаганського в різні роки жили: український письменник Михайло Старицький (будинок № 93), видатний письменник Шолом-Алейхем (№ 27), філолог та академік АН Володимир Перетц (№ 74), архітектори Василь Осьмак, Михайло Бобрусов (буд. № 78, 78-б); бували чи працювали лікар-терапевт Микола Стражеско (будинок № 75), видатні письменники Іван Франко, Михайло Коцюбинський (сучасний будинок № 54-56) та Костянтин Паустовський (будинок № 147/5), художник Опанас Сластіон, композитори Микола Римський-Корсаков, Кирило Стеценко, артистка Марія Заньковецька, співак Олександр Мишуга, тогочасні студенти музично-драматичної школи Михайло Микиша, Лев Ревуцький, Олексій Ватуля.
В одному з будинків на вулиці П'ятакова (нині — Саксаганського) мешкав у 1925—1941 роках поет і прозаїк Григорій Шурмак — автор широковідомої «блатної» пісні «По тундре, по железной дороге» (1942). Навчався в школі-семирічці № 131, потім у десятирічці № 33 (вул. Саксаганського, 36-А).[7] Сусідами Г. М. Шурмака та друзями його дитинства були майбутні російські поети Наум Коржавін і Лазар Шерешевський, які навчалися в школі № 44 (усі троє — уродженці цього району Києва)[8].
Меморіальні дошки
- Володимирові Челомею (№ 3)
- Загиблим діячам кіно (№ 6)
- Вітольдові Камінському (№ 20)
- Володимирові Брауну, Данилові Демуцькому (№ 24)
- Шолом-Алейхему (№ 27)
- Комісії з розробки Конституції України (№ 41)
- Підпільному Радянському райкому ЛКСМУ м. Києва (№ 44)[9]
- Миколі Стражеску (№ 75)
- Першому з'їзду Червоного Хреста України (№ 75)
- Михайлові Старицькому (№ 93)
- Миколі Лисенку (№ 95-б)
- Лесі Українці (№ 97[10], 101)
- Андрієві Згурському (№ 99)
- Підпільному Московському райкому КП(б) України (буд. № 129)[9]
-
Володимирові Челомею -
Вітольдові Камінському -
Данилі Демуцькому -
Шолом-Алейхему -
![Підпільному Радянському райкому ЛКСМУ[9]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/64/%D0%9C%D0%94_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%BC_%D0%9B%D0%9A%D0%A1%D0%9C%D0%A3_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2_2012_01.jpg/250px-%D0%9C%D0%94_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%BC_%D0%9B%D0%9A%D0%A1%D0%9C%D0%A3_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2_2012_01.jpg)
Підпільному Радянському райкому ЛКСМУ[9] -
Миколі Стражеску -
Першому з'їзду Червоного Хреста України -
Миколі Лисенку -
![Лесі Українці[10]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/2/22/%D0%9C%D0%94_%D0%9B.%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BA%D0%B0.JPG/120px-%D0%9C%D0%94_%D0%9B.%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BA%D0%B0.JPG)
Лесі Українці[10] -
Лесі Українці -
![Підпільному Московському райкому КП(б)У[9]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/91/%D0%9C%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%281%29_%D1%83_%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D1%96.jpg/250px-%D0%9C%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%281%29_%D1%83_%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D1%96.jpg)
Підпільному Московському райкому КП(б)У[9]
.jpg)
.jpg)
![Підпільному Радянському райкому ЛКСМУ[9]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9C%D0%94_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%BC_%D0%9B%D0%9A%D0%A1%D0%9C%D0%A3_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2_2012_01.jpg)
.jpg)
![Лесі Українці[10]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9C%D0%94_%D0%9B.%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BA%D0%B0.JPG)
.jpg)
![Підпільному Московському райкому КП(б)У[9]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9C%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_(1)_%D1%83_%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D1%96.jpg)
Будинки на вулиці Саксаганського
-
Будинок № 12 -
-
Будинок № 27 -
Будинок № 27 б -
Будинок на розі вулиць Саксаганського та Антоновича (№ 33) -
-
-
Будинок № 43 -
Будинок № 44 -
Будинок № 44-Б -
Будинок № 46
-
Будинки № 55 та 57 -
Будинок № 57-Б -
Будинок № 59-Б -
Будинок № 66 -
-
-
-
-
-
Будинок № 135 -
Будинок № 137 -
Будинок товариства ЮРОТАТ (№ 108/18)
Примітки
- ↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Про випадки неприпустимого перекручення назви вулиці імені Леоніда Пятакова // Більшовик : вечірня газета. — Київ, 1937. — № 152 (1274). — 4 липня. — С. 4. [Архівовано з першоджерела 9 вересня 2018.]
- ↑ Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 28 серпня 1937 року № 817/1 «Про перейменування колишньої Марино-Благовіщенської вулиці в Києві» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 10343. Арк. 83. [Архівовано з першоджерела 9 вересня 2018.]
- ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- ↑ На месте старинного особняка в Киеве, где жил Грушевский, построят очередной ТРЦ (фото) [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Шурмак Г. О киевской школе в русской поэзии // Русская мысль. 2000. 9-15 марта. № 4308. С. 13.
- ↑ Коржавин Н. В соблазнах кровавой эпохи // Новый мир. 1992. № 8. С. 163.
- ↑ а б в г Демонтовано 2016 року.
- ↑ а б Вкрадено 2018 року.
Посилання
- Кальницкий М. Б. Саксаганского, бывшая Жандармская. // «Газета по-киевски». — 2009. — 18 мая. Архів оригіналу за 13 березня 2013. Процитовано 7 березня 2013. (рос.)
Джерела
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 147.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 195. — ISBN 5-88500-070-0.
- Вулиці Києва. Довідник / під ред. А. М. Сигалова. — К. : Агентство преси «Журналіст», 2005. — С. 33. — ISBN 966-95457-1-5.
- Саксаганського вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 248. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 493–494. (рос.)
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
_20190924.jpg)
