Старицький Михайло Петрович
Михайло Старицький
Ім'я при народженні	Старицький Михайло Петрович
Псевдонім	М. Старченко
Народився	2 (14) листопада 1839(1839-11-14) Кліщинці
Помер	14 (27) квітня 1904(1904-04-27) (64 роки) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія
Національність	українець
Діяльність	поет, драматург, прозаїк, театральний і культурний діяч
Alma mater	Фізико-математичний факультет Київського університетуd і Полтавська духовна семінарія
Мова творів	українська
Напрямок	реалізм
Жанр	пісня, роман, п'єса
У шлюбі з	Старицька Софія Віталіївна
Діти	Старицька Марія Михайлівна, Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна і Стешенко Оксана Михайлівна
Старицький Михайло Петрович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Миха́йло Петро́вич Стари́цький (2 (14) листопада 1839(18391114), Кліщинці — 14 (27) квітня 1904, Київ) — український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч. Один з корифеїв українського побутового театру.

Батько української письменниці Людмили Старицької-Черняхівської.

Михайло Старицький народився 2 (14) листопада 1839 р.^[1] в селі Кліщинці Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер Черкаської області). Походив зі шляхетського роду. Батько, Петро Іванович, відставний ротмістр, помер, коли хлопцеві було вісім років. 1852 р. померла і мати — Анастасія Захарівна. Вона походила з родини Лисенків. Залишившись сиротою, Михайло виховувався у родині свого двоюрідного дядька — Віталія Романовича Лисенка, батька композитора Миколи Лисенка.

У 1851—1856 рр. хлопець навчався у Полтавській гімназії, яка була на той час однією з найкращих.

1858 р. Михайло Старицький разом з Миколою Лисенком вступає до Харківського університету, а 1860 р. родина Лисенків переїздить до Києва, і Михайло разом із Миколою перевелися на фізико-математичний факультет до Київського університету. Навчаючись там, обидва стали членами Київської (Старої) громади, яка була об'єднана ідеєю любові до української літератури, мови, музики, історії. Разом з друзями Михайлом Драгомановим, Петром Косачем відкрили власним коштом недільні школи та бібліотеки, працювали у них.

У 1861 р. Старицький та Лисенко провели новорічні свята на Полтавщині у свого товариша, автора гімну України Павла Чубинського. Пішки мандрували Україною, збирали фольклор. Коли в травні 1861 р. було перепоховання Т. Шевченка, київські студенти Михайло Драгоманов, Петро Косач, Тадей Рильський, Микола Лисенко та Михайло Старицький упряглися в траурний віз і Ланцюговим мостом, а потім Дніпровською набережною доправили його до церкви Різдва на Подолі. Того ж року, повертається до рідного села, щоб вступити у володіння батьківською спадщиною.

У 1862 р. одружився із молодшою на 11 років рідною сестрою троюрідного брата Миколи Лисенка Софією Віталіївною. Молодих обвінчав батюшка в сусідньому селі, додавши два роки Софії й один рік Михайлові.

1864 р. повертається до Київського університету, але навчається вже на правничому факультеті. 1865 р. закінчує навчання у Київському університеті.

У 1871 р. оселився в Києві. Увійшов у творчу співпрацю з Миколою Лисенком — вони спільно організували «Товариство українських сценічних акторів». Старицький записував народні пісні, які потім видавав у обробці Миколи Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена»).

5 (17) грудня 1872 р. в приміщенні початкової школи сестер Марії та Софії Ліндфорс (на вул. Фундуклеївська, 21) відбулася перша вистава українського музичного театру в Києві — «Чорноморці», автором якої був Микола Лисенко, а постановник опери — Михайло Старицький.

1878 р. під тиском імперської влади Старицький припиняє активну громадську діяльність і деякий час, імовірно, мешкає у своєму родовому маєтку. Його перебування в цей період за кордоном, про що йдеться у деяких розвідках, практично нічим не підтверджується. До діяльного суспільного життя письменник повертається 1880 р. У 1883 та 1884 рр. митець видавав український альманах «Рада» (вийшло два випуски).

У серпні 1883 року Михайлу Старицькому було запропоновано очолити першу національну професійну трупу, більш відому як Театр корифеїв. Згаданий колектив у жовтні 1882 року створив у Єлисаветграді Марко Кропивницький, який і надалі продовжував виконувати в ньому обов'язки режисера. Старицького запросили до театру передусім як мецената, і він повністю виконав свою шляхетну місію. Драматург, як відомо, майже всі кошти від продажу власного маєтку в Карлівці витратив на потреби трупи^[2]. Актори трупи Старицького отримували гонорари більші, ніж на імператорській сцені, мали найкращі декорації та костюми. Театр Старицького гастролював по всій Росії з величезним успіхом.

1885 р. через низку причин Старицький залишив трупу корифеїв і заснував нову з молодих акторів.

У 1895 р. митець залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості.

Помер Михайло Старицький від серцевої недуги в Києві 27 квітня 1904 р. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1, 2 ряд).

1948 р. на могилі був залізний (простий, трубчастий) хрест, пофарбований у блакитний колір і на ньому була табличка жовто-блакитного кольору з написом «Нехай Україна у щасті буя, у тім нагорода і втіха моя» із поеми «Morituri».

Перші твори Старицького були надруковані 1865 року. Старицький був справжнім учителем молодих українських письменників і відіграв велику роль в організації літературного і громадського життя 1890-х рр.

Михайло Старицький переробляв п'єси інших авторів та інсценував прозові твори переважно в той час, коли він очолював об'єднану українську професійну трупу. Так були написані «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Сорочинський ярмарок», «Тарас Бульба», «Циганка Аза», «Чорноморці», «За двома зайцями», «По-модньому» та інші.

Поетичну творчість Старицький розпочав перекладами з Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Миколи Некрасова, Генріха Гейне, Джорджа Байрона, Адама Міцкевича, сербських пісень та ін.

Одночасно писав оригінальні поезії, друкуючи їх у галицьких періодичних виданнях. У Києві були надруковані казки Ганса Крістіана Андерсена в його перекладі (псевдонім М. Стариченко) (1873)^[3], «Сербські народні думи і пісні» (1876), збірка поезій «З давнього зшитку. Пісні і думи» (1881 — 1883) та інші.

Значною подією було видання «Гамлета» Вільяма Шекспіра в перекладі Старицького (1882).

Основне місце в оригінальній поетичній спадщині Старицького посідає його громадянська лірика з виразними соціальними («Швачка»), патріотичними («До України», «До молоді») мотивами, з оспівуванням героїчного минулого («Морітурі») чи протестом проти царизму («До Шевченка»). Окрема частина поетичної творчості письменника — його інтимна лірика («Монологи про кохання»).

Деякі ліричні поезії Старицького стали народними піснями («Ніч така, Господи, місячна, зоряна», «Ох і де ти, зіронько та вечірняя», «Туман хвилями лягає»).

Великий внесок зробив Старицький в українську драматургію. Почавши з інсценізацій прозових творів та переробок малосценічних п'єс, Старицький написав багато оригінальних драматичних творів, найсильніші з них соціальні драми: «Не судилось» (1881), «У темряві» (1893), «Талан» (1893).

Значну популярність здобула драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1890).

Особливе значення мають його історичні драми: «Богдан Хмельницький» (1897), «Маруся Богуславка» (1899).

В історії української драматургії Старицький відзначається як видатний майстер гострих драматичних ситуацій і сильних характерів.

В останні роки життя, попри хворобу, Старицький написав історичний роман «Оборона Буші» (1894), романи «Перед бурею» (1897), «Молодість Мазепи» (1898), «Розбійник Кармелюк» (1903) та інші російською мовою.

«Розбійник Кармелюк» вперше опубліковано в газеті «Московский листок», окремою книгою цей роман вийшов у Москві 1908 року. Українською мовою роман виходив у Львові (1909—1910) та у Чернівцях (1927). У 1927–1928 р.р. під назвою «Кармелюк» роман вийшов у Києві за редакцією Л. М. Старицької. У 1957 та у 1959 роках роман з незначними скороченнями видавало видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь». 1965 р. цей роман випустило видавництво «Дніпро» російською мовою під назвою «Разбойник Кармелюк», а 1971 року — українською мовою під назвою «Кармелюк».

Дочки — Людмила (1868—1941), Оксана (1875—1942) і Марія (1865—1930) — також були видатними діячами української культури. Син Юрій (пом. 1936) був юристом, ще одна дочка Ольга померла одинадцятилітньою.

• У Києві з 2002 року працює музей Михайла Старицького, де драматург мешкав з родиною три останні роки життя^[4].
• Вулиці, названі ім'ям Михайла Старицького, існують в багатьох містах України.
• У листопаді 2020 року до 180-річчя письменника Укрпошта випустила марку «Михайло Старицький. 1840—1904» . Дата випуску — 12.11.2020. Тираж — 130 000 прим. Номінальна вартість — 8XV. Номер за каталогом Укрпошти — 1867^[5].

• 
  Меморіальна дошка на вулиці Ярославів вал, 28 в Києві
• 
  Могила Михайла Старицького
• 
  Аркуш марок «Михайло Старицький. 1840—1904»

• З давнього зшитку. Пісні і думи (1881; 1883)
• Поезії М. П. Старицького (1908)

• Облога Буші (1891)
• Богдан Хмельницький
  • Перед бурею (1895; 1897)
  • Буря (1896)
  • Біля пристані (1897)
• Молодість Мазепи (1898)
• Розбійник Кармелюк (1903)

• Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка (1872)
• Чорноморці^[6] (1872)
• Не судилось (1881)
• Утоплена, або Русалчина ніч^[7] (1881)
• Сорочинський ярмарок (1883)
• Різдвяна ніч (1883)
• За двома зайцями^[8] (1883)
• Крути, та не перекручуй^[9] (1886)
• Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці (1890)
• Тарас Бульба^[10] (1893; 1897)^{[11][прим. 1]}
• У темряві (1893)
• Талан (1893)
• Богдан Хмельницький (1897)
• Маруся Богуславка (1899)

• Сербські народні думи і пісні (1876)
• Гамлет, Принц Данський. Трагедія у V діях В. Шекспіра (1882)

• Старицький М. П. Розбійник Кармелюк: іст. роман: пер. з рос. Т. 1 / Михайло П. Старицький. — Чернівці: Книгарня й папірня Ю. Гливка і Сп., 19–?. — 168 с., 5 арк. іл.
• Старицький М. П. Розбійник Кармелюк: іст. роман: пер. з рос. Т. 2 / Михайло П. Старицький. — Чернівці: Книгарня й папірня Ю. Гливка і Сп., 19–?. — 176 с., 5 арк. іл.
• Старицький М. П. Розбійник Кармелюк: пер. з рос. Т. 3 / Михайло П. Старицький ; іл. артиста-маляра П. Видинівського. — Чернівці: Книгарня й папірня Ю. Гливка і Сп. — 208 с.
• Старицький М. П. Розбійник Кармелюк: іст. роман: пер. з рос. Т. 4 / Михайло П. Старицький. — Чернівці: Книгарня й папірня Ю. Гливка і Сп., 19–?. — 195 с., 5 арк. іл.
• Старицький М. П. Поезії М. П. Старицького, 1861—1904. — У Київі: З друк. С. А. Борисова, 1908. — IV, 471, V с., 3 арк. Портр.
• Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка: (комедія зі співами на 1 дію: (із старої події) / М. Старицький. — Львів: Вид. «Русалка», 1925. — 30 с. — (Театральна бібліотека).]
• Старицький М. П. Вибрані твори / М. П. Старицький ; вступ. ст., прим. і ред. П. Руліна. — Харків ; Київ: Література і мистецтво, 1931. — LIV, 185 2 с. — (Літературна бібліотека) (Українське письменство).
• Старицький М. За двома зайцями: комедія на 4 дії / М. Старицький. — Київ: Мистецтво, 1945. — 128 с. — (Бібліотека української драматургії).
• Старицький М. Зимовий вечір: драм. етюд у 2 одслонах/ М. Старицький. — Київ: Мистецтво, 1946. — 52 с. — (Бібліотека художньої самодіяльності).
• Не судилось (Панське болото). — К. : Мистецтво, 1954. — 132 с.
• Хрест життя. — К. : Держлітвидав УРСР, 1958. — 168 с.
• Поетичні твори; упорядк., вст. ст., прим. М. І. Дяченка, худож. К. Калугін — Київ: Радянський письменник, 1958—544 с. + портр. автора.
• Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці. — К.: Держлітвидав УРСР, 1959. — 107 с.
• Кармелюк: історичний роман:
  • Т. 1. — Вінніпег: Тризуб, 1960. — 289 с.
  • Т. 2. — Вінніпег: Тризуб, 1961. — 286 с.
  • Т. 3. — Вінніпег: Тризуб, 1962. — 286 с.
• Твори: в 8 т. — К. : Дніпро, 1964—1965.
• Вибрані твори:— К.,"Дніпро",1967, 496 с., тир.65000.
• Вибрані твори. — К. : Дніпро, 1971. — 466 с.
• Кармелюк. — К. : Дніпро, 1971. — 708 с.
• П'єси. — К. : Мистецтво, 1984. — 308 с.
• Твори: у 2 т. — К. : Дніпро, 1984.
• Поетичні твори, драматичні твори. — К. : Наукова думка, 1987. — 572 с.
• Твори: в 6 т. — К. : Дніпро, 1989—1990.
• За двома зайцями — К. : Молодь, 1996. — 94 с.
• Руїна ; Облога Буші. — К. : Центр духов, культури, 1996. — 277 с. — ISBN 5-7707-6287-1.
• Останні орли. — Хмельницький: Поділля, 1996. — 670 с. — ISBN 966-7158-00-4.
• Руїна. — Х. : Факт, 2008. — 621 с. — ISBN 978-966-637-631-5.
• Не судилося. — К. : Школа, 2009. — 301 с. — ISBN 978-966-333-815-0.
• Облога Буші. — К. : Школа, 2009. — 206 с. — ISBN 978-966-339-797-9.

• Крест жизни. — К. : Гослитиздат Украины, 1956.
• Пьесы. — Львів ; М. : Искусство, 1958. — 603 с.
• Кармелюк. — К. Молодь, 1959. — 807 с.
• Перед бурей. — К. Молодь, 1960. — 679 с.
• Буря. — К. : Молодь, 1961. — 504 с.
• У пристани. — К. : Молодь, 1962. — 676 с.
• Стихи. — М. : Худож. лит., 1965. — 183 с.
• Повести и рассказы. — К. : Дніпро, 1986. — 434 с.
• Разбойник Кармелюк. — К. : Дніпро, 1988. — 686 с.— ISBN 5-308-00209-6.
• Богдан Хмельницкий. — К. : Дніпро, 1991. (Кн. 1 : Перед бурей. — 643 с. — ISBN 5-308-01170-2. Кн. 2 : Буря. — 569 с: портр. — ISBN 5-308-01171-0. Кн. З: У пристани. — 622 с — ISBN 5-308-01172-9.)
• Руина. — X. : Фолио, 2008. — 538 с. — ISBN 978-966-03-4248-4.

• Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. — К., 2010. — С. 814—815.
• Жадько Віктор. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 72-74, 107—110, 120, 129, 266.
• Жадько Віктор. У пам'яті Києва: столичний некрополь письменників. — К., 2007. — С. 2, 11, 47, 51, 122, 377.
• Жадько Віктор. Український некрополь. — К., 2005. — С. 297.
• Лазанська Т. І. Старицький Михайло Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 811. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Франко І. М. П. Старицький, ЛНВ, кн. V — VII. — Л. 1902.
• Пчилка О. М. П. Старицкий. Памяти товарища. «Киевская Старина», кн. V — VI — К., 1904.
• Старицикий М. Зо мли минулого. Уривки спогадів, ж. «Нова Громада», кн. 8. — К., 1906.
• Зеров М. Літературна позиція М. Старицького. ж. «Життя і Революція», кн. 6. — К., 1929.
• Куриленко Й. М. П. Старицький. — К., 1960.
• Поезія М. П. Старицького: Жанрові та образно-стильові особливості / І. В. Левчик ; відп. ред. М. Т. Яценко. — К. : Наукова думка, 1990. — 122 с.
• Сокирко Л. М. П. Старицький, ж. «Літературна критика», ч. 11 — 12. — К., 1940;
• Скрипник І. Михайло Петрович Старицький. У кн. Матеріали до вивчення історії української літератури, т. III. — К., 1960;
• Сокирко Л. М. П. Старицький. Критико-біографічний нарис. — К., 1960;
• Комишанченко М. Михайло Старицький. — К., 1968.
• Бібліографія у словнику «Українські письменники», т. III, 1963. — С. 169—192;
• Разбойник Кармелюк. — К.: Дніпро, 1988. — С. 680—681.
• Старицький М. Твори у шести томах. — К.: Дніпро, 1988. — т. 1 . — С. 6-11.
• Новиков А. Український театр і  драматургія: від найдавніших часів до початку ХХ ст.: монографія / Анатолій Олександрович Новиков. — Харків: Харківське історико-філологічне товариство, 2015. — 412 с.
• Київ. Енциклопедія. / В. Г. Абліцов. — К.: Видавництво «Фенікс». 2016. — 288 с.

• Старицький Михайло Петрович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 938-939.
• Старицький Михайло // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1833-1834. — 1000 екз.
• Твори на ukrlit.org
• Твори Михайла Старицького в електронній бібліотеці «Відкрита книга»
• Твори Старицького на аудіобібліотеці litplayer
• Святкування 170-річчя Михайла Старицького, на Чорнобаївщині
• Зоряне небо Старицького // Україна молода. — 2010. — 14 груд.
• Біографія і твори Михайла Старицького на «Українському Центрі»
• Старицький Михайло в Електронній бібліотеці «Культура України»
• М. Старицький. Перший монолог Голохвостого з комедії «За двома зайцями». Читає В. Білоцерківський
• М. Старицький. Другий монолог Голохвостого з комедії «За двома зайцями». Читає В. Білоцерківський

---

Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.