Miles Master
Призначення:	навчально-тренувальний літак
Перший політ:	31 березня 1939
Прийнятий на озброєння:	1939
На озброєнні у:	Королівські ПС Великої Британії
Виробник:	Miles Aircraft
Всього збудовано:	3249
Екіпаж:	2 особи
Крейсерська швидкість:	389 км/год
Дальність польоту:	632 км
Практична стеля:	7650 м
Довжина:	8,99 м
Висота:	2,82 м
Розмах крила:	11,89 м
Площа крила:	21,83 м²
Порожній:	1947 кг
Максимальна злітна:	2528 кг
Двигуни:	1 × Bristol Mercury XX
Тяга (потужність):	870 к.с.
Кулеметне озброєння:	1 × 7,7-мм кулемет
Miles Master у Вікісховищі

Майлз Мастер (англ. Miles Master) — британський навчальний літак часів Другої світової війни. Інтенсивно використовувався в Королівських ВПС і ВПС флоту Великої Британії для завершального етапу навчання пілотів.

Також використовувався в ролі буксира мішеней, а також готувався для використання в ролі винищувача на початковому етапі битви за Британію.

В середині 1930-их років Королівські ВПС почали приймати на озброєння перші швидкісні моноплани і стало зрозуміло, що для завершальних етапів підготовки пілотів необхідні навчальні літаки з схожими характеристиками. В відповідь на такий запит Miles Aircraft почав розробку низькоплана з двигуном Rolls-Royce Kestrel XVI потужністю 745 к.с., який використовувався в винищувачах Hawker Fury і Hawker Hart. Суцільно-дерев'яний літак було названо за двигуном Miles Kestrel і запропоновано на розгляд міністерству авіації. Міністерство авіації вважало ідею передчасною і відхилило пропозицію, але Майлз продовжив розробку і 3 червня 1937 року Kestrel піднявся в повітря. Він мав максимальну швидкість 483 км/год, що було всього на 30 км/год менше за найновіший Hawker Hurricane.

Наступного року міністерство авіації все ж погоджуються з ідеєю швидкісного навчального літака і 11 червня 1938 року видає специфікацію 16/38. Специфікація вимагала цілий ряд змін порівняно з Kestrel, зокрема довелось переробити ліхтар кабіни, хвостову частину з хвостом, радіатор перенесли з носу на середню частину під крилом і двигун поміняли на 715-сильний Kestrel XXX. Як і Kestrel новий літак M.9 був суцільно-дерев'яний з фанерною обшивкою, але слабший двигун зменшив максимальну швидкість на цілих 100 км/год. Проте це все ще був найшвидший навчальний літак на цей момент і він був прийнятий на озброєння під назвою «Мастер» (англ. Master) і відправлений в серійне виробництво без прототипа. Також було виділено контракт 2 млн фунтів стерлінгів, що було рекордною сумою виділеною на навчальний літак на той момент.

Перший з 900 замовлених «M.9A Мастерів» піднявся в повітря 31 березня 1939 року, але до початку Другої світової війни тільки 7 надійшли на озброєння. В процесі виробництва відсувна кабіна була замінена на відкидну, а в 1942 році заокруглені кінці на прямі зменшивши довжину крила на 97 см.

Декілька «Мастерів» були перероблені в одномісні винищувачі з шістьма 7,7-мм кулеметами на початку битви за Британію. Проте жоден з цих M.24 Master Fighter так і не використовувався.

Ще до початку серійного виробництва міністерство авіації запропонувало розробити варіант з двигуном Bristol Mercury XX потужністю 870 к.с., оскільки виробництво двигунів Kestrel було припинено. Цей варіант отримав заводське позначення M.19 Master II і вперше піднявся в повітря в листопаді 1939 року. Максимальна швидкість була на 26 км/год більше ніж в «Мастера I».^[1]

Побоюючись нестачі двигунів Mercury ще один варіант M.27 Master III з двигуном Pratt & Whitney Wasp Junior потужністю 825 к.с. Модифікація з цим двигуном була готова в 1940 році і запущена в виробництво паралельно з Мастером II. Загалом було виготовлено 1748 «Мастерів II» і 602 «Мастерів III».

Окрім навчальних польотів «Мастер II» також використовувався для експериментів, зокрема один був обладнаний некерованими ракетами для оцінки використання його для навчання використання цього озброєння, а в 1942 році літак було модифіковано для ролі буксира легких планерів. Останній літак було модифіковано всього за п'ять днів після запиту, а після успішних випробувань декілька інших «Мастерів» були модифіковані для буксиру планерів General Aircraft Hotspur.

Окрім Британії 26 «Мастерів» було надано Єгипту, 18 — Туреччині і один Португалії. Для оцінки літака по одному екземпляру було продано в США і Ірландію.^[2]

Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II^[2]

• Екіпаж: 2 особи
• Довжина: 8,99 м
• Висота: 2,82 м
• Розмах крила: 11,89 м
• Площа крила: 21,83 м²
• Маса порожнього: 1947 кг
• Максимальна злітна маса: 2528 кг
• Двигун: Bristol Mercury XX
• Потужність: 870 к. с. (649 кВт.)

• Максимальна швидкість: 389 км/год (на висоті 1830 м.)
• Практична стеля: 7650 м.
• Дальність польоту: 632 км

• Стрілецьке:
  • 7,7-мм курсовий кулемет Browning М1919
• Підвісне:
  • навчальні бомби

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Miles Master