Abarth

Abarth & C. S.p.A.
Тип	Акціонерне товариство
Правова форма	S.p.A.
Галузь	Автомобілебудування
Доля	1971 - компанію купує фірма Fiat
Засновано	31 березня 1949
Засновник(и)	Карло Альберто Абарт
Штаб-квартира	Турин, Італія
Територія діяльності	Європа, Близький Схід та Африка
Очільник(и)	Olivier Françoisd
Ключові особи	Альфредо Альтавілла Паоло Гагліардо
Продукція	Транспортні засоби
Власник(и)	FCA Italy S.p.A.
Холдингова компанія	Fiat Chrysler Automobiles
www.abarth.it
Abarth у Вікісховищі

|стиль_картки= Abarth (Абарт) — з 1949 року італійський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Турин. У 1971 році компанію купує фірма Fiat. Сьогодні компанія здійснює тюнинг автомобілів.

Карло Альберто Абарт народився 15 листопада 1908 року у Відні, Австрія, під знаком скорпіона, який згодом став логотипом компанії. Його інженерний талант проявився дуже рано, і вже в 16 років Карл спільно з Деганом (керівником підприємства Carrozzeria Castagna) в Італії розробляв ходові частини для велосипедів і мотоциклів. У 19 років Карл повертається до Австрії для роботи з Motor Thun Motorcycles з підготовки гоночних мотоциклів, і з часом займає посаду тест-пілота. Коли попередній випробувач не вийшов через хворобу, Карлу надали можливість проїхати замість нього. На превелике невдоволення «заводських» тест-пілотів новоспечений гонщик двічі поспіль протягом тесту поставив рекорд за часом заїзду, а на наступний день йому замінили мотоцикл, з яким сталася механічна поломка прямо посеред заїзду. Карл з огидою покинув Thun, підозрюючи саботаж.

Зазнавши одного разу смак гонок, Карл придбав уживаний британський мотоцикл, який він розбирав і збирав по частинах, старанно зменшуючи його вагу і раз за разом вносячи поліпшення в конструкцію. Його перша перемога в гонці в Зальцбурзі 29 липня 1928 року була неймовірною, враховуючи, що він вступив в змагання без будь-якої підтримки з боку заводу або допомоги окремих механіків.

Роком пізніше Карл Абарт зібрав з нуля свій перший мотоцикл, давши йому своє ім'я, і ​​до 25 років став п'ятикратним європейським чемпіоном.

Після серйозної аварії в Лінці, Австрія, Карл залишив індивідуальні заїзди на мотоциклах. Проте, в 1933 році його змагальний дух надихнув його зібрати мотоцикл з коляскою, на якому він проїхав свою знамениту 1300-кілометрову гонку з Відня в Остенд з Східним Експресом. Незважаючи на те, що через електричну поломку Карл на 15 хвилин запізнився до фінішу, через два тижні він зробив наступну спробу, яка привела його до перемоги з відривом від експреса в 20 хвилин.

Друга, більш серйозна аварія, трапилася в 1939 році на трасі в Югославії і прикувала його до лікарняного ліжка на рік, що призвело Карла до остаточної відмови від гонок. Під час війни він працював в Югославії, на Люблянській фабриці Ігназа Вока, експериментуючи з роботою двигунів внутрішнього згоряння на гасі, що було актуально в зв'язку з дефіцитом палива в той час.

Після війни Абарт повернувся в Італію і змінив ім'я на більш звучне — Карло. Він відновив свої колишні зв'язки з родиною Porsche і став офіційним представником студії дизайну Porsche в Італії. Абарт налагодив контакт з легендарним гонщиком Таціо Нуволарі, який, в свою чергу, знав П'єро Дусіо, підприємця, президента ФК «Ювентус» і за сумісництвом фінансового інвестора компанії Cisitalia, яка досягла значних успіхів з гоночної моделлю Cisitalia D46.

Дусіо довірив Абарту і Рудольфу Грушці, колишньому інженеру Porsche, зібрати революційний одномісний Cisitalia 360 на основі розробок Фердинанда Порше. Тим часом, сам пан Порше знаходився в ув'язненні у Франції, його звинуватили у співпраці з нацистами. Його дочка, Феррі Порше, внесла за нього заставу з грошей, які становили його частку в проекті Cisitalia.

Складність машини перевищила бюджети Дусіо, і в 1949 році проект був закритий. Дусіо переїхав до Аргентини, забравши з собою всі розробки автомобіля.

Карло, не отримавши ніякого прибутку з проекту Cisitalia, зібрав все, що залишилося від компанії, і 31 березня 1949 року заснував Abarth & C. SrL, спільно зі своїм другом з гонок Гвідо Скальяріні. Логотипом компанії став знак, під яким народився Карло — скорпіон. Основним напрямком діяльності компанії було виробництво гоночних і спортивних автомобілів і запчастин до них.

На збережених прототипах від Cisitalia Абарт створив свою власну гоночну команду «Squadra Abarth» з такими відомими вже світу іменами, як Таціо Нуволарі, Бонетті, Кортес і Дуберті. У шістнадцятій Mille Miglia в 1949 році Abarth & C. виступив з чотирма автомобілями. Один з них, за кермом якого був сам Скальяріні, зайняв 2 місце в своєму класі і 5 в загальному заліку. У перший же рік існування компанії модель Abarth 204A Roadster виграла Italian 1100 Championship і взяла титул Formula 2.

10 квітня, перебуваючи за кермом 204A Spyder, Таціо Нуволарі здобув блискучу перемогу в ралійній гонці Палермо, Монте Пеллегріно. Цей заїзд став останнім для нього — стан здоров'я Таціо змусив його раніше терміну піти з п'єдесталу.

У просуванні Abarth у перегонах, для створення нового глушника Карло використовував свій досвід роботи з вихлопами мотоциклів, отримавши в результаті покращень варіант з більш м'яким звуком. Незабаром Абарт висунув на ринок цілий ряд нових глушників для різних автомобілів і запустив масштабну рекламну кампанію. Глушники були представлені в чорному матовому кольорі з хромованими деталями і, не дивлячись на свою високу ціну (4500 лір проти 2000 за звичайний комплект), вони користувалися неймовірним успіхом. Абарту довелося найняти ще 40 співробітників, і до 1950 року він продав понад 4500 одиниць. До 1962 року світові продажі досягли 260 000 глушників. Це викликало інтерес декількох великих автомобільних виробників, включаючи Alfa Romeo, Maserati і Ferrari, і в 1952 році Абарт вже постачав вихлопні системи для Ferrari GT.

З появою Fiat 600 в 1955 році Карло Абарт побачив можливість створення маленької спортивної машини. Подвоївши потужності і переробивши кузов, він отримав модель Fiat-Abarth 750GT Zagato, яка пропонувала цілий ряд опцій для ентузіастів, наприклад, змінену помпу і важіль перемикання передач, вмонтований в кермо. Компанія також випустила трансформаційну коробку, яка містила все необхідне, щоб переробити стандартний Fiat у Abarth. Набори були дорогими, але вони включали в себе все.

У червні 1956 року Абарт вирішив, що перемог в змаганнях було недостатньо, і почав ставити рекорди за кермом Fiat-Abarth 750 з ексклюзивним дизайном від Bertone — 24-годинний, потім 10 000 км, 5 000-мильний, 48-годинний і 72-годинний рекорди. У зв'язку з цим німецький журнал Das Auto Moto Und Sport присвятив обкладинку свого 15-го випуску Abarth 750.

На 24 Mille Miglia в 1957 році в заїзді брали участь 20 машин Abarth, з яких 16 фінішували на 1, 2 і 3 місцях. Успіх Abarth дуже швидко став відомий всьому світу, і в 1958 році Франклін Рузвельт-молодший підписав ексклюзивну угоду на поставку автомобілів в Америку.

У 1958 році з запуском Fiat 500 на основі принципів простої конструкції кузова і низьких витрат виробництва Карло створив легендарний Fiat 500 Abarth. Незважаючи на стандартний кузов, під капотом ховалася неабияка сила і безліч удосконалень. Сім днів і сім ночей новий автомобіль крутив колеса в марафоні, який увійшов в історію — 18,186 км на середній швидкості 108 км/год. 500 Abarth побив 6 міжнародних рекордів, майже по одному на кожен день.

У той же рік Abarth уклав угоду з Fiat. Компанія взяла зобов'язання з винагороди Abarth за кожну перемогу в гонках і встановлені рекорди на модифікованих Abarth-Fiat.

Шістдесяті роки стали «Золотим віком скорпіона». Abarth в побуті став синонімом досконалості і перемоги.

Abarth 850TC став автомобілем, який увійшов до класу «Touring Competition», і до кінця року план на виробництво автомобілів піднявся до 1000 одиниць, що стало першою масштабною метою компанії. Ця модель також була доступна і в модифікованому наборі з деталями і необхідним комплектом інструментів. На трасах 850ТС здобув нелічену кількість перемог, починаючи з найпершої гонки Le Mans в червні 1961 року, потім European Touring Car Challenge в 1965, 1966, і 1967 роках, а також 6 титулів в змаганнях виробників. Після Нюрбургської гонки в 1963 році з величезною кількістю Abarth на призових місцях, враження від перемог було настільки сильним, що на двигуні з'явилася назва німецької траси в честь досягнень автомобіля.

У 1962 році в світовому чемпіонаті Circuito del Garda єдиний сторонній виробник вийшов до старту, залишивши автомобілі Abarth змагатися між собою.

Abarth розширив сферу співпраці на бренд Simca, результатом чого стали моделі Simca 1000 і Simca 1300.

Карло Абарт вірив, що маленький «п'ятисотий» все ще може бути поліпшений, і в 1963 році анонсував випуск Abarth 595 з більш потужним двигуном, новим карбюратором Solex C28 PBJ і вдосконаленою системою подачі палива. У наступному році вийшов Abarth 595SS.

У 1965 році автомобілі Abarth здобули майже 900 перемог, але зміни в компанії значно позначилися на бюджетах автомобілів, ціни на виробництво зросли, що викликало деяке невдоволення офіційних джерел. Проте, Карло Абарт повернувся до рекордів, в цей раз на Fiat-​​Abarth 1000 Class G і Fiat-​​Abarth 2000 Class E. Успіх тривав до самого кінця 60-х, на траси виходили нові моделі Fiat-Abarth 1300OT, Fiat-Abarth 1000SP, і Fiat-Abarth 2000 Sport Spyder.

До 70-х років в гонках за перемогами компанія остаточно втратила прибуток, і серпень 1971 року відзначився для Abarth злиттям з Fiat. Останнім автомобілем, в створенні якого брав участь сам Карло Абарт, став Autobianchi A112 Abarth, який також успішно виступав в різних змаганнях і залишався у виробництві аж до 1986 року.

Fiat створив підрозділ Abarth, що відповідав за підготовки до ралі, й надалі посідав другі місця у світових чемпіонатах 1973-1975 років, включаючи Португальські Ралі 1974 року, де Abarth зайняли всі три призові місця.

Карло Абарт помер від важкої хвороби в 1979 році під тим же символічним знаком скорпіона, залишивши за собою спадщину в 10 світових рекордів, 133 міжнародних рекорди і більше 10 000 перемог на трасі. Його ім'я продовжує жити і зараз, з відновленням автомобільного ряду Abarth & C SpA з 2007 року в Fiat. Одна з найбільш популярних нових моделей на сьогоднішній день представлена ​​як Abarth Grande Punto.

Рік	Гонка	Автомобіль	Водій 1	Водій 2
1962	Coppa Maifredi	Fiat-Abarth 1000	Італія Людовіко Скарфіотті
	Großer Preis von Berlin	Fiat-Abarth 1000	Швейцарія Роберт Дженні
	Coppa Cittá di Enna	Fiat-Abarth 1000	Італія Марсіліо Пасотті	Італія Джанкарло Скотті
	500-km-Rennen am Nürburgring	Fiat-Abarth 1000 Bialbero	Еберхард Махле
1963	3-Stunden-Rennen von Sebring	Fiat-Abarth 1000	Ханс Херрманн
	Coppa Maifredi	Fiat-Abarth 1000	Італія Марсіліо Пасотті	Італія Бенедикт Гваріні
	3-Stunden-Rennen von Monza	Fiat-Abarth 1000	Італія Марсіліо Пасотті
	Coppa Cittá di Enna	Fiat-Abarth 1000	Італія Марсіліо Пасотті
	500-km-Rennen am Nürburgring	Fiat-Abarth 850	Ханс Херрманн	Бельгія Тедді Пілетт
	Coppa Inter-Europa 1964	Abarth-Simca 1300 Bialbero	Швейцарія Томмі Спайчігер
1964	Großer Preis von Monza	Abarth-Simca 1300 Bialbero	Італія Франко Патріа
	Coppa Cittá di Enna	Abarth-Simca 2000 GT	Ханс Херрманн
	500-km-Rennen am Nürburgring	Abarth-Simca 1300 Bialbero	Ханс Херрманн	Клаус Штейнмец
1965	Coppa Bologna	Abarth-Simca 1300 Bialbero	Італія Герберт Демец
	Coppa Inter-Europa 1965	Abarth-Simca 1300 Bialbero	Клаус Штейнмец
	Corsa della Mendola	Abarth-Simca 2000 GT	Італія Герберт Демец
1966	500-km-Rennen am Nürburgring	Abarth 1300 GT	Ернст Фертмайр
1967	Großer Preis von Hockenheim	Abarth 1300 GT	Нідерланди Тойне Геземанс

Рік	Автомобіль	Водій	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	DC	Очки	MC	Очки
2007	Fiat Grande Punto Abarth S2000	Андре Наварра	KEN 1	TUR 2	BEL 3	RUS 4	POR Ret	CZE 7	ITA 10	SWI Ret	CHI				3	32	2	90
		Умберто Скандола	KEN Ret	TUR	BEL 5	RUS	POR	CZE	ITA 4	SWI 3	CHI				6	15
		Антон Ален	KEN	TUR 4	BEL	RUS 1	POR	CZE Ret	ITA	SWI	CHI				7	15
		Джандоменіко Бассо	KEN	TUR	BEL	RUS	POR 1	CZE	ITA 2	SWI	CHI				5	18
2008	Fiat Grande Punto Abarth S2000	Джандоменіко Бассо	TUR Ret	POR 4	BEL 6	RUS 3	POR 2	CZE Ret	ESP 1	ITA 1	SWI 5	CHI			3	32	2	74
		Антон Ален	TUR 3	POR Ret	BEL 11	RUS 2	POR	CZE Ret	ESP 6	ITA 8	SWI 6	CHI			5	21
		Умберто Скандола	TUR	POR	BEL	RUS	POR 7	CZE	ESP	ITA Ret	SWI Ret	CHI			28	2
		Ренато Травалья	TUR	POR	BEL	RUS	POR	CZE	ESP	ITA 4	SWI	CHI			6*	19*
		Алессіо Піссі	TUR	POR	BEL	RUS	POR	CZE	ESP	ITA 13	SWI	CHI			— ! 0
		Андре Наварра	TUR	POR	BEL	RUS	POR	CZE	ESP	ITA Ret	SWI	CHI			— ! 0
2009	Fiat Grande Punto Abarth S2000	Джандоменіко Бассо	MON 5	BRA 3	KEN	POR Ret	BEL 8	RUS 3	POR 1	CZE Ret	ESP 8	ITA	SCO		5	28	4	43
		Антон Ален	MON Ret	BRA Ret	KEN	POR 14	BEL	RUS 7	POR	CZE	ESP	ITA	SCO		34	3
		Лука Россетті	MON Ret	BRA	KEN	POR	BEL	RUS	POR Ret	CZE 10	ESP	ITA 2	SCO		10	8
		Бернд Казьє	MON	BRA	KEN	POR	BEL 14	RUS	POR	CZE	ESP	ITA	SCO		— ! 0
		Мігель Фустер	MON	BRA	KEN	POR	BEL	RUS	POR	CZE	ESP Ret	ITA	SCO		— ! 0
		Умберто Скандола	MON	BRA	KEN	POR	BEL	RUS	POR	CZE	ESP	ITA 11	SCO		— ! 0
		Франсуа Дюваль	MON	BRA	KEN	POR	BEL	RUS	POR	CZE	ESP	ITA Ret	SCO		— ! 0
2010	Fiat Grande Punto Abarth S2000	Лука Россетті	MON	BRA	ARG	CAN	ITA	BEL	AZO	MAD	CZE	ITA 5	SCO	CYP	22	4	6	6
		Джандоменіко Бассо	MON	BRA	ARG	CAN	ITA	BEL	AZO	MAD	CZE	ITA 7	SCO	CYP	36	2

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Abarth

• Abarth Punto Evo
• Abarth 500
• Abarth 500C

• Fiat-Abarth 500
• Fiat-Abarth 750
• Fiat-Abarth 1000TC (на базі Fiat 600)
• Fiat-Abarth 850TC
• Abarth 1100 Scorpione Spider (Boano)
• Abarth 1500 Biposto
• Abarth-Simca 2000 — купе
• Abarth 204A Berlinetta
• Abarth 205A Berlinetta
• Alfa_Romeo_Abarth_2000_Coupe
• Abarth_207A_Spyder
• Abarth 209A Boano Coupe
• Porsche 356B Carrera GTL Abarth
• Abarth Simca 1300 GT
• Fiat-Abarth OT1000
• Fiat-Abarth OT1600
• Fiat-Abarth OT 2000 Competition Coupé
• Fiat-Abarth Zagato 750
• Fiat-Abarth 2200
• Fiat-Abarth Allemano 750 Spider
• Fiat-Abarth 2400
• Fiat Abarth 1000 TCR Berlina
• Autobianchi A112 Abarth
• Fiat-Abarth 595 SS
• Fiat-Abarth 695 SS
• Abarth OT 1300
• Abarth Monomille
• Abarth Grand Prix/Scorpione
• Abarth 3000 Prototipo
• Fiat Ritmo 125/130 TC Abarth
• Fiat Abarth 124 Rally
• Fiat 131 Abarth Rally
• Lancia 037
• Lancia_Abarth_Kappa_Coupe_Turbo

• Fiat Uno Turbo Mk2 (Abarth)
• Fiat Bravo GT/HGT (Abarth)
• Fiat Bravo Type 198 (Abarth)
• Fiat Stilo (Abarth)
• Fiat Punto (Abarth)
• Fiat Cinquecento Sporting (Abarth)
• Fiat Seicento Sporting (Abarth)

• Abarth 500
• Abarth 500 SS
• Assetto Corsa Rally
• 695 Tributo Ferrari
• Abarth Grande Punto (2007)
• Abarth Grande Punto SS (2007)
• Abarth Punto Evo
• Abarth Punto Supersport (2012–2013)
• Abarth 500C

• Lancia Delta S4 для Group_B — Допомогли спроектувати двигун, який використовував нагнітач і турбокомпресор

• Fiat Punto Abarth (ралійна версія)
• Fiat_Cinquecento_900_Trofeo_kitcar
• Fiat Cinquecento Sporting 1.1 Rally car
• Fiat Seicento Sporting 1.1 Rally car

• Greggio, Luciano: Abarth — Ein Genie und seine Autos, HEEL Verlag Königswinter 2003, ISBN 3-89880-203-5.
• David Hodges: Rennwagen von A bis Z nach 1945, Stuttgart (Motorbuch Verlag) 1994, ISBN 3-613-01477-7.
• Juliane Zielonka: Die Renaissance der Marke Abarth. Retro-Branding als zukunftsweisendes Positionierungsmerkmal in der strategischen MarKENführung. Verlag Dr. Müller, SaarbrücKEN 2010. ISBN 978-3-639-22532-7

• The Complete Encyclopedia of Motorcars 1885 to the Present. 3. Auflage. George Rainbird, 1982, ISBN 0-85223-234-9, S. 23.
• Wise, David Burgress (2000). The New Illustrated Encyclopedia of Automobiles. Chartwell Books. ISBN 0-7858-1106-0.
• Georgano, N. (2000). Beaulieu Encyclopedia of the Automobile. London: HMSO. ISBN 1-57958-293-1.

• "W.C.E.-Abarth Evolution (1949 - 2022)" на YouTube(англ.)