село Ушня
Костел св. Юзефа
Країна	Україна
Область	Львівська
Район	Золочівський
Тер. громада	Золочівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46040070610085051
Основні дані
Населення	482
Площа	1,568 км²
Густота населення	307,4 осіб/км²
Поштовий індекс	80771[1]
Телефонний код	+380 3265
Географічні дані
Географічні координати	49°53′37″ пн. ш. 24°55′0″ сх. д. / 49.89361° пн. ш. 24.91667° сх. д. / 49.89361; 24.91667
Середня висота над рівнем моря	264 м[2]
Водойми	р. Західний Буг
Відстань до обласного центру	77 км
Відстань до районного центру	12 км
Найближча залізнична станція	Золочів
Відстань до залізничної станції	12 км
Місцева влада
Адреса ради	80713, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Сасів, вул. Бродівська[3]
Сільський голова	Кармазин Іванна Володимирівна[3]
Карта
Ушня
Ушня
Мапа
Ушня у Вікісховищі

У́шня — село в Україні, в Золочівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Золочівська міська рада. Населення становить 482 особи.

Село Ушня розташоване на правому березі річки Західний Буг, за 12 км від районного центру м. Золочів. На захід від села розташована Свята гора (365 м.), на південний захід — гора Висока, Сторожиха (360 м.), на північ — гора Городисько, а трохи далі Маркіянова — Біла гора.

На першу письмову згадку про село претендує запис в «Актах гродських і земських» від до 18 листопада 1452 року, згідно з яким Ушня (Vschnya) згадується як королівське село^[4].

Очевидно, що королівщиною село Ушня, як і сусіднє поселення Комарів - попередник майбутнього містечка Сасова, стало після приєднання у 1432 році Олеська і округи Великого князівства Литовського до Корони Польської.

Назва села пов’язана з природною особливістю русла річки Західний Буг і місцевих струмків, які окреслили тут територію для поселення у формі «уха» («вуха). Це добре відображено на деяких історичних картах, у т. ч. на карті Генерального штабу СРСР (1979 р.).

Інша версія виводить назву поселення від слова «устя» - місця впадіння струмка Бужок Олеський в річку Західний Буг. Обидві версії не суперечать між собою, а радше доповнюють одна одну^[5].

У 1452 році королівські села Ушня і Комарів перейшли як застава до Матвія Снятина – львівського міщанина і райці (члена львівської міської ради). До нього ці маєтності посідав Олехно Черемоський – власник сусіднього села Черемошня.

Матвій Снятин повинен був виплатити попередньому орендареві-посесору Ушні і Комарова Олехнові Черемоському тридцяти заставних гривень. Водночас Олехно Черемоський виявився боржником мешканців Ушні і Комарова, бо не заплатив їм за виконану роботу 10 срібних монет. Сусіди не змогли особисто владнати цей спір і справу довелося розглядати у суді.

Олехно Черемоський, як і його наступники, не змирилися зі втратою свого впливу на село Ушню і неодноразово намагалися прилучити його до своїх володінь Вже у 1469 році село значиться серед королівських маєтностей, що перебували у користуванні Богдана Олехновича з Черемошні, а у 1498 році спадковими власники Черемошні та Ушні фігурують рідні брати Микола, Андрій і Фелікс Богдановичі (Черемоські).

За даними люстрації (податкового реєстру) 1515 року, що проводилася після спустошливого татарського набігу у 1512 році, Ушня мала 4 лани оброблюваної землі, тобто близько 80 га. Двома ланами володів Жоратинський, а ще двома – Андрій Богданович, співвласник Черемошні^[6]. Ушня мала стільки ж ріллі, як і Черемошня, але більше, ніж сусідній Комарів.

У 1578 році власником Ушні був Миколай Сененський, а в першій половині XVII століття село перейшло до князів Вишневецьких, які сформували маєтковий ключ у складі містечка Білий Камінь, сіл Черемошня та Ушня. Під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького села сильно постраждали від нападів зрадливих спільників козаків — татарів. У 1649 році Ілько та Грицько Бинкарови з Ушні, Васько Пришляк і Федь з Черемошні присягали Яремі Вишневецькому, воєводі Руської землі, що внаслідок спустошення сіл, вимирання людей і забрання в неволю змогли зібрали з Ушні лише 14 зл. поборів, а з Черемошні – 15 зл.^[7].

Особливо активно розвивалося село за часів Австрії в другій половині ХІХ століття. Якщо в 1869 році тут нараховувалося 1295 мешканців, то в 1900 році – 2070. На межі ХІХ-ХХ століть 1408 осіб визнавали себе римо-католиками, 579 – греко-католиками і 87 – юдеями. За розмовною мовою 1509 мешканців села були поляками, а 561 особа – українцями^[8].

Частина мешканців села жила на присілках Хомець, Дубина, Варениця і За лугом.

У 1904 році в Ушні на місці дерев'яної споруджена кам'яна церква Введення в храм Пресвятої Богородиці та дзвіницю.

Центр греко-католицької парохії знаходився у Сасові, а римо-католицької у Білому Камені.

• Ляхович Євген — підхорунжий УГА, журналіст, дипломатичний представник ОУН у Великій Британії, громадсько-політич­ний діяч в діаспорі.
• Солило Роман Іванович (1 березня 1961 — 5 березня 2011) — артист, письменник, гуморист^[9]. Автор книжки «Кульбабовий ангел. Галицьке писаніє. Книга перша»^[10].

Панорама села Ушня з південного боку

• Жуличі. Василь Пачовський: збірник історико-краєзнавчих праць і літературно-художніх творів / автор передмови та прим. А. Т. Квасецький, автор післямови, голов. ред. В. Т. Джуран. — Чернівці : Зелена Буковина, 2013. — 398 с.
• Золочівщина: її минуле і сучасне: розвідки, спомини, публікації, пам'ятки, постаті / Фундація енциклопедії України, Торонто, Канада; упорядник М. В. Дубас. — 2-ге. — Львів : Мс, 2006. — 759 с. — ISBN 966-8461-36-3.
• Квасецький А. Т. Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення над річками Буг і Белзець: Історичний нарис. — Чернівці : Зелена Буковина, 2016. — 84 с.
• Юречко Ю. Білий Камінь: відгомін з віків. — Золочів, 2006. — 224 с.
• Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardynskiego we Lwowie. — Lwów: Drukarnia Zakładu Narodowego imienia Ossolińskich, 1868—1903. — T. I—XVII. (пол.)
• Usznia // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 855. (пол.)
• Źrodła dziejowe. — Warszawa : Warszawska Drukarnia Estetyczna, 1903. — T. XVIII. — Cz. 1-2. (пол.)

• Офіційна сторінка середньої школи села Ушня. ushnia.pp.ua. Архів оригіналу за 7 жовтня 2016. Процитовано 24 червня 2021.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (24 червня 2021)

Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.