село Єлиховичі
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Золочівський район
Тер. громада	Золочівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46040070170041479
Основні дані
Засноване	1447 (578 років)
Населення	956 осіб
Площа	3,223 км²
Густота населення	250,39 осіб/км²
Поштовий індекс	80716[1]
Телефонний код	+380 3265
Географічні дані
Географічні координати	49°50′4″ пн. ш. 24°54′46″ сх. д. / 49.83444° пн. ш. 24.91278° сх. д. / 49.83444; 24.91278
Середня висота над рівнем моря	310 м
Місцева влада
Адреса ради	80716, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Єлиховичі, вул. Бродівська, 14
Карта
Єлиховичі
Єлиховичі
Мапа
Єлиховичі у Вікісховищі

Єлихо́вичі — село в Україні, у Золочівській міській громаді Золочівського району Львівської області. Населення — 807 осіб.

Найдавніша згадка про село Єлиховичі міститься в 14-му томі Актів ґродських і земських часів Речі Посполитої з так званого Бернардинського архіву у Львові. У судових записках від 17 жовтня 1447 року назва села зафіксована латинською мовою у двох варіантах — «Gelechowycze» («Ґелеховиче») і «Gelechowicze» («Ґелеховіче»)^[2]. Написання назви села через першу літеру «G» фігурує і в судових записках від 1449 року. Однак вже у 1532 році вжито словотворну форму «Jelechowycze» — «Єлеховиче», що дуже наближена до сучасної назви.

Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських країн, виданий на межі ХІХ—ХХ століть, подає назву села польською мовою як «Jelechowice», тобто «Єлеховіце», а українською — «Єлеховичі»^[3].

Деякі дослідники вважаються, що в назві села приховане мадярське коріння. Наприкінці ІХ століття прикарпатськими землями переходили угорці (угри), рухаючись за Карпати у басейн середнього Дунаю і Тиси. У часи їхнього переселення згадуються князь Єлех і його син Єзелех, які могли передати своє імення нащадкам або підданим, що з якихось причин осіли на цій землі.

Не менше можливостей дати назву селу мали і давні слов'яни з іменами на зразок Олех, Єлех, Желех, Шелех, Гелих, які частково збереглися до нинішнього дня як прізвища. Саме слов'янський корінь проглядається в назвах сусідніх з Єлиховичами населених пунктів, які мають імена-патроніми з суфіксам на «–ичі», що трансформувався з «-иче». Це Хильчичі (під впливом польського називництва — Хильчиці) — від імені Хиль, Жуличі — від імені Жул (Жуль), Сновичі — від імені Снов та деякі інші. Поселення з подібними назвами вважаються одними з найдавніших.

Серед місцевих мешканців поширена легенда, що початки села Єлиховичі пов’язані з легендарним городищем Радече, яке, за переказами, існувало на північній околиці Золочева. Після чергового половецького чи татарського погрому частина мешканців покинула згарище своїх жител і заснувала в болотистій місцевості нове поселення. З цими часами пов'язані легенди про походження назви села від вислову «Є-лихо-вічне», а також від вільшинового гаю, який прийняв під свій захисток біженців. Розмовний варіант слова «вільха» — «єльха».

У 1447 році село Єлиховичі належало до Олеського повіту Львівської землі Руського воєводства і перебувало у власності Яна Сенинського (Яна Олеського, або ж Яна з Сенна і Олеська). За активну участь у збройній боротьбі 1431—1432 років за приєднання Олеської землі до Польської корони Ян Сенинський отримав від короля Владислава II Ягайла у користування Олеський замок та більшість прилеглих сіл. У 1441 році, після того, як допоміг новому королеві Владиславу III Варненчику посісти угорський престол, одержав Олеський маєтковий ключ у вічне володіння^[4].

Попереднім власником Єлихович був Глібко (Глебко) Хильчицький — власник сусіднього села Хильчиці. Як свідчать судові записки, Глібко Хильчицький (інший поширений варіант цього прізвища — Хилечський) був службовцем (землянином) Олеського замку і одержав Єлеховичі як «вислугу» за свою військову службу. Він вважав незаконною передачу Єлихович Яну Сенинському і намагався через суд довести своє право на це володіння. Втім його зусилля не увінчалися успіхом.

Від Яна Сенинського Єлиховичі перейшли у спадок його синові Павлові — львівському підкоморію, дідичу Золочева. У 1532 році Золочівський маєтковий ключ, разом з Єлиховичами, був проданий яворівському старості Андрієві Ґурці. Наприкінці XVI століття села Єлиховичі та Городилів разом з багатьма іншими селами Золочівщини купив Марек Собєський, воєвода любельський. Згодом ці маєтності перешли до Якова Собеського і його сина Яна ІІІ Собеського — одного з найвеличніших польських королів, що народився в Олеському замку. Його мати — Софія Теофіла Даниловичівна — представниця давнього руського роду, донька руського воєводи Івана Даниловича.

На північно-східній стороні від села, у сосновому лісі, довгі роки зберігалися могили, які місцеве польське населення пов’язувало з битвами часів Яна ІІІ Собеського, а українське населення — з козацькими походами під проводом Богдана Хмельницького.

За офіційною статистикою 1900 року в Єлиховичах мешкало 614 осіб, з яких 558 мешкали у самому селі, 37 осіб проживали на хуторі Зоболоття, а ще 19 — в окремих розкиданих хатах.

За віросповіданням 375 осіб вважали себе римо-католиками, 229 греко-католиками, а 10 мешканців — юдеями. На той час римо-католики належали до парафії у Золочеві (костел Успіння Діви Марії), а греко-католики — до парафії у сусідньому селі Жуличах (церква святителя Миколая).

1627 року Яків Собеський передав римо-католицькій парафії в Золочеві єлиховицький фільварок і таким чином на довгі роки створив економічні умови для зростання в Єлиховичах польського релігійного і суспільно-політичного впливу.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

Школа, яка мала статус філіальної, заснована у 1856 році. Наприкінці ХІХ століття у ній навчалося 60-70 дітей. Мовами навчання були українська і польська. ^[6]

Під час війни Другої світової війни в селі німці створили табір — гетто для євреїв, де розстрілювали людей^[7].

• Костел Воздвиження Чесного Хреста. Автор проєкту — Вавжинець Дайчак, львівський (поляк) архітектор^[8].

• Володимир Недзельський — голова Золочівської районної ради, заступник міського голови Золочева.

• Золочівщина: її минуле і сучасне: розвідки, спомини, публікації, пам'ятки, постаті / Фундація енциклопедії України, Торонто, Канада; упорядник М. В. Дубас. — 2-ге. — Львів : Мс, 2006. — 759 с. — ISBN 966-8461-36-3.
• Квасецький А. Т. Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення над річками Буг і Белзець: Історичний нарис. — Чернівці : Зелена Буковина, 2016. — 84 с.
• Charewiczowa, Łucja. Dzieje miasta Złoczowa (1929)
• Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder. — XII. Galizien. — Wien 1907
• Jelechowice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 554. (пол.)
• Sokalski M. Jelechowice // Rys geograficzno-statystyczny złoczowskiego okręgu szkolnego wraz z dokładnym opisem poszczególnych miejscowości obu powiatów (złoczowski i brodzki) [Архівовано 25 грудня 2019 у Wayback Machine.]. — Złoczów: nakładem Towarzystwa Pedagogicznego oddziału złoczowskiego, 1885. — S. 86—87 (пол.)

• Єлиховецька сільська рада. [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Єлиховичі в Facebook.
• Костел Воздвиження Св. Хреста (1938).
• Костели Воздвиження Чесного Хреста в Єлиховичах. [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.]
• Погода в селі Єлиховичі. [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.