| село Петричі | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Золочівський район |
| Тер. громада | Красненська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA46040090120062341 
|
| Основні дані | |
| Населення | ▼750 |
| Площа | 4,15 км² |
| Густота населення | 187,23 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80564[1] |
| Телефонний код | +380 3264 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°54′42″ пн. ш. 24°43′8″ сх. д. / 49.91167° пн. ш. 24.71889° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
222 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80563, Львівська обл., Буський р-н, с.Андріївка |
| Карта | |
  Петричі | |
 Петричі | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Пе́тричі — село в Україні, у Золочівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Красненська селищна рада.
Населення становить 750 осіб[2].
В селі є дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (1882 р.).[3]
Біля села є залізнична зупинка Петричі, розташована на лінії Львів-Здолбунів, на якій зупиняються приміські поїзди[4].
Назва
Село Петричі спочатку називалося Підріччя, так як розташоване було під ріками Західний Буг і Золочівка. Згодом стало називатися Пітричі.[5] Так село називалося до 1966 р., а пізніше в офіційних документах стало зватись «Петричі».
Історія
Перша згадка про Петричі (лат. Pyethrcze, Pyetrcze) міститься у документі 1502 року[6][7], у якому тодішній власник села Михайло П'ясецький зобов'язувався віддати іншому шляхтичу Якову Белзецькому 12 флоринів до свята Різдва Христового, під чим підписалися четверо кметів з Петрич: Бенько (Byenko), Вашко (Vaszko), син Пилипців (filium Pylypczowey) і Янико (Ianyko).
У 1649 році селяни з Петрич Грицько та Іван Худоба заприсяглися, що «через спустошення села, спалення корчми, люди вимерли і в неволю забрані, не змогли податку більше заплатити, лише 30 злотих». Власником села у той час був Максиміліан П'ясецький, суддя Буської землі.[8]
Село Петричі (Pitricze) зображене на карті України Гійома де Боплана 1650 року, при дорозі з Глинян до Олеська.[9]
У 1708 році Петричі мали власну парафію, яка належала до Білокам'янського намісництва (пізніше деканату), тут була церква Різдва Пресвятої Богородиці[10].
Село позначене на мапах фон Міґа 1779–1783 рр.[11]
Август Бельовський записав у своєму «Подорожньому журналі» з 1838 року наступний уривок про Петричі:[12]
|
Власник села очистив став кілька років перед цим. Було знайдено багато паль і прогнилих матеріалів посередині ставу. Питав людей що то було. Казали старші, що посеред боліт і ставів стояли невисокі хатини, вкриті очеретом. З берега неможливо було їх побачити. Там, по кладках, які за собою забирали, утікали люди з рухомим майном перед набігами татар. Батько власника пам'ятав, як за його молодості глухою осінню коні день і ніч стояли осідлані, а хлопці озброєні. Швидко замерзлі річки і болота означали неминучий напад. | 
|
Станом на 1880 рік у Петричах було 1227 мешканці (63 належали до фільварку), з них 544 римо-католики, 635 греко-католиків та 48 юдеїв; 125 селян вміли читати. Римо-католицька парафія знаходилась в Бужку, греко-католицька — в самому селі, до якої також відносився сусідній Острівчик, належала до Олеського деканату. Тоді у Петричах згадується також щойно збудована церква Різдва Пресвятої Богородиці та однокласова етатова школа (діяла з 1859 р.) з польською та руською (українською) мовами викладання. Мешканці займалися переважно землеробством, а деякі також шевством, ткацтвом, стельмаством, боднарством і ковальством. Також тут існувала гуральня та млин на три камені. На західній околиці села посеред полів знаходились дві могили, і повідомлялося, що у більшій поховані полеглі воїни, а у меншій — сім старійшин (сенаторів). Вважалося, що ці могили походять з часів міжусобних війн руських князів Давида та Святополка.[12]
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[13]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 776 | 99.87% |
| російська | 1 | 0.13% |
| Усього | 777 | 100% |
Примітки
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Буський район. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 25 січня 2016.
- ↑ Інвестиційний паспорт громади | Красненська селищна рада Золочівський район Львівська область. krasne-rada.gov.ua (укр.). Процитовано 15 березня 2025.
- ↑ Церква Петричі Буський район. decerkva.org.ua. Процитовано 13 листопада 2024.
- ↑ Львівська залізниця :: Розклад руху приміських поїздів. railway.lviv.ua. Архів оригіналу за 3 серпня 2016. Процитовано 7 червня 2020.
- ↑ c. Петричі — Інформаційно-довідковий сайт Буського району «ПЕРСПЕКТИВА». Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 11 березня 2015.
- ↑ Купчинська З.О. Стратиграфія архаїчної ойконімії України : монографія / Зоряна Олегівна Купчинська. – Львів : НТШ, 2016. – с. 687–688
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej. T. XVII – с. 485
- ↑ Томашівський, Стефан (1901). Жерела до істориї України-Руси. Том II. Львів: Наукове товариство імені Шевченка. с. 236.
- ↑ Карта Боплана квадрат 2-4 (укр.). Процитовано 13 листопада 2024.
- ↑ Скочиляс, Ігор. Недатований реєстр духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії за владицтва Йосифа Шумлянського // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том ССХL. Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. — Львів, 2000. — с. 551
- ↑ Galizien und Lodomerien (1779–1783) - First Military Survey | Arcanum Maps. maps.arcanum.com (англ.). Процитовано 13 листопада 2024.
- ↑ а б Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom VIII - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 13 листопада 2024.
Джерела
- Pietrycze 1.) al. Pitrycze, rus. Pitryczi., wś, pow. złoczowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 117. (пол.)
Посилання
|
Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
