село Розношинці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Збаразька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61040150390088242
Основні дані
Засноване	1463
Населення	320
Територія	1.136 км²
Густота населення	281.69 осіб/км²
Поштовий індекс	47353
Телефонний код	+380 3550
Географічні дані
Географічні координати	49°42′17″ пн. ш. 25°49′47″ сх. д. / 49.70472° пн. ш. 25.82972° сх. д. / 49.70472; 25.82972
Водойми	Гнізна
Відстань до районного центру	7 км
Найближча залізнична станція	Красносільці
Відстань до залізничної станції	1 км
Місцева влада
Адреса ради	47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4
Карта
Розношинці
Розношинці
Мапа
Розношинці у Вікісховищі

Розно́шинці — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гнізна, в центрі району. До 2020 Підпорядковане Красносільській сільській раді

Населення — 314 осіб (2007).

Перша писемна згадка — 1463.

«Присяжна грамота» подільського старости Федька Несвізького від 7 вересня 1434 р., де згадується його вотчина – Збаразька волость (без конкретизації навколишніх населених пунктів) і «жалована грамота» Великого князя литовського Казимира Ягелончика про надання Збаража і деяких навколишніх сіл у володіння Дениска Мокосійовича від 11 січня 1442 р. Сьогодні зі  згаданих населених пунктів до Збаразького району не належить жоден (відомі лише Ожигівці, Борщівка, Матвіївці та ін. у межах північних та східних районів області).

І ось 9 липня 1463 р. у Луцьку три брати – Василь, Семен і Солтан Васильовичі, «отчині і дідичі Збаразькі» (сини князя Василя Федоровича Несвізького) офіційно поділили батьківські маєтки. У цьому документі перераховано переважно більшість сіл Збаражчини (і не тільки), що відійшли князям.

Зокрема, Василю Васильовичу – містечко Збараж і села Опрілівці, Охрімівці, Чернихівці, Верняки, Залужжя, Литовський Кут (біля с. Новики), Рябчинці (на схід від Базаринець), Тарасівка, Розношинці, Мусорівці, дві Стриївки та інші села в інших районах області. Семену Васильовичу – містечко Колодно і села Добриводи, Іванчани, Новики, Олишківці, Гніздичне, Шимківці, Глубичок та інші села переважно у Зборівському районі. Третьому, Солтану Васильовичу, – два Бутини, два Вишнівці, Решнівка (після матері) та інші села переважно на Шумщині та Лановеччині.

– Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53) і на його підставі першу писемну згадку про вищенаведені населені пункти можна датувати 9-м липня 1463

Діяли товариства «Просвіта», «Січ», «Союз українок», кооператива.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Збаразької міської громади^[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району^[2].

Є церква святого Юрія (1860, кам'яна), «фігура» Матері Божої.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1982), встановлено пам'ятні знаки на честь скасування кріпацтва і за тверезість (1874), меморіальну таблицю на пам'ять про перебування у Розношинцях письменника Василя Стефаника (1982), насипано символічну могилу жертвам сталінських репресій та Борцям за волю України (1995).

Працюють загальноосвітня школа І ступ., бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, с.-г. т-во «Мрія».

• Оленська-Петришин Аркадія — українська художниця, мешкала у США,
• громадська діячка С. Гонта,
• науковці З. Дячун, І. Смолій, А. Гуменюк,
• педагог, музикант, діяч культури Я. Рутецький,
• Михайло Лисогір (нар. 20.11.1897, Розношинці, Збаразький повіт, Галичина — пом. 05.12.1979, Нью-Йорк, США) — вчитель, учасник визвольних змагань в лавах УГА, український громадський діяч у США.
• громадські діячі Йосафат (Сафат^[3] Шмігер, похований у Розношинцях) і П. Таращук.

• Уніят В., Ханас Вас. Розношинці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 189. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Гуцал П., Уніят В. Розношинці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 297—298. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Неповторна атмосфера рідної історії [Текст] : [у с. Розношинці відкрили музей рідної історії] / С. Гнатів // Сільський господар плюс Тернопільщина [Текст]. — 2021. — № 24 (16 черв.). — С. 10 : фот
• Roznoszyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 841. (пол.)
• Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. - T.1.- 1366-1506. - S.53

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.