село Кобилля
Церква Святого Юрія
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Збаразька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61040150240063242
Основні дані
Засноване	1545
Населення	743
Територія	1.630 км²
Густота населення	492.02 осіб/км²
Поштовий індекс	47334
Телефонний код	+380 3550
Географічні дані
Географічні координати	49°46′31″ пн. ш. 25°36′34″ сх. д. / 49.77528° пн. ш. 25.60944° сх. д. / 49.77528; 25.60944
Водойми	Гніздечна
Відстань до районного центру	20 км
Місцева влада
Адреса ради	47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4
Карта
Кобилля
Кобилля
Мапа
Кобилля у Вікісховищі

Коби́лля — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2020 підпорядковувалося колишній Кобильській сільській раді.

Розташоване поблизу витоку р. Гніздечна — один із витоків Гнізни (ліва притока Серету, бесейн Дністра), за 20 км від центру громади і найближчої залізничної станції Збараж. Географічні координати: 49° 47’ північної широти 25° 37’ східної довготи. Дворів — 247.

Назва, ймовірно, від роду занять мешканців — розводили коней; можливо, від слова «кобильниця» — рід різновиду рослини хвощ чи від прізвища першопоселенця — Кобиленський (Кобильницький).

Поблизу Кобилля виявлено археологічні пам'ятки черняхівсько-вельбарської і давньоруської культур та римські монети.

Перша письмова згадка — 1545. У середині XVI ст. село власність Острозьких.

На початку XVII ст. населений пункт зруйнували татари. Село згадане під час Національно-визвольної революції українського народу 1648–1676 рр. У 1734 р. загін гайдамаків пограбував Кобилля, зокрема господарство Й. Коллонтая.

1790 р. у документах згадана дерев'яна церква з чудотворним образом Матері Божої (Богородиці Одигітрії).

У селі здавна розвинуте килимарство (на початку 19 ст. високо цінували вироби килимарів братів Івахових; у 1961 р. в Києві вироби місцевих килимарів відзначені дипломами); велика земельна власність належала родині Смаржевських.

У XIX–на початку XX ст. (до Першої світової війни) між селами Кобилля і Старий Олексинець (нині Кременецького району) щороку на десяту п'ятницю відбувався хресний хід. У 1882 р. проживало 890 осіб, із них — 772 українці, власник маєтку — О. Смаржевський; у 1914 р. в селі — 1181 мешканець; функціонували фільварок, 2 крамниці, корчма.

У 1919 на кошти Тадеуша Смаржевського збудовано костел.

В УСС та УГА воювали близько 80 уродженців села, серед них — сотник УСС Т. Коваль, офіцер УГА Я. Тивонюк.

Діяли філії товариств «Просвіта» (від 1880), Січ, «Луг», «Сільський господар», «Союз Українок», Хліборобський вишкіл молоді, а також Братство тверезості, аматорський драматичний гурток, кооператива «Зоря»; працювали початкова школа, млин Ісаака Тененбаума, молочарня.

Протягом 1934 —1939 рр. село належало до ґміни Доброводи.

4 липня 1941 — 5 березня 1944 року Кобилля — під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 68 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики — понад 120 осіб; у т. ч. учасники Збаразького повстання в грудні 1939 р. І. Білецький, П. Грещук, Г. Дворніцький, М. Дундер, Г. Іваніцький, Г. Кобиленський, М. Коваль, В. Котик, І. Рожук, М. Сапун, Г. Шафранський, Данило і Нестор Ясіновські та інші; криївка була в стодолі о. П. Коваля.

У січні 1950 р. в селі створено колгосп; у 1990-х рр. розпайований.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Збаразької міської громади^[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району^[2].

• церква святого великомученика Юрія Переможця (1890; мурована; збудована на місці дерев'яної),
• церква святого Юрія (1919; кам'яна; у 1990-х перебудована з костелу);
• дім молитви ЄХБ (1935; кам'яний).

• споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1970);
• встановлено пам'ятні хрести на честь тверезості (1875), скасування панщини (друга пол. XIX ст., відновлений 1995);
• насипана символічна могила Борцям за волю України (1991).

Пам'ятний знак «Хрещення Ісуса Христа»

Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташована на вулиці Зарічна, в центрі села (за будинком культури).

Виготовлена із каменю-вапняку та металу. Скульптура — 1,1 м, постамент — 1,5х0,65х0,65 м, цоколь — 0,5х1,45х1,45 м, площа — 0,0016 га.^[3]

Діють загальноосвітня школа I-II ступ. (у 2013 р. освячено світлицю Духовності), клуб (народний аматорський хор), бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв'язку, млин, 4 торгових заклади; земельні паї орендують ТОВ «Лендком Ю. А.» і ПП «Бочаров».

Населення — 743 осіб (2014).

Народилися

• Григорій Грещук (1950-2018) — журналіст, публіцист, історик, громадський діяч.
• Андрій Івахів (1909–1992) — килимар.
• Василь Ільчишин (нар. 1982) — археолог, історик, науковець, педагог.
• Павло Коваль (1913–1981) — релігійний діяч.
• Теодозій Коваль (1893–1985) — сотник Леґіону УСС.
• Іван Сайчук (нар. 1904) — священник, мученик за віру.
• Григорій Хома (нар. 1942) — український вчений, доктор фізико-математичних наук, професор.
• Тарас Шафранський (1943–2006) — лікар, український педагог, громадський діяч.
• Іван Коваль (нар. 1969) — український літератор, журналіст, редактор, поет-пісняр^[4][5][6]. Автор книги "Благання розтерзаних літер^[7]".
• Віталій Шафранський (нар. 1975) — заслужений працівник соціальної сфери України, громадський діяч.
• Юрій Юрик (нар. 1977) — кандидат історичних наук, громадський діяч.
• Тарас Юрик (нар. 1980) — український політик, народний депутат України 8-го скликання.
• Євстахій Ясіновський (1899–1982) — педагог, літератор.

• Невесенко Л. Село Кобилля в минулому і тепер // Червона зірка.-1957.-5 липня.
• Уніят, В. Кобилля // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 103. — ISBN 966-528-199-2.
• Уніят, В. Кобилля // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 270—271. — ISBN 978-966-457-228-3.

1. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
2. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
3. ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 року № 112.
4. ↑ TRACH - Човен (Mood Video) (укр.), процитовано 20 серпня 2023
5. ↑ TRACH - Жито (укр.), процитовано 20 серпня 2023
6. ↑ TRACH - Ниточка (укр.), процитовано 20 серпня 2023
7. ↑ Коваль, Іван (2015). Благання розтерзаних літер (українська) . Київ: Грамота. с. 55. ISBN 978-966-349-510-1.

Кобилля у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Теми у Вікіджерелах?
	Кобилля у Вікісховищі?

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.