село Підгайчики
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Теребовлянська міська громада
Код КАТОТТГ	UA61040470210086748
Основні дані
Засноване	1508
Населення	892
Територія	2,760 км²
Густота населення	323,19 осіб/км²
Поштовий індекс	48150
Телефонний код	+380 3551
Географічні дані
Географічні координати	49°14′42″ пн. ш. 25°41′21″ сх. д. / 49.24500° пн. ш. 25.68917° сх. д. / 49.24500; 25.68917
Водойми	Серет
Відстань до районного центру	7 км
Місцева влада
Адреса ради	48100, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Теребовля, вул. Князя Василька, 104а
Карта
Підгайчики
Підгайчики
Мапа
Підгайчики у Вікісховищі

Підга́йчики (до 1940-х років — Підгайчики Юстинові) — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет.

До 2015 року — адміністративний центр Підгайчицької сільської ради, якій були підпорядковані села Зеленче, Малів, Підгора, Семенів. Від 2015 року — у складі Теребовлянської міської громади. У зв'язку з переселенням жителів хутір Вибранівка виведений з облікових даних. Населення становить 892 особи (2021).

У селі розташоване Підгайчицьке родовище вапняків і пісковиків.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки середнього палеоліту, трипільської і давньоруської культур, скарб римських монет. Поселення трипільської культури розміщене на полях, на північ від села, на височині, що тягнеться вздовж правого берега річки Серет. На поселенні виявлено рештки жител, уламки розписної кераміки та крем'яний інвентар. Розвідка В. Деметрикевича у 1890-х роках. Матеріал зберігається у Краківському археологічному музеї^[1].

Перша писемна згадка датується 1508 роком.

Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші товариства.

1 серпня 1934 року в рамках реформи на підставі нового закону про самоуправління (23 березня 1933 року) увійшло до нової сільської гміни Трембовля (Трембовлянський повіт Тернопільського воєводства)^[2].

Після другої світової війни у Підгайчиках, як і в багатьох інших сусідніх селах, оселилися переселенці з Лемківщини.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади^[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району^[4].

Назви піль: Контровне, Могили, Мордовия, Шибениця^[5].

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610856, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

• зареєстровано 668 виборців, явка 57,63 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 31,76 %, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 15,75 %, за «Європейську Солідарність» — 11,02%.^[6] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 23,37 %, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 19,57 %, за Аллу Стечишин (самовисування) — 19,02 %^[7].

Вигінний, Цаплап, Руднянин^[5].

• Церква Воздвиження Чесного Хреста (1910, кам'яна);
• Палац графа Козібродського (1887; нині тут — геріатричний центр для пристарілих та самотніх людей, до того — лікарня).
• Каплиця-гробівець Козібродських(1885), «фіґура» Матері Божої (відновлена 1993);
• Костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією (1810, мурований, не зберігся).

Працюють загальноосвітня школа I-II ступенів, Будинок культури, бібліотека, відділення поштового зв'язку.

Народилися

• Шевченко (Манько) Микола Романович — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, 44-а окрема артилерійська бригада.учасник російсько-української війни^[8].

Пов'язані з селом

В селі працювали Герої соц. праці П. Гачок (?-1966) та К. Колцун.^{[джерело?]}

• 
  В'їзд у село
• 
  Палац графа Козібродського
• 
  Церква Воздвиження Чесного Хреста
• 
  Каплиця-гробівець Козібродських
• 
  Фіґура Божої Матері
• 
  Будинок культури
• 
  Пам'ятний знак жертвам депортації
• 
  Крамниця
• 
  Автобусна зупинка

• Буричок С., Івахів Г., Ониськів М., Уніят В. Підгайчики // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 309—312. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Г. Гошко, Ю. Ковальков Підгайчики // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 80. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Х. Ландяк. Фігура Матері Божої — окраса Підгайчиків // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 44. — С. 7.
• Podhajczyki 3.) P. z Wybranówką, wś, pow. trembowelski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 389. (пол.)
• Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / / О. Горбач; Український технічно-господарський інститут. — Мюнхен, 1971. — 194 с.

• Підгайчики. castles.com.ua. Замки та храми України. Архів оригіналу за 19 квітня 2024. Процитовано 20 квітня 2025.