| село Івачів Долішній | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Білецька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040050050010409 |
| Основні дані | |
| Засноване | XVI століття |
| Перша згадка | 505[1] |
| Населення | |
| Територія | 1.810 км² |
| Густота населення | 279.01 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47704 |
| Телефонний код | +380 352 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°38′45″ пн. ш. 25°32′54″ сх. д. / 49.64583° пн. ш. 25.54833° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
327 м |
| Водойми | р. Серет |
| Найближча залізнична станція | Глибочок-Великий |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47707, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Біла, вул. Молодіжна, буд. 19 |
| Карта | |
  Івачів Долішній | |
 Івачів Долішній | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Івачі́в Долі́шній — село в Україні, у Білецькій сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області.
Розташоване на півночі району на лівому березі річки Серет, за 10 км від обласного центру і 2 км від найближчої залізничної станції Великий Глибочок. У 1946—1991 роках — Нижній Іванів[2].
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білецької сільської громади[3].
Географія
Через село тече річка Ігра, ліва притока Серету.
Історія
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, мезоліту та черняхівської культури.
Перша писемна згадка — 1463 як Івачів згідно з урядовим листом князів Семена, Солтана та Василя Збаразьких.
Від 1672 року — нинішня назва.
Поблизу поселення пролягав Кучманський шлях, тому воно зазнавало частих нападів татар.
Діяли «Просвіта», «Січ», «Рідна школа» й інші українські товариства, кооператива.
Під час Першої світової війни Івачів Долішній зазнав значних руйнувань.
1 серпня 1934 року внаслідок адміністративної реформи село включене до новоствореної у Тернопільському повіті об'єднаної сільської гміни Ігровиця.[4]
Релігія
- церква Святого Апостола і Євангеліста Луки (1870; кам'яна).
Пам'ятки
Споруджено пам'ятники:
- полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1966),
- членам ОУН і воякам УПА, які загинули 1939—1950.
- погруддя Тарасові Шевченку
Встановлено пам'ятні хрести:
- на честь 50-річчя скасування панщини
- 500-річчя запорізького козацтва (1994).
Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1990).
-
Пам'ятник Тарасові Шевченку -
-
Пам'ятник на честь 500-ліття запорізького козацтва -
Церква святого Луки
Природа
11 травня 2016 року за повідомленням Гідрометцентру України на полі між селами Плотича та Івачів Долішній пронісся смерч — рідкісне для Тернопілля природне явище — стовп буревію сягав заввишки кілька десятків метрів.[5]
Населення
| Чисельність населення, осіб | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 1938 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | 2003 | 2011 | 2013 | 2014 | 2015 |
| 505[1] | ||||||||||||||
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 505 осіб[6]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[7].
Відомі люди
Народилися
- В. Воловодюк — український інженер-механік, меценат,
- І. Горбатюк — український громадський діяч;
- Я. Гудивок — український професор-медик,
- Т. Лехман — український громадсько-політичний діяч,
- П. Палашевський — український архітектор,
- Петро Тимочко — український письменник,
- Сергій Ковальчук - захисник України, солдат 79 окремої штурмової аеромобільної бригади.
Перебували, працювали
- Іванна Блажкевич — українська дитяча письменниця,
- Дмитро Ладика — український правник,
- о. Роман Дурбак — душпастирював у селі,
- Осип-Лев Павлишин — учителював у селі.[8]
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека.
Бібліографія
Див. також
Примітки
- ↑ а б Тимочко П. Івачів Долішній // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 673. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Президія Верховної Ради УРСР; Указ від 18.03.1991 № 848-XII
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Dz.U. 1934 nr 69 poz. 667. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. Архів оригіналу за 7 червня 2015. Процитовано 22 лютого 2012.
- ↑
Біля Тернополя пронісся смерч на YouTube // ТСН. — 2016. — 11 травня. 10 травня поблизу сіл Плотича й Івачів Долішній під Тернополем здійнявся смерч на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 12 травня.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Мельничук Б., Щербак Л. Павлишин Осип-Лев Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 8. — ISBN 978-966-528-279-2.
Джерела
- Уніят-Карпович В. Івачів Долішній // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 383—384. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Тимочко П. Івачів Долішній // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 673. — ISBN 966-528-197-6.
- Iwaczów Dolny // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 309. (пол.)