Олег Протасов
Особисті дані
Повне ім'я	Олег Валерійович Протасов
Народження	4 лютого 1964
	Дніпро , Україна
Зріст	185 см
Вага	75 кг
Громадянство	Україна  СРСР
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1981–1987 «Дніпро» (Дніпропетровськ) 145 (95) 1988–1990 «Динамо» (Київ) 71 (30) 1990–1994 «Олімпіакос» 85 (47) 1994–1995 «Гамба Осака» 56 (24) 1996–1998 «Верія» 62 (11) 1998–1999 «Проодефтікі» 28 (5) 1999–2000 «Панелефсініакос» 2 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1983 СРСР (U-20)  ? (?) 1984–1991 СРСР 68 (28) 1994 Україна 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2002–2004 «Олімпіакос» 2004–2005 АЕЛ 2005 «Стяуа» 2006–2008 «Дніпро» (Дніпропетровськ) 2008 «Кубань» 2009 «Іракліс» 2010–2011 «Ростов» 2012 «Астана» 2012–2013 «Динамо» (Мінськ) 2014–2015 «Астра» (Джурджу) 2015 «Аріс» (Салоніки)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Олег Протасов у Вікісховищі

Оле́г Вале́рійович Прота́сов (4 лютого 1964 Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР) — радянський і український футболіст, тренер та футбольний функціонер. Заслужений майстер спорту СРСР (1988). За збірну Радянського Союзу зіграв 68 ігор, забив 28 м'ячів. За збірну України зіграв 1 гру. Другий найкращий бомбардир у історії команди СРСР після Олега Блохіна. Володар «Срібного бутса» 1985 року. Найкращий футболіст СРСР 1987. Віце-чемпіон Європи 1988. Зять Євгена Лемешка^[1].

Народився 4 лютого 1964 року в Дніпропетровську. Вихованець футбольної школи «Дніпро-75». Перші тренери — Борис Дановський та Ігор Вітрогонов. Ще у 1978 році відомий тренер Гаврило Качалін після гри юнацьких команд «Дніпра» та московського «Динамо» відзначив дії швидкого нападника Олега Протасова та талановитого Геннадія Литовченка у складі «дніпрян».

У своєму першому сезоні (1982) 18-річний нападник зіграв 4 гри та забив 1 гол. У 1983 році Протасов став уже гравцем основного складу і забив 7 голів у 22 матчах, а «Дніпро» вперше у історії стало чемпіоном СРСР. Тоді у лінії нападу партнерами Протасова були Олег Таран та Володимир Лютий. Наступного року він провів у першості 17 м'ячів та дебютував у головній збірній країни (28 березня 1984, ФРН — СРСР — 2:1).

1985-й рік став особливим у кар'єрі Олега Протасова — форвард забив 35 голів (у проведених 33 іграх) у чемпіонаті СРСР і побив рекорд «спартаківця» Микити Симоняна (34 голи), який тримався від 1950 року. За таку результативність нападник отримав «Срібний бутс» «France Football» (переміг голландець Марко ван Бастен — 37 м'ячів). Коли в грудні «France Football» вибирав лауреата «Золотого м'яча», радянський футболіст посів 7-е місце серед найкращих гравців Європи.

Дніпропетровець був у складі збірної СРСР на чемпіонаті світу у Мексиці 1986. Але головною ударною силою «сборної» були Бєланов та Заваров, тому Олег провів на турнірі тільки одну гру — проти Канади.

У 1987 році «Дніпро» під керівництвом Євгена Кучеревського посів 2-ге місце у чемпіонаті СРСР, а Протасов став найкращим голеадором першості, забивши 18 м'ячів.

Перед початком сезону 1988 лідери команди Литовченко та Протасов перейшли до «Динамо» (Київ), яке тренував Валерій Лобановський — наставник збірної Радянського Союзу. У середині 80-х років динамівці були фундаментом головної команди країни, а перехід ще 2 гравців збірної до лав «Динамо» допомогло зміцнити колектив. Попри не надто високу результативність того року (11 голів), головним успіхом було «срібло» на чемпіонаті Європи 1988. Там Олег вже був незамінним гравцем «основи» і, забивши 2 м'ячі, поділив титул другого найкращого бомбардира турніру. Найкращим став голландський нападник Марко ван Бастен, який запам'ятався феноменальним голом у ворота Ріната Дасаєва у фіналі.

У самому кінці 1980-х років, після початку «перебудови» чимало радянських футболістів вирушало грати за кордон. Олег Протасов разом з Геннадієм Литовченком та Юрієм Савичевим поїхали до Грецію — у «Олімпіакос». Їх запросив новопризначений наставник команди Олег Блохін. Дніпровець грав на пристойному рівні, але після розпаду СРСР нападника зовсім не викликали до збірної України, з інших республік (наприклад, Росії) пропозицій теж не було, тому й зіграв він за «синьо-жовтих» тільки 1 гру (7 вересня 1994 року проти Литви).

Потім нападник два сезони — 1994 і 1995 — провів у Японії, граючи за команду «Ґамба Осака». Разом із ним у той час за клуб виступали такі колишні футболісти збірної СРСР, як Ахрік Цвейба та Сергій Алейніков.

Повернувшись до вже знайомої Греції, Протасов виступав у менших командах — «Верії» та «Проодефтікі». Забивши за ці колективи ще сумарні 16 голів, Олег зумів потрапити до списку 100 найкращих бомбардирів чемпіонату Греції за підсумками усього XX сторіччя.^[2]

На початку 2003 року очолив «Олімпіакос» і виграв з клубом чемпіонат Греції. Але наступного сезону команда невпевнено виступала у Лізі чемпіонів й після поразки «Олімпіакоса» у внітрішній першості від «АЕКа» (0:1) Протасова звільнено в березні 2004 року. Після короткотривалої роботи у кіпрському «АЕЛі» українського тренера запросили до «Стяуа» (Бухарест). Румунська команда йшла на другому місці у чемпіонаті і вийшла до 1/16 Кубка УЄФА, але керівництво вирішило позбутися наставника. У грудні 2005 року Олег Протасов підписав контракт з рідною командою «Дніпро» (Дніпропетровськ) (після того як посаду головного тренера залишив багаторічний керманич Євген Кучеревський).^[3] Команда посіла 6-е місця у першості 2005/06 та 4-е у наступному сезоні.

У чемпіонаті 2007/08 «Дніпро» та «Металіст» (Харків) почали реально боротися за одне з перших двох місць у чемпіонаті, які до того кілька років поспіль ділили тільки «Динамо» та «Шахтар». Після таких успіхів Олега Протасова називали серед кандидатів на пост головного тренера збірної України після відставки Олега Блохіна у грудні 2007 року^[4].

У листопаді 2011 р. став головним тренером казахської «Астани», замінивши німецького фахівця Хольгера Фаха. Перед 48-річним фахівцем стояло завдання виграти чемпіонат і отримати путівку в Лігу чемпіонів. Однак, невдалий старт (8 очок в 7 зіграних матчах, 9-е місце з 14 можливих) перервав роботу Протасова в Казахстані. Приводом для звільнення стала домашня поразка від аутсайдера казахстанської ліги «Окжетпеса» — 1:4, який здобув у Астані перші очки в турнірі^[5].

В 2015 Протасов домовився про контракт із грецьким «Арісом», але у зв'язку зі змінами у менеджменті клубу угоду було розірвано через 15 хвилин після її оголошення.

У березні 2017 року призначений на посаду технічного директора Федерації футболу України^[6].

• Чемпіон СРСР: 1983 і 1990
• Кубок СРСР: 1990.
• Кубок Греції: 1992
• Суперкубок Греції: 1992
• Віце-чемпіон Європи: 1988
• найкращий футболіст СРСР: 1987
• найкращий бомбардир чемпіонату СРСР: 1985, 1987 та 1990
• у списку 33-х найкращих футболістів СРСР — 7 разів (4 рази — № 1)
• учасник чемпіонатів світу 1986 та 1990

• Чемпіон Греції: 2003

• Найкращий бомбардир в історії клубу «Дніпро» Дніпропетровськ — 108 голів у 170 іграх. Він же став найрезультативнішим за сезон — 40 голів у 1985 році. Середня результативність: 0,62 забитих голів за матч^[7].

• Другий найкращий голеадор збірної Радянського Союзу в історії (поступається лише Олегові Блохіну) — 29 м'ячів, 68 ігор. Середня результативність: 0,43 забитих голів за матч.

• Другий у списку «Клубу імені Григорія Федотова»(Клуб Григорія Федотова), який фіксує найкращих бомбардирів всіх часів у чемпіонатах СРСР та Росії (сумують усі м'ячі, забиті гравцем за свій клуб у чемпіонаті, Кубку країни та євротурнірах і голи за збірну).

• 8-е місце у списку найкращих бомбардирів радянської вищої ліги за всі роки — 125 голів, 218 матчів. Цього він досяг лише за 9 сезонів — 1982—1990. Середня результативність: 0,57 забитих голів за матч^[8].

• Входить у сотню найуспішніших голеадорів чемпіонату Греції у XX сторіччі — за команди «Олімпіакос», «Верія» та «Проодефтікі» Олег Протасов разом здобув 62 голи у 175 поєдинках. Середня результативність: 0,35 забитих голів за матч.^[9]

• Член Клубу бомбардирів Олега Блохіна — 275 голів

Член № 1 Клубу бомбардирів Олега Протасова — 103 голи.

^[10]

Клуб	Сезон	Чемпіонат		Кубок		Конт.		Всього
		Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
«Дніпро» (Д)	1982	4	1	-	-	-	-	4	1
	1983	21	7	2	0	-	-	23	7
	1984	34	17	2	2	6	0	42	19
	1985	33	35	2	1	6	4	41	40
	1986	23	17	1	1	2	0	26	18
	1987	30	18	4	3	-	-	34	21
«Динамо» (К)	1988	29	11	5	2	-	-	34	13
	1989	26	7	6	2	3	1	35	10
	1990	16	12	1	1	-	-	17	13
«Олімпіакос»	1990-91	29	11	2	1	-	-	31	12
	1991-92	21	15	6	3	-	-	27	18
	1992-93	24	14	9	3	4	1	37	18
	1993-94	9	8	4	1	1	0	14	9
«Гамба Осака»	1994	27	11	4	4	3	0	34	15
	1995	28	13	-	-	-	-	28	13
«Верія»	1997	30	4	4	1	-	-	34	5
	1998	32	7	1	0	-	-	33	7
«Проодефтікі»	1998	28	5	-	-	-	-	28	5
Всього за кар'єру		444	213	53	25	25	6	522	244

 Статистика матчів і голів за збірну —  СРСР

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
28-3-1984	Ганновер	ФРН	2 – 1	СРСР	товариський матч	-	63'
15-5-1984	Коувола	Фінляндія	1 – 3	СРСР	товариський матч	1	50'
2-6-1984	Лондон	Англія	0 – 2	СРСР	товариський матч	1	87'
19-8-1984	Санкт-Петербург	СРСР	3 – 0	Мексика	товариський матч	-	79'
10-10-1984	Осло	Норвегія	1 – 1	СРСР	Відбір до ЧС 1986	-
21-1-1985	Кочі	КНР	2 – 3	СРСР	товариський матч	-
28-1-1985	Кочі	Іран	0 – 2	СРСР	товариський матч	1	80'
2-2-1985	Кочі	Марокко	0 – 1	СРСР	товариський матч	-
27-3-1985	Тбілісі	СРСР	2 – 0	Австрія	товариський матч	1
17-4-1985	Берн	Швейцарія	2 – 2	СРСР	Відбір до ЧС 1986	-
2-5-1985	Москва	СРСР	4 – 0	Швейцарія	Відбір до ЧС 1986	2
5-6-1985	Копенгаген	Данія	4 – 2	СРСР	Відбір до ЧС 1986	1
7-8-1985	Москва	СРСР	2 – 0	Румунія	товариський матч	1	80'
28-8-1985	Москва	СРСР	1 – 0	ФРН	товариський матч	-	87'
25-9-1985	Москва	СРСР	1 – 0	Данія	Відбір до ЧС 1986	1
16-10-1985	Москва	СРСР	2 – 0	Ірландія	Відбір до ЧС 1986	1
30-10-1985	Москва	СРСР	1 – 0	Норвегія	Відбір до ЧС 1986	-	85'
23-4-1986	Тімішоара	Румунія	2 – 1	СРСР	товариський матч	-
7-5-1986	Москва	СРСР	0 – 0	Фінляндія	товариський матч	-	46'
9-6-1986	Ірапуато	Канада	0 – 2	СРСР	ЧС 1986 - 1-й етап	-	56'
18-2-1987	Суонсі	Уельс	0 – 0	СРСР	товариський матч	-	75'
18-4-1987	Тбілісі	СРСР	1 – 3	Швеція	товариський матч	-	46'
29-4-1987	Київ	СРСР	2 – 0	НДР	Відбір до ЧЄ 1988	-	86'
3-6-1987	Осло	Норвегія	0 – 1	СРСР	Відбір до ЧЄ 1988	-	78'
29-8-1987	Белград	Югославія	0 – 1	СРСР	товариський матч	-
9-9-1987	Москва	СРСР	1 – 1	Франція	Відбір до ЧЄ 1988	-
23-9-1987	Москва	СРСР	3 – 0	Греція	товариський матч	1
10-10-1987	Східний Берлін	НДР	1 – 1	СРСР	Відбір до ЧЄ 1988	-
28-10-1987	Москва	СРСР	2 – 0	Ісландія	товариський матч	1
20-2-1988	Барі	Італія	4 – 1	СРСР	товариський матч	-	46'
23-3-1988	Марусі	Греція	0 – 4	СРСР	товариський матч	3
31-3-1988	Західний Берлін	Аргентина	2 – 4	СРСР	товариський матч	2
2-4-1988	Західний Берлін	Швеція	2 – 0	СРСР	товариський матч	-
27-4-1988	Трнава	Чехословаччина	1 – 1	СРСР	товариський матч	1
1-6-1988	Москва	СРСР	2 – 1	Польща	товариський матч	1
12-6-1988	Кельн	СРСР	1 – 0	Нідерланди	ЧЄ 1988 - 1-й етап	-
15-6-1988	Ганновер	Ірландія	1 – 1	СРСР	ЧЄ 1988 - 1-й етап	1
18-6-1988	Франкфурт-на-Майні	Англія	1 – 3	СРСР	ЧЄ 1988 - 1-й етап	-	42'
22-6-1988	Штутгарт	СРСР	2 – 0	Італія	ЧЄ 1988 - півфінал	1
25-6-1988	Мюнхен	Нідерланди	2 – 0	СРСР	ЧЄ 1988 - Фінал	-	71'
17-8-1988	Турку	Фінляндія	0 – 0	СРСР	товариський матч	-	55'
31-8-1988	Рейк'явік	Ісландія	1 – 1	СРСР	Відбір до ЧС 1990	-
21-9-1988	Дюссельдорф	ФРН	1 – 0	СРСР	товариський матч	-
19-10-1988	Київ	СРСР	2 – 0	Австрія	Відбір до ЧС 1990	-	82'
21-11-1988	Дамаск	Сирія	0 – 2	СРСР	товариський матч	-	70'
23-11-1988	Ель-Кувейт	Кувейт	0 – 1	СРСР	товариський матч	-	61'
27-11-1988	Ель-Кувейт	Кувейт	0 – 2	СРСР	товариський матч	1
21-2-1989	Софія (місто)	Болгарія	1 – 2	СРСР	товариський матч	-
22-3-1989	Ейндговен	Нідерланди	2 – 0	СРСР	Відбір до ЧС 1990	-
26-4-1989	Київ	СРСР	3 – 0	НДР	Відбір до ЧС 1990	1
10-5-1989	Стамбул	Туреччина	0 – 1	СРСР	Відбір до ЧС 1990	-	88'
31-5-1989	Москва	СРСР	1 – 1	Ісландія	Відбір до ЧС 1990	-	83'
6-9-1989	Відень	Австрія	0 – 0	СРСР	Відбір до ЧС 1990	-
8-10-1989	Хемніц	НДР	2 – 1	СРСР	Відбір до ЧС 1990	-
15-11-1989	Сімферополь	СРСР	2 – 0	Туреччина	Відбір до ЧС 1990	2
20-2-1990	Лос-Анджелес	Колумбія	0 – 0 д.ч. (4 – 2 п.п.)	СРСР	товариський матч	-
22-2-1990	Лос-Анджелес	Коста-Рика	1 – 2	СРСР	товариський матч	-
24-2-1990	Пало-Альто	США	1 – 3	СРСР	товариський матч	1	46'
28-3-1990	Київ	СРСР	2 – 1	Нідерланди	товариський матч	1	61'
16-5-1990	Рамат-Ган	Ізраїль	3 – 2	СРСР	товариський матч	-
9-6-1990	Барі	Румунія	2 – 0	СРСР	ЧС 1990 - 1-й етап	-
13-6-1990	Неаполь	Аргентина	2 – 0	СРСР	ЧС 1990 - 1-й етап	-	74'
18-6-1990	Барі	Камерун	0 – 4	СРСР	ЧС 1990 - 1-й етап	1	75'
29-8-1990	Москва	СРСР	1 – 2	Румунія	товариський матч	-	46'
12-9-1990	Москва	СРСР	2 – 0	Норвегія	Відбір до ЧЄ 1992	-
3-11-1990	Рим	Італія	0 – 0	СРСР	Відбір до ЧЄ 1992	-	69'
12-10-1991	Москва	СРСР	0 – 0	Італія	Відбір до ЧЄ 1992	-	69'
13-11-1991	Ларнака	Кіпр	0 – 3	СРСР	Відбір до ЧЄ 1992	1	70'
Усього		Матчів	68		Голів (2 місце)	29

 Статистика матчів і голів за збірну —  Україна

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
7-9-1994	Київ	Україна	0 – 2	Литва	Відбір до ЧЄ 1996	-
Усього		Матчів	1		Голів	0

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

• Протасов народився практично на тій самій вулиці (за кілька кварталів від іншого будинку), де 5 років до того з'явився на світ Анатолій Дем'яненко.^[11][12]
• Після сезону 1985 року про Протасова склали вірш:

Два прориви – два голи! Отака робота! Де такі майстри були Бити по воротах? А голландцям з того часу Щось погано спиться: Кажуть, буцім-то Протасов Їм і досі сниться![13]

Див. також

[ред. | ред. код]

• Українські рекордсмени чемпіонатів СРСР з футболу

Примітки

[ред. | ред. код]

1. ↑ Стригун Ю. Євген Лемешко помер після інсульту // Газета по-українськи. — К., 2016. — № 46 (1902) (7 черв.). — С. 21. — (Некрологи)
2. ↑ Чемпіонат Греції: найкращі голеадоди XX сторіччя [Архівовано 27 лютого 2008 у Wayback Machine.](англ.)
3. ↑ Protasov promises to revive Dnipro (CNN)(англ.)
4. ↑ Кем заменить Блохина? (sport.com.ua)^{[недоступне посилання з липня 2019]}(рос.)
5. ↑ Протасов покинул «Астану» [Архівовано 20 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
6. ↑ Протасов: Як технічний директор ФФУ я маю бути в курсі всього. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
7. ↑ Новый клубный «украинский» рекордсмен [Архівовано 15 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
8. ↑ Пирогов Б. А. Футбол. — Москва: «Советский спорт», 1995. — 512 с., ил. — (История отечественного спорта).
9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 грудня 2015. Процитовано 25 грудня 2007.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
10. ↑ Статистика виступів Олега Протасова. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 4 вересня 2013.
11. ↑ http://football.sport.com.ua/news.phtml?id=13221^{[недоступне посилання з липня 2019]}
12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 січня 2009. Процитовано 25 грудня 2007.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
13. ↑ Рыцарь атаки (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

• Бондар Юрій, Шпак Віктор. У боротьбі за футбольний трон. — К., 2009.
• Гнатюк В. Футбольні зірки України. — Кривий Ріг, 2007.
• «Динамо» Київ. 80 років // Медіа-центр «Динамо» Київ. 2007.
• Травкін М. Збірна СРСР. — Харків, 1991. (рос.)
• Хохлюк В.. Бомбардири України. — Ровеньки, 2011. — С. 8—9. — ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]

• Біографічна довідка на ukrsoccerhistory.com [Архівовано 14 травня 2006 у Wayback Machine.]
• Керівництво «Дніпра» — офіційна сторінка клубу
• Реєстр матчів на офіційному сайті ФФУ [Архівовано 20 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• Дані про Олега Протасова на сторінці збірної СРСР/Росії [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Грецька кар'єра Протасова на legioner.kulichki.com [Архівовано 9 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
• Днепропетровск — знаменитые люди города и края [Архівовано 26 січня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
• Розмова з Олегом Протасовом (17.04.2006)^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)
• Статистики кар'єри на klisf.info (рос.)

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»