Георгій Кондратьєв
Особисті дані
Повне ім'я	Георгій Петрович Кондратьєв
Народження	7 січня 1960(1960-01-07) (65 років)
	Любаничі, Толочицький район, Вітебська область, БРСР, СРСР
Зріст	177
Вага	76
Громадянство	Білорусь
Позиція	Нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1978—1979 «Двіна» (Вітебськ) 82 (22) 1980—1988 «Динамо» (Мінськ) 211 (66) 1981 «Динамо» (Брест) 12 (6) 1989—1990 «Чорноморець» (Одеса) 51 (19) 1991 «Локомотив» (Москва) 22 (7) 1991 «Санкт-Пельтен» 12 (3) 1992 «КуПС» 3 (0) 1992 «Молодечно» 18 (5) 1992—1993 «Темп» (Шепетівка) 28 (15) 1993 «Вісмут» (Гера) 5 (2) 1994—1997 «КаІК» 79 (69) 1998 «Славія» (Мозир) 11 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1984—1986 СРСР 14 (4)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1998 «Славія» (Мозир) тренер 1999 МФК «Сімург» 2000—2002 «Динамо» (Мінськ) тренер 2001 «Динамо» (Мінськ) в.о. 2003—2004 «Локомотив» (Вітебськ) 2005—2008 «Сморгонь» 2006—2009 Білорусь U-21 асистент 2009—2011 Білорусь U-21 2011—2012 Білорусь (олімп.) 2011—2014 Білорусь 2016—2017 «Мінськ» 2018 «Білшина» (Бобруйськ) 2019 «Німан» (Гродно) тренер 2019 Білорусь U-21 2019—2021 Білорусь тренер 2021— Білорусь
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Гео́ргій Петро́вич Кондра́тьєв (нар. 7 січня 1960, с. Любаничі, Толочицький район, Вітебська область, БРСР, СРСР) — радянський та білоруський футболіст, нападник. Майстер спорту СРСР. Нині — тренер. З квітня 2021 року — головний тренер збірної Білорусі. Заслужений тренер Республіки Білорусь (2012).

У дитинстві займався багатьма видами спорту відразу, брав участь у районних змаганнях з легкої атлетики. Вступивши до Вітебського технікуму фізкультури, став серйозно займатися футболом. В цей же час прийнятий до групи підготовки вітебської «Двіни», через деякий час став виступати у цій команді за основний склад у 2-й лізі союзної першості з футболу. За 2 сезони в команді проявив себе як бомбардир — у кожному з 2-х сезонів (1978 та 1979) забивав по 11 м'ячів.

1980 року був запрошений до мінського «Динамо». Оскільки в команді був дефіцит форвардів, майже відразу заграв в основі (у 1-му сезоні провів 11 ігор). Свого першого м'яча забив у ворота одеського «Чорноморця» 26 червня 1980 року. Цей був його єдиний гол у сезоні^[1].

Проте, вже наступний сезон провів в дублі. Більше того, два місяці (червень-липень) 1981 року грав за брестське «Динамо», одночасно будучи ще й військовослужбовцем. В кінці року був повернутий до Мінська, після чого став основним гравцем мінського «Динамо». Був капітаном команди один сезон.

З 1984 році став залучатися до ігор за збірну СРСР, за яку провів 14 ігор (в 5-ти виходив у стартовому складі) та забив 4 м'ячі. Кар'єра Кондра́тьєва в збірній СРСР завершилася одразу ж після зняття з посади головного тренера збірної СРСР Едуарда Малофєєва влітку 1986 року. У сезоні 1988 року, після повернення до Мінська Малофєєва, грав нестабільно, забив всього 1 гол. У підсумку Малофєєв відрахував Кондратьєва з «Динамо».

У 1989 році Георгій переїхав до Одеси, де провів два сезони за місцевий «Чорноморець». В 1991 році, розраховуючи на допомогу в зарубіжному працевлаштуванні, переїхав грати в Москву за місцевий «Локомотив». У 2-й половині 1991 року три місяці грав за австрійський клуб «Санкт-Пельтен», в якого «зламався» основний форвард. Після повернення до складу нападника Кондратьєв поїхав додому. У 1992 році провів 3 гри за фінський клуб 2-го дивізіону «КуПС» з міста Кемі^[2].

1992 року грав за «Молодечно», але в стартовому матчі чемпіонату Білорусі 1992—1993 вдарив суддю та отримав дискваліфікацію на 15 ігор. 1992 року переїхав в Україну, де разом з екс-динамівцем Сергієм Гомоновим виступав за «Темп» з Шепетівки.

1993 року грав в німецькій Оберлізі за «Вісмут» з Гери. Після 5-ти ігор поїхав додому робити візу, але оформити її у термін не встиг. У клубі відмовилися платити футболістові зарплату за запізнення і Кондратьєв знову повернувся додому^[3].

Чотири роки грав у Фінляндії за команду «КаІК» разом з Юрієм Желудковим та Валерієм Олійником.

1986 року закінчив Білоруський державний університет фізичної культури. У 2003 році поступив та закінчив 2004 року ВШТ. 12 грудня 2010 року в Москві закінчив 240-годинне навчання в ВШТ на тренерських курсах та отримав ліцензію Pro^[4]. Тренерську роботу розпочав у 1998 році як другий тренер мозирської «Славії», де закінчував кар'єру гравця. У 2000—2002 роках працював другим тренером мінського «Динамо», причому з липня по жовтень 2001 року виконував обов'язки головного тренера. Працював головним тренером вітебського «Локомотива» (2003—2004) та «Сморгоні» (2005—2008).

З 2009 року працював з молодіжною збірною Білорусі (до цього 2 сезони працював у ній асистентом та в.о. головного тренера (2006—2009)), з якою став бронзовим призером чемпіонату Європи та завоював путівку на Олімпійські ігри 2012.

8 грудня 2011 року Кондратьєв очолив національну збірну Білорусі, змінивши на цій посаді німецького фахівця Бернда Штанге^[5]. 13 жовтня 2014 року подав у відставку.

З квітня 2021 року — знову головний тренер збірної Білорусі.

• «Динамо» (Мінськ)
  • Чемпіон СРСР: 1982;
  • Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1): 1983;
  • Фіналіст Кубка СРСР: 1986—87.
• «Чорноморець» (Одеса)
  • Володар Кубка Федерації футболу СРСР: 1990.

• Член клубу Григорія Федотова: 115 голів;
• Двічі включався в список 33 найкращих футболістів сезону в СРСР: 1985, 1987;

Як тренера

• Білорусь (U-21)
  • Бронзовий призер молодіжного чемпіонату Європи 2011;
  • Найкращий тренер Білорусі: 2011.

• Профіль на сайті «Сборная России по футболу» [Архівовано 25 березня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
• Учу правильно играть — Інтерв'ю в газеті «Спортивная Беларусь» [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• За «Сморгонь болеют даже бабушки» — Інтерв'ю в газеті «Спортивная Панорама» [Архівовано 11 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
• Незаменимые все-таки есть — Інтерв'ю в газеті «Спортивная Панорама» [Архівовано 10 травня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Кондратьева дисквалифицировали на 4 матча (рос.)
• Эхо сезона. Георгий Кондратьев: лицензия на зрелость (рос.)
• День рождения… в самолёте. Інтерв'ю в газеті «Спортивная Панорама» [Архівовано 18 серпня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Георгий Кондратьев: равнение на старших. Інтерв'ю в газеті Прессбол [Архівовано 31 грудня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Георгий Кондратьев: время дорого. Інтерв'ю в газеті Прессбол (рос.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.