«Золотий бутс» — європейська футбольна нагорода, якою починаючи з сезону 1967—1968 відзначають найкращого бомбардира найвищих дивізіонів національних футбольних чемпіонатів країн УЄФА. Її організаторами є Європейська асоціація спортивних видань (англ. European Sports Magazines) і фірма Adidas.
Рекордсменами за кількістю нагород є аргентинський плеймейкер[1] Ліонель Мессі — 6 разів.
Найвищий показник результативності показав Ліонель Мессі у сезоні 2011/2012, в якому він забив 50 м'ячів.
Існує також «Золотий бутс» для найкращого бомбардира Чемпіонату світу.
Історія
Нагорода була започаткована в 1968 році французькою щоденною газетою «L'Équipe» спільно з німецькою фірмою Adidas. Найкращий бомбардир європейських чемпіонатів нагороджувався «Золотим бутсом», другий за результативністю гравець — «Срібним», і третій — «Бронзовим». Першим лавреатом нагороди став португалець Еусебіу.
До 1991 року при визначенні найкращого бомбардира бралася до уваги лише кількість забитих голів, попри те, в якому чемпіонаті вони були забиті. Через це перевагу у підведенні підсумків мали гравці чемпіонатів менших європейських країн, в яких існує багаторічний незаперечний лідер, далеко випереджаючий класом решту команд країни. До того ж, в багатьох випадках існували сумніви в чесності здобутих результатів, оскільки занадто багато голів забивалося в останніх турах чемпіонатів. Все це дещо знижувало повагу до нагороди і її престиж. Після низки скандалів з договірними матчами, які трапилися в деяких європейських чемпіонатах наприкінці 1980-х років, присудження нагороди було припинено.
У сезоні 1996/97 «Золотий бутс» був відроджений за дещо модифікованою формулою, яка застосовувала таблицю коефіцієнтів УЄФА для врахування рівня національного чемпіонату. Чемпіонати європейських країн, упорядковані за їхнім коефіцієнтом УЄФА, розбиваються на три групи; голи, забиті в чемпіонатах верхньої групи (з 1-го по 5-е місця), помножаються на 2, середньої (з 6-го по 21 місце) — на 1,5, нижчої — не змінюються. Згідно з цією системою голи, забиті в матчах чемпіонатів провідних футбольних країн (Англії, Іспанії, Італії тощо) важать більше, ніж ті, що були забиті у слабкіших чемпіонатах (наприклад, Албанії, Словенії, чи Вельсу). Відроджену нагороду присуджують лише гравцю, який показав найвищий результат; друге та третє місця нагородою не відзначають.
Лауреати
1968—1991
Рік | Гравець | Клуб | Голів | ||
---|---|---|---|---|---|
1968 | Еусебіу | «Бенфіка» | 42 | ||
1969 | Петар Жеков | «ЦСКА» (Софія) | 36 | ||
1970 | Герд Мюллер | «Баварія» | 38 | ||
1971 | Йосип Скоблар | «Олімпік» (Марсель) | 44 | ||
1972 | Герд Мюллер (2) | «Баварія» | 40 | ||
1973 | Еусебіу (2) | «Бенфіка» | 40 | ||
1974 | Ектор Ясальде | «Спортінг» | 46 | ||
1975 | Дуду Джорджеску | «Динамо» (Бухарест) | 33 | ||
1976 | Сотіріс Каяфас | «Омонія» | 33 | ||
1977 | Дуду Джорджеску (2) | «Динамо» (Бухарест) | 47 | ||
1978 | Ганс Кранкль | «Рапід» | 41 | ||
1979 | Кес Кіст | «АЗ» (Алкмаар) | 34 | ||
1980 | Ервін Ванденберг | «Льєрс» | 39 | ||
1981 | Георгі Славков | «Тракія» (Пловдив) | 31 | ||
1982 | Вім Кіфт | «Аякс» | 32 | ||
1983 | Фернанду Гоміш | «Порту» | 36 | ||
1984 | Іан Раш | «Ліверпуль» | 32 | ||
1985 | Фернанду Гоміш (2) | «Порту» | 39 | ||
1986 | Марко ван Бастен | «Аякс» | 37 | ||
1987 | Тоні Польстер* | «Аустрія» | 39 | ||
1988 | Танжу Чолак | «Галатасарай» | 39 | ||
1989 | Дорін Матеуц | «Динамо» (Бухарест) | 43 | ||
1990 | Уго Санчес | «Реал» (Мадрид) | 38 | ||
Христо Стоїчков | «ЦСКА» (Софія) | ||||
1991 | Дарко Панчев** | «Црвена Звезда» | 34 |
- * — Спочатку нагороду здобув румун Родіон Кеметару з результатом 44 м'яча; однак він забив 18 голів в останніх 6 матчах румунського чемпіонату, які пізніше були визнані договірними. Внаслідок цього він був дискваліфікований, і нагорода присуджена Тоні Польстеру з 39 голами, забитими в чемпіонаті Австрії.
- ** — Панчев здобув нагороду лише в 2006 році через протести з боку Федерації футболу Кіпру, яка стверджувала, що кіпрський гравець забив в цьому сезоні 40 голів, хоча офіційно був зафіксований результат лише 19 голів. Саме ця скандальна суперечка примусила «France Football» в 1991 році припинити присудження нагороди.
1992—1996
В цей період нагороду не присуджували. Найкращими бомбардирами європейських національних чемпіонатів в ці роки були такі гравці.
Рік | Гравець | Клуб | Голів | ||
---|---|---|---|---|---|
1992 | Аллі Маккойст | «Глазго Рейнджерс» | 34 | ||
1993 | Аллі Маккойст | «Глазго Рейнджерс» | 34 | ||
1994 | Девід Тейлор | «Портмадог» | 43 | ||
1995 | Арсен Аветисян | «Гоменгем» | 39 | ||
1996 | Звіад Енделадзе[en] | «Маргветі Зестафоні» | 40 |
1997—2024
Починаючи з сезону 1996/97 «Золотий бутс» присуджує Європейська асоціація спортивних видань зі застосуванням нової системи підрахунку результатів, в якій голи, забиті в провідних європейських чемпіонатах, множають на коефіцієнт, який залежить від рівня чемпіонату.
Статистика
Багаторазові переможці
Ліонель Мессі — єдиний шестиразовий володар «Золотого бутса». Гравець «Баварії» Герд Мюллер був першим дворазовим лавреатом нагороди (сезони 1969–70 та 1971–72рр.), Ліонель Мессі був першим триразовим, п'ятиразовим та шестиразовим, Кріштіану Роналду першим чотириразовим володарем трофею, зокрема одного разу виступаючи за «Манчестер Юнайтед» і тричі виступаючи за «Реал». Тільки Ліонель Мессі зробив це тричі поспіль (2016–17, 2017–18, 2018–19). Дієго Форлан («Вільярреал», «Атлетіко»), Луїс Суарес («Ліверпуль», «Барселона»), Маріо Жардел («Порту», «Спортінг») і Кріштіану Роналду вигравали нагороду з двома різними клубами.
Футболіст | Кількість перемог |
Сезони |
---|---|---|
Ліонель Мессі | 6 | 2009–10, 2011–12, 2012–13, 2016–17, 2017–18, 2018–19 |
Кріштіану Роналду | 4 | 2007–08, 2010–11, 2013–14 (спільно з Суаресом), 2014–15 |
Еусебіу | 2 | 1967–68, 1972–73 |
Герд Мюллер | 2 | 1969–70, 1971–72 |
Дуду Джорджеску | 2 | 1974–75, 1976–77 |
Фернанду Гоміш | 2 | 1982–83, 1984–85 |
Маріо Жардел | 2 | 1998–99, 2001–02 |
Тьєррі Анрі | 2 | 2003–04, 2004–05 (спільно з Форланом) |
Дієго Форлан | 2 | 2004–05 (спільно з Анрі), 2008–09 |
Луїс Суарес | 2 | 2013–14 (спільно з Роналду), 2015–16 |
Роберт Левандовський | 2 | 2020–21, 2021–22 |
Переможці за клубами
Клуб | Разом | Кількість гравців |
---|---|---|
«Барселона» | 9 | 3 |
«Баварія» | 5 | 3 |
«Реал» | 4 | 2 |
«Динамо» (Бухарест) | 3 | 2 |
«Порту» | 3 | 2 |
«ЦСКА» (Софія) | 2 | 2 |
«Ліверпуль» | 2 | 2 |
«Аякс» | 2 | 2 |
«Спортінг» | 2 | 2 |
«Арсенал» | 2 | 1 |
Бенфіка | 2 | 1 |
«Аустрія» | 1 | 1 |
«Рапід» | 1 | 1 |
«Льєрс» | 1 | 1 |
«Ботев» | 1 | 1 |
«Омонія» | 1 | 1 |
«Манчестер Юнайтед» | 1 | 1 |
«Манчестер Сіті» | 1 | 1 |
«Сандерленд» | 1 | 1 |
«Олімпік» (Марсель) | 1 | 1 |
«Фіорентіна» | 1 | 1 |
«Рома» | 1 | 1 |
«Лаціо» | 1 | 1 |
«АЗ» (Алкмаар) | 1 | 1 |
«Вітессе» | 1 | 1 |
«Селтік» | 1 | 1 |
«Атлетіко» | 1 | 1 |
«Депортіво» | 1 | 1 |
«Вільярреал» | 1 | 1 |
«Галатасарай» | 1 | 1 |
«Црвена Звезда» | 1 | 1 |
Переможці за країнами
Країна | Разом | Кількість гравців |
---|---|---|
Португалія | 8 | 3 |
Аргентина | 7 | 2 |
Нідерланди | 4 | 4 |
Уругвай | 4 | 2 |
Болгарія | 3 | 3 |
Італія | 3 | 3 |
Румунія | 3 | 2 |
Бразилія | 3 | 2 |
Австрія | 2 | 2 |
Югославія | 2 | 2 |
Англія | 2 | 2 |
Польща | 2 | 1 |
Франція | 2 | 1 |
ФРН | 2 | 1 |
Бельгія | 1 | 1 |
Кіпр | 1 | 1 |
Уельс | 1 | 1 |
Греція | 1 | 1 |
Мексика | 1 | 1 |
Швеція | 1 | 1 |
Туреччина | 1 | 1 |
Норвегія | 1 | 1 |
Переможці за чемпіонатами
Чемпіонат | Разом | Кількість гравців |
---|---|---|
Ла-Ліга | 15 | 7 |
Прімейра-Ліга | 7 | 4 |
Прем'єр-ліга | 6 | 5 |
Бундесліга | 5 | 3 |
Ередивізі | 4 | 4 |
Перша професіональна футбольна ліга | 3 | 3 |
Серія А | 3 | 3 |
Прем'єр-дивізіон | 3 | 2 |
Ліга I | 3 | 2 |
Бундесліга | 2 | 2 |
Ліга 1 | 1 | 1 |
Перший дивізіон Футбольної ліги | 1 | 1 |
Ліга Жупіле | 1 | 1 |
Суперліга | 1 | 1 |
Чемпіонат Югославії з футболу | 1 | 1 |
Чемпіонат Кіпру з футболу | 1 | 1 |
Примітки
- ↑ Официально: Лионель Месси обладатель 6-й «Золотой бутсы» [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання
- Таблиця результатів 2007 року на UEFA.com [Архівовано 27 травня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)