село Лучиці
Знак "Вас вітає село Лучиці" (зі сторони Сокаля)
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Шептицький район
Тер. громада	Сокальська міська
Код КАТОТТГ	UA46120110270041867
Облікова картка	картка
Основні дані
Населення	~780[джерело?]
Площа	2,83 км²
Поштовий індекс	80031
Телефонний код	+380 32-57
Географічні дані
Географічні координати	50°31′17″ пн. ш. 24°31′58″ сх. д. / 50.52139° пн. ш. 24.53278° сх. д. / 50.52139; 24.53278
Середня висота над рівнем моря	215 м
Водойми	Західний Буг
Місцева влада
Адреса ради	80031, Львівська обл., Шептицький р-н, с. Лучиці
Староста	Черечін Володимир Романович
Карта
Лучиці
Лучиці
Мапа
Лучиці у Вікісховищі

Лу́чиці — село в Шептицькому (до 2020 року Сокальському) районі Львівської області. Розташоване над річкою Стрипою (басейн Західного Бугу).

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Назва села пішла від слова «злучення», бо раніше коли ще його не існувало, було чотири окремих села. Вони об'єдналися (злучилися).

У селі Лучиці знаходиться:

• 
  Церква св. Бориса і Гліба
• 
  Пам'ятник святому Яну
• 
  Пам’ятний хрест, встановлений на місці загибелі священників;
• 
  капличка Матері Божої;
• 
  Пам'ятний знак на честь проголошення Незалежності України

• пам'ятка історії — братська могила радянських воїнів та партизанів (1941—1944 рр.);
• пам'ятник на честь скасування панщини.

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Перша письмова згадка про Лучиці датується 1494 роком.

У 1940 р була створена Лучицька сільська рада, в 1954 р. приєднано Шарпанецьку сільську раду. Села Лучицької сільської ради були електрифіковані у 1949 році і радіофіковані 1954 р.

Перша школа була заснована в 1848 році за часів Австро-Угорщини. Вона була початковою, заняття проводилось польською мовою.

У 1910 р. збудовано нову школу на той час п'ятирічну так, звану «Червону школу». У вересні 1939 року у селі було відкрито семирічну школу з українською мовою навчання. У 1958 — середню школу. 1969 р. збудовано нову школу на 360 місць, а приміщення старої школи передано під лікарську амбулаторію, яка працює до сьогодні.

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Найдавніші згадки про церкву походять з 1578 р. Попередня дерев'яна тризрубна церква св. Романа і Давида, знищена у 1834 p., була збудована у XVIII ст. коштом дідича Еразма Коморовського. На її місці виставили дерев'яну каплицю. У 1842 р. коштом ктиторів Михайла і Франциски Коморовських розпочато будівництво нової мурованої церкви, завершене 1846 року, згодом вона була передана громаді села.

Споруда однонавова з трансептом, увінчана в місці сходження двосхилих дахів невеликим ліхтарем з маківкою. Чільний фасад підкреслює чотириколонний портик. Пошкоджена під час першої світової війни, відновлена за проектом Якова Рудницького у 1930 р. По другій світовій війні весь час чинна.

У 1830 р. населення становило — 700 греко-католиків (деканат Тартаків), у 1879 р. — 886 греко-католиків, у 1909 р. — 1430 греко-католиків, 170 латинників, 190 жидів (разом з присілком Буява), 1930 р. — 1332 греко-католики, 50 латинників, 47 жидів, у 1934 р. — 1324 греко-католики, 350 латинників, 24 жиди, 17 інших, у 1939 р. — 1620 українських греко-католики, 50 латинників, 140 поляків та 50 жидів.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 868 осіб, з яких 387 чоловіків та 481 жінка.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 898 осіб.^[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.^[3]

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

У селі Лучиці є школа, дитячий садок, лікарська амбулаторія, сільська рада, відділення зв’язку, філія відділення «Ощадбанку», Народний дім, бібліотека АТС, також є приватні підприємці та розташовані торгові точки.

• Верета Григорій Степанович — український хоровий диригент, композитор.
• Джугало Володимир Федорович — радянський державний і партійний діяч.
• Король Олег Богданович — український перекладач.
• Фартух-Філевич Ярослав Васильович — український архітектор, художник.

• Офіційний сайт села Лучиці^{[недоступне посилання]}
• Офіційний сайт Лучицького НВК