| село Поздимир | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Червоноградський район |
| Тер. громада | Червоноградська міська |
| Код КАТОТТГ | UA46120130120028747 |
| Облікова картка | Поздимир |
| Основні дані | |
| Населення | 907 |
| Площа | 1,836 км² |
| Густота населення | 494 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80216 |
| Телефонний код | +380 3255 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°21′4″ пн. ш. 24°19′9″ сх. д. / 50.35111° пн. ш. 24.31917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
198 м |
| Водойми | Ставчанка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80216, Львівська обл., Червоноградський р-н, с.Поздимир |
| Староста | Фіялковський Степан Дмитрович |
| Карта | |
  Поздимир | |
 Поздимир | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Позди́мир — село в Україні, у Червоноградському районі Львівської області. Населення станом на 01.01.2016 р. становить 907 осіб. Через село проходить автодорога Т 1410 Броди — Радехів — Червоноград.
Історія
Перша згадка про село Поздимир датується 1423 роком і належало воно до Сокальського (Всеволозького) повіту. Назва села Поздимир пов'язана з княжною колонізацією, господаркою, оборонністю.
Історик Теофіль Коструба вважає село одним із боярських поселень. Село детально описане в королівській люстрації 1565 р.[1] На Поздимир та його околиці часто нападали чужинці. У 1578 році татари спалили і спустошили село, а восени 1621 року кримська орда хана Дженібега Гірея знову зруйнувала його. Часті набіги ординців, війни, постої військ під час польсько-московської війни (1632—1634 рр), епідемії, неврожаї, голод приводили до зубожіння населення. Село було знищене майже повністю, тому люди вирішили будувати нове — по другий бік річки Ставчанки, де зараз воно й знаходиться.
Тяжке життя становище селян було в цей час. Воно несло великий тягар панщини та поміщицької сваволі. Після першого поділу Польщі у 1772 році Галичина відійшла до Габсбурзької монархії (з 1804 року — Австрійської імперії). У 1848 році було скасовано панщину, на честь цього в селі було встановлено хрест, який було відновлено 1991 року.
Перебуваючи у складі Австрійської імперії (з 1867 року — Австро-Угорщини) австрійський уряд більше підтримував поляків. На підставі ради шкільної крайової під назвою «Забезпечення ради шкільної крайової і справі у справі організації народних шкіл» на Львівщині було засновано народні школи у 1875 році. Така школа була організована і у с. Поздимир Сокальського повіту. Документи свідчать, що однокласна школа була заснована 15 червня 1875 року. Першим вчителем був призначений поляк Григорій Оскапник. У 1914 році за рішенням шкільної окружної ради в Сокалі Поздимирську однокласну школу перетворено на двокласну.
Навчання у школі велося польською мовою. Вчителями були поляки, на цвинтарі донині збереглася могила вчительки-польки, яка померла зі своєю родиною у 1914 році від інфекційної хвороби.
У 1907 році в селі була створена філія українського товариства «Просвіта». Читальня «Просвіти» стала центром культурно-просвітницької та організаторської роботи серед селянства. Активісти «Просвіти» розгортали роботу аматорських гуртків, хорів, проводилися спортивні змагання.
На 01.01.1939 у селі проживало 960 мешканців (910 українців-грекокатоликів і 50 [[Латинники|українців-римокатоликів])[2]
У 1939 році з приходом радянської влади була створена прогресивна семирічна школа. У 1967 році в селі було відкрито нову школу. До п'ятої річниці Незалежності України було відкрито пам'ятник Б. Хмельницькому. У 2007 році, у центрі села, було встановлено пам'ятник Борцям за волю України.
Релігія
У селі знаходиться Храм Покрови Пресвятої Богородиці. Збудований у 1909 році.
Відомі люди
- Баран Василь Васильович — організаційно-мобілізаційний референт Сокальщини, організатор сотень УПА «ім. Галайди» і «Тигри», працівник Служби Безпеки ОУН Сокальської округи, співробітник штабу Воєнної Округи УПА «Буг».
- За словами Посла Канади в Україні Романа Ващука, зі села походив дід генерала Пола Винника, Командувача Армії Канади[3].[4]
- Хімко Анастасія Василівна [Архівовано 5 січня 2020 у Wayback Machine.] - українська поетеса, творча особистість села. З 1988 року є членом Червоноградського об'єднання імені Василя Бобинського, також є членом Радехівського літературного товариства імені Осипа Турянського. Автор поетичних збірок: "Село моє рідне - Поздимире мій", "Зозулині черевички", "Моя Шевченкіана"О, рідна мово, що без тебе я?"" тощо.
Примітки
- ↑ Михайло Грушевський. Жерела до історії України-Руси. Том 03. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 3. Люстрації земель Холмської, Белзької й Львівської. — с. 229 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2018. Процитовано 21 листопада 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 81.
- ↑ Посол Канади Роман Ващук // 5 канал. — 2017. — 18 вересня. — 17:35—17:45.
- ↑ Українець із Львівщини став головнокомандувачем Канадської армії (відео) [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.] Дивись.info 19.07.2019
Посилання
- Пого [Архівовано 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |