Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. Демі Мур — Вікіпедія
Демі Мур — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мур.
Демі Мур
англ. Demi Moore
Ім'я при народженніДемі Джін Ґайнз
Народилася11 листопада 1962(1962-11-11) (62 роки)
Розвелл, Нью-Мексико, США[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьакторка
Alma materFairfax High Schoold і Redondo Union High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1981-досі
ПартіяДемократична партія США Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зFreddy Moored, Брюс Вілліс і Ештон Кучер Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиРумер Вілліс, Scout Willisd і Талула Бель Вілліс Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькиCharles Harmond[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Virginia Kingd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbnm0000193
Автограф
Нагороди та премії
CMNS: Демі Мур у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Де́мі Джін Мур (англ. Demi Gene Guynes; у дівоцтві — Гайнс; нар. 11 листопада 1962, Розвелл, Нью-Мексико) — американська акторка, яка досягла світової популярності у 1980-х роках, а до 1995 року стала найбільш високооплачуваною акторкою у світі[4]. Її професійні досягнення відзначені премією «Золотий глобус», нагородою Гільдії кіноакторів США, а також номінаціями на «Оскар», BAFTA і «Еммі». 2025 року вона увійшла до списку 100 найвпливовіших людей світу за версією журналу «Time»[5].

Мур почала кар'єру як модель, а 1981 року приєдналася до акторського складу мильної опери «Головний госпіталь». Після залишення серіалу 1983 року вона привернула увагу як учасниця так званої «Банди бешкетників[en]» («Brat Pack»), зігравши у фільмах «У всьому винен Ріо» (1984), «Вогні святого Ельма» (1985) і «Що трапилось минулої ночі» (1986). Справжня слава прийшла до неї після ролі скорботної коханої в романтичній драмі «Привид» (1990). Наступними комерційними успіхами Мур стали «Декілька хороших хлопців» (1992), «Непристойна пропозиція» (1993) і «Викриття» (1994), що закріпили її статус зірки. 1996 року вона отримала безпрецедентний для акторок гонорар у 12,5 мільйонів доларів за головну роль у «Стриптизі». Однак після провалів «Червоної літери» (1995), «Присяжної» (1996) і «Солдат Джейн» (1997) її кінокар'єра пішла на спад.

У наступні роки Мур періодично з'являлася в незалежному кіно, грала другорядні ролі в таких фільмах, як «Янголи Чарлі: Повний вперед» (2003), «Боббі» (2006), «Хто ви, містере Брукс?» (2007), «Межа ризику» (2011) і «Розваги дорослих дівчат» (2017), а також знімалася в телепроєктах — «Якби стіни могли говорити» (1996), «Імперія» (2017—2018), «Ворожнеча: Капоте проти лебедів» (2024) і «Землевласник» (2024—досі). Нову хвилю визнання їй принесла роль знаменитості, що старіє, у сатиричному боді-горорі «Субстанція» (2024), за яку вона отримала «Золотий глобус» і номінацію на «Оскар» за найкращу жіночу роль.

Особисте життя Демі Мур неодноразово привертало увагу преси. Вона була у шлюбі тричі: у 1981—1985 роках з музикантом Фредді Муром, у 1987—2000 роках з актором Брюсом Віллісом (від цього шлюбу у неї троє дочок), а у 2005—2013 роках з Ештоном Катчером. 2019 року Мур випустила мемуари під назвою «Навиворіт[en]», що стали бестселером за версією «The New York Times».

Ранні роки

Демі Мур народилася під ім'ям Деметрія Джин Гайнс 11 листопада 1962 року в Розвелі (Нью-Мексико)[6]. Її біологічний батько, Чарльз Фостер Гармон-старший (1940—1997), служив у ВПС США. Він залишив 18-річну матір Демі, Вірджинію (у дівоцтві Кінг; 1943—1998)[7], за два місяці після весілля, ще до народження дочки[8]. Чарльз був уродженцем Ланетта (Алабама), а Вірджинія народилася в Річмонді (Каліфорнія), але виросла в Розвеллі[9]. Бабуся Демі по материнській лінії провела дитинство на фермі в Еліді (Нью-Мексико)[9]. Предки сім'ї Кінг походили з центральних і південних штатів, переважно з Оклахоми, Арканзасу та Джорджії[10].

Коли Демі було три місяці, її мати вийшла заміж за Дена Гайнса, продавця газетної реклами, який часто змінював місця роботи, внаслідок чого сім'я постійно переїжджала[11]. 1991 року вона сказала: «Мій батько — Ден Гайнс. Він мене виховав. Є чоловік, якого можна вважати моїм біологічним батьком, але я не підтримую з ним реальних стосунків»[8]. У неї є молодший єдиноутробний брат — Морган Гайнс (народився 1967 року)[12]. Також Демі має ще двоє молодших єдинокровних брата та сестру від інших шлюбів Чарльза Гармона — Джеймса Крейга Гармона та Шарлотту Гармон Еггер, з якими вона не підтримує зв'язків[13].

Мати і вітчим Мур двічі одружувалися і розлучалися, зловживали алкоголем і наркотиками, сварилися і билися[14]. 20 жовтня 1980 року, через рік після їхнього другого розлучення, Ден Гайнс наклав на себе руки, отруївшись чадним газом[8][15]. Біологічний батько Мур помер 10 листопада 1997 року від раку печінки у Бразорії (Техас)[16][17]. Її мати неодноразово арештовували, зокрема за водіння у нетверезому стані та підпал[18]. 1989 року Мур перервала зв'язок із матір'ю після того, як та покинула оплачену нею реабілітацію у Фонді Газельден в Міннесоті[19]. 1993 року Вірджинія Гайнс позувала оголеною для журналу «High Society[en]»[20], пародіюючи фотосесію вагітної доньки у «Vanity Fair» та боді-арт з обкладинки цього видання, а також сцену з гончарним колом з фільму «Привид». Мур помирилася з матір'ю незадовго до її смерті від пухлини головного мозку 2 липня 1998 року[21].

Демі росла в Розвеллі, а пізніше в Канонсбурзі (Пенсільванія)[22]. Фотограф Боб Гарднер із «Monongahela Daily Herald» (де працював Ден Гайнс), згадував: «Вона виглядала виснаженою, не стільки через жорстоке поводження, скільки через занедбаність. Її пронизливий погляд викликав тривогу»[23]. У Демі була косоокість, виправлена двома операціями, а також проблеми з нирками[24]. У 13 років вона дізналася, що Ден Гайнс не її біологічний батько, випадково знайшовши свідоцтво про шлюб батьків, датоване лютим 1963 року (через кілька місяців після її народження)[8].

У віці 14 років Мур повернулася до рідного міста Розвелл, де жила з бабусею протягом шести місяців. Після цього вона переїхала до штату Вашингтон, де поблизу Сіетла проживала її мати, яка нещодавно розлучилася з чоловіком[25]. Через кілька місяців сім'я знову переїхала до Західного Голлівуду (Каліфорнія), де її мати влаштувалася на роботу в компанію з розповсюдження журналів[8]. За свідченнями Мур, оприлюдненими в жовтні 2019 року, у 15-річному віці її зґвалтував власник нічного клубу Безіл Думас, якому було 49 років, заплативши її матері 500 доларів за сприяння насильству[26][27][28].

Газетна вирізка з Демі Мур у ролі Джекі Темплтон у серіалі «Головний госпіталь», січень 1982 року

У листопаді 1978 року Мур, кинувши школу, переїхала до 28-річного гітариста Тома Данстона, й влаштувлася секретаркою на ресепшені кіностудії «20th Century Studios». Роботу вона отримала завдяки матері Данстона, яка була виконавчим помічником продюсера Дугласа С. Крамера[en][9][29]. Мур підписала контракт з «Elite Model Management», а потім записалася на курси акторської майстерності, надихнувшись прикладом своєї сусідки, 17-річної німецької кінозірки Настасьї Кінскі[30][31]. Першою і другою роллю Мур як професійної акторки стали епізодичні ролі в серіалах «W.E.B.[en]» і «Каз[en]» (проте жодна з них не вказана в її фільмографії на IMDb)[32][33][34]. У серпні 1979 року, за три місяці до свого 17-річчя[35], Мур познайомилася з музикантом Фредді Муром, на той час лідером гурту «Boy», у лос-анджелеському нічному клубі «The Troubadour»[36]. Він розлучився наприкінці 1980 року і через шість тижнів одружився з нею[36].

Кар'єра

Початок кар'єри (1980—1989)

Мур брала участь у створенні трьох пісень, написаних у співавторстві з Фредді Муром, а також знялася в музичному кліпі на їхню композицію «It's Not a Rumor» у виконанні гурту «The Nu-Kats». Вона досі отримує авторські відрахування за свою роботу як співачка та авторка пісень (1980—1981)[37].

У січні 1981 року Мур з'явилася на обкладинці чоловічого журналу «Oui[en]»[38]. Фотографії були зроблені раніше, коли вона позувала оголеною[39]. В інтерв'ю 1988 року акторка пояснила, що погодилася лише на обкладинку: «Мені було 16, але я сказала, що мені 18». Однак, як зазначав журналіст Алан Картер, у самому журналі опублікували відверті кадри, а пізніше її фото з'явилися і у виданні «Celebrity Sleuth». Сама Мур пізніше стверджувала, що ці знімки «робилися для європейського модного журналу»[40]. 1990 року вона знову повернулася до цієї теми, підкресливши: «Мені було 17. Я була неповнолітньою. Це була лише обкладинка»[41].

Її кінодебютом стала роль подруги головного героя у спортивній драмі «Вибір» (1981) режисера Сільвіо Наріццано[en][42]. Спочатку фільм не привернув великої уваги, але після зростання популярності акторки його стали активно просувати при перевиданні на відео[43]. Друга її робота — фантастичний боді-горорі «Паразит» (1982), знятий у 3D-форматі. Режисер Чарльз Бенд доручив кастинг-директору Джоанні Рей знайти «нову Карен Аллен», і вибір припав на Мур[44]. Фільм мав помірний успіх у кінотеатрах просто неба, зібравши в прокаті 7 мільйонів доларів[45]. До моменту його виходу акторка вже кілька місяців знімалася в денній мильній опері «Головний госпіталь» у ролі журналістки-розслідувачки Джекі Темплтон (її персонаж залишався в серіалі до 1983 року)[46]. Цього періоду період вона ненадовго з'явилася в пародійній комедії «Молодість, лікарня, любов» (1982) в епізодичній ролі без вказівки в титрах[47].

Мур на 61-й церемонії вручення нагород премії «Оскар» у березні 1989 року

Переломним моментом у її кар'єрі став 1984 рік, коли вона зіграла доньку бізнесмена (у виконанні Майкла Кейна) в еротичній комедії «У всьому винен Ріо»[48]. Потім послідувала роль коханої фотографа-початківця (у виконанні Джона Краєра) в картині «Велике почуття» (1984). Кінокритик «Los Angeles Times» Шейла Бенсон назвала Мур «одкровенням фільму», відзначивши її «чарівність, пристрасність, дикувату енергію, трагікомічність і справжню емоційність»[49]. Комерційний успіх прийшов до неї після виходу драми про япі «Вогні святого Ельма» (1985), де вона зіграла розкуту банкірку. Режисер Джоел Шумахер, який особисто домагався затвердження Мур на роль, наполіг, щоб вона пройшла перед зйомками лікування своєї наркотичної залежності і навіть найняв людину, яка протягом зйомок постійно контролювала її стан[50][51]. Попри негативні відгуки критиків, фільм став касовим хітом і приніс Мур широку популярність[52][53]. Через цю роль її часто зараховували до так званої «Банди бешкетників[en]» («Brat Pack»), групи молодих акторів 1980-х, проте сама вона вважала цей ярлик «принизливим»[54].

Знявшись у романтичній драмі «Що трапилось минулої ночі» (1986), Мур перейшла до більш серйозного етапу своєї кар'єри, де вона зіграла одну з головних ролей — жительку Чикаго, втягнуту в складні стосунки (її партнером виступив Роб Лоу). Фільм став поворотним у її творчості: після його виходу їй почали пропонувати більш якісні проєкти[55]. Роджер Еберт поставив картині найвищу оцінку, особливо відзначивши гру Мур: «У цьому фільмі їй довелося зіграти всю гаму романтичних емоцій — і вона впоралася бездоганно»[56]. Успіх «Минулої ночі» затьмарив її інші роботи 1986 року — «Одного божевільного літа» і «Віздом», які стали останніми її фільмами, орієнтованими на молодіжну аудиторію[57].

Восени 1986 року Мур дебютувала на театральній сцені в в позабродвейській постановці «Рання дівчина» («The Early Girl»), у складі трупи «Circle Repertory Company[en]»[58]. Мел Гасоу з «The New York Times» назвав її виступ «вражаючим дебютом», підкресливши «вдале поєднання наївності та майстерності, а також готовність повністю віддаватися ролі»[59]. 1988 року Мур зіграла головну роль в апокаліптичній драмі «Сьоме знамення», це був її перший досвід як єдиної зірки фільму[60]. А рік потому вона втілила образ дотепної прачки і частково повії в алегоричній стрічці Ніла Джордана «Ми не янголи» (про епоху Великої депресії), де її партнерами стали Роберт Де Ніро і Шон Пенн[61].

Суперзірковій статус (1990—1997)

Найуспішнішим фільмом Демі Мур у той період стала містична романтична мелодрама «Привид» (1990). Стрічка зібрала у світовому прокаті понад 505 мільйонів доларів, ставши найкасовішим фільмом року, а відеокасети з нею — найпрокатнішими у 1991 році[62][63]. Мур зіграла молоду жінку, що опинилася в небезпеці, яку захищає привид її вбитого хлопця за допомогою скептично налаштованого екстрасенса. Кадри любовної сцени між персонажами Мур та Патріка Свейзі, яка починається перед гончарним колом під звуки пісні «Unchained Melody», стали одним із культовим моментом в історії кіно[64]. «Привид» номінували на премію «Оскар» за найкращий фільм, а гра Мур принесла їй номінацію на «Золотий глобус» і премію «Сатурн» за найкращу жіночу роль[65]. Крім того, акторка задала новий тренд: її коротка стрижка «гамін» стала взірцем для наслідування, надихнувши мільйони жінок[66][67]. Примітним стало те, що на піку прокату «Привид» і «Міцний горішок 2» (з тодішнім чоловіком Мур, Брюсом Віллісом) одночасно посідали перше та друге місця у касових зборах. Схожий рекорд іншому голлівудському подружжю, Раяна Рейнольдса і Блейк Лайвлі, вдалося повторити лише 2024 року[68][69].

1991 року Мур знялася в трьох різножанрових проектах: у чорній комедії «Одні неприємності» вона зіграла адвокатку, у трилері «Смертельні думки» — підозрювану у вбивстві, а в романтичній комедії «Дружина м'ясника» — ясновидицю. «Смертельні думки», де її партнером знову виступив Вілліс, став для акторки «проєктом-пристрастю»: після успіху «Привида» вона шукала складні ролі і їй дуже сподобався нью-джерсійський діалект її героїні[70]. Коли початкового режисера замінили Аланом Рудольфом[en], Мур особисто вирішила фінансові проблеми, оплативши понаднормові зйомки[71]. За роль у «Дружині м'ясника» вона отримала гонорар у 2,5 мільйона доларів, але згодом назвала фільм своєю помилкою. Зазначалося, що під час зйомок її «обслуговували асистент, інструктор по діалогам, масажист, консультант з психології, няня [її доньки] та охоронець […] — на додаток до стандартних перукаря, гримера й асистента. Вона приїжджала на ранкові зйомки на лімузині і наполягала на перельотах між локаціями на приватному літаку»[8]. Сценарист Езра Літвак заявив: «Демі — справжня кінозірка. Усе обертається навколо цього факту. Вона точно знає, чого хоче»[8]. Попри провал у прокаті та розгромні рецензії, критик Роджер Еберт високо оцінив її гру, назвавши її «теплою і душевною»[72][73][74].

Наступні ролі Мур — лейтенант-командер у драмі Роба Райнера «Декілька хороших хлопців» (1992), дружина, яку морально випробовують, у «Непристойній пропозиції» Едріана Лайна[en] (1993) та сексуально агресивна роботодавиця в трилері «Викриття» (1994) Баррі Левінсона — зміцнили її статус однієї з найзатребуваніших акторок Голлівуду[75]. Усі три фільми очолювали бокс-офіс і стали блокбастерами[76]. Продюсер Мартін Шафер назвав її «рівною за значущістю будь-яким зіркам-чоловікам» і «найвидатнішою акторкою світового кіно»[75].

Однак зі зростанням популярності її вибір ролей став піддаватися пильній критиці[75]. Так, її інтерпретація Естер Прінн[en] у фільмі «Червона літера» 1995 року, який був вільною екранізацією однойменного роману Натаніеля Готорна, — викликала різке неприйняття[77]. Рецензент Джеймс Берардінеллі[en] вважав, що Мур не впоралася з роллю, а її обмежений акторський діапазон зробив персонажа невиразним. Того ж року вийшла ностальгічна драма «Час від часу», де вона зіграла письменницю з проблемами в особистому житті, акторка дуже тепло відгукувалася щодо цих зйомок. Мур називала цей проект «не просто фільмом, а справжньою пригодою»[78]. Незважаючи на прохолодні оцінки критиків, картина здобула комерційний успіх і набула культового статусу[79].

Отримавши рекордний гонорар у розмірі 12,5 мільйонів доларів за головну роль у фільмі «Стриптиз» 1996 року, Мур досягла статусу найоплачуванішої акторки у світі[80][81]. У цій картині вона зіграла секретарку ФБР, яка стала стриптизеркою. Її дочка Румер Вілліс, якій на момент виходу фільму було сім років, виконала доньку її героїні. Незважаючи на відносно успішні касові збори — 113 мільйонів доларів у світовому прокаті[82], — фільм зустріла різка критика[83]. Браян Ді Джонсон з «Maclean's» розкритикував акторську гру Мур і назвав стрічку «позбавленим смаку» проявом її марнославства[84]. Того ж року акторка знялася в трилері «Присяжна», де зіграла одиноку матір, залякану мафіозі. Однак цей фільм також не знайшов відгуку у глядачів та критиків[85]. За обидві ролі Мур удостоїли антипремії «Золота малина» у номінації «Найгірша акторка»[86].

Паралельно Мур виступила продюсером та виконала одну з головних ролей у телефільмі HBO «Якби стіни могли говорити» (1996), трисерійній антології, присвяченій темі абортів. Разом із Мур у проекті знялися Сіссі Спейсек та Шер. Сценаристка Ненсі Савока[en] виступила режисером двох епізодів, в одному з яких Мур зіграла вдову-медсестру 1950-х років, змушену вдатися до підпільного аборту. Телефільм став на той час найбільш рейтинговим оригінальним проектом HBO, зібравши біля екранів 6,9 мільйонів глядачів[87][88]. За цю роботу Мур отримала дві номінації на «Золотий глобус» — за найкращу жіночу роль у міні-серіалі чи телефільмі[89] та як продюсер найкращого телевізійного фільму, а також номінацію на «Еммі» у категорії «Найкращий телефільм»[90]. Крім того, в 1996 році вона озвучила Есмеральду в мультфільмі «Горбань з Нотр-Даму» і Даллас Граймс в «Бівис і Батхед роблять Америку[en]» — обидва анімаційні фільми стали найкасовішими у своєму жанрі за той рік[91].

1997 року Мур втілила на екрані першу жінку, яка пройшла підготовку в спецпідрозділі ВМС США «Морські котики», у драмі Рідлі Скотта «Солдат Джейн». Для цієї ролі вона повністю поголила голову і пройшла інтенсивний двотижневий курс військової підготовки[92]. Фільм отримав неоднозначні відгуки і приніс акторці чергову «Золоту малину»[93], проте її гра була загалом високо оцінена критиками[94]. При бюджеті в 50 мільйонів доларів[95] картина зібрала 98,4 мільйона доларів по всьому світу, що зробило її помірно успішною в комерційному плані[96]. «Стриптиз» і «Солдат Джейн» вважаються фільмами, після яких у кар'єрі Мур настав спад[97]. Пізніше вона прокоментувала це словами: «Зі „Стриптизом“ усе виставляли так, ніби я зрадила жінок, а з „Солдат Джейн“ — чоловіків»[98]. Проте акторка вважає свою роль у «Солдат Джейн» одним із головних професійних досягнень[92]. Того ж року вона зіграла ультрапобожну єврейку-психіатра у фільмі Вуді Аллена «Розбираючи Гаррі»[99] та емоційно відсторонену дружину в короткометражці Марка Пеллінгтона[en] «Шлях у нікуди[en]»[100].

Перерва та епізодичні ролі (1998—2007)

Після виходу фільму «Солдат Джейн» Мур відійшла від активної кінокар'єри і переїхала до Гейлі (Айдахо), щоб повністю присвятити себе вихованню трьох дочок[101]. Протягом трьох років вона не з'являлася на екрані, поки не повернулася з роллю в артгаузній психологічній драмі «Два життя» (2000) — першому англомовному фільмі бельгійського режисера Алена Берлінера[en]. Її виконання ролі жінки з дисоціативним розладом особистості отримало схвальні відгуки критиків[102][103], проте сам фільм оцінили неоднозначно: деякі оглядачі визнали його надмірно затягнутим, а глядацького успіху картина не здобула[103]. Пізніше Мур зізнавалася, що не змогла повністю розкритися в цій роботі через переживання, пов'язані зі смертю матері і розлученням з Брюсом Віллісом[104]. Після цього вона знову взяла паузу в кар'єрі, продовжуючи відмовлятися від пропозицій щодо зйомок[105]. Продюсер Ірвіна Вінклера[en] 2001 року зазначав: «Півтора року тому у нас був проект — хороший комерційний фільм. Ми зв'язалися з нею, але вона не виявила інтересу»[94].

Повернення Мур в кіно відбулося 2003 року з роллю антагоністки в блокбастері «Янголи Чарлі: Повний вперед»[106], де її партнерами стали Кемерон Діас, Дрю Беррімор і Люсі Лью. Персонаж був написаний спеціально для неї, і, за словами Беррімор, Мур «затьмарила самих янголів»[107]. Особливу увагу преси привернула сцена, в якій акторка з'являється в купальнику — цей епізод викликав, за її власними словами, «надто бурхливу» реакцію[108]. Пізніше Мур зізнавалася, що така гіпертрофована реакція змусила її засумніватися у своєму місці в індустрії[108]. Рецензент «Rolling Stone» Пітер Треверс іронічно зауважив: «Порятунком стає поява Демі Мур у ролі занепалого янгола… 40-річна акторка має чудовий вигляд у бікіні і навіть не намагається грати. Її холодна сексуальність контрастує з веселим божевіллям, у якому янголи б'ються, танцюють і носяться на мотоциклах, немов клони Індіани Джонса на естрогені»[109]. Фільм виявився комерційно успішним, зібравши 259,1 мільйона доларів у світовому прокаті[110], однак після цього Мур знову зникла з екранів на три роки. Цього періоду вона стала обличчям брендів «Versace» і «Helena Rubinstein»[111][112].

2006 року вона зіграла головну роль у містичному трилері «Напівсвітло», де постала в образі скорботної письменниці, а потім возз'єдналася з Еміліо Естевесом у драмі «Боббі», присвяченій останнім годинам життя Роберта Кеннеді. Її персонажем стала співачка, що спивається, кар'єра якої йде на дно. У складі акторського ансамблю Мур номінували на премію Гільдії кіноакторів США і дали нагороду Голлівудського кінофестивалю[en] в категорії «Найкращий акторський склад»[113].

2007 року вона знялася разом з Майклом Кейном, своїм партнером по фільму «У усьому винен Ріо», у британській кримінальній драмі «Без вад», зігравши американську бізнес-леді, яка бере участь у пограбуванні Лондонської діамантової корпорації у 1960-х роках[114]. Рецензент «Miami Herald» писав: «Блискучий дует Демі Мур і Майкла Кейна в ролях викрадачів діамантів у цьому неквапливому кримінальному фільмі з лишком компенсує його неспішний темп»[115]. Того ж року вона з'явилася в психологічному трилері «Хто ви, містере Брукс?» у ролі цілеспрямованої поліцейської, яка розслідує злочини серійного вбивці. Критик Пітер Треверс визнав, що її персонаж «заслуговував більш продуманої передісторії, ніж абсурдна лінія про спадкоємицю, оточену мисливцями за статками»[116]. Незважаючи на змішані оцінки, фільм виявився прибутковим, зібравши 48,1 мільйонів доларів у прокаті[117][118].

Незалежні фільми та різні проекти (2008—2023)

2008 року Мур дебютувала як режисерка з короткометражним фільмом «Смуга[en]», присвяченим темі дорослішання. У цій роботі знялася її дочка Румер Вілліс, а сам фільм був показаний на Кінофестивалі у Нешвіллі[en]. 2009 року вона зіграла дві помітні ролі: у драмі «Сльози щастя» вона втілила образ доньки, яка допомагає батькові справлятися з віковими проблемами, а в комедії «Сімейка Джонсів» — таємного маркетолога, що просуває товари серед сусідів. Критики високо оцінили останній фільм, зазначивши, що він «вдало сатирично зображує споживчу культуру», а також виділили сильну гру Мур[119]. Того ж року вона взяла участь у бродвейській постановці «24-годинної п'єси» у театрі «American Airlines[en]»[120]. 2010 року вийшов фільм «Бунраку», який акторка охарактеризувала як «масштабну пригоду з елементами екшену»[121]. У ньому вона зіграла роль фатальної жінки, куртизанки з таємничим минулим[122].

2011 року Мур знялася у корпоративній драмі «Межа ризику», з Кевіном Спейсі, Саймоном Бейкером та Полом Беттані у головних ролях. Вона виконала роль керівниці відділу ризик-менеджменту великого інвестиційного банку на Волл-стріт на початку фінансової кризи 2008 року[123]. Фільм отримав позитивні відгуки, а акторський склад номінували на премію «Готем», та на премії Товариства кінокритиків Фенікса і Асоціації кінокритиків Центрального Огайо[124]. Того ж року Мур отримала номінацію на премію Гільдії режисерів Америки за постановку епізоду фільму-антології «П'ять[en]» телеканалу Lifetime[en][125]

Демі Мур на церемонії «Time 100» 2010 року

Цього періоду її кар'єра змістилася в бік невеликих фільмів і другорядних ролей[126]. У чорній комедії «Родичі» (2011) вона зіграла ексцентричну другу дружину, а в молодіжних драмах «Літо. Однокласники. Любов» (2012) і «Дуже хороші дівчатка» (2013) — матерів головних героїнь[127][128][129]. У вестерні «Покинутий» (2015) вона з'явилася у ролі колишньої коханої стрільця, а в комедії «Молодість за страховкою» (2016) — дочки пенсіонера-вчителя[130]. У драмі «Сліпець» (2017) її героїнею стала дружина бізнесмена, який опинився під слідством. Журналіст «Rolling Stone» Девід Фір зазначив, що, попри її присутність на екрані, «складається враження, ніби вона навмисно дистанціюється від Голлівуду»[131].

У 2017—2018 рік Мур знімалася в серіалі «Імперія», де виконала роль загадкової медсестри[132]. У чорній комедії «Розваги дорослих дівчат» (2017) вона зіграла одну з учасниць свінгерської пари, що спокушає гостю дівич-вечора. Критики оцінили гру акторки неоднозначно: одні назвали її «блискуче відразливою», інші вважали її сюжетну лінію слабким місцем фільму[133]. Ця картина стала її єдиним широким релізом десятиліття, що зібрав 47,3 млн доларів у світовому прокаті[134][135]. 2018 року вона знялася в індійській драмі «З любов'ю, Соня[en]» в ролі соціальної працівниці, а 2019-го — у чорній комедії «Корпоративні тварини», де зіграла аморальну керуючу[136][137].

У вересні 2019 року видавництво «HarperCollins» опублікувало книгу мемуарів Мур під назвою «Навиворіт[en]» («Inside Out»), в якій вона розповідає про своє дитинство, стосунки та особисту боротьбу[138]. Видання стало бестселером за версією «The New York Times», очоливши списки в категоріях нон-фікшен[139].

2020 року Мур з'явилася в постапокаліптичному трилері «Пташка у клітці», виконавши роль глави сім'ї[140], а також знялася в серіалі «Прекрасний новий світ» в образі матері головного героя[141]. Крім того, вона брала участь у показі фешн-шоу Ріанною «Savage x Fenty Vol. 2», де з'явилася у Спідній білизні[142]. Того ж року Мур виступила продюсеркою і виконавицею головної ролі в аудіоподкасті «Брудна Даяна[en]», записаному нею у власній ванній[143]. Вона назвала цей проект можливістю досліджувати тему сексуальності через призму позитивного сприйняття[144].

2022 року Мур отримала схвальні відгуки за роль ексцентричної сусідки в музичній драмі «Будь ласка, крихітко, будь ласка[en]»[145]. Критики відзначали її магічну присутність на екрані[146][147]. Також вона зіграла камео в комедії «Нестерпний тягар величезного таланту», де з'явилася в ролі «кінематографічної колишньої дружини» Ніколаса Кейджа[148].

Повернення успіху (2024—досі)

2024 року Мур зіграла роль світської левиці Енн Вудворд у серіалі-антології Раяна Мерфі «Ворожнеча: Капоте проти лебедів[en]» на каналі FX[149]. Крім того, акторка розпочала зйомки в драматичному серіалі Тейлора Шерідана «Землевласник» на Paramount+, де виконала роль дружини нафтового магната[150].

Демі Мур у вересні 2024 року

Особливу увагу критиків привернула її робота в сатиричному боді-горорі Коралі Фаржи «Субстанція» (2024)[151]. У цій картині Мур зіграла старіючу зірку, яка використовує заборонений препарат, щоб повернути молодість. Прем'єра фільму відбулася на Каннському кінофестивалі 2024 року, гра акторки отримала високі оцінки. Ніколас Барбер з BBC назвав цю роль найкращою в її кар'єрі за останні десятиліття, зазначивши, що Мур «безстрашно пародіює свій публічний образ». Філ де Семлієн з «Time Out» підкреслив, що вона «утримує весь фільм, повністю відкидує амплуа зірки та створює образ, повний уразливості, жаху і в'янучого его»[152]. За цю роботу Мур отримала «Золотий глобус за найкращу жіночу роль у комедії або мюзиклі», «Вибір критиків» за найкращу жіночу роль, а також премію Гільдії кіноакторів США. Крім того, її номінували на «Оскар» і BAFTA в категорії «Найкраща акторка»[153][154][155][156].

Найближчим часом вона візьме участь у новому фільмі Бутса Райлі[en] «Я люблю Бустерів[en]». У проєкті розповідається про заповзятливих магазинних злодюжок і прихильників рівних можливостей, які націлилися на нещадного експерта у світі моди[157]. У квітні 2025 року її визнали найкрасивішою жінкою світу за версією журналу «People»[158]. 9 травня 2025 року з'явилось повідомлення, що Мур зніметься разом з Колманом Домінго у фільмі «Дивні прибульці» режисера Роджера Росса Вільямса[en], заснованому на історії Бетті та Барні Гілл, міжрасової пари, яка 1961 року стала об'єктом першого зареєстрованого випадку викрадення прибульцями[159].

Публічний імідж

Статус і персона

Мур у рекламі шведської косметичної компанії Oriflame 2012 року

Демі Мур вважається однією з перших акторок Голлівуді, які домоглися рівної оплати праці для жінок у кіноіндустрії[160]. 1995 року вона встановила рекорд, отримавши 12,5 мільйонів доларів за роль у фільмі «Стриптиз», на той момент це був найвищий гонорар, запропонований акторці[161]. Примітним стало те, що продюсери картин «Стриптиз» і «Солдат Джейн» навіть влаштували своєрідний «аукціон», прагнучи першими роздобути Мур для зйомок. У результаті перемога залишилася за «Стриптизом», і Мур стала найбільш високооплачуваною акторкою року[162]. Як зазначало видання «Entertainment Weekly», її гонорар спричинив «ефект доміно» в індустрії: після цього Шерон Стоун підвищила свої розцінки з 6 до 7 мільйонів доларів, Джоді Фостер — із 7 до 8, Мег Раян — із 6 до 8, а Джулія Робертс — із 12 до 13 мільйонів[163].

Однак під час роботи над «Солдатом Джейн» у пресі з'явилися повідомлення про те, що Мур зажадала від студії зафрахтувати два літаки — для себе і своєї свити[164]. Це лише зміцнило її репутацію «діви», що склалася після відмови від ролі у фільмі «Поки ти спав» (згодом її зіграла Сандра Буллок) через незгоду студії з її фінансовими умовами[165][166]. Журналісти навіть прозвали акторку «Gimme Moore» (від англ. «give me more» — «дай мені більше»). Втім, пізніше її стали називати піонеркою у боротьбі за рівні умови для акторок: вона першою зажадала для себе такі ж гонорари, бонуси і позиції в титрах, як у колег-чоловіків[167].

2007 року «The Guardian» писала про неї: «Її екранний образ завжди несе в собі щось невразливе. У ньому є жорсткість, сила, рішучість»[168]. 2003 року про її кар'єру вийшов випуск передачі «Є! Правдива голлівудська історія[en]», а 2012 року — «Celebrity Style Story»[169]. Мур неодноразово включали до списків найкрасивіших жінок світу. 1996 року журнал «People» назвав її однією з «50-ти найкрасивіших людей», а 2004 року вона посіла 9-те місце в рейтингу «Найкрасивіших жінок усіх часів». 1999 року вона стала запрошеним редактором листопадового номера «Marie Claire»[170], а «Forbes» помістив її на 8-му сходинку в топ-20 акторок, ґрунтуючись на касових зборах її фільмів[170]. 2019 року «The Wall Street Journal» заніс матеріал про Мур до числа найбільш популярних статей року[171], а 2025 року вона очолила щорічний рейтинг «People» «100 найкрасивіших людей»[172] і потрапила до списку «Time» «100 найвпливовіших людей року»[173].

Акторка активно веде соцмережі: на січень 2020 року в неї було 4,5 мільйонів підписників у Twitter[174]. Вона використовує ці платформи для привернення уваги до проблеми сексуальної експлуатації та рабства. За даними «Harper's Bazaar», більше половини її публікацій присвячені цій темі. Сама Мур зазначає: «Мені подобається спілкуватися з людьми у віртуальному світі… обмінюватися думками та ідеями, особливо з тими, з ким у реальному житті наші шляхи, можливо, ніколи б не перетнулися»[175]. Також, станом на березень 2024 року, Мур мала 6,1 мільйона підписників в Instagram[176].

Мур прикрашала обкладинки численних міжнародних модних журналів, серед яких «W», «Vanity Fair», «Interview[en]», «Rolling Stone», «Glamour», «InStyle[en]», «Time» і «Vogue»[177]. У жовтні 2019 року вона позувала оголеною для обкладинки «Harper's Bazaar»[178]. Станом на 2024 рік вона з'являлася на обкладинках журналів щороку, починаючи з 1980 року[179]. Мур знімалася в телевізійній рекламі для «Keds[en]», «Oscar Mayer[en]», «Diet Coke», «Lux[en]», «Jog Mate» та універмагів «Seibu[en]», а також у друкованій рекламі для «Versace» та «Ann Taylor[en]»[180].

Обкладинки «Vanity Fair»

У серпні 1991 року Демі Мур з'явилася оголеною на обкладинці журналу «Vanity Fair» під заголовком «More Demi Moore» («Ще більше Демі Мур»). Фотографію зробила Енні Лейбовіц, коли акторка була на сьомому місяці вагітності другою дитиною, Скаут Ларю Вілліс. За задумом фотографа, знімок мав передати «антиголлівудський» і «антигламурний» образ[181]. Обкладинка викликала широкий резонанс і стала предметом активного обговорення в ЗМІ[182]. Відвертість, з якою Лейбовіц зобразила вагітну секс-символ, розділила громадську думку: одні угледіли в цьому сексуальну об'єктивацію, інші ж розцінили фотографію як символ жіночої впевненості та розкутості[183].

Знімок стала об'єктом численних пародій. Зокрема, журнал «Spy[en]» опублікував версію, де голову тодішнього чоловіка акторки, Брюса Вілліса, «приставили» до тіла чоловіка-моделі з накладним животом. Ще один спірний випадок пов'язаний із пародією, створеною для реклами фільму «Голий пістолет 33⅓: Остання образа» (1994). У ній тіло моделі поєднувалося з «винувато-усміхненим» обличчям актора Леслі Нільсена, а супровідний напис свідчив: «Виходить у березні»[184]. Лейбовіц подала до суду на кінокомпанію «Paramount Pictures» (справа «Лейбовіц проти Paramount Pictures Corp.»), проте 1996 року позов відхилили: суд постановив, що пародія ґрунтується на комічному ефекті від контрасту з оригіналом[184].

У листопаді 2009 року марокканський журнал «Femmes du Maroc[en]» повторив знамениту позу, сфотографувавши в такому ж стилі журналістку Надю Ларге. Це викликало неоднозначну реакцію в мусульманській країні[185]. Рік по тому, в серпні 1992-го, Мур знову з'явилася оголеною на обкладинці «Vanity Fair», цього разу її тіло розфарбувала художниця з боді-арту Джоан Гейр[en]. Фотосесія отримала назву Demi's Birthday Suit («Демі в костюмі Єви»)[186].

Особисте життя

8 лютого 1981 року, у віці 18 років, Мур вийшла заміж за співака Фредді Мура, якому на той час було 30 років[187] і який нещодавно розлучився зі своєю першою дружиною Люсі[188]. Ще до одруження Демі почала використовувати прізвище Фредді як свій сценічний псевдонім[189]. Пара розлучилася 1983 року, після чого у Демі були стосунки з Тімоті Гаттоном[190]. У вересні 1984 року вона подала на розлучення з Фредді, яке остаточно оформили 7 серпня 1985 року[191]. На той час Мур заручилася з актором Еміліо Естевесом, з яким знімалася у мелодрамі «Вогні святого Ельма» та у кримінальній драмі «Віздом», де він також виступив як сценарист та режисер. Пара планувала одружитися 6 грудня 1986 року, але скасувала заручини після того, як одна жінка подала на Естевеса позов щодо батьківства на 2 мільйони доларів[192][193].

21 листопада 1987 року Мур вдруге вийшла заміж за актора Брюса Вілліса[194]. У них з Віллісом народилося троє дочок: Румер Гленн Вілліс (1988 року)[195], Скаут Ларю Вілліс (1991 року)[196] і Талула Бель Вілліс (1994 року)[197]. 24 червня 1998 року вони повідомили про своє розлучення[198], яке остаточно оформили 18 жовтня 2000 року[199][200]. Попри розлучення, Мур підтримує тісні дружні стосунки з Віллісом та його теперішньою дружиною Еммою Гемінг Вілліс, а також допомагає їй та їхнім дітям доглядати за ним, у зв'язку з погіршенням його здоров'я[201][202]. Мур мала трирічний роман з інструктором бойових мистецтв Олівером Віткомбом, з яким вона зустрічалася у 1999—2002 роках[203].

2003 року Мур почала зустрічатися з актором Ештоном Катчером, після чого незабаром завагітніла. На шостому місяців вагітності у неї народилася мертва дитина[204]. Вони одружилися 24 вересня 2005 року[205]. На весіллі були присутні близько 150 близьких друзів і родичів пари, включаючи Вілліса[206]. У листопаді 2011 року, після місяців спекуляцій у ЗМІ щодо стану шлюбу пари, Мур оголосила про своє рішення розірвати шлюб з Катчером[207]. Після року роздільного проживання 21 грудня 2012 року Катчер подав на розлучення з Мур до Верховного суду Лос-Анджелеса, пославшись на непримиренні розбіжності[208]. У березні 2013 року Мур теж подала документи на розлучення, вимагаючи від Катчера аліментів та сплати судових витрат[209]. Їхнє розлучення остаточно оформили 26 листопада 2013 року[210].

Переконання та захоплення

Мур стверджує, що завдяки сироїдній веганській дієті має міцне здоров'я[211]. Політично Мур є прихильницею Демократичної партії[212].

Одного часу Мур була послідовницею релігії Центру каббали[en] Філіпа Берга[en] і також посвятила у цю віру Катчера, зазначивши, що «не росла єврейкою, але […] сказала б, що [вона] мала більшу схильність до глибшого розуміння певних ритуалів, ніж будь-хто з [її] друзів, які це практикували»[213]. Вона більше не має зв'язків з організацією Берга[214]. За словами «The New York Times», Мур є «найвідомішим у світі колекціонером ляльок», а серед її улюблених — модна лялька Джин Маршалл[en][215]. Як повідомляється, вона має окрему резиденцію, де зберігає свої 2 000 ляльок[216].

Активізм і філантропія

Демі Мур бере активну участь у благодійній діяльності, підтримуючи безліч організацій. Серед них — All Day Foundation, American Foundation for AIDS Research[en], Artists for Peace and Justice[en], Coalition to Abolish Slavery and Trafficking[en], Free The Slaves, Raising Malawi[en], The Art of Elysium[en] і ЮНІСЕФ[217]. 2010 року акторка перемогла Кевіна Бейкона в конкурсі «Pepsi Refresh Celebrity Challenge», вигравши 250 тисяч доларів, які спрямувала в організацію GEMS: Girls Educational & Mentoring Services. Ця некомерційна група допомагає молодим жінкам, які постраждали від сексуальної експлуатації та торгівлі людьми[218]. Того ж року Мур вирушила на Гаїті в рамках ініціативи Artists for Peace and Justice, щоб надати допомогу після руйнівного землетрусу. Крім того, вона підтримувала Chrysalis — організацію, що займається працевлаштуванням бездомних[218].

Демі Мур з Анурадхою Коїралою[en] під час візиту до Непалу 2011 року

Мур також стала спеціальним кореспондентом проекту CNN Freedom Project[en]. У рамках цієї роботи вона відвідала Непал, де зустрілася з Анурадхою Коїралою[en] — героїнею CNN 2010 року і засновницею організації Maiti Nepal[en], яка з 1993 року врятувала понад 12 тисяч непальських дітей від сексуальної експлуатації[219]. Акторка виступила в ролі ведучої та оповідача в документальному фільмі CNN «Викрадені діти Непалу», що вийшов 26 червня 2011 року[220]. У стрічці вона спілкувалася з прем'єр-міністром Непалу Джаланатом Кханалом[en] і врятованими дівчатами, яких примушували до проституції[220][221]. 2009 року Мур потрапила в «антирейтинг» PETA за носіння хутра, однак через два роки підтримала кампанію організації за заборону використання гострих гаків для дресирування циркових слонів[222][223].

У листопаді 2012 року фонд перейменували на Thorn: Digital Defenders of Children[en] — його місія полягає у протидії торгівлі дітьми, експлуатації неповнолітніх та розповсюдженню матеріалів з дитячою порнографією[224]. За даними звіту організації за 2017 рік, Thorn допоміг правоохоронним органам виявити 5 894 жертви секс-трафіку і врятувати 103 дитини, чиї матеріали розповсюджувалися в мережі[225]. 2022 року Thorn виявив 824 466 файлів із матеріалами про сексуальне насильство над дітьми та ідентифікував 1 895 постраждалих[226]. 2018 року Visionary Women, лос-анджелеська некомерційна організація, нагородила Мур премією Visionary Woman Award за внесок у боротьбу з торгівлею людьми[227]. У 2024 року акторка отримала Премію Мужності на благодійному гала-вечорі The Women's Cancer Research Fund[228].

Фільмографія

Акторка

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1981 ф Вибір Choices Коррі
1982 ф Паразит Parasite Патриція Веллс
1982 ф Молодість, лікарня, любов Young Doctors in Love інтерн
1982—1983 с Головний госпіталь General Hospital Джекі Темплтон
1984 с Майстер The Master Голлі Трамбулл
1984 тф Спальні Bedrooms Ненсі
1984 ф У всьому винен Ріо Blame It on Rio Ніколь Голліс
1984 ф Велике почуття No Small Affair Лаура Віктор
1985 ф Вогні святого Ельма St. Elmo's Fire Джулз
1986 ф Що трапилось минулої ночі About Last Night... Деббі Салліван
1986 ф Одного божевільного літа One Crazy Summer Кассандра Елдрідж
1986 ф Віздом Wisdom Карен Сіммонс
1988 ф Сьоме знамення The Seventh Sign Еббі Квінн
1988 в Керівництво молодого домовласника — як стати щасливим The New Homeowner's Guide to Happiness
1989 ф Ми не янголи We're No Angels Моллі
1989 с Детективне агентство «Місячне сяйво» Moonlighting жінка в ліфті
1990 с Байки зі склепу Tales from the Crypt Кетті Марно
1990 ф Привид Ghost Моллі Дженсен
1991 ф Одні неприємності Nothing But Trouble Діана Лайтсон
1991 ф Смертельні думки Mortal Thoughts Синтія Келлогг
1991 ф Дружина м'ясника The Butcher's Wife Марина Лемке
1992 ф Декілька хороших хлопців A Few Good Men лейтенант-командер Джоанн Галловей
1993 ф Непристойна пропозиція Indecent Proposal Даяна Мерфі
1994 ф Викриття Disclosure Мередіт Джонсон
1995 ф Червона літера The Scarlet Letter Естер Прайнн
1995 ф Зараз і тоді Now and Then Саманта
1996 ф Присяжна The Juror Енні
1996 ф Стриптиз Striptease Ерін Гранд
1996 мф Горбань із Нотр-Дама The Hunchback of Notre Dame Есмеральда
1996 мф Бівис і Батхед роблять Америку Beavis and Butt-Head Do America Даллас Граймс
1996 тф Якби стіни могли говорити If These Walls Could Talk Клер Доннеллі
1997 в Світ за очі Destination Anywhere Джені
1997 с Еллен Ellen леді
1997 ф Солдат Джейн G.I. Jane Джордан О'Ніл
1997 ф Розбираючи Гаррі Deconstructing Harry Гелен
2000 ф Пристрасті розуму Passion of Mind Марта Марі / Марті Телрідж
2002 мф Горбань з Нотр-Даму 2 The Hunchback of Notre Dame II Есмеральда
2003 с Вілл і Грейс Will & Grace Сіссі Палмер-Гінзбург
2003 ф Янголи Чарлі: Повний вперед Charlie's Angels: Full Throttle Медісон Лі
2006 ф Напівсвітло Half Light Рейчел Карлсон
2006 ф Боббі Bobby Вірджинія
2007 ф Хто ви, містере Брукс? Mr. Brooks детектив Трейсі Етвуд
2007 ф Без вад Flawless Лаура
2009 ф Сльози щастя Happy Tears Лаура
2009 ф Сімейка Джонсів The Joneses Кейт Джонс
2009 мф Магічна сімка The Magic 7 Ю-З-Онеса
2010 ф Бунраку Bunraku Александра
2011 ф Родичі Another Happy Day Петті
2011 ф Межа ризику Margin Call Сара Робертсон
2012 ф Літо. Однокласники. Любов LOL Енні
2013 ф Дуже хороші дівчатка Very Good Girls Кейт
2015 ф Покинутий Forsaken Мері-Еліс Ватсон
2016 ф Сліпець Blind
2016 ф Молодість за страховкою Wild Oats Крістал
2017 ф Розваги дорослих дівчат Rough Night Ліа
2018 ф Любити Соню Love Sonia Сельма
2019 ф Корпоративні тварини Corporate Animals Люсі
2020 ф Пташка у клітці Songbird Пайпер Гріффін
2022 ф Будь ласка, крихітко, будь ласка Please Baby Please Морін
2022 ф Нестерпний тягар величезного таланту The Unbearable Weight of Massive Talent Олівія
2024 ф Субстанція The Substance Елізабет Спаркл

Режисерка та продюсерка

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1991 ф Смертельні думки Mortal Thoughts співпродюсерка
1995 ф Зараз і тоді Now and Then продюсерка
1996 тф Якби стіни могли говорити If These Walls Could Talk виконавча продюсерка
1997 ф Остін Паверс: Міжнародна людина-загадка Austin Powers: International Man of Mystery продюсерка
1997 ф Солдат Джейн G.I. Jane продюсерка
1999 ф Остін Паверс: Шпигун, який мене спокусив Austin Powers: The Spy Who Shagged Me продюсерка
2002 ф Остін Паверс: Ґолдмембер Austin Powers in Goldmember продюсерка
2008 кф Смуга Streak режисерка
2011 тф П'ять Five режисерка
2012 с Розмова The Conversation виконавча продюсерка

Нагороди та номінації

Основні нагороди

Нагорода Рік Робота Категорія Результат
Оскар 2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Номінація
BAFTA 2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Номінація
Премія Гільдії кіноакторів 2007 Боббі Найкращий акторський склад в ігровому кіно Номінація
2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Перемога
«Еммі» 1997 Якби стіни могли говорити Найкращий телефільм Номінація
Золотий глобус 1991 Привид Найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл Номінація
1997 Якби стіни могли говорити Найкраща жіноча роль — мінісеріал або телефільм Номінація
Найкраща мінісеріал або телефільм Номінація
2025 Субстанція Найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл Перемога

Нагороди та номінації критиків

Нагорода Рік Робота Категорія Результат
Альянс жінок-кіножурналістів 2024 Субстанція Найкраща жіноча роль Номінація
Альянс кінокритиків Міннесоти 2025 Перемога
Асоціація кіножурналістів Індіани 2024 Найкраща головна роль Перемога
Асоціація кінокритиків Великого Західного Нью-Йорка 2025 Найкраща жіноча роль Номінація
Асоціація кінокритиків Вашингтона 2024 Номінація
Асоціація кінокритиків Великобританії Актриса року Перемога
Асоціація кінокритиків Далласа-Форт-Уерта Найкраща жіноча роль Друге місце
Асоціація кінокритиків Джорджії 2025 Номінація
Асоціація кінокритиків Колумбуса 2024 Найкраща головна роль Перемога
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса Друге місце[комм. 1]
Асоціація кінокритиків М'юзік-Сіті 2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Перемога
Асоціація кінокритиків Остіна Номінація
Асоціація кінокритиків Північного Техасу 2024 Номінація
Асоціація кінокритиків Північної Кароліни 2025 Номінація
Асоціація кінокритиків Сент-Луїса 2024 Номінація
Асоціація кінокритиків Торонто Найкраща головна роль Друге місце
Асоціація кінокритиків Центрального Огайо 2012 Межа ризику Найкращий акторський склад Номінація
Асоціація кінокритиків Чикаго 2024 Субстанція Найкраща жіноча роль Номінація
Асоціація кінокритиків Південного Сходу Друге місце
Асоціація кінокритиків Юти 2025 Перемога
Вибір критиків 2007 Боббі Найкращий акторський склад Номінація
2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Перемога
Гільдія кінокритиків Мічигану 2024 Номінація
Товариство кінокритиків Дубліна Друге місце
Товариство кінокритиків затоки Сан-Франциско Номінація
Товариство кінокритиків Канзас-Сіті Перемога
Товариство кінокритиків Філадельфії Друге місце
Товариство критиків Фінікса Номінація
Премія Лондонської асоціації кінокритиків 2025 Актриса року Номінація
Премія критиків «Обговорюємо Фільм» Найкраща жіноча роль Друге місце
Товариство кінокритиків Детройта 2012 Межа ризику Найкращий акторський склад Номінація
Товариство кінокритиків Лас-Вегаса 2024 Субстанція Найкраща жіноча роль Номінація
- Премія Вільяма Холдена за довічні досягнення Номінація
Товариства кінокритиків Оклахоми 2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Номінація
Товариство кінокритиків Сан-Дієго 2024 Номінація
Товариство кінокритиків Сіетла Номінація
Товариство кінокритиків Фінікса 2011 Межа ризику Найкращий акторський склад Номінація
Онлайн-асоціація жінок-кінокритиків 2024 Субстанція Найкраща жіноча роль Перемога
Онлайн-кінокритики Нью-Йорка Друге місце
Опитування критиків «IndieWire» Найкраща роль Четверте місце

Інші нагороди та номінації

Нагорода Рік Робота Категорія Результат
DVD Exclusive Awards 2003 Горбань з Нотр-Даму 2 Найкраще виконання анімаційного персонажа Номінація
Премія подкастів «iHeartRadio» 2021 Брудна Даяна Найкращий художній подкаст Номінація
MTV Movie & TV Awards 1993 Декілька хороших хлопців Найкраща жіноча роль Номінація
1994 Непристойна пропозиція Номінація
Кращий поцілунок Перемога
Найбажаніша жінка Номінація
1995 Викриття Номінація
Найкращий лиходій Номінація
1996 Червона літера Найбажаніша жінка Номінація
1998 Солдат Джейн Найкращий бій Номінація
2004 Янголи Чарлі: Повний вперед Найкращий лиходій Номінація
Вибір народу 1993 Декілька хороших хлопців Улюблена кіноакторка Номінація
Улюблена акторка у драматичному фільмі Перемога
1996 Червона літера Номінація
Астра 2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Номінація
Найкраща роль у фільмі жахів чи трилері Номінація
Голлівудська кінопремія 2006 Боббі Акторський ансамбль року Перемога
Готем 2011 Межа ризику Найкращий акторський склад Номінація
2024 Субстанція Найкраща головна роль Номінація
Дівчата у кіно 2025 Номінація
Дні кіно Найкраща міжнародна акторка Четверте місце
Кінофестиваль у Савані 2024 — Премія іконі Перемога
Кінофестиваль у Сан-Валлі Субстанція Премія «Бачення» Перемога
Кінофестиваль у Сан-Франциско — Премія Марії Манетті Шрем за акторську майстерність Перемога
Конвенція «ShoWest» 1995 — Жінка-зірка року Перемога
Міжнародна премія онлайн-кіно 2024 Ворожнеча: Капоте проти Лебедів Найкращий акторський склад у міні-серіалі чи телефільмі Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Гемптоні — Премія за досягнення в акторській кар'єрі Перемога
Сатурн 1991 Привид Найкраща кіноакторка Перемога
2025 Субстанція В очікуванні
Супутник 2025 Найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл Перемога
Театральний світ 1987 Рання дівчинка — Перемога
Премія ААП «Фільми для дорослих» 2025 Субстанція Найкраща жіноча роль Перемога
Французька сінематека 2024 — Дань поваги кар'єрі Перемога
Енні 1996 Горбань з Нотр-Даму Найкраще індивідуальне досягнення: озвучування Номінація

Бібліографія

  • Moore, Demi (2019). Inside Out: A Memoir. Harper. ISBN 978-0-062-04953-7. Український переклад: Демі Мур. Inside Out. Моя істинна історія. Мемуари — Book Chef, 2021[229].

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119527898 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. ↑ «Kristen Stewart's 'Welcome To The Rileys' Role Is Only The Latest Fictional Stripper In Hollywood» mtv.com Процитовано 14 травня 2025
  5. ↑ «Demi Moore: The 100 Most Influential People of 2025» time.com Процитовано 14 травня 2025
  6. ↑ Demetria Gene Moore (Guynes) geni.com Процитовно 24 квітня 2025
  7. ↑ «Beverley Virginia King, Born 11/27/1943 in California» californiabirthindex.org
  8. ↑ а б в г д е ж «Demi's Big Moment» vanityfair.com Процитовано 26 квітня 2025
  9. ↑ а б в Moore, 2019, с. 24.
  10. ↑ Demi Moore's Net Worth, Ethnicity and Best Movies bbntimes.com Процитовано 24 квітня 2025
  11. ↑ «Demi Moore» thebiographychannel.co.uk
  12. ↑ «Actress Demi Moore, a Roswell native, talks about life, love and money» currentargus.com
  13. ↑ Demi Moore's Long-Lost Siblings: We Can Save Her okmagazine.com
  14. ↑ «Demi Moore.» E! True Hollywood Story. S7, E28. June 1, 2003.
  15. ↑ «Found Dead». Carlsbad Current-Argus. October 23, 1980. p. 4.
  16. ↑ «DAD IS DYING DEMI.. PLEASE GET IN TOUCH; Brother's plea for star to call off rift. — Free Online Library» thefreelibrary.com Процитовано 27 квітня 2025
  17. ↑ «Demi's dad dies in rift». Birmingham Evening Mail. November 20, 1997. p. 4.
  18. ↑ «Demi Moore's hospitalization puts spotlight on alleged past demons» foxnews.com Процитовано 27 квітня 2025
  19. ↑ «Eye of the Tiger» people.com Процитовано 27 квітня 2025
  20. ↑ Demi Moore: 2012 Top 10 most beautiful women in the world womenfitness.net Процитовано 27 квітня 2025
  21. ↑ «Dreams Die Hard» people.com Процитовано 27 квітня 2025
  22. ↑ Moore, 2019, с. 17, 27.
  23. ↑ Templeton, David (November 12, 1995). «Demi Now and Then». Pittsburgh Post-Gazette. p. W-5.
  24. ↑ «Demi Moore» thebiographychannel.co.uk Процитовано 26 квітня 2025
  25. ↑ Moore, 2019, с. 29—33.
  26. ↑ «Demi Moore Reveals To Howard Stern Her Rapist Had A Daughter Her Age» theblast.com Процитовано 26 квітня 2025
  27. ↑ «Demi Moore memoir details teen rape, substance abuse, why Ashton Kutcher marriage failed» chicago.suntimes.com Процитовано 26 квітня 2025
  28. ↑ «Demi Moore reveals she was raped age 15» theguardian.com Процитовано 26 квітня 2025
  29. ↑ Thomas, Walter (January 1987). «Demi, More or Less». Scene. p. 33 (unnumbered).
  30. ↑ «John Casablancas Modeling & Career Centers Re-opens in Chicago» prweb.com Процитовано 26 квітня 2025
  31. ↑ Collins, p. 145
  32. ↑ «Two New 'GH' Sisters May Lure a Lonely Luke» newspapers.com Процитовано 26 квітня 2025
  33. ↑ «Moore put in time on 'Hospital' soap» newspapers.com Процитовано 26 квітня 2025
  34. ↑ Moore, 2019, с. 60.
  35. ↑ «Demi Moore (Songwriter) Bio» demophonic.com Процитовано 26 квітня 2025
  36. ↑ а б «Demi Moore, Female Lead in 'Parasite,' Rocketed to Fame in 'General Hospital'». Parasite (Press release). Embassy Pictures, 1982. p. 2.
  37. ↑ «Demi Moore (Songwriter) Bio» demophonic.com Процитовано 21 квітня 2025
  38. ↑ «When Moore Was Less» ew.com Процитовано 27 квітня 2025
  39. ↑ «The Bimbo Conspiracy» books.google.com.ua Процитовано 27 квітня 2025
  40. ↑ Carter, Alan (March 31, 1988). «Moore Ways Than One». Daily News. New York. p. 51.
  41. ↑ Rensin, David (September 17, 1990). «The Us Interview: She's Gotta Have It». Us Weekly. p. 18.
  42. ↑ «Choices» rottentomatoes.com Процитовано 27 квітня 2025
  43. ↑ Jacket copy, Choices, Gemstone Entertainment, 1992
  44. ↑ «When Moore Was Less» ew.com Процитовано 27 квітня 2025
  45. ↑ «Demi Moore at Yahoo! Movies» movies.yahoo.com Процитовано 27 квітня 2025
  46. ↑ Curlyqgrl's General Hospital 1983 episodes page 1 angelfire.com Процитовано 27 квітня 2025
  47. ↑ «Young Doctors in Love» imdb.com Процитовано 27 квітня 2025
  48. ↑ «The 1980s films of Michael Caine | Blame It On Rio (1984)» filmstories.co.uk Процитовано 21 квітня 2025
  49. ↑ «'No Small Affair' Has Certain Charm» newspapers.com Процитовано 21 квітня 2025
  50. ↑ «Facts about St. Elmo's Fire» mentalfloss.com Процитовано 21 квітня 2025
  51. ↑ «Demi Moore recalls her 24/7 sober companion on St. Elmo's Fire set, says director 'stuck his neck out for me'» ew.com Процитовано 21 квітня 2025
  52. ↑ «St. Elmo's Fire» boxofficemojo.com Процитовано 21 квітня 2025
  53. ↑ «Demi Moore returns to the screen in 'Passion of Mind'» news.google.com Процитовано 21 квітня 2025
  54. ↑ «Hollywood's Brat Pack» nymag.com Процитовано 21 квітня 2025
  55. ↑ «Demi Moore A Star In Her Own Right» news.google.com Процитовано 28 квітня 2025
  56. ↑ «Roger Ebert's review of „About Last Night…“» rogerebert.suntimes.com Процитовано 28 квітня 2025
  57. ↑ «Demi Moore at Yahoo! Movies» movies.yahoo.com Процитовано 28 квітня 2025
  58. ↑ «Demi Moore Off-Broadway in 'Early Girl'» pqasb.pqarchiver.com Процитовано 28 квітня 2025
  59. ↑ «Stage: Caroline Kava's 'Early Girl,' at Circle Rep» nytimes.com Процитовано 28 квітня 2025
  60. ↑ «Demi Moore Says She's Ready to Be a Mom» news.google.com Процитовано 28 квітня 2025
  61. ↑ «We're No Angels» imdb.com Процитовано 28 квітня 2025
  62. ↑ Domestic Box Office For 1990 boxofficemojo.com Процитовано 16 квітня 2024
  63. ↑ The top 10 videocassette rentals of 1991, compiled from… upi.com Процитовано 16 квітня 2024
  64. ↑ 50 Greatest Movie Romances movies.msn.com Процитовано 16 квітня 2024
  65. ↑ «Demi Moore» imdb.com Процитовано 16 квітня 2024
  66. ↑ «Demi Moore at Yahoo! Movies» yahoo.com Процитовано 16 квітня 2024
  67. ↑ Demi Moore In «Ghost»: The Unexpected Icon huffpost.com Процитовано 16 квітня 2024
  68. ↑ Ryan Reynolds and Blake Lively Are First Married Couple to Top Box Office Since Bruce Willis and Demi Moore in 1990 people.com Процитовано 16 квітня 2024
  69. ↑ Blake Lively and Ryan Reynolds mark first married couple to top box office in 34 years usatoday.com Процитовано 16 квітня 2024
  70. ↑ «Movies: Demi Moore Is Now Bankable and the Boss: Sure, it's great that „Ghost“ propelled the actress into star territory, but being a producer gave her a different kind of power» latimes.com Процитовано 17 квітня 2024
  71. ↑ The 15 best Demi Moore movies and TV shows ranked, from St. Elmos Fire to The Substance ew.com Процитовано 17 квітня 2024
  72. ↑ «The Butcher's Wife» rottentomatoes.com Процитовано 17 квітня 2024
  73. ↑ «The Butcher's Wife» boxofficemojo.com Процитовано 17 квітня 2024
  74. ↑ «The Butcher's Wife» rogerebert.suntimes.com Процитовано 17 квітня 2024
  75. ↑ а б в Demi Moore gets a payraise, and other actresses benefit ew.com Процитовано 17 квітня 2024
  76. ↑ «Demi Moore Movie Box Office Results» boxofficemojo.com Процитовано 17 квітня 2025
  77. ↑ «Demi's Debacle Now, The Actress Has to Get 'The Scarlet Letter' Off Her Back» nl.newsbank.com Процитовано 17 квітня 2025
  78. ↑ Demi Moore Pitches ‘Now and Then’ Sequel as Stars Reunite at Elle Women in Hollywood Event hollywoodreporter.com Процитовано 17 квітня 2025
  79. ↑ ‘Now and Then’ at 25: Girlhood Finally Taken Seriously nytimes.com Процитовано 17 квітня 2025
  80. ↑ Movies Moore the Merrier Give an `A' for effort to Demi, Hollywood's highest-paid woman pqasb.pqarchiver.com Процитовано 17 квітня 2025
  81. ↑ «More Moore: Demi Moore Says She Felt the Power of Strippers Experience When They're Dancing and Defends the Women Who Peel for a Living» pqasb.pqarchiver.com Процитовано 17 квітня 2025
  82. ↑ «Striptease» boxofficemojo.com Процитовано 17 квітня 2025
  83. ↑ «Striptease (1996)» rottentomatoes.com Процитовано 17 квітня 2025
  84. ↑ Johnson, Brian D. (July 8, 1996). «A Demi-talented actor bares all». Maclean's. Vol. 109, no. 28. p. 49.
  85. ↑ «The Juror (1996)» rottentomatoes.com Процитовано 17 квітня 2025
  86. ↑ «Kristen Stewart's 'Welcome To The Rileys' Role Is Only The Latest Fictional Stripper In Hollywood» mtv.com Процитовано 17 квітня 2025
  87. ↑ «HBO climbing another Walls» variety.com Процитовано 17 квітня 2025
  88. ↑ «TV Notes; Going Out Blazing» Процитовано 17 квітня 2025
  89. ↑ «If These Walls Could Talk» goldenglobes.com Процитовано 17 квітня 2025
  90. ↑ «If These Walls Could Talk: Awards and Nominations» televisionacademy.com Процитовано 17 квітня 2025
  91. ↑ «The Hunchback of Notre Dame» boxofficemojo.com Процитовано 17 квітня 2025
  92. ↑ а б «Demi Moore Called $48 Million Movie That Got Chris Rock Slapped by Will Smith at Oscars Her Proudest Professional Achievement» fandomwire.com Процитовано 17 квітня 2025
  93. ↑ «1997 RAZZIEŽ Nominees & „Winners“» razzies.com
  94. ↑ а б «Out of Sight» people.com
  95. ↑ «G.I. Jane' Proves Its Mettle in Second Week at Box Office» latimes.com Процитовано 17 квітня 2025
  96. ↑ «G.I. Jane (1997) — Box Office Mojo» boxofficemojo.com Процитовано 17 квітня 2025
  97. ↑ «„Killed Months Before Anyone Had Even Seen It“: Demi Moore Defends 1997 Ridley Scott Bomb That „Really Holds Up“» screenrant.com Процитовано 17 квітня 2025
  98. ↑ «Demi Moore's stellar second act: how the star was finally given her due at 62» theguardian.com Процитовано 17 квітня 2025
  99. ↑ «Deconstructing Harry» rottentomatoes.com Процитовано 17 квітня 2025
  100. ↑ «Jon Bon Jovi — Destination Anywhere (The Film)» discogs.com Процитовано 17 квітня 2025
  101. ↑ «Demi Moore's daughter focus» entertainment.stv.tv Процитовано 18 квітня 2025
  102. ↑ «Passion of Mind (2000) FILM REVIEW; A Woman of Two Minds. Or Two Loves. Or Two Cities. Or.. „ nytimes.com Процитовано 18 квітня 2025
  103. ↑ а б “'Passion of Mind' moves naggingly slowly» news.google.com Процитовано 18 квітня 2025
  104. ↑ «Interview: Chrissy Iley meets Demi Moore» theguardian.com Процитовано 18 квітня 2025
  105. ↑ «Now you see her … everywhere» latimes.com Процитовано 18 квітня 2025
  106. ↑ «Demi Moore: Comeback or cameo?» news.bbc.co.uk Процитовано 18 квітня 2025
  107. ↑ «Drew says Demi upstaged Charlie's Angels» ew.com Процитовано 18 квітня 2025
  108. ↑ а б «Demi Moore Recalls 'a Lot of Talk About How I Looked' in Charlie's Angels 2 Bikini Scene and How It Affected Her» people.com Процитовано 18 квітня 2025
  109. ↑ «Charlie's Angels: Full Throttle» rollingstone.com Процитовано 18 квітня 2025
  110. ↑ «Charlie's Angels: Full Throttle» boxofficemojo.com Процитовано 18 квітня 2025
  111. ↑ «Demi Moore is new face of Versace» rte.ie Процитовано 18 квітня 2025
  112. ↑ Fantasy Gifts: Our Birthday Picks for Demi Moore stylenews.peoplestylewatch.com Процитовано 18 квітня 2025
  113. ↑ «The 13th Annual Screen Actors Guild Awards — Screen Actors Guild Awards» sagawards.org Процитовано 18 квітня 2025
  114. ↑ «'Flawless'» metacritic.com Процитовано 18 квітня 2025
  115. ↑ «Flawless» rottentomatoes.com Процитовано 18 квітня 2025
  116. ↑ «Mr. Brooks» rollingstone.com Процитовано 18 квітня 2025
  117. ↑ «Mr. Brooks (2007)» boxofficemojo.com Процитовано 18 квітня 2025
  118. ↑ «Demi Moore — Box Office» the-numbers.com Процитовано 18 квітня 2025
  119. ↑ «The Joneses (2010)» rottentomatoes.com Процитовано 19 квітня 2025
  120. ↑ «Demi Moore (Performer)» playbill.com Процитовано 19 квітня 2025
  121. ↑ «The purse monkey's big adventure» thenational.ae Процитовано 19 квітня 2025
  122. ↑ «Demi Moore books two projects» hollywoodreporter.com Процитовано 19 квітня 2025
  123. ↑ «Citi Goes Hollywood for Spacey and Crew» nytimes.com Процитовано 19 квітня 2025
  124. ↑ «All That Glitters» newyorker.com Процитовано 19 квітня 2025
  125. ↑ «Jennifer Aniston, Demi Moore direct cancer drama 'Five': First look!» ew.com Процитовано 19 квітня 2025
  126. ↑ «The Demi Moore Comeback Is Here with 'The Substance': 'This Was a Part of Waking Myself Up'» indiewire.com Процитовано 19 квітня 2025
  127. ↑ «Another Happy Day: Sundance Review» hollywoodreporter.com Процитовано 19 квітня 2025
  128. ↑ «Trailer for Chicago-based 'LOL' features Miley Cyrus, Edwardo's Pizza sign» chicagotribune.com Процитовано 19 квітня 2025
  129. ↑ «Very Good Girls Movie Review & Film Summary (2014) — Roger Ebert» rogerebert.com Процитовано 19 квітня 2025
  130. ↑ «Sony Claims 'Wild Oats' Lifetime TV Premiere Breached Deal for Theatrical Release» hollywoodreporter.com Процитовано 19 квітня 2025
  131. ↑ «Hollywood Courted and Spurned Demi Moore. She Brings It All Out in 'The Substance'» rollingstone.com Процитовано 19 квітня 2025
  132. ↑ «Demi Moore is making her TV comeback in Empire» digitalspy.com Процитовано 20 квітня 2025
  133. ↑ «Reviews 'Rough Night': Review» screendaily.com Процитовано 20 квітня 2025
  134. ↑ «'Wonder Woman' Powering To Super $550+ Million This Weekend» forbes.com Процитовано 20 квітня 2025
  135. ↑ «Rough Night» boxofficemojo.com Процитовано 20 квітня 2025
  136. ↑ «The explosive film lifting the lid on sex trafficking between India and LA» theguardian.com Процитовано 20 квітня 2025
  137. ↑ «Demi Moore's 'Corporate Animals' Is One of the Worst Movies Ever Made» observer.com Процитовано 20 квітня 2025
  138. ↑ «See a First Look at the Cover of Demi Moore's New Tell-All Memoir Inside Out» people.com Процитовано 2 травня 2025
  139. ↑ «Demi Moore Is 'Overwhelmed' That Her Memoir Inside Out Topped New York Times Best Sellers List» people.com Процитовано 2 травня 2025
  140. ↑ «Demi Moore, Craig Robinson Board Michael Bay-Produced Pandemic Thriller 'Songbird'» hollywoodreporter.com Процитовано 2 травня 2025
  141. ↑ «How Demi Moore and Alden Ehrenreich navigated through Peacock's Brave New World» ew.com Процитовано 2 травня 2025
  142. ↑ «Why Demi Moore's wild new erotic podcast is an essential listen» today.com Процитовано 2 травня 2025
  143. ↑ «Demi Moore to Star in Podcast Series Adaptation 'Dirty Diana' in the Works at Amazon» variety.com Процитовано 2 травня 2025
  144. ↑ «What Demi Moore Hopes Her New Erotic Podcast 'Dirty Diana' Will Teach People About Sex» variety.com Процитовано 2 травня 2025
  145. ↑ «Please Baby Please» rogerebert.com Процитовано 2 травня 2025
  146. ↑ «Please Baby Please: The most confounding film of the year benefits from a never-better Andrea Riseborough» irishtimes.com Процитовано 2 травня 2025
  147. ↑ «'Please Baby Please' Review: Andrea Riseborough Is Transfixing in Genderqueer Pseudo-Musical Extravaganza» variety.com Процитовано 2 травня 2025
  148. ↑ «The Unbearable Weight of Massive Talent» (2022) imdb.com Процитовано 2 травня 2025
  149. ↑ «Meet Capote's 'Swans.' From Naomi Watts to Demi Moore, a guide to who's who in the latest 'Feud' series» yahoo.com Процитовано 2 травня 2025
  150. ↑ «Demi Moore, Jon Hamm sizzle as oil tycoon couple in 1st pics from Yellowstone' creator's new show» today.com Процитовано 2 травня 2025
  151. ↑ «Demi Moore & Margaret Qualley To Star In Universal/Working Title's 'The Substance'; 'Revenge' Helmer Coralie Fargeat Directs Her Script» deadline.com Процитовано 2 травня 2025
  152. ↑ «Review: 'The Substance' is Demi Moore's supremely gory 'Sunset Boulevard'» timeout.com Процитовано 2 травня 2025
  153. ↑ «Demi Moore wins first-ever acting award for 'The Substance': Read her Golden Globes speech» latimes.com Процитовано 2 травня 2025
  154. ↑ «Oscars: Full List of Nominees» hollywoodreporter.com Процитовано 2 травня 2025
  155. ↑ «BAFTA Nominations: 'Conclave' & 'Emilia Pérez' Lead The Field As Open Awards Race Takes Shape» deadline.com Процитовано 2 травня 2025
  156. ↑ «The 31st Annual Screen Actors Guild Awards | Screen Actors Guild Awards» sagawards.org Процитовано 2 травня 2025
  157. ↑ «Keke Palmer, Demi Moore, LaKeith Stanfield And Naomi Ackie To Star In Boots Riley's Next Movie 'I Love Boosters' At Neon» deadline.com Процитовано 2 травня 2025
  158. ↑ «World's Most Beautiful: Of Course It's Demi! Read Her Candid Interview and See the Stunning Photos» people.com Процитовано 2 травня 2025
  159. ↑ «Demi Moore & Colman Domingo Board Roger Ross Williams' 'Strange Arrivals' For See-Saw Films» deadline.com Процитовано 2 травня 2025
  160. ↑ «Demi Moore says ex-husband, Bruce Willis, didn't deserve to be paid more than her» foxnews.com Процитовано 5 травня 2025
  161. ↑ «15 Interesting Facts About Demi Moore | OhFact!» ohfact.com Процитовано 5 травня 2025
  162. ↑ «Every Bombshell Confession from Demi Moore's Memoir, Inside Out» people.com Процитовано 5 травня 2025
  163. ↑ «Demi Moore gets a payraise, and other actresses benefit» ew.com Процитовано 5 травня 2025
  164. ↑ «Film History of the 1990s» filmsite.org Процитовано 5 травня 2025
  165. ↑ «Demi Moore Confronts the Price of Fame» news.google.com Процитовано 5 травня 2025
  166. ↑ «Slowing down in While You Were Sleeping, Speed's Sandra Bullock Has Become the Next Big Thing» nl.newsbank.com Процитовано 5 травня 2025
  167. ↑ «Demi Moore» lifetimetv.co.uk Процитовано 5 травня 2025
  168. ↑ «Interview: Chrissy Iley meets Demi Moore» theguardian.com Процитовано 5 травня 2025
  169. ↑ «Demi Moore» tvguide.com Процитовано 5 травня 2025
  170. ↑ а б Goodall, Nigel (2012). Demi Moore — The Most Powerful Woman in Hollywood. Andrews UK Limited.
  171. ↑ «Demi Moore on Writing Her Highly Personal New Book» wsj.com Процитовано 5 травня 2025
  172. ↑ «People magazine crowns World's Most Beautiful of 2025» seattletimes.com Процитовано 5 травня 2025
  173. ↑ TIME Reveals the 2025 TIME100 List of the 100 Most Influential People in the World prnewswire.com Процитовано 5 травня 2025
  174. ↑ «Demi Moore (@justdemi) | Twitter» x.com Процитовано 10 травня 2025
  175. ↑ «Rachel Zoe Creates Demi Moore's Dream Life» harpersbazaar.com Процитовано 10 травня 2025
  176. ↑ «Demi Moore on Instagram» instagram.com Процитовано 10 травня 2025
  177. ↑ «Demi Moore Magazine Cover Photos — List of magazine covers featuring Demi Moore — FamousFix» famousfix.com Процитовано 10 травня 2025
  178. ↑ «Throwback Thursday?! Demi Moore Recreates Iconic Nude 1991 Vanity Fair Cover in New Shoot for Harper's Bazaar» parade.com Процитовано 10 травня 2025
  179. ↑ «Demi Moore — Biography» imdb.com Процитовано 10 травня 2025
  180. ↑ «Demi Moore» imdb.com Процитовано 10 травня 2025
  181. ↑ «Chronicle» nytimes.com Процитовано 11 травня 2025
  182. ↑ «Shooting the mother: Fetal photography and the politics of disappearance» cas.buffalo.edu Процитовано 11 травня 2025
  183. ↑ «Big bold bellies flaunting one's pregnancy becomes a fashion trend» eastbaytimes.com Процитовано 11 травня 2025
  184. ↑ а б «A Parody of a Pregnant Actress Stands Up in Court» nytimes.com Процитовано 11 травня 2025
  185. ↑ «I Am Pregnant And I Exist» cabalamuse.wordpress.com Процитовано 11 травня 2025
  186. ↑ «A Egos & Ids; It's Demi Vu All Over Again» nytimes.com Процитовано 11 травня 2025
  187. ↑ «Demi Moore Biography» people.com Процитовано 3 травня 2025
  188. ↑ «Songwriter Biography: Frederick George Moore aka Freddy Moore, Rick Moore, Skogie Moore» demophonic.com Процитовано 3 травня 2025
  189. ↑ «Demi Moore (Songwriter) Bio» demophonic.com Процитовано 3 травня 2025
  190. ↑ «Show Biz Q&A» newspapers.com Процитовано 3 травня 2025
  191. ↑ «Demi Moore (Songwriter) Bio» demophonic.com Процитовано 3 травня 2025
  192. ↑ See «Demi Moore's wedding might coincide with trial», Daily News, Oct. 16, 1986
  193. ↑ «Ring in the New, Wring Out the Old» people.com Процитовано 3 травня 2025
  194. ↑ «Demi Moore at People.com» people.com Процитовано 3 травня 2025
  195. ↑ «Baby Girl Is a Rumer» news.google.com Процитовано 3 травня 2025
  196. ↑ «Demi Moore Has Her Baby» nl.newsbank.com Процитовано 3 травня 2025
  197. ↑ Moore, 2019, с. 166.
  198. ↑ «Dreams Die Hard» people.com Процитовано 3 травня 2025
  199. ↑ «That's a Wrap» people.com Процитовано 3 травня 2025
  200. ↑ «Demi Moore» people.com Процитовано 3 травня 2025
  201. ↑ «Changing of the 'Guardian'» usatoday.com Процитовано 3 травня 2025
  202. ↑ «Demi Moore Told Bruce Willis She Is 'Thankful for Our Blended Family' Weeks Before Diagnosis Reveal» people.com Процитовано 3 травня 2025
  203. ↑ «Demi Moore's Past Relationships» huffpost.com Процитовано 3 травня 2025
  204. ↑ «Demi Moore Lets Her Guard Down (Published 2019)» nytimes.com Процитовано 3 травня 2025
  205. ↑ «Ashton & Demi Get Married» people.com Процитовано 3 травня 2025
  206. ↑ «Changing of the 'Guardian'» usatoday.com Процитовано 3 травня 2025
  207. ↑ «Demi Moore, Ashton Kutcher to Divorce» people.com Процитовано 3 травня 2025
  208. ↑ «Ashton Kutcher Files for Divorce from Demi Moore» people.com Процитовано 3 травня 2025
  209. ↑ «Demi Moore files divorce papers, responding to Ashton Kutcher» latimes.com Процитовано 3 травня 2025
  210. ↑ «Ashton Kutcher and Demi Moore Divorced. Finally» omg.yahoo.com Процитовано 3 травня 2025
  211. ↑ «Demi Moore Credits Good Health to Raw Vegan Diet» vegnews.com Процитовано 11 травня 2025
  212. ↑ Demi Moore Sends a Bold Political Message and Reveals Endorsement in Upcoming Election yahoo.com Процитовано 11 травня 2025
  213. ↑ «Bar Mitzvah Nation» thejewishweek.com Процитовано 11 травня 2025
  214. ↑ «Demi Moore Lets Her Guard Down (Published 2019)» nytimes.com Процитовано 11 травня 2025
  215. ↑ «A Star is Born, and She's a Doll» nytimes.com Процитовано 11 травня 2025
  216. ↑ «Domestic Drama» peoplepets.com Процитовано 11 травня 2025
  217. ↑ «Demi Moore: Charity Work & Causes» looktothestars.org Процитовано 10 травня 2025
  218. ↑ а б «Demi Moore: 5 of Her Most Charitable Causes» hollywoodreporter.com Процитовано 10 травня 2025
  219. ↑ «'Nepal's Stolen Children' airs Sunday @ 8pm (ET)» cnnpressroom.blogs.cnn.com Процитовано 10 травня 2025
  220. ↑ а б «Demi Moore to Host Documentary on Child Trafficking for CNN» hollywoodreporter.com Процитовано 10 травня 2025
  221. ↑ «Nepal's Stolen Children» thecnnfreedomproject.blogs.cnn.com Процитовано 10 травня 2025
  222. ↑ «Demi Moore & Ashton Kutcher Lead PETA's Worst-Dressed List» accessonline.com Процитовано 10 травня 2025
  223. ↑ «Why Demi Moore Is No Dumbo» eonline.com Процитовано 10 травня 2025
  224. ↑ Thorn: Digital Defenders of Children mccaininstitute.org Процитовано 10 травня 2025
  225. ↑ «Ashton Kutcher Helps Save 6,000 Kids from Sex Trafficking Via His Organization with Demi Moore» people.com Процитовано 10 травня 2025
  226. ↑ «Thorn 2022 Impact» thorn.org Процитовано 10 травня 2025
  227. ↑ «Demi Moore Hopes Her Charity Work Inspires Her Daughters to Be 'Powerful Young Women' (Exclusive)» yahoo.com Процитовано 10 травня 2025
  228. ↑ «Demi Moore Honored at Women's Cancer Research Fund Dinner, With Support From Tom Hanks and Rita Wilson» hollywoodreporter.com Процитовано 10 травня 2025
  229. ↑ Книгарня 'Є'. Inside Out: Моя істинна історія, Деми Мур - купити за низькою ціною в Україні | Книгарня «Є». book-ye.com.ua (укр.). Процитовано 11 листопада 2023.

Посилання


Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «комм.», але не знайдено відповідного тегу <references group="комм."/>

Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id