Було запропоновано приєднати статтю Керування ризиком до цієї статті або розділу, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з вересня 2023.

Ри́зик-ме́неджмент — це система управління ризиками, яка охоплює стратегію та тактику управління, направлені на досягнення основних бізнес-цілей банку. Ефективний ризик-менеджмент включає:

• систему управління;
• систему ідентифікації і вимірювання;
• систему супроводження (моніторингу та контролю).

Сучасна економічна наука представляє ризик як імовірну подію, в результаті настання якої можуть відбутися позитивні, нейтральні або негативні наслідки. Якщо ризик припускає наявність як позитивних, так і негативних результатів, він належить до спекулятивних ризиків. Якщо ж наслідки негативні, або відсутні взагалі, такий ризик іменується чистим.

Мета ризик-менеджменту у сфері економіки — підвищення конкурентоспроможності господарчих суб'єктів за допомогою захисту від реалізації чистих ризиків.

Теорія ризик-менеджменту ґрунтується на трьох базових поняттях: корисності, регресії і диверсифікації.

У 1738 швейцарський математик Даніель Бернуллі доповнив теорію імовірності методом корисності або привабливості того або іншого результату подій. Ідея Бернуллі полягала в тому, що в процесі ухвалення рішення люди приділяють більше уваги розміру наслідків різних результатів, ніж їх імовірність.

В кінці XIX століття англійський дослідник Ф. Гальтон запропонував вважати регресію або повернення до середнього значення універсальною статистичною закономірністю. Суть регресії трактувалася ним як повернення явищ до норми з часом. Згодом було доведено, що правило регресії діє в найрізноманітніших ситуаціях, починаючи з азартних ігор та розрахунку імовірності виникнення нещасних випадків, і закінчуючи прогнозуванням коливань економічних циклів.

У 1952 аспірант Університету Чикаго Гарі Марковіц в статті «Диверсифікація вкладень» («Portfolio Selection») математично обґрунтував стратегію диверсифікації інвестиційного портфеля, зокрема, він показав, як шляхом продуманого розподілу вкладень мінімізувати відхилення прибутковості від очікуваного показника. У 1990 Г. Марковіцу присуджена Нобелівська премія за розробку теорії і практики оптимізації портфеля фондових активів.

У ризик-менеджменті заведено виділяти декілька ключових етапів:

• на першому етапі відбувається виявлення ризику з супутньою оцінкою імовірності його реалізації і масштабу наслідків;
• на другому етапі здійснюється розробка ризик-стратегії з метою зниження імовірності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків;
• на третьому етапі вибираються методи і інструменти управління виявленим ризиком;
• на четвертому етапі проводиться безпосереднє управління ризиком;
• на завершальному етапі оцінюються досягнуті результати і коректується ризик-стратегія.

За ключовий етап ризик-менеджменту вважається етап вибору методів і інструментів управління ризиком.

Базовими методами ризик-менеджменту є відмова від ризиків, зниження, передача, розподіл і ухвалення.

Ризик-інструментарій значно ширший. Він включає політичні, організаційні, правові, економічні, соціальні інструменти, причому ризик-менеджмент як система допускає можливість одночасного застосування декількох методів і інструментів ризик-управління. Але за Найтом не слід плутати ризик та будь-яку іншу невизначенність, — наприкінці 20-го сторіччя зроблена спроба створити узагальнення щодо інструментарію подолання дії будь-яких небезпек у науці сіндиніка, але хоча сіндиніка існує та розвивається поки що більшість науковців-ризикологів ототожнюють сіндиніку та аналіз технологічних ризиків.

Найбільш часто вживаним інструментом ризик-менеджменту є страхування (як найрозвинутіша форма передачі ризику). Страхування припускає передачу відповідальності за відшкодування передбачуваного збитку сторонній організації (страхової компанії). Прикладами інших інструментів можуть бути відмова від надмірно ризикової діяльності (метод відмови), профілактика та диверсифікація і хеджування (методи зниження рівня ризику шляхом розподілу та поєднання), аутсорсинг витратних ризикових функцій (метод передачі), формування резервів або запасів (метод ухвалення).

• Основи ризик-менеджменту [Архівовано 19 вересня 2008 у Wayback Machine.] (в кн. : Г. Я. Гольдштейн, А. Н. Гуц. Економічний інструментарій прийняття управлінських рішень. — Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1999).(рос.)
• Міжнародний Інститут Дослідження Ризиків [Архівовано 17 серпня 2008 у Wayback Machine.] Аналіз ризиків, створення систем управління ризиками, підготовка ризик-менеджерів і інших менеджерів-ризикологів.(рос.)
• Органи управління ризиками в банку // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
• Ризик-менеджмент // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
• Історія профілю ризику // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.
• Критерій ризику // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 378-379. — ISBN 978-617-7627-10-3.

• Стейкхолдери банку
• Антикризовий менеджмент
• Банківський ризик
• Оцінка ризиків
• Превентивне управління
• Quantum - Finance in Perspective — журнал, у якому серед іншого висвітлюються кількісні методи ризик-менеджменту
• IEC/ISO 31010:2009 Керування ризиком. Методи загального оцінювання ризику

Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.