Томас Гейнсборо
Thomas Gainsborough
Автопортрет бл. 1759 року
При народженні	Томас Гейнсборо
Народження	14 травня 1727(1727-05-14) Садбері, Саффолк, Англія
Смерть	2 серпня 1788(1788-08-02) (61 рік)
	Лондон (злоякісна пухлина)
Поховання	St Anne's Church, Kewd
Національність	англієць
Країна	Велика Британія
Жанр	пейзаж, портрет
Навчання	в Лондоні у Ю.Гравло
Діяльність	художник, рисувальник, митець-портретист, пейзажист, архітектурний кресляр, художник-гравер, митець
Напрямок	бароко і рококо
Роки творчості	1745—1788
Член	Королівська академія мистецтв
Твори	Sir George Chad, Baronet of Thursfordd, Sarah Rowlls Chadd і Портрет містера і міссіз Ендрюс
Батько	John Gainsboroughd[1]
Мати	NN Burroughsd[1]
У шлюбі з	Margaret Burr Gainsboroughd
Діти	Margaret Gainsboroughd і Mary Gainsborough Fischerd
Роботи в колекції	Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Штедель, Музей Ґетті, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Колекція Фріка[2], Музей мистецтва Метрополітен[3], Національні галереї Шотландіїd, Royal Museums Greenwichd, Гантінгтонська бібліотека, Національна галерея, Ермітаж, Barber Institute of Fine Artsd, Courtauld Galleryd, Чатсворт-хаус, Художній музей, Берлінська картинна галерея, Елторп, Галерея мистецтв Коркоран, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей мистецтв Філадельфії, Міннеаполіський інститут мистецтва, Єльський центр британського мистецтваd, Національний музей мистецтва Каталонії, Картинна галерея Далвічd, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей історії мистецтв, Національна портретна галерея (Лондон), Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Баварські державні колекції картин, Художня галерея Південної Австралії, Галерея мистецтв Вокера, Музей мистецтв Толедо, SCAD Museum of Artd, LSU Museum of Artd, Художня галерея Онтаріо, Вустерський музей мистецтв, Rijksmuseum Twenthed, Музей мистецтв Цинциннаті, Музей мистецтва Сан-Паулу, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Клівлендський музей мистецтв, Кенвуд-хаус, Rhode Island School of Design Museumd, Детройтський інститут мистецтв, Національна бібліотека Уельсу, Amgueddfa Cymru – Museum Walesd, Манчестерська художня галереяd, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Національна галерея Ірландії, Художній музей Сент-Луїса, Рінглінг музей, Herzliya Museum of Contemporary Artd, Gainsborough's Housed, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Інститут мистецтв Кларкаd, Національний музей образотворчого мистецтва[4], Смітсонівський музей американського мистецтва[5], Geldersch Landschap en Kasteelend[6], Гарвардський художній музей, Зібрання Воллеса, Балтиморський музей мистецтв, Південноафриканська національна галерея, Speed Art Museumd, Художній музей Вірджинії, Музей фюрера, Художній музей Фогга[d], Princeton University Art Museumd, Holburne Museumd, Британський музей, Dumbarton Oaksd, музей Дордрехтаd, Picker Art Galleryd, Національний музей Кардіффа, Ашмолеан музей, Музей Вікторії та Альберта, Bristol City Museum and Art Galleryd, Художня галерея леді Левер, Laing Art Galleryd, Staatliches Museum Schwerind, Pollok Housed, Музей Боуз, Королівська академія мистецтв, Brighton Museum & Art Galleryd, Captain Cook Museum Whitbyd, Guildhall Art Galleryd, Glynn Vivian Art Galleryd, Southampton City Art Galleryd, Perth Art Galleryd, The Boxd, Wolverhampton Art Galleryd, Salford Museum and Art Galleryd, Shipley Art Galleryd, Worcester City Art Gallery and Museumd, Національна галерея Шотландії, Музей Галуста Гюльбенкяна, Тейт Британія, Surrey Heath Museumd, Foundling Museumd, Королівський замок у Варшаві, Norwich Castled, Print Collectiond[7], Музей Бойманса - ван Бенінгена[8], Денверський художній музей, Музей мистецтв Кімбеллаd, International Museum and Library of Musicd, Victoria Art Galleryd, Clifton Park Museumd, Dorset Museum & Art Galleryd, Reading Museumd, Orleans House Galleryd, Oxfordshire Museumd, Weston Museumd, Cartwright Hall Art Galleryd, Scarborough Art Galleryd, Ulster Museumd, North Hertfordshire Museumd і Museum of Gloucesterd
Томас Гейнсборо у Вікісховищі

Томас Гейнсборо (англ. Thomas Gainsborough; 14 травня 1727, Садбері, Саффолк, Англія — 2 серпня 1788, Лондон) — англійський художник на зламі епох бароко, рококо, класицизму. Член Королівської академії мистецтв. Малював пейзажі, жанрові картини, портрети. Один з видатних портретистів Англії і XVIII століття взагалі.

Бурхливе XVII століття було позаду і Британія вступила в період стабілізації. Королівська влада ослабіла і, як казали в Лондоні, — «стало ясно, що королі в Англії більше не правлять». Посаду короля зберегли, його навіть сповіщали про стан справ, але влада перейшла парламенту і прем'єр-міністру. Роки правління прем'єр-міністрів тепер увійшли в хроніки держави як і роки правління безвладних королів.

Парламентська монархія Англії не позбавила владу від зловживань і скандалів. Довге правління прем'єра Роберта Волпола тому свідчення. Він брав хабарі грошима і картинами видатних майстрів, а в парламенті розквітли підкупи і корупція. Але країна не знатиме політичних землетрусів майже 250—300 років.

XVIII століття в Британії пройшло під швидким співіснуванням одразу трьох стилів — пізнього бароко, рококо і класицизму, що набирав міці і який в кінці століття витіснить всі інші стилі. Роки життя і творчості Гейнсборо припали на це співіснування стилів.

Як художник, Гейнсборо не мав прижиттєвого біографа. Але багато чого зберіг щоденник Джозефа Фарінгтона, слабкого художника, але свідка і хроніста художнього життя Лондона 18 століття. Саме з цього щоденника довідались про день вінчання Гейнсборо.

Колекціонери малюнків художника з'явились ще за життя майстра. Були і свої колекціонери його листів. Місце для Гейнсборо знайшлося в мемуарах (у Вільяма Джексона, якого портретував майстер), в тогочасних газетах. А першу досить повну біографію майстра надрукував Дж. Фулхер лише через 50 років після смерті художника.

Народився в Садбері, що в графстві Саффолк. Томас — дев'ята дитина в родині Джона і Сюзанни Гейнсборо. В дитинстві багато малював. Небідний ще тоді батько направив сина навчатися в столицю. Художню освіту отримав у Лондоні у гравера — француза Юбера Гравло.

Близько 1745 року відкрив свою студію в столиці. В 1748 р. поховав померлого батька і жив в Садбері. З 1750х років — в місті Іпсвіч, де жила старша сестра Томаса і де мав замовлення. В 1759 р. переїздить в курортне місто Бат, де мешкали заможні люди і де він мав замовлення на портрети відпочиваючих аристократів. З 1774 р. художник в Лондоні.

Був одружений. Дружина була позашлюбною дочкою англійського магната де Бофор. Чутки про це робили родину напівсвітськими особами і аристократія вважала їх людьми майже свого кола. Гейнсборо став батьком і мав 2-х дочок.

Документи свідчать, що художник не любив книг, зате все життя кохався у музиці. І сам грав на декількох музичних інструментах.

В ранішніх творах Гейнсборо занадто відчувається вплив рококо. В портреті брата і сестри Ллой діти як порцелянові ляльки, худенькі і незграбні. Він грає джентльмена, вона — дорослу леді, дивитися на це смішно. Лялькові постаті дітей зміщені вбік, щоби показати парк зі ставком та гру світла на воді і в небі. Парковий павільйон з ознаками короткого англійського бароко, але парк вже втратив регулярне планування. Пейзажні парки Британії вже в моді і вивчати їх приїздять навіть з Нової Англії, як тоді називали англійські колонії в Америці.

Гейнсборо закоханий в пейзажі, які він залюбки малює. Але в моді поки що історичні картини італійців, героїчні пейзажі Ніколя Пуссена, класичні пейзажі Клода Лоррена. Англійські пейзажі Гейнсборо ніхто не купує. Художник заробляє на малюванні портретів. А для себе пише пейзажі.

Всі протиріччя ранішніх творів Гейнсборо притаманні і портрету родини Ендрюс. Місіс сидить на рококовій, парковій лаві в кумедній для села, але модній сукні. Худа і хвороблива господиня не зробила привітне обличчя навіть для портрету. Містер з рушницею і тупуватим обличчям наче полював, але більше дратував і без того роздратовану жінку. На відміну від непривітних господарів вражає красою пейзаж сільської Англії. Жнива, ще світить сонце, зеленіють луки. А небо грозиться новим дощем, таким частим в Британії. Примхливе рококо залишилось на непривітних господарях, ніякого рококо нема в надзвичайно щирому, відверто реалістичному і красивому пейзажі.

Портрет не сподобався замовникам, що не дивно. Замовники не подобались художнику, що теж не дивно. Але він мусив заробляти гроші і знову брався за портретування.

• 
  «Портрет міс Елізабет Лінлі», пізніше місіс Елізабет Шерідан. Музей мистецтв Філадельфії, США
• 
  Портрет Хініга Ллойда з сестрою, бл. 1750
• 
  Краєвид з сільською річкою. бл. 1768
• 
  Портрет містера і місіс Ендрюс. бл. 1750

Пейзажі Гейнсборо різні за якостями. Є як реалістичні і конкретні, так і фантастичні, вигадані. В портреті родини Ендрюс пейзаж дуже конкретний і реалістичний, як і дуб, під яким розмістилися пан і пані.

У пейзажі «Узбережжя» добре відчутні впливи пейзажів малих голландців 17 століття, картин яких було багато в приватних збірках англійців — Гойєна, Альберта Кейпа, Симона де Влігера.

Досить самостійний Гейнсборо в ранішніх пейзажах (і в своїх малюнках). Найкращі серед них «Пейзаж з церквою Св. Марії в Хедлі» бл. 1750 року та «Лісовий пейзаж Деділ» 1747 року.

В Англії того часу мали попит і були модними пейзажі приватних садиб. Їх охоче замовляли і охоче купували. Гейнсборо, цей завзятий прихильник пейзажів, рішуче відмовлявся малювати реальні, приватні садиби в пейзажі. Навіть стабільні гроші за них його не привабили.

У своїх портретах Гейнсборо спирався на авторитет Ван Дейка, що довгий час працював у Лондоні і створив тип елегантного, аристократичного портрету, який успадкували всі англійські портретисти. Гейнсборо іноді запозичав навіть костюми у Ван Дейка (місс Грехем біля колони, портрет хлопчика в блакитному костюмі), це, можливо, найбароковіші за ладом портрети майстра.

Цілком бароковим за строєм залишив Гейнсборо і парадний портрет 4-го графа Арджила — у повний зріст, в мантії і з регаліями влади.

Більше щирості в жіночих портретах. Тема шляхетного дозвілля розвинута в «Портреті Моллі і Пеггі», 1760. Дівчатка зайняті малюванням і вивченням мистецтв. Але скільки примусу і нудьги в обох обличчях.

• 
  Джон Кемпбелл, 4-й герцог Арджил, 1767
• 
  Моллі і Пеггі за малюванням, 1760
• 
  Місіс Мері Грехем, 1777

З деяких осіб сильний характер рветься зовні попри всі обмеження культури і соціального стану. Такою була віконтеса Пенелопа Лігоньє, і лише необхідність бути леді обмежувала її занадто активні дії.

Місс Ганна Форд відрізнялась любов'ю до музики, добре співала і говорила на п'яти мовах. Майже єдиною суспільною ланкою, де жінка того часу могла виявити себе, був театр. Батько утримував дочку вдома. Тоді дівчина втекла в Лондон, де дала свій концерт. Спроби батька зірвати концерт і зганьбити дочку не вдалися. Концерт мав успіх. Портрет Ганни Форд написав Гейнсборо.

Довго стримувала себе і Елізабет Лінлі, співом якої був зачарований театральний Лондон. Але прийде час і дівчина втече з рідного дому в далеку Францію заради коханого. Її чоловіком стане драматург Р. Б. Шерідан. Портрет ще не одруженої Елізабет Лінлі, коханої Шерідана, напише Гейнсборо. В творчому надбанні майстра цей портрет стане шедевром.

Досить видатних осіб було і серед чоловіків. Гейнсборо був знайомим з вільнодумцем Віллоубі Берті, 4-м графом Абінгтон. Той багато музикував, водив дружбу з музикантами і підтримав сестру Елізабет, що одружилася з танцюристом-італійцем Галліні, хоча то був несхвальний шлюб. Більше того, Віллоубі підтримував американських колоністів (супротивників Британії), що було непатріотично, і надрукував схвальний памфлет на честь Французької революції 1789. Граф — одна з моделей художника, на жаль, портрет залишився незавершеним.

Сара була відомою драматичною актрисою і красунею. Її алегоричний портрет у вигляді музи Трагедії малював сам Джошуа Рейнольдс.

Гейнсборо мало малював алегорії. Правдива простота і близькість до природи були йому важливіші. Цей портрет йому ніхто не замовляв. Художник малював його за власним бажанням на подяку таланту актриси. Сара спокійно сидить в кріслі. На ній модна строката сукня з блакитною оторочкою. Костюм доповнюють чорний капелюх зі страусовими перами, муфта з хутра і шарф. Актриса немов присіла перед виходом у світ і нікого в цей час не грає. У Гейнсборо багато шедеврів серед портретів. Але таких значущих, як портрет актриси Сари Сіддонс — одиниці.

Особливістю таланту художника була здатність створити шедевр портрет з людей звичних, нічим не значущих, що не відрізняються від решти. Здивування викликав портрет королеви Англії Шарлоти, дружини Георга III. Гейнсборо зробив з напрочуд некрасивої жінки цілком привабливу особу на своєму портреті (використав всі скарби модного одягу, пози, жесту, оточення).

Всі скарби модного одягу, пози, жестів, оточення використав Гейнсборо і в подвійному портреті якогось есквайра Вільяма Халлета з дружиною. Портрет більше відомий під назвою «Ранкова прогулянка». Лише молодість і зробила подружжя значущими на портреті, що таки став шедевром з зображенням пересічних осіб.

Деякі з портретів Гейнсборо втратили свої імена. Художник в цьому ніяк не винний. Все йде від тодішньої звички на виставках в Лондоні не давати імен портретованих, якщо це не представники королівської родини. Портрети на публічних виставках мали прості підписи — «Дворянин», «Художник», «Титулована Леді». Уславлений пізніше портрет Джонатана Баттла на виставці іменувався як «Портрет молодого джентльмена» і все. Лише газети того часу часто розкривали інкогніто.

Загублене в часі і ім'я господині на портреті Гейнсборо з Ермітажу. Можливо, ця приваблива жінка — Маргарет Барр, герцогиня де Бофор?

• 
  Портрет віолончеліста Карла Абеля, 1777
• 
  Портрет Герцогині Де Бофор (Леді у блакитному), 1770
• 
  Портрет Джонатана Баттла (Блакитний хлопчик), 1770
• 
  Портрет Ганни Форд, дружини Тікнеса, 1760
• 
  Мері, принцеса Уельська, 1760
• 
  Портрет поетеси Мері Робінсон, 1781
• 
  Актор Девід Гаррік
• 
  Дві дочки художника в дитинстві, 1759

• Одіас Хемфрі, що супроводжував Гейнсборо під час його прогулянок після утоми: «Саме завдяки цим прогулянкам глядачі картин бачать більшу частину замальовок і малюнків, що час від часу показував на виставках цей своєрідний, розумний і гідний поваги художник».
• Джексон, дописувач Гейнсборо: «Фахом Гейнсборо був живопис, а музика — розвагою. Але іноді здавалось, що саме музика була його головним фахом, а живопис — розвагою».
• Аджело: «Гейнсборо використовував в своїх експериментах, здається, всі засоби і хитрощі живопису олійними фарбами. Не визнаючи ніяких обмежень своїм знахідкам, він замість олівців, пензлів і пастелей, працював власними пальцями чи шматочками губки… Він забрав всі кухонні каструлі, заповнив їх фарбами теплих і холодних тонів, потім макав в них шматочки губок і малював на досить твердому папері загальні силуети та ефекти освітлення. Сушив ці замальовки біля вогню, а потім ефектно завершував чорними, червоними і білими пастелями… Деякі з цих замальовок настільки талановиті, бо він вклав у них всю свою майстерність, що ніякий інший художник не міг зробити подібні чи перевершити його майстерність».

• Австралія
• Англія
• Італія
• Німеччина
• Франція
• Росія
• США

• Живопис бароко
• Парадний портрет
• Портрет
• Пейзаж
• Побутовий жанр
• Френсіс Хейман
• 8236 Ґейнсборо — астероїд, названий на його честь.
• Список британських художників 18 століття
• Образотворче мистецтво Англії

• Всеобщая история искусств, т. 4, М, «Искусство»,1963 (рос)
• Georgy Kelenyi Thomas Gainsborough Berlin, Henschelverlag, 1979 (нім)
• Некрасова Е. А. «Томас Гейнсборо», М, «Изобразительное искусство», 1990 (рос)

• Ґейнсборо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.