Інко́гніто (лат. in-cogito — придумувати, обманювати; лат. In-cognitus — неопізнаний, невідомий; прихований італ. Incognito) — таємно, не розкриваючи свого імені, під вигаданим ім'ям (наприклад, «приїхати інкогніто»). Також означає особу, зазвичай офіційну, яка приховує (не зі злочинною метою) своє справжнє ім'я, живе, виступає під вигаданим ім'ям.

В історії відомі випадки, коли особи королівської крові використовували інкогніто для того, щоб вирішувати свої приватні справи, не розголошуючи їх. Наприклад, королева Нідерландів Вільгельміна в разі інкогніто використовувала ім'я «графиня Бурен».

Окремими випадками використання є псевдоніми та нікнейми.

У сучасному світі відомі випадки, коли діти публічних людей використовують інші прізвища, щоб слава батьків не впливала на їхню долю ^[1].

Інкогніто режим (режим приватного перегляду вебсторінок) збереже дії в таємниці від інших людей, які мають доступ до цього комп’ютера, крім особи, яка діє в режимі інкогніто. Рекомендується використовувати цей режим для відвідування сайтів з авторизацією, вхід на які відбувається не з особистого комп’ютера або в громадському місці. Таким чином можливо уникнути витоку введених логінів і паролів стороннім особам.^[2]

• Інкогніто [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• Інкоґніто [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 543. — 1000 екз.