|CEO=

Музей мистецтва Метрополітен
англ. Metropolitan Museum of Art
40°46′46″ пн. ш. 73°57′48″ зх. д. / 40.779444444444° пн. ш. 73.963333333333° зх. д. / 40.779444444444; -73.963333333333
Тип	художня галерея[1][2][3] видавництво[d][4][5][…] продюсерська компанія[7] неприбуткова організація і музей[8]
Склад	Мет Брауерd, Клойстерсd, Gallery 643, Metropolitan Museum of Artd, Gallery 500, Italian Sculpture and Decorative Arts, 1430–1500d, The Met Fifth Avenued, Gallery 638, Metropolitan Museum of Artd, Gallery 602, Painting as the Mirror of Nature: 1420–1480, Metropolitan Museum of Artd, Gallery 463, Mughal South Asia and Later South Asia, Metropolitan Museum of Artd, Gallery 637, Metropolitan Museum of Artd і Gallery 552, Terracotta Models, 1700–1900, Metropolitan Museum of Artd
Країна	США[1]
Розташування	Нью-Йорк, 5-та авеню.
Адреса	NY 10028 П'ята авеню (1000)[10] і 82-га вулицяd
Архітектор	Річард Морріс Гантd[11][12], Калверт Вокс[10][12], Джейкоб Рей Моулд[10][12] і McKim, Mead & Whited[13][12]
Засновник	John Taylor Johnstond[14]
Засновано	1870, 13 квітня
Фонд	2 000 000
Відвідувачі	6,479,548 (2019 рік)
Директор	Макс Холляйн
Сайт	metmuseum.org
Музей мистецтва Метрополітен (США)
Музей мистецтва Метрополітен у Вікісховищі

Музей мистецтва Метрополітен (Metropolitan Museum of Art, розмовне The Met) — відомий художній музей США, заснований в Нью-Йорку в 1870 році. Головна його будівля розміщена в Центральному парку на Манхеттенському Верхньому Іст Сайді, філія — у парку Форт-Трайон.

Четвертий за відвідуваністю та четвертий за площею музей у світі. Музей мистецтва Метрополітен займав четверте місце в ТОП-20 музеїв світу за чисельністю відвідувань у допандемічному 2019 році за даними Theme Index and Museum Index 2022 (перше місце в ТОП-20 займав Лувр). Metropolitan Museum of Art у 2019 році мав майже 6,8 млн. відвідувань. Пандемія Covid-19 сильно вплинула на відвідування – у 2020 році кількість відвідувачів становила 1,1 млн. осіб, у 2021 році – 2,0 млн. Однак, у 2022 році стан справ покращився, відбулося певне відновлення інтересу до Метрополітен музею, чисельність відвідувань збільшилась до 3,2 млн.^[15]

Музейний фонд становить понад 2 мільйони експонатів, які охоплюють 5000-річну історію культури людства з усіх куточків світу^[16]. У музеї представлені пам'ятки образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва Стародавніх Єгипту, Греції та Риму, країн Західної Європи (Італії, Франції, Фландрії, Голландії, Англії, Німеччини та ін.), Близького і Далекого Сходу. Є місцем перебування енциклопедичної колекції музичних інструментів, костюмів та аксесуарів, а також зброї та обладунків. У 1924 році був відкритий відділ американського мистецтва.

У його галереях розміщені кілька інтер'єрів, історія яких веде відлік від часів І століття у Римі до дизайнів сучасної Америки. Музей мистецтва Метрополітен заснований 1870 року з метою підвищення зацікавленості американського народу до історії та мистецтва.

• Картинна галерея
• Західноєвропейська скульптура
• Відділ Стародавнього Єгипту
• Бібліотека
• Відділ ужиткового мистецтва (меблі, гобелени, порцеляна, дитячі іграшки)
• Відділ історичної зброї
• Історичні музичні інструменти
• Американське ужиткове мистецтво
• Фондосховище
• Середньовічне мистецтво (філія The Cloisters)
• Відділ малюнків і гравюр
• Мистецтво ісламських країн
• Мистецтво Давнього Єгипту
• Мистецтво Африки, Океанії і доколумбової Америки.

• 1864 — постанова до спра́ви про створення художнього музею в місті Нью-Йорк.
• 31 січня 1870 обрано правління майбутнього музею. 13 квітня 1870 надрукована хартія про офіційне створення музею. Пізніше розпочато будівництво першого приміщення для музею.
• У березні 1880 відкрито перше приміщення музею (архітектори — Колвер Во, Рей Маулд), у 1888 і 1894 — дві добудови.
• 1902 — нове приміщення^[d] в помпезному стилі неокласицизму на східному боці (фасад на 5-ту авеню), що затуляло старі будівлі і стало візитівкою музею.
• 1924 — павільйон для експонування декоративно-ужиткового мистецтва США, що став найбільшим і найповнішим в країні.
• 1937 — засновано Інститут костюму, який передав музею одяг від XVII до XX ст. різних народів світу, аксесуари, фотоархів, модні видання.
• 1950-1960 — облаштування наукової бібліотеки музею, що став найбільшою збіркою видань із мистецтва в США.
• 1980—1984 — нові галереї (загальна площа 2 400 м²) для експонування живопису доби європейського Відродження, живопису XIX ст, колекції італійських бронз, меблів майстрів Франції різних епох, німецької порцеляни з колекції пана Лінського.

У лютому 2017 музей зробив загальнодоступними 375 000 оцифрованих зображень художніх робіт зі своєї колекції. Ці картини і фотографії можуть бути вільно використані як в особистих, так і в комерційних цілях (рівень ліцензії Creative Commons 'CC0')^[17].

• Фінансова підтримка Метрополітен-музею спочатку була незначною. Аби мати експонати, пішли шляхом замовлень на копії і відливки з гіпсу.
• Переломним став 1901, коли мільйонер Джейкоб С. Роджерс заповів музею $4 500 000 на придбання дійсно «рідкісних і високохудожніх витворів мистецтва» і суттєвого поповнення наукової бібліотеки музею. Спрацювала довга традиція благодійності і музей отримав значні фінансові вливання від різних благодійників. Гроші розміщені в банку, їх не витрачають, а використовують відсотки з капіталу на виплати. Музей має своє видавництво і заробляє ще декількома цілком законними засобами. Але повага до меценатів залишається провідною політикою адміністрації. Імена найвідоміших меценатів викарбувані золотом в одному з вестибюлів музею.
• Точно дотримується адміністрація і умов прискіпливих заповітів. У 1914 музей по заповіту Бенджамена Алтмана (1840—1913) отримав його приватну колекцію (східні й іранські килими, скульптура і живопис доби Відродження і XVII століття) з умовою експонування як єдиного цілого. Музей не розподілив речі в різні відділи (як того вимагає музейна наука) й експонує збірку як єдину культурну та меморіальну пам'ятку доби.
• Завдяки моді на артефакти зі Стародавнього Єгипту та могутній фінансовій підтримці, МЕТ отримав надзвичайну кількість оригіналів мистецтва тодішньої цивілізації. Серед експонатів музею — сфінкси, скульптури фараонів, рельєфи та стінописи з храмів і поховальних комор, меблі Єгипту, папіруси, ювелірні вироби. Серед найкращих здобутків музею — храм, вивезений з Дендуру. Колекція історичних пам'яток Стародавнього Єгипту вважається найповнішою у світі і найкращою у США.

• 
  Парадні сходи
• 
  Вестибюль
• 
  Греко-римська галерея
• 
  Зала з ассирійськими рельєфами палацу Ашурнасірпала II
• 
  Галерея скульптур

• 
  Китайський дворик
• 
• 
  Парадна спальня з палацу Сагредо, 1718, Венеція

• 
  Храм Дендур
• 
  Магічна стелла, 360—343 до н. е.
• 
  Бегемот «Вільям», маскот музею, 1961—1878 до н. е.
• 
  Сфінкс Аменхотепа ІІІ
• 
  Фараон вражає списом лева (ескіз)
• 
  Мумія
• 
  Перстень, 6 ст. до н. е.

• 
  Кратер Ефронія, бл. 515 р. до н. е. (переданий до Рима як незаконно переміщений твір мистецтва)
• 
  Арибал з мушлями, кінець 6 ст. до н. е.
• 
  Вазописець Брига. Келих у вигляді кінського копита. 460 до н. е.
• 
  Калатос з виноградною лозою, бл. 300 до н. е.
• 
  Фігурний ритон «Клешня лобстера», бл. 460 до н. е.
• 
  Вазописець Тітонос (?). Лекіф з богом Гермесом, до 470 до н. е.
• 
  Вазописець Сапфо, чорнофігурний вазопис із богом Геліосом в колісниці на небі, бл. 500 до н. е.
• 
  Кратер з головою сатира, бл. 420 до н. е.
• 
  Монтелеонська колісниця, 530 до н. е.

• 
  Курос, Аттика, 580 до н. е.
• 
  Надгробкова стела з атлетом і малою дівчинкою (верхня частина), 530-і до н. е.
• 
  Аматуський саркофаг

З кінця XIX століття музей став купувати витвори мистецтва і артефакти Стародавнього Сходу^[18]. Експозиція охоплює період з пізнього неоліту до падіння держави Сасанідів, включно з предметами шумерської, хетської, сасанідської, ассирійської, вавилонської, еламської та інших культур, а також багато предметів бронзового століття. Серед перлин колекції — декілька статуй ламассу, які охороняли північно-західний палац ассирійського царя Ашшур-назір-апала II.

Вперше Метрополітен-музей придбав зібрання стародавніхперуанських предметів 1882 року, але цілеспрямоване придбання експонатів з Африки, Океанії та обох Америк почалося тільки 1969 року, коли магнат і філантроп Нельсон Рокфеллер передав музею свою колекцію — приблизно 3000 предметів^[19].

У музеї можна побачити створені 40 000 років тому наскельні малюнки австралійських аборигенів і церемоніальні предмети знаті бенінського царства, подаровані музею антикваром Клаусом Перлсом.

• 
  Тукан. 1-5 ст. Коста-Рика
• 
  Культура чиму, Перу
• 
  Ацтеки, скульптура
• 
  Ювелірні вироби культури моче, Перу, 400–700
• 
  Золота маска
• 
  Сережки, 1-5 ст, Панама

Колекція — понад 35 000 експонатів, можливо, є найповнішим зібранням в США. Для цієї колекції відведено окреме крило. Вона охоплює приблизно 4000 років історії азійського мистецтва; в ній представлені всі цивілізації Азії, а також всі типи декоративного мистецтва — від живопису і ксилографії до скульптури та художнього литва. Особливо повно в зборах представлені китайський живопис і каліграфія, а також експонати з Непалу і Тибету. Окремо слід відзначити дворик з садом в стилі династії Мін, виконаний за зразком саду в Сучжоу^[20].

• 
  Невідомий китайський ливарник. Ритуальний бронзовий келих з кришкою і магічними орнаментами, до 1045 до н. е.
• 
  Будда Бодхісатва, династія Мін
• 
  Китайська шафа з інкрустаціями, XVI ст.
• 
  Ритуальна бронзова ваза, 6 ст. до н. е.

Інститут відомий своїм щорічним шоу Мет Гала (англ. The Met Gala).

Музей мистецтва костюму (англ. the Museum of Costume Art) був заснований Ейлін Бернстайн та Айрін Левісон 1937 року. 1946 року, за фінансової підтримки індустрії моди, увійшов до складу Музею Метрополітен, змінивши назву на Інститут костюма (англ. The Costume Institute) та ставши кураторським відділом 1959 року. Сьогодні його колекція — це понад 35 000 костюмів і аксесуарів^[21]. Раніше Інституту належала галерея в нижній частині будівлі музею, прозвана «фундаментом» (Basement); зважаючи на крихкість експонатів постійна експозиція відсутня. Замість цього Інститут двічі на рік влаштовує виставки костюмів в галереях Метрополітен-музею, кожна виставка присвячена певному дизайнеру або темі. Мет Гала є головним джерелом щорічного фінансування виставок відділу, придбань та збільшення капіталу. Це щорічне шоу від Інституту костюмів, співавтором якого є головний редактор Vogue Анна Вінтур, є надзвичайно популярною, якщо не ексклюзивною подією у світі моди; 2007 року вартість квитка стартувала від $ 6500 за людину. Кожного травня урочисто відзначають відкриття весняної виставки.

• 
  Британська сукня, 1747
• 
  Британська сукня, 1870
• 
  Французьке вбрання, 1620
• 
  Французька сукня, 1924
• 
  Французька сукня, 1923
• 
  Французька сукня, 1911

Є одним з найбільших підрозділів, зберігає 50000 експонатів від XV до початку XX століття^[22].

• 
  Скульптор Доменіко Гвіді. «Андромеда на скелі»
• 
  Джуліано Фінеллі. «Кардинал Шипіоне Боргезе», 1632
• 
  Доменіко П'єратті. «Іван Хреститель юнаком», до 1630
• 
  П'єтро Берніні, «Фавн», 1616
• 
  П'єтро Берніні, батько Лоренцо. «Флора», садова скульптура, 1616
• 
  Джузеппе Цераччі, «Джордж Вашингтон», 1795
• 
  Тулліо Ломбардо, «Адам», 1490

• 
  Робер Кампен, Триптих, 1425–1428
• 
  Ян ван Ейк, Диптих, 1430–40
• 
  Рогір ван дер Вейден, Поліптих, 1450
• 
  Паоло Учелло, Портрет леді, 1450, Флоренція
• 
  Ліберале да Верона, Шахісти, 1475, флоренція
• 
  Тіціан, Портрет чоловіка, 1512
• 
  Пітер Брейгель старший, Збір зерна, 1565
• 
  Караваджо, Концерт, 1595
• 
  Ель Греко, Краєвид Толедо, 1596
• 
  Ель Греко, Відкриття п'ятої печатки, 1608–1614
• 
  Жорж де Латур, Ворожка, 1630
• 
  Дієго Веласкес, Портрет Хуана да Пареха, 1650
• 
  Ян Вермер, Жінка з лютнею, 1662
• 
  Жак-Луї Давід, Смерть Сократа, 1787
• 
  Марі-Деніз Вільє, Молода дівчина, що малює, 1801
• 
  Франсиско Гойя, Маха на балконі, 1835
• 
  Вільям Тернер, Гранд канал, 1835
• 
  Томас Коул, Заплава, 1836
• 
  Джордж Калеб Бінгем, Торговці хутром на Міссурі, 1845
• 
  Ежен Делакруа , Христос під час Бурі, 1853
• 
  Роза Боньор, Ярмарок з конями, 1853–1855
• 
  Едуар Мане, Мертвий Христос з ангелами, 1864
• 
  Вінслов Гомер, Полонені на фронті, 1866
• 
  Едґар Деґа, Танцювальний клас, 1872
• 
  Едуар Мане, Човни 1874
• 
  П'єр-Огюст Ренуар, Портрет мадам Шарпантьє з дітьми, 1878
• 
  Жуль Бастьєн-Лепаж, Жанна д'Арк, 1879
• 
  Джон Сінгер Сарджент, Портрет мадам X, 1884
• 
  Вінсент ван Гог, Автопортрет, 1887
• 
  Вінсент ван Гог, Кипариси,1889
• 
  Поль Сезанн, Мадам Сезанн (Хортенз Фікет, 1850-1922) в червоній сукні, 1888–90
• 
  Поль Сезанн, Гравці у карти, 1890–1892
• 
  Клод Моне, Чотири дерева, 1891
• 
  Поль Гоген, Полудень, 1894
• 
  Вінслов Гомер, Гольфстрім, 1899
• 
  Клод Моне, Будинки Парламенту (Ефект туману), 1903–1904
• 
  Анрі Руссо, Лев, 1907
• 
  Василь Кандинський, Імпровізація 27, Сад Любові II, 1912
• 
  Артур Доув, Корова, 1914
• 
  Амедео Модільяні, Жанна Ебютерн, 1919
• 
  Чарлз Демут, Я бачив цифру 5 у золоті, 1928

Значні фінансові суми дозволили купувати для музею найдорожчі з картин на аукціонах, перш за все — картини Рембрандта. Вони не так часто з'являлись на аукціонах, а коштували надзвичайно недешево. Винятком були продажі шедеврів з музею Ермітаж в часи фінансової депресії, коли за оригінал Рембрандта — «Христос і самаритянка» СРСР отримав тільки 49.980 доларів.

Полотно Рембрандта «Аристотель біля погруддя Гомера», придбане для Метрополітен-музею у 1961 р., вже коштувало музею 2.300.000 доларів. Очільників музею астрономічна ціна не зупинила, збірка музею поповнилася ще одним шедевром. Колекція картин Рембрандта в Метрополітен-музеї значна і має твори майже всіх періодів творчості митця, серед яких — парадні і пізні портрети, релігійні і міфололічні композиції, автопортрет самого художника.

• 
  Пані з віялом, 1633 (ранній твір художника)
• 
  Пані з гвоздикою, продана з Ермітажу
• 
  Автопортрет, 1660
• 
  Богиня війни — Беллона
• 
  Портрет чоловіка, 1632
• 
  Портрет жінки, 1632
• 
  Аристотель біля погруддя Гомера
• 
  Знатний слов'янин

Приватна колекція Роберта Лемана, подарована музею 1969 року, розмістилася у відкритому в 1975 павільйоні Лемана, представлені твори декоративно-прикладного мистецтва, живопис, графіка XIV—XIX ст. з Європи^[23].

Приміщення для музею побудували на гроші Дж. Рокфеллера-молодшого, і нагадує середньовічний монастир із двориком. Будівля розташована в парку на березі річки Гудзон на півночі острова Мангеттен^[24].

Тут зберігають твори від ранішнього до пізнього середньовіччя країн Західної Європи — Італії, Франції, Німеччини, Нідерландів (до їх розділення на Голландію і сучасну Бельгію), Іспанії тощо. У колекції — дерев'яна скульптура німецьких майстрів, романська і готична скульптура Франції, вітражі, церковні речі, арраси і килими, вироби з кістки, кераміки, металів (срібла, міді, олова). Фундатор збірки — залізничний магнат початку XX ст. Дж. Пірмонт Морган.

• 
  Святий Амброзій в келії (покровитель Мілану).
• 
  Мармурова капітель середньовічного собору XII ст. Франція.
• 
  Апостол Павло, XV ст., Франція

Перші експонати були придбані 1881 року. 1904 року музеї придбав дві великі збірки європейської і японської зброї, і його колекція швидко здобула міжнародне визнання; 1912 року створений окремий відділ. Обсяг колекції — приблизно 14 тисяч предметів; серед них багато речей, якими користувалися особи королівської крові, включно зі зброєю короля Англії Генріха VIII, короля Франції Генріха II та імператора Фердинанда I^[25].

• 
  Кацусіка Хокусай, Японія. Велика хвиля в Канаґава.
• 
  Альбрехт Дюрер. Меланхолія, гравюра на міді.
• 
  Рембрандт. «Три хреста», 1653 р.
• 
  Мартин Шонгауер, Святий Антоній і демони. XV ст.
• 
  Леон Бакст. «Іда Рубінштейн», бл. 1910 р., Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк.

• Нью-йоркський музей сучасного мистецтва
• Список музеїв Вашингтона
• Художній музей Волтерс
• Музей мистецтв округу Лос-Анжелес
• Бостонський музей образотворчих мистецтв

• Музей Метрополитен. Нью-Йорк. М, «Изобразительное искусство», 1983. (рос)
• журнал «Декоративное искусство СССР», № 8, 1990. (рос)
• «100 картин из музея Метрополитен», каталог выставки, Л, 1975. (рос)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Метрополітен-музей

• Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
• офіційна сторінка музею [Архівовано 5 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Експонати музею на googleartproject.com