Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті.

Володимир Владко
Владко Володимир Миколайович
Ім'я при народженні	Єремченко Володимир Миколайович
Псевдонім	Владко
Народився	26 грудня 1900 (8 січня 1901) Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	21 квітня 1974(1974-04-21) (73 роки) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, журналіст
Мова творів	українська
Напрямок	наукова фантастика
Жанр	наукова фантастика
Партія	КПРС
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах

Володи́мир Микола́йович Владко́ (справжнє прізвище Єре́мченко, 26 грудня 1900 (8 січня 1901)(19010108), Петербург — 21 квітня 1974, Київ) — український письменник-фантаст, журналіст та театральний критик.

Народився в родині службовця. Початкову освіту здобув у реальному училищі, згодом закінчив Інститут народної освіти. Таким чином майбутній письменник мав глибокі та всебічні знання, вільно володів англійською мовою і латиною, знав про найновітніші відкриття в галузі науки і техніки.

Рано втратив батька, почав працювати журналістом у різних друкованих виданнях.

Його книги почали друкуватися з грудня 1917 року. Перша книга «Донбас — золота країна» (1930). Як письменник-фантаст дебютував повістю «Ідуть роботарі», відзначеною в 1929 році премією на всеукраїнському конкурсі. Потім одна за одною виходять його книги: «Чудесний генератор», «Аргонавти Всесвіту», «12 оповідань», «Дорога скіфів» («Нащадки скіфів»). У «Чудесному генераторі» письменник, полишивши космічні світи, звертається до земних проблем, ніби передбачаючи епоху радіолокації та телебачення, велике майбутнє хвиль ультракороткого діапазону.

Військово-фантастичний роман Владка «Аероторпеди повертають назад» (1934) малює вигадану війну СРСР з уявними капіталістичними країнами - Великосаксією, Швабією і Остерією, які для нападу зокрема використовують бактеріологічну зброю. У боях супротивники застосовують стратосферні літаки, стрибаючі танки а також керовані на відстані через радіо начинені вибухівкою аероторпеди - прообраз сучасних безпілотних літаючих апаратів.

Зовсім в іншому, на перший погляд, навіть несподіваному плані написано роман «Нащадки скіфів» (1937). Письменник спрямовує свій погляд не в майбутнє, як це властиве науковій фантастиці, а в минуле.

У 1938-1940 роках, продовжуючи заглиблення у далеку минувшину, Владко створює для дітей цикл переказів давньогрецьких міфів, у яких висвітлює діяння таких міфологічних персонажів як Прометея, Антея, Геракла, Фаетона, Тезея, Персея, Медузи Горгони, Мідаса, Адмета та його дружини Алкести. Міфологічні перекази друкувались у журналі «Піонерія», 7 з цих оповідей увійшли згодом до збірки «Чарівні оповідання» (1962).

Наступний великий твір Владка — роман «Сивий капітан» (1941), як і «Аероторпеди повертають назад», має антифашистське, антивоєнне спрямування. У романі головний герой виходить на двобій з диктатурою, але усі його зусилля закінчуються трагічно. Приречена на поразку сама філософія життя, яка будується на егоїзмі, жорстокості, зневазі до людей.

Після «Сивого капітана» письменник замовкнув у великій прозі аж на 15 років. Під час Другої світової війни Владко — політичний коментатор на українській радіостанції імені Тараса Шевченка в Саратові. Згодом — спеціальний кореспондент Радінформбюро, власний кореспондент газети «Правда», керуючий Головреперткомом України, завідувач українського відділення «Літературної газети». В 1944 році стає членом КПРС. Пише оповідання та нариси, присвячені бойовим та трудовим будням.

Лише в 1956 повертається Владко до свого улюбленого жанру - наукової фантастики. Пише повісті «Позичений час», «Фіолетова загибель», дарує читачам численні оповідання.

Твори Володимира Владка перекладено мовами багатьох народів світу. Роман «Аргонавти Всесвіту» шість разів видавався в Японії, з творами письменника знайомі читачі багатьох європейських країн.

Свої перші публікації Володимир Миколайович, працюючи газетярем спочатку в Ленінграді, а потім у Воронежі, підписував справжнім прізвищем — «Владимир Еремченко». Але якось у гранках однієї статті було допущено друкарський брак: від першого слова залишилося «Влад», а від другого — закінчення «ко». Так з'явився псевдонім «Владко».

• «Залізний бунт» («Ідуть роботарі») (1931, 1967)
• «Аероторпеди повертають назад» (1934)
• «Чудесний генератор» (1935)
• «Дванадцять оповідань» (1936)
• «Аргонавти Всесвіту» (1935, 1956)
• «Нащадки скіфів» (1939)
• «Сивий капітан» (1941, 1959)
• «Позичений час» («Ощадкаса часу») (1961)
• «Чарівні оповідання» (1962)
• «Фіолетова загибель» (1963)
• Твори в п'яти томах (1970–1971)

• Владко В. М. Аргонавти всесвіту : роман / В. Владко ; обкл. та худож. оформл. Й. Дайця. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1935. — 223 с. : іл., портр.
• Владко В. Запряжене Сонце / В. Владко ; мал. А.Коротков. — [Одеса] : Молодий більшовик, [1931]. — [15] с. : іл.
• Владко В. Командир Штепсель / В. Владко ; мал. Б.Фрідкіна. — [Одеса] : Дитвидав, 1935. — 21 с. : іл.
• Владко В. Нащадки скіфів : роман / В. Владко, Володимир Миколайович ; післямова С. Семенова-Зусера; обкл. та мал. А. Гороховцева. — [Одеса] : Дитвидав, 1939. — 309 с. : іл.
• Владко В. Про посуд / В. Владко ; мал. З.Беньяш. — [Харків] : Молодий більшовик, [1931]. — [15] с. : іл.
• Владко В. Тракторобуд / В. Владко ; обкл. та оформл. Л. Кривінської. — Харків ; Київ : Молодий більшовик, 1931. — 32 с. : іл.
• Владко В. Чудесний генератор : повість / В. Владко ; мал. та обкл. Є. Рачова. — 2-ге вид., випр. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1936. — 191 с. : іл.
• Владко В. Дванадцять оповідань / В. Владко ; оформл. А.Гороховцева. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1936. — 227 с. : іл.
• Владко В. Ідуть роботарі : соціял.-фантаст. повість / В. Владко. — Одеса ; Харків : Молодий більшовик, 1931. — 200 с. : іл. — (Повісті та романи для дітей ; N 8-9)
• Владко В. Аргонавти всесвіту : роман / В. Владко ; худож. оформ. Й. Дайца. — Харків ; Одеса : Дитвидав ЦК ЛКСМУ, 1936. — 224 с. : іл., 1 арк. портр.
• Владко В. Ідуть роботарі : роман / В. Владко ; мал. та обкл. А. Гороховцева. — Харків ; Одеса : Дитвидав ЦК ЛКСМУ, 1936. — 227 с. : іл., портр.

Журнал «Барвінок»

• Професор Глобус розповідає / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Барвінок. — 1945. — № 6, №7-8, № 9 ; 1946. — № 2-3.
• Одна хвилина / В. Владко ; мал. С. Левицького // Барвінок. — 1947. — № 1.
• Ми перемагаємо природу / В. Владко ; мал. І. Манець // Барвінок. — 1948. — № 10.
• Дорогоцінні дрібнички / В. Владко // Барвінок. — 1948. — № 11.

Журнал «Жовтеня»

• Гроза гримить / В. Владко ; худ[ож.] А. Гороховцев // Жовтеня. — 1935. — № 9.

Журнал «Піонервожатий»

• Таємниця Смарагдового острова : (оповідання) / В. Владко // Піонервожатий. — 1940. — № 23-24.
• Галя у звірів / В. Владко // Піонервожатий. — 1941. — № 11.

Журнал «Піонерія»

• Хвилі над морем / В. Владко ; мал. худ[ож.] Л. Сидорова // Піонерія. — 1935. — № 5.
• Таємниця орхідеї / В. Владко ; мал. худ[ож.] В. Невського // Піонерія. — 1935. — № 9.
• Дорога скіфів : роман / В. Владко ; мал. Й. Дайца // Піонерія. — 1937. — № 1, № 2, № 8, № 9, № 11, № 12.
• Медуза Горгона : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1938. — № 11, ст. 22-27.
• Антей : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1939. — № 1, ст. 39-43.
• Золотий Дотик : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1939. — № 5, ст. 23-27.
• Тезей : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1939. — № 9, ст. 29-34.
• Прекрасна Альцесса : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1939. — № 11, ст. 40-44.
• Магніт : оповідання / В. Владко ; мал. М. Хазановського // Піонерія. — 1940. — № 1.
• Прометей : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1940. — № 10, ст. 13-18.
• Фаетон : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1940. — № 12, 24-29.
• Сивий капітан : роман : (продовження) / В. Владко ; мал. М. Штаєрмана // Піонерія. — 1941. — № 4, № 5.

Журнал «Червоні квіти»

• Свято радянської фізкультури : (Всесоюзна Спартакіада в Москві) / Владко // Червоні квіти. — 1928. — № 17.
• Зустріч / Владко ; іл. В. Невського // Червоні квіти. — 1929. — № 12.
• У соляному місті / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 12.
• Наш радянський олівець / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 13.
• Курорт Донбасу – Слав’янське / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 13.
• Краматорські домни / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 14.
• «Сині» проти «червоних» : ( великі серпневі маневри під Харковом) / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 17-18.
• Шлях чайника : / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 17-18.
• Луганський «М» / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 19-20.
• Чорне золото / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 21-22.
• Костянтинівський пляшковий завод / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 23-24.
• Вухо міста : (Харківська телефонна станція) / Владко// Червоні квіти. — 1930. — № 3.
• Ленінград / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 4.
• Меккано – піонер / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 6.
• Тракторний велетень / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 7.
• Книжкова фабрика / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 9.
• Ударний завод «Світло шахтаря» / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 14.
• 140 тисяч автомобілів щороку / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 19.
• Астрахань – рибна сторона / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 21-22.
• Перший тракторний : (Сталінградський завод ім. Ф. Дзержінського / В. Владко ; фото з журналу «СССР на стройке» // Червоні квіти. — 1930. — № 23.
• Униз Волгою-рікою / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 24.
• Баку – місто нафти / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 1.
• По берегах річки Квірілли / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 2.
• Чорним морем – на північ / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 6.
• Криворіжжя дає руду / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 9.
• Кар’єр №2 : оповідання / В. Владка ; іл. В. Невського // Червоні квіти. — 1931. — № 9.
• Ллється чавун / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 10.
• Тракторобуд – справа чести / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 12.

• Письменник відповідає / В. Владко // Піонерія. — 1938. — № 9.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Володимир Владко. Останній «український Жюль Верн»? [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] Оновлено посилання 06.03.2013 Дзеркало тижня
• «Помер письменник Володимир Владко» // «Свобода», ч. 89, 10 травня 1974, с. 1 [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.]
• Біографія на сайті UaModna [Архівовано 12 листопада 2017 у Wayback Machine.] // UaModna, 24 квітня 2015
• Фантастика в часи індустріалізації: 6 найдивніших романів [Архівовано 10 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Владко Володимир Миколайович // Національна бібліотека України для дітей