

Стимпа́нк (Стімпанк) або паропа́нк (англ. steam + punk, «пара» + «протест, конфлікт») — підвид фантастики, дія якого відбувається у світі, де широко використовуються технології парових машин, що замінюють електроніку. Класичні всесвіти стимпанку стилізуються авторами під Америку або Європу (перш за все Англію) другої половини XIX століття, епоху раннього капіталізму з характерним фабрично-міським пейзажем і різким соціальним розшаруванням. І байдуже, що дія може розгортатися в далекому майбутньому або на іншій планеті.
До «панківського» компонента стимпанку відноситься особливий акцент на «низькій людській природі», що керується низькими пристрастями — хіттю, гнівом, пихою, жадібністю і заздрістю. Особливу увагу автори, що пишуть в жанрі стимпанк, приділяють побутовим і фізіологічним подробицям життя головних героїв. Загальний стиль стимпанку виглядає цинічним (грубо-відвертим) і песимістичним (антиутопічним). Антиутопія прикрашається стилістикою нуару, до неї додаються виразні і загальнозрозумілі мотиви бульварної фантастики (детективи, геніальні вчені, Дикий Захід, таємничі стародавні раси). Пізніше в стимпанк влилися позитивніші елементи — романтична чарівність науки, утопізм, естетика «старої доброї Англії».
Стимпанк виник як літературний жанр, але популярності набув багато в чому завдяки коміксам, рольовим іграм, телесеріалам та аніме.
Походження жанру
Загальновизнано, що естетика стимпанку спирається на твори Жуля Верна та Герберта Велза. Але проблематика стимпанкових творів базується на ранішому пласті вікторіанського мистецтва: творах Чарза Діккенса, Вілкі Коллінза, Елізабет Ґаскелл. У них розглядалися наслідки індустріальної революції для робітничого класу англійського суспільства[1]. Інтеграція незвичайних елементів у повсякденність сходить аж до готичних романів[2].
Термін «стимпанк» вперше використали два письменники, Джеймс Блейлок і Кевін Джетер, під час дискусії на сторінках журналу «Locus» в 1987 році. Термін виник як пародійне протиставлення кіберпанку, тому ранній стимпанк створювався за традиційними сценаріями свого «старшого брата» з механічним перенесенням дії в реальність, де панують парові технології. Хакери, штучний інтелект, корпорації, державна машина — все це просто поміщалося в стилістику XIX століття. «Панківське» ставлення головних героїв до навколишньої дійсності зберігалося без яких-небудь істотних змін.
Видання роману Вільяма Гібсона і Брюса Стерлінга «Різницева машина» (зустрічається як «Машина відмінностей», «The Difference Engine», 1990) привернуло велику увагу до цього жанру, і саме після цього роману паропанк почав набувати великої популярності[3].
Однак, американський письменник-фантаст Джон К. Райт у 2011 році першим твором у стилі стимпанку назвав чехословацький фільм «Згубний винахід» (1958), а його режисера Карела Земана — винахідником цього жанру[4]. Фільм створено за мотивами творів Жуля Верна і в ньому зображено численні фантастичні пристрої, створені за технологіями XIX ст. Кінокритик Джон С. Тіббец писав, що фільм Земана є прикладом «протостимпанку», поєднуючи всі типові ознаки жанру ще до того, як у нього з'явилася назва[5].
Типові елементи жанру

Джефф Вандермеєр описав формулу стимпанку таким чином: винахід божевільного вченого (паровий пристрій у (псевдо)вікторіанському сетингу) плюс пригодницький сюжет[5].
- Технології парових машин: дирижабль, примітивний аероплан, паровоз, пароплав, броньований військовий пароплав (дредноут), паробус та інші механізми, зроблені з клепаного металу та мідних труб. Вони устатковані важелями й приладами з годинникоподібними циферблатами і стрілками.
- Зброя часів промислової революції: револьвери, ранні зразки автоматичних гвинтівок, артилерійські гармати, а також різна фантастична парова зброя.
- Інформаційні технології вікторіанської епохи: вуличні газети, неелектронні (механічні) обчислювальні машини, що нагадують касові апарати (наприклад, обчислювальна машина Беббіджа), телеграф, пневмопошта.
- Одяг і аксесуари вікторіанської Англії:
- Урбаністичний антураж: фабричні труби з червоної цегли, похмуре небо брудного кольору, газові ліхтарі, магазини, лавки, театри, міські нетрі, паби, борделі. І, відповідно, похмура атмосфера.
- Вікторіанські персонажі: демонічні учені та інженери, такі як Франкенштейн або професор Моріарті, мандрівники, детективи (Шерлок Холмс), агенти таємної поліції, шпигуни, революціонери, вуличні продавці, пролетарі, капіталісти-промисловці, спадкові аристократи, світські хлюсти[що це?], повії, добропорядні сімейні громадяни (буржуа).
- Проблеми, зумовлені індустріальною революцією: забруднення довкілля, посилення соціального розшарування та як наслідок злочинність, проституція[1].
- Сумнів або скепсис щодо розвитку науки й технологій. Застосування винаходів на шкоду людству. Злочинці, що користуються новітніми технологіям; аморальні вчені, які ставлять неетичні експерименти, прагнуть здобути особисту вигоду своєю працею[6].
- Естетизація машин і водночас негативне ставлення до масового виробництва, стандартизації («любов до машини, ненависть до фабрики»)[7].
Піджанри паропанку
Альтернативно-історичний стимпанк

Альтернативно-історичний стимпанк стилізується під світ XIX — початку ХХ століття і свідомо протиставляється кібернетичному сьогоденню і майбутньому. Часто героями цього піджанру стають реальні історичні особи або літературні персонажі класиків тієї епохи.
Найхарактерніші авторські стилізації під Англію правління королеви Вікторії і її наступника Едуарда. Знаковий твір як для всього жанру, так і для альтернативно-історичного стимпанку, після якого стимпанк з курйозу перетворився на явище, — роман Вільяма Гібсона і Брюса Стерлінга «Машина відмінностей» (1992). Це фактично маніфест стимпанку, що мав для нього таке ж значення, як «Нейромант» Гібсона для кіберпанку. У ньому фігурують такі знакові речі, як машина Беббіджа, що перетворилася на суперкомп'ютер, прогресивні технології зв'язку, привласнення всім підданим Британської імперії унікального цифрового індексу, «машинні» віруси на перфокартах і глобальні політичні інтриги.
Зразком альтернативно-історичного стимпанку служать комікси Алана Мура і Кевіна О'ніла про Лігу видатних джентльменів, а також однойменна екранізація Стівена Норрінгтона. Антураж паропанка відмінно переданий в циклі дитячої фантастики Лемоні Снікетта «Лихо та й годі» і особливо в однойменному фільмі Бреда Сильберлінга.
Ще одна модель альтернативно-історичного стимпанку — стилізація під Америку періоду підкорення Дикого Заходу. Велику популярність тут завоював телесеріал «Wild Wild West», що послужив основою кінофільму Баррі Зонненфельда і декількох серій коміксів. У літературі вестерн-стимпанк поширений менше — в основному це новеллізації вищезазначених серіалів і фільмів. Найпомітніший самостійний твір — тетралогія Джеймса Своллоу про стрільця Габрієля Тайлере.
Фентезійний стимпанк
Друга магістральна течія — фентезійний стимпанк, дія якого відбувається в абсолютно вигаданих світах, де парові машини благополучно співіснують із магією та звичними для фентезі істотами. Цей напрям багато в чому межує з технофентезі. Часто у цьому піджанрі з паровою машиною співіснують магія та фентезійні раси (гноми, орки, ельфи).
Найвідоміший автор «парового» фентезі — британець Чайна М'євіль.
Китайська лайт-новела та донхва «Володар таємниць» є нехарактерним представником піджанру, бо елементи фентезі майже не взаємодіють зі, власне, стимпанком, проте й не протиставляються йому
Інші піджанри
Є також декілька менш популярних піджанрів, споріднених зі стимпанком, для них використовується загальний термін «таймпанк». У них домінування парових машин є необов'язковим: світ будується на основі технологічного рівня певної історичної епохи.
«Стоунпанк» моделює гротескний світ, де сучасні реалії проєктуються на технологічний рівень кам'яної доби. Найяскравіший приклад — мультсеріал і фільм «Флінтстоуни».
«Сандалпанк» зображає світ епохи Античности, де відбувся технологічний анахронізм — неможливе в тій реальності використання наукових відкриттів. Наприклад, створена Героном Олександрійським парова турбина спричиняє промислову революцію, що в нашому світі відбулася лише в Новий час. У результаті виникає майбутнє, де старогрецька або давньоримська цивілізації не зруйнувалися, а благополучно існують і понині.
«Міддлпанк» — все те ж саме, але з початком епохи пари в Середньовіччі.
Творці «клокпанку» надихаються епохами Відродження та Бароко. Назва походить від використання годинникових механізмів, які в клокпанку зазвичай замінюють парові машини. Наприклад, роман Поля Макоулі «Ангел Паскаля». Іншими прикладами клокпанку можна вважати деякі романи з «Плоского світу» Террі Пратчетта, творчість Грегорі Кіза та комікси Ніла Геймана «1602».
Дещо остронь таймпанку знаходиться ретрофутуризм — зображення світів, де за якимось капризом історії реальна або фантастична технологія минулого відіграє домінуючу роль в майбутньому. В одних світах технологічний розвиток набуває особливо гротескового характеру. Наприклад, виникають абсолютно божевільні, неможливі засоби пересування на зразок космічних вітрильників з діснеївського мультфільму «Планета скарбів» або летючі острови з аніме «Небесний острів Лапута». До яскравих зразків ретро-футуризму належать також цикл Філіпа Ріва про Живі машини, роман Теодора Джадсона «Війна Фітцпатріка», комікс «Neotopia».
Реальна техніка або така, що залишилася тільки в проєкті, в ретро-футуристичних всесвітах може виразитися в традиціях гігантоманії: величезні гвинтові літаки, трансконтинентальні дирижаблі, гігантські дизельні роботи, жахливого вигляду механізми. Це відгалуження ретро-футуризму відоме також як «дизельпанк»[3].
Письменники в цьому жанрі
Передвісники стимпанку
Найвідоміші письменники в жанрі паропанку
- Вільям Гібсон
- Кевін Джетер[en]
- Брюс Стерлінг
- Скотт Вестерфельд
- Пол Ді Філіппо
- Джеймс Блейлок[ru]
- Міядзакі Хаяо
- Чайна М'євіль
Стимпанк: фільми та аніме
- «Дикий, Дикий Захід» (1999)
- «Машина часу» (2002)
- «Ван Хелсінг» (2004)
- «Лемоні Снікет: 33 нещастя» (2004)
- «Бразилія» (1985)
- «Full Metal Alchemist» (2003)
- «Steam Detectives» (1998)
- «Steamboy» (2005)
- «Ліга видатних джентльменів» (2003)
- «Небесний замок Лапута» (1986)
- «Мандрівний замок Хаула» (2004)
- «Вигнанець (аніме)»
- «Темне місто»
- «Золотий компас» (2007)
- «Місто загублених дітей» (1995)
Ігри в жанрі стимпанк
Відеоігри
- «Arcanum: Of Steamworks and Magick Obscura»
- «Frater»
- «Syberia»
- «Syberia II»
- «Thief II: Metal Age»
- «Rise of Nations: Rise of Legends» (клокпанк)
- "Blood omen 2
- «Steam brigade»
- «ParaWorld»
- «Fable 3»
- «Dishonored»
- «The Order: 1886»
- «They Are Billions»
- «Frostpunk»
Настільні ігри
Стимпанк в українському кліпмейкінґу
Загалом, стимпанк не надто популярний жанр кліпмейкінґу серед українських виконавців. Найвідоміший український відеокліп у стилі стимпанк зняв львівський режисер Теодор Нещадим із командою «We Cinema Studio» для музичного гурту Хочу ЩЕ! на пісню «Манія». Робота повністю знята в антуражі XIX століття, а серед реманенту акторів можна помітити велику кількість чудернацьких пристроїв, таких як реактивний інвалідний візок, фортепіано-хімічна лабораторія, віяло з лезами, кібер-маску й інше. Усі художні елементи для кліпу розробив відомий український художник у жанрі стимпанк Віталій Внуков.
Улітку 2020 року в гурту Антитіла вийшов тематичний кліп на пісню «Кіно» в стилі стимпанку.
Стимпанк в українських коміксах
Воля — або «ВОЛЯ: The WILL» — це серія українських фантастичних графічних романів в жанрі стимпанк, події в яких розгортаються в усесвіті ВОЛЯ на тлі розквіту Української Держави 1918 року. Змістовно це збірка з трьох окремих історій, виконаних у трьох авторських художніх стилях під твердою обкладинкою обсягом 60 сторінок.
Стимпанк в українській літературі
- Олександр Ірванець, «Харків 1938», роман.
- Петро Яценко, «Нечуй. Немов. Небач», роман.
- Ірина Грабовська, дилогія «Леобург»: «Остання обитель бунтарства», «Остання війна імперій», романи
- Ігор Сілівра, «Цепелін до Києва», роман.
- Ян Браз «Штрафна група» і Анна Стаднік «Свій чужий», книга 2 в 1, книжка-перевертайка з двома романами[8]
Див. також
Примітки
- ↑ а б Taddeo, Julie Anne; Miller, Cynthia J. (2013). Steaming Into a Victorian Future: A Steampunk Anthology (англ.). Scarecrow Press. с. xviii—xix. ISBN 978-0-8108-8586-8.
- ↑ Taddeo, Julie Anne; Miller, Cynthia J. (2013). Steaming Into a Victorian Future: A Steampunk Anthology (англ.). Scarecrow Press. с. xv. ISBN 978-0-8108-8586-8.
- ↑ а б Стимпанк: что это такое | МирФ. www.mirf.ru. Процитовано 15 листопада 2015.
- ↑ Steampunk is a Diabolical Czech Invention » John C. Wright's Journal (амер.). Процитовано 12 травня 2025.
- ↑ а б C. Tibbetts, John (2013). "Fulminations and Fulgurators": Jules Verne, Karel Zeman, and Steampunk Cinema / Steaming into a Victorian future : a steampunk anthology (PDF). с. 125—144.
- ↑ Taddeo, Julie Anne; Miller, Cynthia J. (2013). Steaming Into a Victorian Future: A Steampunk Anthology (англ.). Scarecrow Press. с. xxi. ISBN 978-0-8108-8586-8.
- ↑ Taddeo, Julie Anne; Miller, Cynthia J. (2013). Steaming Into a Victorian Future: A Steampunk Anthology (англ.). Scarecrow Press. с. xxii. ISBN 978-0-8108-8586-8.
- ↑ Штрафна група і Свій чужий. Книга 2 в 1. BookBanda (укр.). Процитовано 30 жовтня 2024.
Посилання
- Огляд жанру — Паропанк. Стаття на порталі OpenGamer присвячена комплексному огляду жанру.
- Жанри: Стімпанк. Стаття в журналі Світ Фантастики
- Роботи Вікторіанської епохи: парові і електричні люди XIX століття. Стаття про роботів у фантастиці XIX століття
- Тема номера: Стім-панк. Журнал Популярна механіка.
- 6 правил стімпанкової моди (укр.)
- Відеокліп у стилі стімпанк гурту Хочу ЩЕ! на пісню «Манія» (укр.)
- Вебсайт українського стимпанк коміксу «ВОЛЯ» http://www.thewill.com.ua/
- «Остання обитель бунтарства. Леобург. Книга перша» на сайті видавництва КМ-Букс.
- «Остання війна імперій. Леобург. Книга друга» на сайті видавництва КМ-Букс.
- Кліп гурту Антитіла на пісню «Кіно»