Александер Робертус Тодд
англ. Alexander Robertus Todd, Baron Todd
Народився	2 жовтня 1907(1907-10-02)[1][2][…]  Глазго, Шотландія, Сполучене Королівство
Помер	10 січня 1997(1997-01-10)[1][2][…] (89 років)  Кембридж, Велика Британія
Країна	Велика Британія
Діяльність	хімік, політик, біохімік, викладач університету, фізик
Alma mater	Університет Глазго (1928)[4] Оріел коледжd (1933) Франкфуртський університет (1931) Allan Glen's Schoold
Галузь	органічна хімія, біохімія
Заклад	Манчестерський університет[5] Лондонський університет[5] Кембриджський університет[5] University of Hertfordshired Единбурзький університет Манчестерський університет Вікторіїd
Посада	член Палати лордів[d] і Президент Лондонського королівського товариства[d]
Науковий ступінь	доктор філософії (1933), доктор філософії (1931) і бакалавр наук (1928)
Науковий керівник	Роберт Робінсон
Аспіранти, докторанти	Colin Bernard Reesed Victor M. Clarkd Ian Oxley Sutherlandd
Членство	Леопольдина[6] Австрійська академія наук Академія наук СРСР Національна академія наук США Російська академія наук Американська академія мистецтв і наук Королівське товариство Единбурга Лондонське королівське товариство Польська академія наук
Нагороди	Нобелівська премія з хімії (1957) Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1978)
Александер Тодд у Вікісховищі

Александер Робертус Тодд (англ. Alexander Robertus Todd, Baron Todd; 2 жовтня 1907, Глазго — 10 січня 1997) — шотландський хімік-органік, член Лондонського королівського товариства (1942).

Після закінчення (1931) університету під Франкфурті-на-Майні працював в ряді навчальних закладів і наукових установ; в 1938—1944 директор хімічної лабораторій Манчестерського університету; професор органічної хімії Кембріджського університету (З 1944). У 1952—1964 голова урядового Консультативної ради з наукової політики. Президент Хімічного товариства Великої Британії (1960—1962). Президент Лондонського королівського суспільства в 1975—1980 рр..

Основні роботи — з хімії нуклеотидів і нуклеїнових кислот — покладені в основу сучасних уявлень про структуру і методи синтезу цього типу хімічних сполук. Тодд виконав також інші дослідження, в тому числі по синтетичної органічної хімії, хімії природних сполук, структуру і синтезу вітаміну B12.

Тодд був удостоєний великої кількості нагород. Серед них: медаль Лавуазьє Французького хімічного товариства (1948), медаль Деві (1949) і Королівська медаль (1955) Лондонського королівського товариства, медаль Лонгстафф Британського хімічного товариства (1963), медаль Коплі Лондонського королівського товариства (1970) і золота медаль імені Ломоносова Академії наук СРСР (1979). З 1950 по 1973 роки вчений був розпорядником Фонду Наффилда, який фінансує наукові дослідження у Великій Британії, 1952 року призначений головою урядового Консультативної ради Великої Британії з наукової політики, а з 1975 по 1980 р. був президентом Лондонського королівського суспільства. Тодд був членом багатьох інших професійних товариств, володар почесних ступенів університетів Дарема, Лондона, Глазго, Воріка, Києва, Парижа, Мічигану і Страсбурга, а також Гарварда, Тафтса, Оксфорда і Кембриджа.

Нобелівська премія з хімії (1957) за дослідження нуклеотидів та нуклеїнових кислот.

• Інформація з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 24 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
• Біографія [Архівовано 10 вересня 2011 у Wayback Machine.] на сайті електронної бібліотеки «Наука і техніка»
• Персональна сторінка Александера Робертус Тодда на офіційному сайті РАН (рос.)