Федір Щербина
Федір Андрійович Щербина
Народився	13 (25) лютого 1849(1849-02-25) станиця Новодерев'янківська
Помер	28 листопада 1936(1936-11-28) (87 років) Прага
Поховання	Ольшанський цвинтар і Holy Trinity Church, Krasnodard
Громадянство	Кубанська Народна Республіка
Діяльність	статистик, економіст, соціолог, громадський діяч й історик Кубані
Alma mater	ОНУ ім. І. І. Мечникова
Заклад	Український вільний університет
Членство	Петербурзька академія наук і Наукове товариство імені Шевченка
Партія	народництво
Щербина Федір Андрійович у Вікісховищі

Фе́дір Андрі́йович Щерби́на (13 (25) лютого 1849(18490225), Новодерев'янківська — 28 листопада 1936, Прага) — український статистик, економіст, соціолог, громадський діяч й історик Кубані; член-кореспондент Петербурзької АН (з 1904). Дійсний член НТШ (з 1924). Перепохований проти власного заповіту за «сприяння» РПЦ.

Народився у станиці Новодерев'янківській Єйського повіту Кубаньської області, українець, походив з роду приписних козаків Російської імперії, нащадків старих приписних козацьких родів Держави Війська Запорізького, Київської Русі-України, крім того його батько служив священиком.

Навчався у Петровській сільськогосподарської академії у Москві (1872 — 1874) і на природничому факультеті Одеського університету (1874—1877).

Здобувши вищу освіту, він почав займатися науковою і дослідницькою роботою. Перші публікації Щербини були присвячені артільно-общинним господарським формам.

У 1884 — 1901 Щербина був керівником статистичного бюро воронезького губернського земства, склав і частково зредагував 66 томів статистики. Крім того, окремо видав 16 книг воронізької статистики: «Сводный сборник по 12 уездам Воронежской губернии» (1887), «История Воронежского земства» (1891).

Щербина також підготував видання історії Полтавського («Введение в историю Полтавского Губернского Земства», 1914) і Золотоніського («История Золотоношского Земства») земств. Рівночасно з працею в земстві Щербина провів за дорученням Владикавказької залізниці економічно-статистичне дослідження й опублікував «Общий очерк экономических и торгово-промышленных условий района Владикавказской железной дороги» (1892—1894). В 1896—1901 рр. Щербина керував експедицією для розсліду степових країв Акмолинського, Семипалатинського і Тургайського та киргизького населення цих земель, був редактором 10-томного видання «Труды экспедиции по исследованию степных областей» (1902) зі статистичним, агрономічним, гідротехнічним і топографічним дослідами учасників експедиції.

Працюючи керівником земського статистичного управління Воронезької губернії, Ф. Щербина відредагував десятки статистичних видань, присвячених, як правило, обстеженням селянських бюджетів, видав ґрунтовну монографію «Селянські бюджети».

Був членом одеської «Громади». За зв'язки з одеськими робітниками засланий у Вологодську губернію (1877—1881).

У 1901 р. за публічне домагання конституційного устрою в Росії Щербину заслано під домашній арешт на Кубань, де він пробув до 1920 р., працюючи в кубанському військовому архіві, збираючи матеріали до історії Кубанського козачого війська. Тут сприяв діяльності майбутнього Головного Отамана УНР Симона Петлюри.

Хоча вчений здобув авторитет у статистичній науці, мав наукові та імператорські нагороди, за вільнодумні погляди його було звільнено з посади, і він повернувся на рідну Кубань, де не полишав наукових пошуків, що стосувалися насамперед заселення Кубані українськими козаками. Наслідком досліджень стала поява у 1910—1913 роках двотомника «Історія Кубанського козачого війська»^[1].

• В 1906 р. Щербину обрано Головою Військової козацької ради (1-ї на Кубані з кін. XVIII ст.).
• В 1907 р. — член 2-ї Державної Думи від партії народних соціалістів, гласний Новоросійської міської думи.
• Після революції 1917 р. Щербину обрано членом Кубанської Законодавчої Ради (1917—1920); головою Верховного суду Кубанського козацького війська (1917), членом Верховного кругу Дону, Кубані й Тереку (1920).

Зовнішні зображення
	«Вщерть добром налите серце ввік не прохолоне». Цитата з Тараса Шевченка на могильній плиті Ф. Щербини у Празі.

В 1920 р. Щербина вийшов на еміграцію, спочатку в складі Кубанської делегації до Югославії, з 1921 у Празі, професор УВУ (1922—1936), в 1924—1925 рр. — ректор. З 1922 р. професор статистики Української господарської академії в Подебрадах (Чехія).

Опинившись в еміграції, вчений поринув у наукове життя українських наукових інституцій, зокрема Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Його обирають дійсним членом НТШ, ректором Українського вільного університету. Вдосконалюючись в українській літературній мові, Щербина склав віршовані поеми «Чорноморці» й «Богдан Хмельницький».

Був похований у Празі на Ольшанському цвинтарі.

В році 2008 без дозволу родини та української громади в Чехії Щербину насильно за підтримки російських дипломатів та Чеської Православної церкви (владика Криштофор і агент РПЦ Іванніков — архімандрит Сергій) перепоховано у Краснодарі (РФ). Родичі категорично були проти перепоховання, мовляв, ми на гробі клялися виконати останнє бажання нашого «Батька», поховати на вільній українській Кубані в станиці Новодерев'янківській Єйського повіту, де сьогодні діє музей ім. Щербини^[2].

У 1887 році Ф. Щербина опублікував працю «Селянське господарство в Острозькому повіті», за яку отримав велику золоту медаль Російського географічного товариства, а за дослідження «Оціночна статистика по чотирьох повітах Воронезької губернії» був нагороджений медаллю Харківського університету.

За працю «Воронезьке земство з 1865 до 1889» Російська академія наук присудила Щербині премію імператора Олександра II, а в 1904 році обрала його своїм членом-кореспондентом.

Щербина — статистик, засновник російської бюджетної статистики, автор близько 100 фундаментальних статистичних досліджень. Наукову діяльність Щербина почав 1875 дослідами серед робітників Одеси, опублікованими у книзі «Очерки южнорусских артелей и общинно-артельных форм» (1881), яка стимулювала розвиток кооперативного руху в Україні.

• 1887 — «Сводный сборник по 12 уездам Воронежской губернии»
• 1891 — «История Воронежского земства»

Низку праць Щербина присвятив земельній общині:

• 1880 — «Земельная община в Днепровском уезде в Таврии»
• 1881 — «Очерки южнорусских артелей и общинно-артельных форм»
• 1879 — «Сольвычегодская земельная община»
• 1885 — «Крестьянское хозяйство в Острогорском уезде»
• 1897 — «Крестьянские бюджеты и зависимость их от урожаев и цен на некоторые стороны русского народного хозяйства»
• 1900 — «Крестьянские бюджеты»

Уже в еміграції у Празі Щербина опублікував «Законы эволюции и русский большевизм» (1922) і курс, читаний в УВУ і Українській господарчій академії:

• «Статистика. Історія статистики і статистичних установ» (1925)
• «Еволюційні переміни в ідеології статистики» (1927)

Праці Щербина з ділянки студій про Кубань:

• «История самоуправления у кубанских казаков» (1884)
• «Кубанское казачье войско 1696—1888» (1888)
• «Земельная община Кубанских казаков» (1891)
• История Кубанского казачьего войска. Том I (История края). Екатеринодар: «Печатник», 1913. — 729 с.: илл. [Архівовано 28 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• История Кубанского казачьего войска. Том II (История войны казаков с закубанскими горцами). Екатеринодар: «Печатник», 1913. — 865 с.: илл. [Архівовано 24 червня 2017 у Wayback Machine.]
• «Кубань в прошлом и настоящем: история и настоящее Кубани» (1927)
• «О деятельности Общества кубанцев в ЧСР» (1927)
• Казачьи герои и сподвижники. — Прага, 1930^{[недоступне посилання з серпня 2019]}

Також Федір Андрійович брав участь у написанні Збірника пам'яті С. Петлюри працею:

• «Симон Петлюра на Кубані»

Щербина написав одну з перших розвідок про штундистів «Малорусская штунда» (1876). Автор віршованих поем «Чорноморці» (1919) і «Богдан Хмельницький» (1929).

• А. М. Авраменко. Щербина Федір Андрійович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 684. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мицюк О. Наукова діяльність статистика Ф. А. Щербини. Подебради 1931.
• «У сузір'ї вчених — ще одне ім'я»//Голубка Михайло, «Аудиторія», 19—25 березня 1999А. Жуковський.
• Пеленська О. Понівечена пам'ять // Літературна Україна. — 2009. — 26 березня. — С. 1, 2.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядкування — В. А. Просалова. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Роман Коваль. [[https://web.archive.org/web/20150422143127/http://ukrlife.org/main/kubann/1scherb.htm Архівовано 22 квітня 2015 у Wayback Machine.] Історик Кубані Федір Щербина // Нариси з історії Кубані.]
• Ф. А. Щербина — Воспоминания, т. I
• Ф. А. Щербина — Воспоминания, т. II
• Ф. А. Щербина — Воспоминания, т. III [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Ф. А. Щербина — Воспоминания, т. IV [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.]

• Щербина Федір // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2106. — 1000 екз.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.