Федір Щербина
Федір Андрійович Щербина
Народився	13 (25) лютого 1849(1849-02-25) станиця Новодерев'янківська
Помер	28 листопада 1936(1936-11-28) (87 років) Прага
Поховання	Ольшанський цвинтар і Holy Trinity Church, Krasnodard
Громадянство	Кубанська Народна Республіка
Діяльність	статистик, економіст, соціолог, громадський діяч й історик Кубані
Alma mater	ОНУ ім. І. І. Мечникова
Заклад	Український вільний університет
Членство	Петербурзька академія наук і Наукове товариство імені Шевченка
Партія	народництво
Щербина Федір Андрійович у Вікісховищі

Фе́дір Андрі́йович Щерби́на (13 (25) лютого 1849(18490225), Новодерев'янківська — 28 листопада 1936, Прага) — український статистик, економіст, соціолог, громадський діяч й історик Кубані; член-кореспондент Петербурзької АН (з 1904). Дійсний член НТШ (з 1924). Перепохований в Краснодарі, всупереч очікуванням кубанських активістів та української громади.

Народився у станиці Новодерев'янківській Єйського повіту Кубаньської області, походив з козацького роду, його батько був священиком.

Навчався у Петровській сільськогосподарської академії у Москві (1872—1874) і на природничому факультеті Одеського університету (1874—1877).

Здобувши вищу освіту, він почав займатися науковою і дослідницькою роботою. Перші публікації Щербини були присвячені артільно-общинним господарським формам.

Був членом одеської «Громади». За зв'язки з одеськими робітниками засланий у Вологодську губернію (1877—1881).

У 1884—1901 Щербина був керівником статистичного бюро воронезького губернського земства, склав і частково зредагував 66 томів статистики. Крім того, окремо видав 16 книг воронізької статистики: «Сводный сборник по 12 уездам Воронежской губернии» (1887), «История Воронежского земства» (1891).

Щербина також підготував видання історії Полтавського («Введение в историю Полтавского Губернского Земства», 1914) і Золотоніського («История Золотоношского Земства») земств. Рівночасно з працею в земстві Щербина провів за дорученням Владикавказької залізниці економічно-статистичне дослідження й опублікував «Общий очерк экономических и торгово-промышленных условий района Владикавказской железной дороги» (1892—1894). В 1896—1901 рр. Щербина керував експедицією для розсліду степових країв Акмолинського, Семипалатинського і Тургайського та киргизького населення цих земель, був редактором 10-томного видання «Труды экспедиции по исследованию степных областей» (1902) зі статистичним, агрономічним, гідротехнічним і топографічним дослідами учасників експедиції.

Працюючи керівником земського статистичного управління Воронезької губернії, Ф. Щербина відредагував десятки статистичних видань, присвячених, як правило, обстеженням селянських бюджетів, видав ґрунтовну монографію «Селянські бюджети».

У 1901 р. за публічне домагання конституційного устрою в Росії Щербину заслано під домашній арешт на Кубань, де він пробув до 1920 р., працюючи в кубанському військовому архіві, збираючи матеріали до історії Кубанського козачого війська. Тут сприяв діяльності майбутнього Головного Отамана УНР Симона Петлюри.

В 1906 р. Щербину обрано Головою Військової козацької ради (1-ї на Кубані з кін. XVIII ст.).

В 1907 р. — член 2-ї Державної Думи від партії народних соціалістів, гласний Новоросійської міської думи.

Займався історією заселення Кубані українськими козаками. Наслідком досліджень стала поява у 1910—1913 роках двотомника «Історія Кубанського козачого війська»^[1].

Після революції 1917 р. Щербину обрано членом Кубанської Законодавчої Ради (1917—1920); головою Верховного суду Кубанського козацького війська (1917), членом Верховного кругу Дону, Кубані й Тереку (1920).

В 1920 р. Щербина вийшов на еміграцію, спочатку в складі Кубанської делегації до Югославії, з 1921 у Празі, професор УВУ (1922—1936), в 1924—1925 рр. — ректор. З 1922 р. професор статистики Української господарської академії в Подебрадах (Чехія).

Опинившись в еміграції, вчений поринув у наукове життя українських наукових інституцій, зокрема Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Його обирають дійсним членом НТШ, ректором Українського вільного університету. Вдосконалюючись в українській літературній мові, Щербина склав віршовані поеми «Чорноморці» й «Богдан Хмельницький».

Зовнішні зображення
	«Вщерть добром налите серце ввік не прохолоне». Цитата з Тараса Шевченка на могильній плиті Ф. Щербини у Празі.

Був похований у Празі на Ольшанському цвинтарі, в крипті православної Успенської церкви^[2].

1998 року професор Віктор Чумаченко зі станиці Новодерев'янківської відвідав Прагу і запропонував перепоховати прах Федора Щербини на батьківщині, як той хотів. Для цього підготували місце: тут стояв храм, де служив його батько, була споруджена каплиця, упорядковані могили батьків і брата Щербини, поряд була вулиця імені Федора Щербини і обладнано його музей в будівлі школи^[2].

У 2008 році Щербину за підтримки російських дипломатів та Чеської Православної церкви (владика Криштофор^[3] і агент РПЦ Іванніков — архімандрит Сергій)^{[джерело?]} перепоховали в іншому місці: у Краснодарі^[4]. Ніхто з представників української громади в Празі про план перевезти прах ученого до Росії не знав. Зникла і історична могильна плита з рядками Шевченка^[5]. Професор Чумаченко нарікав, що місце перепоховання розташоване в дальньому кутку двору Свято-Троїцького храму, де нема інших козачих могил, проте у кількох метрах від могили із землі стирчать комунікації, проходять труби, поряд жвава вулиця, а за парканом чийсь двір^[2].

• Велика золота медаль Російського географічного товариства за працю «Селянське господарство в Острозькому повіті» (1887).
• Медаль Харківського університету за дослідження «Оціночна статистика по чотирьох повітах Воронезької губернії».
• Премія імператора Олександра II за працю «Воронезьке земство з 1865 до 1889». Російська академія наук також обрала його своїм членом-кореспондентом.

Щербина — статистик, засновник російської бюджетної статистики, автор близько 100 фундаментальних статистичних досліджень. Наукову діяльність Щербина почав 1875 дослідами серед робітників Одеси, опублікованими у книзі «Очерки южнорусских артелей и общинно-артельных форм» (1881), яка стимулювала розвиток кооперативного руху в Україні.

• 1887 — «Сводный сборник по 12 уездам Воронежской губернии»
• 1891 — «История Воронежского земства»

Низку праць Щербина присвятив земельній общині:

• 1880 — «Земельная община в Днепровском уезде в Таврии»
• 1881 — «Очерки южнорусских артелей и общинно-артельных форм»
• 1879 — «Сольвычегодская земельная община»
• 1885 — «Крестьянское хозяйство в Острогорском уезде»
• 1897 — «Крестьянские бюджеты и зависимость их от урожаев и цен на некоторые стороны русского народного хозяйства»
• 1900 — «Крестьянские бюджеты»

Уже в еміграції у Празі Щербина опублікував «Законы эволюции и русский большевизм» (1922) і курс, читаний в УВУ і Українській господарчій академії:

• «Статистика. Історія статистики і статистичних установ» (1925)
• «Еволюційні переміни в ідеології статистики» (1927)

Праці Щербина з ділянки студій про Кубань:

• «История самоуправления у кубанских казаков» (1884)
• «Кубанское казачье войско 1696—1888» (1888)
• «Земельная община Кубанских казаков» (1891)
• История Кубанского казачьего войска. Том I (История края). Екатеринодар: «Печатник», 1913. — 729 с.: илл. [Архівовано 28 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• История Кубанского казачьего войска. Том II (История войны казаков с закубанскими горцами). Екатеринодар: «Печатник», 1913. — 865 с.: илл. [Архівовано 24 червня 2017 у Wayback Machine.]
• «Кубань в прошлом и настоящем: история и настоящее Кубани» (1927)
• «О деятельности Общества кубанцев в ЧСР» (1927)
• Казачьи герои и сподвижники. — Прага, 1930^{[недоступне посилання з серпня 2019]}

Також Федір Андрійович брав участь у написанні Збірника пам'яті С. Петлюри працею:

• «Симон Петлюра на Кубані»

Щербина написав одну з перших розвідок про штундистів «Малорусская штунда» (1876). Автор віршованих поем «Чорноморці» (1919) і «Богдан Хмельницький» (1929).

• А. М. Авраменко. Щербина Федір Андрійович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 684. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мицюк О. Наукова діяльність статистика Ф. А. Щербини. Подебради 1931.
• «У сузір'ї вчених — ще одне ім'я»//Голубка Михайло, «Аудиторія», 19—25 березня 1999А. Жуковський.
• Пеленська О. Понівечена пам'ять // Літературна Україна. — 2009. — 26 березня. — С. 1, 2.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядкування — В. А. Просалова. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Роман Коваль. [[https://web.archive.org/web/20150422143127/http://ukrlife.org/main/kubann/1scherb.htm Архівовано 22 квітня 2015 у Wayback Machine.] Історик Кубані Федір Щербина // Нариси з історії Кубані.]
• Ф. А. Щербина — Воспоминания, т. I
• Ф. А. Щербина — Воспоминания, т. II
• Ф. А. Щербина — Воспоминания, т. III [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Ф. А. Щербина — Воспоминания, т. IV [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.]

• Щербина Федір // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2106. — 1000 екз.