Петербурзька академія наук
Тип	академія наук
Засновано	8 лютого 1724
Розпущено	1917
Країна	Російська імперія
Штаб-квартира	Санкт-Петербург
Розташування	Санкт-Петербург
Офіційні мови	російська
Петербурзька академія наук у Вікісховищі

Петербу́рзька акаде́мія нау́к, Імператорська академія наук — прийнята в літературі назва вищої наукової установи Російської імперії в 1724—1917 роках^[1]. Заснована 28 січня (8 грудня) 1724 року в Петербурзі указом імператора Петра I^[2]. З лютого^[3] (чи травня^[2]) 1917 року — Російська академія наук.

У різні роки Академія наук у Санкт-Петербурзі носила різні офіційні назви.

З 1724 по 1747 роки Академія не мала чіткої офіційної назви і статуту. Діяли лише:

• Іменний указ імператора Петра I від 22 січня (2 лютого) 1724 року про заснування Академії Наук та Мистецтв^[4] («академія наук і курйозных художеств»^[5]) (оголошений з Сенату 28 січня (8 лютого) 1724 року), з додатком «Проєкту установи Академії з призначенням на утримання доходів», складеного Блюментростом за вказівками Петра I з особистими резолюціями імператора;
• Іменний указ імператора Петра I від 23 лютого (6 березня) 1725 року «Про запрошення вчених людей в Російську Академію Наук і про видачу, бажаючим їхати в Росію, потрібної матеріальної допомоги», даний російському послу, князю Куракіну;
• Іменний указ імператриці Катерини I від 7 (18) грудня 1725 року «Про заклад Академії Наук та про призначення президентом лейб-медика Блюментроста» (оголошений з Сенату 21 грудня 1725 (1 січня 1726) року);
• Щонайвище затверджена імператрицею Ганною Іоанівною доповідь Академії Наук від 4 (15) лютого 1733 року «Про форму друку Академії».

24 липня (4 серпня) 1747 року імператрицею Єлизаветою Петрівною були затверджені «Регламент Імператорської Академії Наук і Мистецтв у Санкт-Петербурзі» і «Штат Санкт-Петербурзької Імператорської Академії Наук і Мистецтв», з поділом її власне на Академію та Університет. З тих пір всі офіційні назви Петербурзької Академії наук фіксувалися в статуті (регламенті) і штаті.

25 липня (6 серпня) 1803 року імператор Олександр I затвердив «Регламент Імператорської Академії Наук» та «Зразковий Штат Академії Наук».

30 січня (11 лютого) 1830 року імператор Микола I щонайвище затвердив додаткові пункти до «Регламенту Імператорської Академії Наук» та «Штат Імператорської Академії Наук» (опубліковані Сенатом 19 лютого (3 березня) 1830 року).

8 (20) січня 1836 року імператор Микола I щонайвище затвердив «Статут Імператорської Санкт-Петербурзької Академії Наук» та «Штат Імператорської Санкт-Петербурзької Академії Наук», а також звелів Академії видавати невеликі праці своїх членів в сукупності під заголовком «Записки Імператорської Академії Наук».

19 (31) жовтня 1841 року вийшли рескрипт на ім'я міністра народної освіти і щонайвище затверджене імператором Миколою I «Положення про Відділення Російської мови та словесності при Імператорській Академії Наук», на підставі якого Імператорська Російська Академія була приєднана до Імператорської Академії Наук у вигляді особливого Відділення російської мови та словесності.

З лютого^[3] (чи травня^[2]) 1917 року Імператорську Академію Наук за рішенням Загальних зборів вчених було запропоновано називати Російською Академією Наук. Розпорядженням Тимчасового уряду від 11 (24) липня 1917 року (журнал засідання Тимчасового уряду за № 39) постановлено колишню Імператорську Академію Наук надалі іменувати Російською Академією Наук. Згодом вона стала Академією наук СРСР і Російською академією наук.

Список офіційних назв Академії наук з 1724 по 2013 роки:

• 1724 — Академія наук і мистецтв у Санкт-Петербурзі
• 1747 — Імператорська академія наук і мистецтв у Санкт-Петербурзі
• 1803 — Імператорська академія наук
• 1836 — Імператорська Санкт-Петербурзька академія наук
• 1917 — Російська академія наук
• 1925 — Академія наук СРСР
• 1991 — Російська академія наук

Є приклади «нестатутного» іменування академії Імператорської Академією Наук в 1760^[6] і 1774^[7] роках (замість «Санкт-Петербурзька Імператорська Академія Наук і Мистецтв»), а також у 1890—1901^[8] і 1905^[9] роках (замість «Імператорська Санкт-Петербурзька Академія Наук»). Профільна стаття в ЕСБЄ (1890—1907) також має назву ​​"Академія наук Імператорська (у С.-Петербурзі)".

Створення Академії наук безпосередньо пов'язано з реформаторською діяльністю Петра I. Як тільки почали засновуватися деякі училища, виникла думка і про створення Академії наук. Приклад Паризької академії, бесіди Петра з багатьма вченими за кордоном, поради Лейбніца, неодноразові уявлення багатьох іноземців, сподвижників Петра, переконали його в необхідності започаткувати академію наук і в Росії. За твердженням П. П. Пекарського^[10], намір Петра заснувати Академію наук у Петербурзі слід віднести до часу не пізніше 1720 року.

Одним з багатьох пропозицій Петра I була подана 11 (22) червня 1718 року доповідь одного з його іноземних сподвижників, Генріха Фіка^[ru], у якій Фік зголосився представити Петру записку «Про неважке виховання та навчання російських младих дітей, щоб оних в малий час в досконалість поставити». Ця доповідь удостоїлася такої резолюції Петра: «Зробити академію, а нині підшукати росіян, хто вчений і до того схильність має, також почати перекладати книги юриспруденції та інше»^[11].

Прийняття в Паризьку академію також зміцнило Петра I в його намірі завести академію. У відповіді Паризької академії 18 лютого (1 березня) 1721 року Петро I, зокрема, писав: «Ми нічого більше не бажаємо, як щоб через старанність, яку ми будемо докладати, науки в кращий колір привести, себе яко гідного вашої компанії члена показати». Пошук персоналу для академії передбачалося здійснити звичним способом: викликом іноземних вчених з-за кордону. Засоби для академії передбачалося виділити з державної скарбниці. Для академічного інвентарю вже існував доробок: книги, що дісталися у вигляді трофеїв при завоюванні Остзейського краю, доповнені закупленими Петром за кордоном книгами, склали бібліотеку істотних розмірів; а з різноманітних колекцій, отриманих Петром під час закордонних подорожей, утворилася Кунсткамера.

Лейб-медику імператора Л. Л. Блюментроста було доручено скласти проєкт-положення про академію та університет, розглянутий і схвалений Петром I 22 січня (2 лютого) 1724 року. На початку цієї доповіді формулювалися відмінності між цими двома установами: університет визначався як «збори вчених людей, які наукам … до якого стану оні нині дійшли, младих людей навчають», академія ж — як «збори вчених і майстерних людей, які не токмо сії науки у своєму роді, в тому градусі, в якому оні нині знаходяться, знають, але і через нові інвенти оні здійснюються і множаться»^[12]. Потім обґрунтовується теза про те, що в умовах Росії роздільне існування цих двох установ користі не принесе^[13].

Відповідно до проєкту, Петербурзька Академія наук повинна була за своєю структурою значно відрізнятися від західноєвропейських академій. По-перше, вона фактично утворювала нерозривну єдність зі створюваними при ній Академічним університетом та гімназією: хоча формально це були окремі установи, а й до складу членів Академії, і в викладацький штат університету входили одні й ті ж люди (тобто нова академія повинна була поєднувати функції наукового дослідження і навчання). По-друге, вона являла собою державну установу, що фінансувалася за рахунок скарбниці; а її члени, отримуючи платню, мали забезпечувати науково-технічне обслуговування держави. При цьому обов'язки, покладені на академіків (професорів), були різноманітними: стежити за науковою літературою і складати зведення наукових результатів за своєю спеціальністю, брати участь у щотижневих засіданнях і річних публічних зборах Академії, давати наукові довідки і перевіряти пропоновані Академії нові відкриття, складати для студентів курси за своєю наукою, читати публічні лекції^[14].

28 січня (8 лютого) 1724 року послідував іменний указ Сенату «Про заснування Академії Наук та Мистецтв». Згідно з цим указом, кожен академік повинен був скласти навчальне керівництво на користь учнівського юнацтва і кожен день по годині займатися публічним викладанням свого предмету. Академік повинен був підготувати одного або двох вихованців, які б з часом могли заступити на його місце, причому Петро висловив бажання, «щоб такі були обрані з слов'янського народу, щоб могли зручніше російських вчити». На утримання академії було виділено 24912 рублів «з митних і ліцентних доходів, зібраних з міст Нарви, Дерпта, Пярну і Аренсбурга»^[15].

Після оприлюднення указу «Про заснування Академії Наук та Мистецтв» Л. Л. Блюментрост почав активне листування, метою якого було запрошення з-за кордону в Росію майбутніх професорів Академії (єдиним професором першого складу Академії, який вже проживав до цього часу в Росії, був ботанік Й. Х. Буксбаум^[ru], що завідував Аптекарським городом при Медичній канцелярії в Санкт-Петербурзі). Після смерті Петра I (28 січня (8 лютого) 1725) вступила на престол імператриця Катерина I узяв створювану Академію під своє заступництво; скориставшись цим, Блюментрост домігся, щоб для проживання академіків і взятих ними студентів Академії був переданий відібраний в казну будинок опального барона П. П. Шафірова на Васильєвському острові^[16].

Протягом 1725 року були укладені контракти з усіма професорами первісного складу Академії. Поступово вони з'їжджалися в Санкт-Петербург, приступаючи по приїзді до виконання своїх обов'язків. Вже 15 (26) серпня 1725 року Л. Л. Блюментрост зміг представити імператриці в її Літньому палаці декількох академіків; на цій зустрічі зі звернутими до імператриці вітальними промовами виступили академіки Я. Герман^[ru] і Г. Б. Більфінгер^[ru]. На новій зустрічі Катерини I з академіками (24 листопада (5 грудня) 1725 p.) вона оголосила про намір звести в академіки двох молодих вчених (прибулих у Петербург разом з Г. Б. Більфінгером як студенти) — Ф. Х. Майера і Х. Ф. Гросса; 29 січня (9 лютого) 1726 року вони були призначені екстраординарними професорами (тобто академіками без власної кафедри) відповідно математики і повчальної філософії^[17].

7 (18) грудня 1725 p. був виданий іменний указ Катерини I «Про відкриття наміченої до заснування імператором Петром Великим Академії наук і про призначення президентом лейб-медика Лаврентія Блюментроста». Відкриття Академії відбулося 27 грудня 1725 (7 січня 1726) року на урочистому засіданні, яке проходило у колишньому будинку Шафірова^[5][18].

Статус — організаційний і матеріальний — перших академіків був різним. За місцем у структурі Академії та університету виділялися: президент Академії; секретар його величності у справах Академії; професора (очолювали кафедри); конференц-секретар Академії; з 1726 р. — також екстраординарні професори і ад'юнкти (працювали при тій чи іншій кафедрі)^[23]. Академікам була призначена платня (вельми значна на ті часи): в 1726 р. річну платню Ж. Н. Деліль становило 1800 руб., Я. Германа — 1500 руб. (ці двоє вчених мали до того часу європейську популярність і були вже членами інших академій), інших професорів — від 500 до 1000 руб., ад'юнктів — 300 руб^[24].

У перший період свого існування Академія ділилася на три «класи» (відділення), кожен з яких складався з кафедр:

• математичний клас — кафедри: вищої математики; астрономії (з географією і навігацією); механіки; фізіології;
• фізичний клас — кафедри: експериментальної і теоретичної фізики; хімії та практичної медицини; ботаніки; анатомії та зоології;
• гуманітарний клас — кафедри: красномовства та церковної історії; грецьких і римських старожитностей; правознавства; логіки і метафізики^[14].

При Академії наук були створені Академічний університет і Академічна гімназія.

Науково-дослідні роботи професорів і ад'юнктів після обговорення на засіданнях Академії публікувалися в «Коментарях» — періодичному друкованому органі Академії наук, що видавався на латинській мові. Наукова діяльність Петербурзької Академії наук досить швидко отримала визнання в європейських наукових колах, а «Коментарі» зреферована в німецьких, французьких і голландських наукових журналах. Склалися міцні наукові зв'язки Петербурзької Академії наук з іншими академіями і науковими товариствами^[14].

У XVIII столітті при Академії містилися:

• бібліотека,
• музей Кунсткамера,
• обсерваторія,
• фізичний кабінет,
• хімічна лабораторія (заснована в 1748 р. М. В. Ломоносовим),
• анатомічний театр,
• художні класи,
• майстерні,
• друкарня.

Спочатку була створена двоступенева система членства — ад'юнкт і академік. У 1759 році було введено звання члена-кореспондента. У Регламенті 1803 року з'явилася ще одна академічна ступінь — перехідна від ад'юнкта до ординарного академіка — екстраординарний академік. Так до початку XIX ст. сформувалося 5 ступенів в академічній ієрархії: почесний член, член-кореспондент, ад'юнкт, екстраординарний академік, ординарний академік. Ця система протрималася до 1927 року^[25].

Спочатку Петербурзька академія наук розташовувалася в будинку П. П. Шафірова на Міському острові, з 1728 року — на Васильєвському острові в будівлі Кунсткамери і розташованому поруч палаці цариці Параски Федорівни. Будівля Кунсткамери з початку XVIII ст. є символом російської академії наук^[26].

У 1783-89 р. архітектором Дж. Кваренгі для академії було побудовано нову будівлю на Університетській набережній, будинок 5. Зараз ця будівля є пам'яткою архітектури суворого класицизму, ланка ансамблю Стрілки Васильєвського острова і Університетській набережній. У ньому розміщувалися академічні магазини (склади), книжкова крамниця і квартири службовців.

Головний фасад триповерхового прямокутного в плані будівлі звернений на Велику Неву. Нижній цокольний поверх облицьований гранітом. Урочисті гранітні сходи ведуть на майданчик біля головного входу у вестибюль на другому поверсі. Збереглося оздоблення інтер'єрів конференц-залу й парадних сходів, на майданчику якого в 1925 встановлено мозаїчне панно М. В. Ломоносова «Полтавська баталія».

• Російська академія наук
• Академія наук СРСР

• Артем'єва Т. В. . Філософія в Петербурзькій Академії наук XVIII століття. — СПб. : Санкт-Петербурзький Центр історії ідей, 1999. — 182 с.
• Історія Академії наук СРСР. Т. 1 (1724—1803). — М.—Л. : Вид-во АН СРСР, 1958. — 484 с.
• Історія Академії наук СРСР. Т. 2 (1803—1917). — М.—Л. : Вид-во АН СРСР, 1964. — 772 с.
• Копілевич Ю. Х. . Основа Петербурзької академії наук. — Л. : Наука, 1977. — 211 с.
• Літопис Російської Академії наук. Т. 1—2. — СПб., 2000—2002.
• Невська Н. І. . Індія і Петербурзька Академія наук XVIII в. — Ар'яварта. Начальний вип., 1996. — С. 14—30.
• П. П. Пекарський. Історія Імператорської академії наук в Петербурзі. Т. 1. — СПб., 1870. — LXVIII + 774 с.
• П. П. Пекарський. Історія Імператорської академії наук в Петербурзі. Т. 2. — СПб., 1873. — LVIII + 1053 с.
• Петербурзька Академія наук в історії академій світу: Матеріали Міжнарод. конф.: В 4 тт. — СПб., 1999.
• Соболєва О. В. . Боротьба за реорганізацію Петербурзької Академії наук в середині XIX століття. — Л. : Наука, 1971. — 199 с.
• Хартанович М. Ф. . Вчений стан Росії: Імператорська Академія наук другої чверті XIX в. — СПб. : Наука, 1999. — 220 с. — ISBN 5-02-024898-3..