Список дипломатичних місій Республіки Китай

Нижче наведено список дипломатичних місій Республіки Китай (Тайваню), який містить 112 діючих дипломатичних представництва, станом на грудень 2021 року. Через те, що Китайська Народна Республіка дотримується «політики одного Китаю» і примушує до цього інші країни, держави світу можуть мати дипломатичні стосунки або з материковою КНР, або з Тайванем, і найчастіше обирають перше.^[1] Лише в 14 країнах світу є офіційні дипломатичні представництва Республіки Китай: 14 посольств та 2 консульства.^[2] Це робить Республіку Китай однією з небагатьох країн, які мають посольства в усіх країнах, з якими у них встановлено дипломатичні відносини.^[3]

Попри ці перешкоди, 58 країн світу підтримують відносини з Тайванем на неофіційному рівні. Крім того, Тайвань має неформальні відносини з Сомалілендом, який не визнає жодна інші держава, включно із КНР.^[4]^[5] Щоб бути представленим в цих країнах, Тайвань має 92 напівофіційних представницьких офісів, які виконують ті функції, які зазвичай виконують посольства та консульства. Керівники цих представницьких офісів призначаються Міністерством закордонних справ Республіки Китай, що робить їх де-факто посольствами. Через тиск зі сторони КНР, в назві більшості з цих офісів не фігурує офіційна назва країни «Республіка Китай», ні її неофіційна назва «Тайвань». Натомість використовується назва столиці Республіки Китай, міста Тайбей. Останнім часом, цей підхід почав змінюватись: в 2021 році в Литві відкрилося представництво, в назві якого є слово «Тайвань» (і що спричинило дипломатичний скандал), про подібні плани також заявляє і Словенія.

У Республіки Китай є також постійні представництва при Європейському Союзі та при Світовій організації торгівлі. В СОТ Республіка Китай присутня під назвою «Окремі митні території Тайваню, Пеньгу, Кіммену та Мацу».

Республіка Китай також відкрила неофіційні представництва у двох китайських особливих адміністративних районах, містах Гонконг та Макао, де є тайбейські економічно-культурні офісі, які виконують функції подібні до тих, які виконують консульства.^[6] Крім того, в рамках механізму запровадженого в 2010 році, уряд Республіки Китай прямо представлений у переговорах з адміністрацією Гонконгу організацією, яка називається Тайвансько-Гонконгська рада економічної та культурної співпраці. Аналогічна організація, яка представляє Гонконг, є і в Тайвані. Також Республіка Китай підтримує неофіційні дипломатичні контакти із Китайською Народною Республікою через «Straits Exchange Foundation».^[7]

Діючі дипломатичні представництва

Країни, які мають дипломатичні відносини з Республікою Китай

Країна	Місто	Тип місії	Рік відкриття	Примітки
Австралія	Канберра	Посольство (де-факто)	1988
	Брисбен	Консульство (де-факто)	2005
	Мельбурн	Консульство (де-факто)	1979
	Сідней	Консульство (де-факто)	1979
Австрія	Відень	Посольство (де-факто)	1972	Також акредитоване в: Словенія, Хорватія
Аргентина	Буенос-Айрес	Посольство (де-факто)	1972
Бахрейн	Манама	Посольство (де-факто)	1977
Беліз	Беліз	Посольство	1989
Бельгія	Брюссель	Посольство (де-факто)	1976	Також представляє країну при Європейському Союзі Також акредитоване в: ДР Конго, Республіка Конго, Люксембург
Бразилія	Бразиліа	Посольство (де-факто)	1992
Бразилія	Сан-Паулу	Консульство (де-факто)	1975
Бруней	Бандар-Сері-Бегаван	Посольство (де-факто)	1978	Було закрите в 2006—2007 роках
Ватикан	Рим	Посольство	1943	Було засноване як представництво, перетворене на посольство в 1959. Фізично знаходиться в Римі (при цьому Італія не визнає Ватикан).
Велика Британія	Лондон	Посольство (де-факто)	1974
Велика Британія	Единбург	Консульство (де-факто)	1998
В'єтнам	Ханой	Посольство (де-факто)	1992	Також акредитоване в: Лаос
В'єтнам	Хошимін	Консульство (де-факто)	1992	Також акредитоване в: Камбоджа
Гаїті	Порт-о-Пренс	Посольство	1960	Було засноване як представництво, перетворене на консульство в 1965
Гватемала	Гватемала	Посольство	1935	Було засноване як консульство, перетворене на представництво в 1954, потім на посольство в 1960 Також акредитоване в: Домініканська Республіка
Гондурас	Тегусігальпа	Посольство	1957	Було засноване як представництво, перетворене на консульство в 1962, потім на посольство 1965
Гондурас	Сан-Педро-Сула	Генеральне консульство	1997
Греція	Афіни	Посольство (де-факто)	1973	Також акредитоване в: Болгарія, Кіпр
Данія	Копенгаген	Посольство (де-факто)	1973
Еквадор	Кіто	Посольство (де-факто)	1977
Есватіні	Мбабане	Посольство	1968	Також акредитоване в: Мозамбік
Ізраїль	Тель-Авів	Посольство (де-факто)	1993
Індія	Нью-Делі	Посольство (де-факто)	1995	Також акредитоване в: Бангладеш, Бутан, Непал
Індія	Ченнаї	Консульство (де-факто)	2012	Також акредитоване в: Мальдіви, Шрі-Ланка
Індонезія	Джакарта	Посольство (де-факто)	1971	Також акредитоване в: Східний Тимор
Індонезія	Сурабая	Консульство (де-факто)	2015
Ірландія	Дублін	Посольство (де-факто)	1988
Іспанія	Мадрид	Посольство (де-факто)	1973
Італія	Рим	Посольство (де-факто)	1990
Йорданія	Амман	Посольство (де-факто)	1977	Також акредитоване в: Єгипет, Ірак, Ліван, Лівія, Сирія
Канада	Оттава	Посольство (де-факто)	1993	Від'єдналась від представництва в Торонто
	Ванкувер	Консульство (де-факто)	1991
	Торонто	Консульство (де-факто)	1991
КНР	Гонконг	Консульство (де-факто)	1966
КНР	Макао	Консульство (де-факто)
Колумбія	Богота	Посольство (де-факто)	1969
Кувейт	Ель-Кувейт	Посольство (де-факто)	1986
Латвія	Рига	Посольство (де-факто)	1997	Також акредитоване в: Естонія
Литва	Вільнюс	Посольство (де-факто)	2021
Малайзія	Куала-Лумпур	Посольство (де-факто)	1974
Маршаллові Острови	Маджуро	Посольство	1998	Також акредитоване в: Федеративні Штати Мікронезії
Мексика	Мехіко	Посольство (де-факто)	1989
Монголія	Улан-Батор	Посольство (де-факто)	2002
М'янма	Янгон	Посольство (де-факто)	2016
Науру	Айво	Посольство	1980	Було засноване як генеральне консульство, перетворене на посольство в 1990 Було закрите в 2002—2005
Нігерія	Лагос	Посольство (де-факто)	1991	Також акредитоване в: Бенін, Гамбія, Гана, Камерун, Ліберія, Сьєрра-Леоне Розташовувалося в місті Абуджа в 2001—2018
Нідерланди	Гаага	Посольство (де-факто)	1979
Німеччина	Берлін	Посольство (де-факто)	1981
	Гамбург	Консульство (де-факто)
	Мюнхен	Консульство (де-факто)	1988
	Франкфурт-на-Майні	Консульство (де-факто)	1980
Нова Зеландія	Веллінгтон	Посольство (де-факто)	1991	Також акредитоване в: Ніуе
Нова Зеландія	Окленд	Консульство (де-факто)	1973
ОАЕ	Дубай	Консульство (де-факто)	1979	Також акредитоване в: Іран
Оман	Маскат	Посольство (де-факто)	1977
Палау	Корор	Посольство	1999
Папуа Нова Гвінея	Порт-Морсбі	Посольство (де-факто)	1990	Також акредитоване в: Соломонові Острови
ПАР	Преторія	Посольство (де-факто)	1998	Також акредитоване в: Ангола, Ботсвана, Бурунді, Еритрея, Замбія, Зімбабве, Кенія, Коморські Острови, Лесото, Ліберія, Маврикій, Мадагаскар, Малаві, Руанда, Сомалі, Сейшельські Острови, Уганда
ПАР	Кейптаун	Консульство (де-факто)	1998	Також акредитоване в: Намібія
Парагвай	Асунсьйон	Посольство	1959
Парагвай	Сьюдад-дель-Есте	Генеральне консульство	1988
Перу	Ліма	Посольство (де-факто)	1978
Південна Корея	Сеул	Посольство (де-факто)	1993
Південна Корея	Пусан	Консульство (де-факто)	2004
Польща	Варшава	Посольство (де-факто)	1992	Також акредитоване в: Україна
Португалія	Лісабон	Посольство (де-факто)	1992	Також акредитоване в: Гвінея-Бісау, Кабо-Верде
Росія	Москва	Посольство (де-факто)	1993	Також акредитоване в: Грузія, Киргизстан
Саудівська Аравія	Ер-Ріяд	Посольство (де-факто)	1990	Також акредитоване в: Афганістан, Джибуті, Ефіопія, Ємен, Катар, Пакистан
Сент-Вінсент і Гренадини	Кінгстаун	Посольство	1983	Також акредитоване в: Гаяна, Суринам
Сент-Кіттс і Невіс	Бастер	Посольство	1984	Також акредитоване в: Ангілья, Антигуа і Барбуда, Британські Віргінські Острови, Кайманові Острови, Мартиніка, Монтсеррат, Сен-Бартелемі, Сен-Мартен, Ямайка
Сент-Люсія	Грос-Айлет	Посольство	2007
Сінгапур	Сінгапур	Посольство (де-факто)	1969	Також акредитоване в: Північна Корея
Словаччина	Братислава	Посольство (де-факто)	2003
Сомаліленд	Харгейса	Посольство (де-факто)	2020
США	Вашингтон	Посольство (де-факто)	1979
	Атланта	Консульство (де-факто)
	Бостон	Консульство (де-факто)	1982
	Гонолулу	Консульство (де-факто)	1979	Також акредитоване в: Американське Самоа
	Денвер	Консульство (де-факто)	2015	Переїхало з Канзас-Сіті, де було першопочатково засноване в 1985
	Лос-Анджелес	Консульство (де-факто)
	Маямі	Консульство (де-факто)	1988	Також акредитоване в: Багамські Острови, Американські Віргінські Острови, Пуерто-Рико
	Нью-Йорк	Консульство (де-факто)
	Сан-Франциско	Консульство (де-факто)
	Сіетл	Консульство (де-факто)
	Х'юстон	Консульство (де-факто)
	Чикаго	Консульство (де-факто)	1979
	Хагатна	Консульство (де-факто)}	1991	Було закрите в 2017—2020 Також акредитоване в: Північні Маріанські Острови
Таїланд	Бангкок	Посольство (де-факто)	1980
Тувалу	Фунафуті	Посольство	1998
Туреччина	Анкара	Посольство (де-факто)	1989	Також акредитоване в: Казахстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан
Угорщина	Будапешт	Посольство (де-факто)	1990	Також акредитоване в: Боснія і Герцеговина, Косово, Сербія, Чорногорія
Фіджі	Сува	Посольство (де-факто)	1971	Також акредитоване в: Вануату, Волліс і Футуна, Кірибаті, Нова Каледонія, Тонга, Французька Полінезія
Філіппіни	Маніла	Посольство (де-факто)	1975
Фінляндія	Гельсінкі	Посольство (де-факто)	1990
Франція	Париж	Посольство (де-факто)	1972	Також акредитоване в: Алжир, Буркіна-Фасо, Габон, Гвінея, Кот-д'Івуар, Лівія, Малі, Мавританія, Майотта, Марокко, Нігер, Сенегал, Того, Туніс, Центральноафриканська Республіка, Чад
Франція	Екс-ан-Прованс	Консульство (де-факто)	2020
Чехія	Прага	Посольство (де-факто)	1991	Було створене як представництво у Чехословаччині
Чилі	Сантьяго	Посольство (де-факто)	1975
Швейцарія	Берн	Посольство (де-факто)	1994	Переїхало з Лозанни
Швейцарія	Женева	Консульство (де-факто)	1997
Швеція	Стокгольм	Посольство (де-факто)	1981
Японія	Токіо	Посольство (де-факто)	1972
	Йокогама	Консульство (де-факто)	1972
	Наха	Консульство (де-факто)	1958
	Осака	Консульство (де-факто)	1972
	Саппоро	Консульство (де-факто)	2009
	Фукуока	Консульство (де-факто)	1972
Світова організація торгівлі	Женева	Постійне представництво	2002

Колишні дипломатичні представництва

Закриті через припинення офіційних відносин
Закриті через припинення офіційних відносин, але продовжують працювати неофіційні представництва

Країна	Місто	Тип місії	Рік відкриття	Рік закриття	Примітки
Бангладеш	Дакка	Посольство (де-факто)	2004	2009	Повноваження віднесені до представництва в Індії
Білорусь	Мінськ	Посольство (де-факто)	1996	2006	Повноваження віднесені до представництва в Росії
Бенін	Котону	Посольство		1965
Болівія	Ла-Пас	Посольство (де-факто)	1990	2009
Ботсвана	Габороне	Посольство		1974
Буркіна-Фасо	Уагадугу	Посольство		2018
Камбоджа	Пномпень	Військова місія	1972	1975
Камбоджа	Пномпень	Посольство (де-факто)	1994	1997
Центральноафриканська Республіка	Бангі	Посольство		1964
Колумбія	Богота	Посольство	1947	1980	Було засноване як представництво, перетворене на посольство в 1961
	Барранкілья	Генеральне консульство	1972	1980
	Барранкілья	Консульство (де-факто)	1980	1991
Коста-Рика	Сан-Хосе	Посольство		2007
Домініка	Розо	Посольство		2004
Домініканська Республіка	Санто-Домінго	Посольство		2018
Еквадор	Гуаякіль	Консульство (де-факто)	1974	1998
Сальвадор	Сан-Сальвадор	Посольство		2018
Габон	Лібревіль	Посольство		1974
Гамбія	Бангі	Посольство		1974
Гамбія	Бангі	Посольство	1996	2013
Греція	Афіни	Посольство	1929	1972	Було засноване як представництво, перетворене на посольство в 1947
Японія	Тайхоку	Генеральне консульство	1930	1945	Генеральне консульство працювало в період, коли уряд Гоміндану розташовувався на материку, а острів Тайвань належав Японії
Кірибаті	Баїрикі	Посольство	2004	2019
Латвія	Рига	Генеральне консульство	1992	1994
Ліберія	Монровія	Посольство	1957	2003	Було засноване як представництво, перетворене на посольство в 1960
Лівія	Триполі	Посольство (де-факто)	1980	1997	Закрито під тиском КНР
Лівія	Триполі	Посольство (де-факто)	2008	2011	Закрито через початок Першої громадянської війни у Лівії
Люксембург	Люксембург	Посольство (де-факто)	1975	2002	Повноваження віднесені до представництва в Бельгії
Північна Македонія	Скоп'є	Посольство	1999	2001
Монако	Макао	Посольство (де-факто)	1945	1966	Спеціальна комісія
Мадагаскар	Антананаріву	Посольство	1960	1972	До оголошення незалежності Мадагаскару було генеральним консульством
Малаві	Лілонгве	Посольство		2008
Малайзія	Куала-Лумпур	Генеральне-консульство	1964	1974
Нікарагуа	Манагуа	Посольство	1930	2021	Започатковане як генеральне консульство, перетворене на представництво в 1955, потім в посольство в 1965, закрите через припинення дипломатичних відносин в 1985—1990 та з 2021.
Нігер	Ніамей	Посольство		1974
Нігерія	Абуджа	Посольство (де-факто)	2001	2018	Переїхало до міста Лагос
Норвегія	Осло	Посольство (де-факто)	1980	2017	Повноваження віднесені до представництва в Швеції
Панама	Панама	Посольство		2017
Панама	Колон	Генеральне консульство		2009
Руанда	Кігалі	Посольство		1972
Перу	Ліма	Посольство	1911	1971
Саудівська Аравія	Джидда	Консульство (де-факто)		2017	Повноваження віднесені до представництва в Ер-Ріяді
Сан-Томе і Принсіпі	Сан-Томе	Посольство		2016
Соломонові Острови	Хоніара	Посольство		2019
ПАР	Преторія	Посольство	1976	1998
	Йоганнесбург	Консульство	1912	1998
	Йоганнесбург	Консульство (де-факто)	1998	2009
	Кейптаун	Консульство	1973	1998
Сенегал	Дакар	Посольство		1964
Швейцарія	Цюрих	Посольство (де-факто)	1973	2007	Об'єдналося з представництвом в місті Берн
Швейцарія	Лозанна	Консульство (де-факто)	1979	1994	Переїхало до міста Берн
Того	Ломе	Посольство		1972
Тонга	Нукуалофа	Посольство		1998
Уругвай	Монтевідео	Посольство	1957	1988
Уругвай	Монтевідео	Посольство (де-факто)	1992	2002	Планувалось тимчасове закриття, однак, воно стало постійним. Повноваження віднесені до представництва в Аргентині.
США	Вашингтон	Посольство	1912	1978
	Канзас-Сіті	Консульство	1974	1978
	Канзас-Сіті	Консульство (де-факто)	1985	2015	Переїхало до міста Денвер
	Чикаго	Consulate	1930	1979
Венесуела	Каракас	Посольство (де-факто)	1974	2009

Галерея

Посольство в Белізі
Посольство в Есватіні
Посольство у Ватикані
Представництво у Парижі, Франція
Представництво в Римі, Італія
Представництво в Лондоні, Велика Британія
Представництво в Лісабоні, Португалія
Представництво в Токіо, Японія
Представництво в місті Гаага, Нідерланди
Представництво у Вашингтоні, США
Представництво в Г'юстоні, штат Техас, США
Представництво в Сіетлі, штат Вашингтон, США
Представництво в Гонолулу, штат Гаваї, США
Представництво в Сурабаї, Індонезія
Представництво в Сомаліленді

Див. також

Посилання

Примітки

↑ What is the 'One China' policy? [Що таке 'політика одного Китаю'?]. BBC News (англ.). 10 лютого 2017. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 29 січня 2022.
↑ Global Diplomacy Index – 2019 Country Ranking (англ.). Lowy Institute. Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 10 вересня 2020. [Архівовано 2019-02-01 у Wayback Machine.]
↑ Шеттак, Томас Дж. (2020). The Race to Zero?: China's Poaching of Taiwan's Diplomatic Allies. Orbis. 64 (2): 334—352. doi:10.1016/j.orbis.2020.02.003. ISSN 0030-4387. PMC 7102519. PMID 32292214. (англ.)
↑ Еспінвол, Нік (10 липня 2020). Taiwan Throws a Diplomatic Curveball by Establishing Ties With Somaliland. The Diplomat. Архів оригіналу за 8 вересня 2020. Процитовано 6 вересня 2020. (англ.)
↑ Чанг, Адріана (6 липня 2020). Taiwan-China Diplomatic Competition Comes to Somaliland. Голос Америки. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 6 вересня 2020. (англ.)
↑ Моура, Нельсон (24 вересня 2020). Rising Beijing-Taipei tensions also taking a toll in Macau-Taipei relations. Macau News Agency. Процитовано 27 жовтня 2020. (англ.)
↑ Тьєцці, Шеннон (12 лютого 2014). Taiwan, Mainland China Agree to New Communication Mechanism. The Diplomat. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 6 вересня 2020. (англ.)

[1] What is the 'One China' policy? [Що таке 'політика одного Китаю'?]. BBC News (англ.). 10 лютого 2017. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 29 січня 2022.

[2] Global Diplomacy Index – 2019 Country Ranking (англ.). Lowy Institute. Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 10 вересня 2020. [Архівовано 2019-02-01 у Wayback Machine.]

[3] Шеттак, Томас Дж. (2020). The Race to Zero?: China's Poaching of Taiwan's Diplomatic Allies. Orbis. 64 (2): 334—352. doi:10.1016/j.orbis.2020.02.003. ISSN 0030-4387. PMC 7102519. PMID 32292214. (англ.)

[4] Еспінвол, Нік (10 липня 2020). Taiwan Throws a Diplomatic Curveball by Establishing Ties With Somaliland. The Diplomat. Архів оригіналу за 8 вересня 2020. Процитовано 6 вересня 2020. (англ.)

[5] Чанг, Адріана (6 липня 2020). Taiwan-China Diplomatic Competition Comes to Somaliland. Голос Америки. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 6 вересня 2020. (англ.)

[6] Моура, Нельсон (24 вересня 2020). Rising Beijing-Taipei tensions also taking a toll in Macau-Taipei relations. Macau News Agency. Процитовано 27 жовтня 2020. (англ.)

[7] Тьєцці, Шеннон (12 лютого 2014). Taiwan, Mainland China Agree to New Communication Mechanism. The Diplomat. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 6 вересня 2020. (англ.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]