Са́га (давньоскан. saga, МФА: [ˈsaːɣa] — сказання) — оригінальні та перекладні епічні (історичні та героїчні) твори з віршованими вставками, поширені в Ірландії та Ісландії (VIII-XIII ст.).

Поділяються на ранні (усні) та пізні (писемні), створені безіменними авторами (філідами) — знавцями давніх законів. Найпоширеніші мотиви саг — військові подвиги, викрадення худоби, сватання, плавання у дивні краї, бенкети. Саги нагадують за стилем лицарські романи.

Переважно у сагах описувалися військові подвиги, викрадення худоби, сватання, плавання у дивні краї, бенкети.

Іноді використовувалися інтертекстуальні елементи, запозичені з античного, біблійного епосів тощо, як-от про троянців, юдеїв та інших, а також апостольські, переважно перекладені з латини, пов'язані з запровадженням християнства в Скандинавії в XI—XII ст.

У метафоричному сенсі (а іноді й іронічно) сагою називають також літературні твори інших стилів та епох (у тому числі сучасні) або взагалі життєві історії, що мають щось спільне з давньоскандинавськими сагами: зазвичай це деяка епічність стилю або змісту та / або ставлення до сімейних історій декількох поколінь. Деякі автори включають слово «сага» в назву своїх творів.

Назва saga, ймовірно, походить від ісландського дієслова segja — говорити, і позначає як усне оповідання, так і оформлене у письмовому вигляді. Спочатку в ісландців термін «сага» застосовувався по відношенню до будь-якої прозової розповіді, проте нині він об'єднує сукупність літературних пам'яток, записаних у вказаний час.

Матеріалом для саг також були таттри.^[1]

Систематизація саг розпочалась у XII ст. Деякі їхні сюжети (сказання про Фінна) поширилися за межі Ірландії та Ісландії, вплинули на творчість Дж. Макферсона, Г. Ібсена, Дж. Голсуорсі та інших.

Сага завжди починається з представлення дійових осіб, опису їх роду. При цьому використовуються стандартні кліше: "Жив чоловік на ім'я …, він був сином …. Одружений він був на …, дітей їх звали … ". Всі більш-менш значущі дійові особи характеризуються таким чином. Іноді розповідь починається за кілька поколінь до появи головного героя (героїв), вертаючись аж до часів заселення Ісландії та виникнення держав Скандинавського півострова. Взагалі, для саг характерно дуже велике число діючих осіб, іноді до сотні й більше. Потім розповідь переходить до основних подій — чвар (в родових сагах), правління (в королівських сагах), які теж описуються з усією докладністю, аж до вказівки, хто кому і яку рану наніс у бою й яке відшкодування було за це виплачено. Часто дослівно цитуються інші пам'ятники — наприклад, «Книга про заселення землі» або тексти давньоскандинавських законів. Хронологія завжди досить чітко витримана — точно вказується, скільки років минуло з часу тієї чи іншої події. Відносини статей у сагах ніколи не описуються так, як це прийнято в літературі нового часу. Все, що відбувається між подружжям, згадується лише через те, що має відношення до сюжету. Про любовний зв'язок між чоловіком та жінкою, які не перебувають у шлюбі, взагалі йдеться тільки натяками. Часто в сагах виступає й фантастичний елемент — епізоди з привидами, нежиттю, різними знаменнями тощо. Досить поширеним мотивом в родових сагах є перемога головного героя над вікінгом-берсерком під час перебування в Скандинавії.

• Сага про Вельсунгів
• Сага про Еріка Рудого
• Сага про йомсвікінгів
• Сага про Еймунда
• Сага про Гіслі
• Про Олафа Трюґґвасона
• Про Олафа Святого
• Про Грольва Пішохода
• Про гутів
• Про давні часи північних країн
• Про Інґвара Мандрівника
• Про мешканців Фарерських островів (записана між 1200—1215 роками)
• Про Магнуса Доброго (записана до 1200 р. за матеріалами стансів королівських скальдів)
• Про народження Кухуліна
• Цикл саг «Про давні часи» (зокрема, оповідь про Ейріка Мандрівника)
• Сага про хрещення (автор — Стурла Тордарсон)

• Таттр

• Сага // Літературознавчий словник-довідник / за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
• Л. Войтович. Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) за травень-червень. — С. 37-55. ISSN 0130-5247
• С. Хведченя. Давньоісландські саґи як джерело з історичної географії: подорож Торвальда Кодранссона у святу землю і його перебування на теренах Русі (початок XI ст.) // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) за вересень-жовтень. — С. 200—212. ISSN 0130-5247
• Сага // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 362-363.

• Кравченко Т. О. Са́ги // Енциклопедія історії України: Додатковий том. Кн. 1: А–Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова редкол.) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: «Наукова думка», 2021. — С. 515—516. — 773 с. — ISBN 978-966-00-1858-7.
• Саґа // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1658. — 1000 екз.
• Хронікат // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 563.
• Саґа // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 508. — 634 с.
• Скандинавські джерела (Саги) // Україна і українці очима світу: бібліогр. покажч. / НПБУ; упоряд.: О. І. Білик, К. М. Науменко; літ. ред. О. І. Бохан; наук. ред. В. О. Кононенко; — Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2018. — С. 60–63. — 248 с.

Це незавершена стаття з міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.