село Сегединці
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Звенигородський район
Тер. громада	Вільшанська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA71020070080051589
Облікова картка	gska2.rada.gov.ua
Основні дані
Засноване	18 століття[1]
Населення	324 чоловіка (на 2001 рік)
Поштовий індекс	19522
Телефонний код	+380 4734
Географічні дані
Географічні координати	49°16′16″ пн. ш. 31°8′36″ сх. д. / 49.27111° пн. ш. 31.14333° сх. д. / 49.27111; 31.14333
Середня висота над рівнем моря	206 м[2]
Відстань до обласного центру	68,5 (фізична) км[3]
Місцева влада
Адреса ради	смт. Вільшана
Карта
Сегединці
Сегединці
Мапа

Сегеди́нці — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, у складі Вільшанської селищної громади.

Село Сегединці розташоване за 2 кілометри на північний захід від села Петрики та за 8 кілометрів у тому ж напрямку від містечка Вільшана, розкинувшись у верхів'ї безіменного струмка (допливу річки Правої Журавки) та простягається з південного сходу на північний захід на 2,5 кілометри. Поверхня сільської території являє собою підвищену полого-хвилясту рівнину, розчленовану долиною струмка, а також значною кількістю ярів та балок. Загальний перепад висот становить близько 65 метрів, більші з яких підіймаються до відмітки 225 м, а менші опускаються до 160 м.

В основі назви антропонім «Сегеда» — прізвище козака, що першим звів тут осаду. Колишня назва — Сегедин хутір.

Цікавим джерелом інформації про мешканців Сегединців є зібрання історичних документів «Архив Юго-Западной России», в другому томі п'ятої частини цього видання опубліковано переписи єврейського населення на території Київського воєводства які відбулися в 1765—1791 роках. Перший перепис був проведений в 1765 році, тоді в Сегединцях проживало 10 євреїв^[4], в 1775 — 4^[5], в 1778— 3^[6], в 1784— 4^[7].

Перший відомий перепис населення Сегединців — це Ревізькі казки 1795 року (V ревізія)^[8]. В сумі в документі перераховано поіменно 500 жителів села.

всего в селе сегединцах оседлыхь подданых мужского пола - 240, женского пола - 260

Станом на 1 січня 1842 року в Сегединцях нараховувалося 99 дворів, дані про чисельність населення датовані 1864 роком, краєзнавець Лаврентій Похилевич зазначає, що в селі проживає 710 осіб обох статей^[9]. Згідно з даними перепису населення Російської імперії, проведеним у 1897 році, кількість жителів в Сегединцях становила 923 особи. Чоловіків — 453, жінок — 470, з них аж 922 особи були православними, одна особа була іновірцем^[10].

Станом на 1 січня 1900 р. в Сегединцях було 238 дворів, жителів обох статей — 1225, з них чоловіків — 623, жінок — 602 (що становило 8,37 % від загальної кількості мешканців Пединівської волості)^[11].

Станом на 2001 рік в селі проживало 324 особи.

Краєзнавець Лаврентій Похилевич у своїй книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії», виданій у 1864 році пише:

Сегединці, село біля вершин річки Вільшанки, в 2-х верстах на захід від Журавки. Жителів обох статей 710, поза тим в хуторах по річечці Мазник 70 душ. Церква Великомучениці Варвари, дерев'яна, побудована 1779 року; по штатах належить до 5-го класу; землі має 37 десятин. До села також належить хутір Петрики який є частиною Вільшанських маєтностей графів Браницьких, від Сегединців 1-а верста [12].

У 1866 році внаслідок чергової адміністративної реформи Сегединці ввійшло в склад новоутвореної Пединівської волості. Відстань від повітового міста Звенигородки до села становила 27 верст.

В 1891 в селі була збудована нова церква Великомучениці Варвари, пізніше зруйнована комуністами. Станом же на 1 січня 1900 р. в Сегединцях було 238 дворів, за селом значилось 551 десятина землі, з яких 512 десятин належало селянам і 39 — церкві. Село належало поміщику Петру Павловичу Енгельгардту, вів його господарство управитель Йосип Францевич Кулицький за 4-пільною системою, в селянських господарствах практикувалася трипільна система. В селі діяли також каплиця, церковнопарафіяльна школа, два вітряних млини та сільський банк. Була також в селі запасна хлібна гамазея в якій на той час на зберіганні знаходилося 287 чвертей озимого і 143 чверті ярового хліба. Пожежна частина складалася з помпи, бочок, багрів та відер на утримання яких витрачалося щорічно до 15 рублів^[13].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

Під час Голодомору 1932—1933 років загинуло 53 особи^[14].

Навколо Сегединців розміщувались хутори: Ільченків, Гибалів, Різників та Моргунів.

В селі не працює загальноосвітня школа І-III ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт.

Сегединці у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Черкащина»
	Теми у Вікіджерелах?
	Проєкт «Населені пункти України»
	Проєкт «Черкащина»

Уродженцями села є:

• Бондаренко Іван Максимович (22 серпня 1895⁣ — ⁣1968) — військовий, полковник, начальник 141 стрілецької дивізії РСЧА, викладач Ленінградського індустріального інституту^[15];
• Моргун Артур Анатолійович (19 вересня 1996 — 18 березня 2022) - військовослужбовець, старший матрос, загинув в результаті бомбардування м. Миколаїв російською авіацією під час Російського вторгнення в Україну (2022);

Село Сегединці згадується в повісті І.Нечуй-Левицького "Хмари". Тут проживає батько одного з головних героїв Василя Дашковича.^[16]

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)