село Мліїв
Будинок Науки
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Черкаський район
Тер. громада	Мліївська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA71080270010024541
Облікова картка	gska2.rada.gov.ua
Основні дані
Засноване	1499
Перша згадка	1499 (525 років)
Населення	4 356 чоловік (на 1 січня 2010 року)[1]
Територія	120,04 км²[2]
Площа	15,85 км²[2]
Густота населення	274,8 осіб/км²
Поштовий індекс	19511, 19512
Телефонний код	+380 4734
Географічні дані
Географічні координати	49°20′51″ пн. ш. 31°32′11″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	81 — 90 м[3]
Водойми	річка Вільшанка
Відстань до обласного центру	39,1 (фізична) км[4] 45 (автошляхами) км[2]
Відстань до районного центру	10 км[2]
Місцева влада
Адреса ради	с.Мліїв, вул. Данила Кушніра, 63
Сільський голова	Микитенко Василь Вікторович
Карта
Мліїв
Мліїв
Мапа
Мліїв у Вікісховищі

Млі́їв (давні назви — Мгліїв, Імліїв, Ітомгліїв) — село Черкаського району Черкаської області в Україні, центр Мліївської сільської громади.

Село розташоване на берегах річки Вільшанки за 10 км від міста Городище та за 45 км від обласного та районного центру — міста Черкаси. Площа населеного пункту — 1585 га, територія колишньої Мліївської сільської ради — 12 004 га. Населення — 4 356 осіб.

Перша писемна згадка про Мліїв належить до 1499 року^[5], коли він належав Васьковичам, проте є припущення, що історія поселення сягає часів Київської Русі.

На початку 17 століття у власності Христини Коренівської (до шлюбу Зубрик), з 28 березня 1633 — коронного гетьмана Станіслава Конецпольського^[6].

Існує переказ про мліївського селянина Данила Кушніра, страченого шляхтичами за відмову прийняти католицьку віру. Кушніра катували, а потім облили смолою й підпалили. Цей акт був спрямований на те, щоб залякати населення, яке піднялося на боротьбу.

В 1648 році Млієвом оволоділи війська Богдана Хмельницького і він став ранговим містечком гетьмана^[7].

У першій половині січня 1654 року для приведення до присяги володарю царю та великому князю Олексію Михайловичу брацлавського полку, серед інших ґородів і у ґородах Новий та Старий Мгліїв, був посланий князь Федір Барятинський^[8]. У ґороді Новий Мгліїв присягу склали: 1 сотник, 1 сотенний отаман, 1 сотенний осавул, 208 козаків, 13 міщан. У ґороді Старий Мгліїв поисягу склали: 1 сотенний отаман, 1 сотенний осавул, 40 козаків, 34 міщанина^[9].

В 1661 році, за постановою сейму, Мліїв знову був закріплений за Конецпольським. З початку XVIII століття Мліїв з округою належав князю Любомирському.

На початку XIX століття Мліїв перейшов у власність до Єлизавети Браницької, дружини князя Воронцова.

В роки визвольних змагань Мліїв був ареною боротьби загонів українських повстанців проти більшовиків та інших загарбницьких сил. На початку 1920-х років село — центр Мліївської республіки.

В ході Другої світової війни село окуповане німецькими військами 2 серпня 1941 року. 6 лютого 1944 року частини 72-ї та 254-ї стрілецьких дивізій 52-ї армії СРСР підійшли до села і з боями 9 лютого відвоювали його, відновивши радянську окупацію.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

Восени 2016 року на будинку, де з 1870 по 1873 рік проживав автор слів Гімну України Павло Чубинський, встановили пам'ятну дошку.^[10]

У селі працює два цегельні заводи, два лісництва з цехом переробки деревини державного підприємства «Смілянське лісове господарство». Подальшого розвитку набуває приватне підприємство з переробки деревини та виробів повсякденного вжитку, приватна науково-виробнича фірма «Міком», «Ліга ЛТД» з охолодження молока.

У сільськогосподарському виробництві діють СТОВ «Симиренківське» (колишній колгосп імені Симиренка), три селянсько-фермерські господарства — фірма «КСВ», СФГ «Україна», СФГ «ВМС», два приватні підприємці, які спеціалізуються з виробництва зернових і технічних культур, а СТОВ «Симиренківське» — ще й виробництва молока і м'яса. ТОВ «Петрус» здійснює виробництво товарного яйця на базі найновіших світових технологій.

Для забезпечення потреб жителів промисловими виробами та продуктами харчування в селі працює 57 приватних підприємців, частина з яких мають у користуванні 35 закладів торгівлі та громадського харчування.

Типовим представником промислового виробництва є ВАТ «Мліївський ЗТО». Підприємство засноване в 1920 році. Відкрите акціонерне товариство «Мліївський завод технологічного обладнання» створено відповідно до рішення Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України від 05.05.1994 р. № 682, шляхом перетворення державного підприємства Мліївський завод технологічного обладнання у відкрите акціонерне товариство.

Діяльність підприємства спрямована на виробництво та реалізацію виробів з деревини, у тому числі столярних виробів; виробництво та реалізацію запасних частин до сільськогосподарських машин та іншого автотранспорту; виробництво та ремонт меблів; виробничу діяльність, пов'язана з виробництвом продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання; ремонт сільськогосподарської техніки; надання послуг по технічному обслуговуванню автотранспорту; виробництво та реалізацію продукції виробничо-технічного призначення; виробництво та реалізацію, окрім своїх потреб також на потреби інших структур та організацій, теплової та електричної енергії; організацію та проведення науково-дослідницьких та пошукових робіт; фінансові операції та операції з цінними паперами; залучення інвестицій у виробництво та будівництво, реалізація завершених або незавершених об'єктів будівництва; монтаж, демонтаж та ремонт металоконструкції, вантажопідіймальних кранів із застосуванням зварювальних робіт та кранів; експертне обстеження вантажопідіймальних кранів та проведення неруйнівного і руйнівного контролю металів та зварних з'єднань; виготовлення будівельних матеріалів; організація ремонту механізмів та транспортних засобів підприємств, установам та населенню тощо

Зовнішні відеофайли
	1. Як у Млієві на Черкащині з'явився сорт яблук Ренет Симиренка // Канал «Українська правда» на YouTube, 16 жовтня 2020.

Мліївський Інститут помології імені Л. П. Симиренка НААН має 200 га землі. Головна його робота — створення нових сортів плодово-ягідних культур. У Державному реєстрі сортів рослин України — сорти мліївської селекції, яких близько 30-ти. Також тут проводиться розробка інтенсивних технологій виробництва плодів і ягід, розробляються методики захисту багаторічних насаджень від шкідників та хвороб, здійснюються економічні дослідження: маркетингу садівничої продукції, розсадництва. При інституті працює державне дослідне господарство, що спеціалізується з впровадження розробок у виробництво. На його території розташовано дендропарк Мліївської дослідної станції.

У селі працюють дві загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів, дві дитячі дошкільні установи, два центри культури і дозвілля з будинками культури та бібліотеками, дільнична лікарня та лікарська амбулаторія, два відділення зв'язку, дві філії Ощадбанку, дві аптеки, ветдільниця та ветаптечний кіоск.

У селі діють:

• Храм Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України (храм освячено 25 жовтня 2009 року);
• Троїцька церква Православної церкви України в реставрованому приміщенні родинної церкви Симиренків;
• молитовний дім євангельських християн-баптистів.

Модрина — лісовий заказник місцевого значення.

Назва села згадується у романі Ліни Костенко «Берестечко»:

О Дар-Надія! Ждани та Бояни. Іркліїв. Мліїв. Злобин. Веремій. Великий Стидин. Халеп'я. Холоп'є! Ліпляве братолюбних Балаклій. А он і Київ. Подивись — та пильно. Моя Вкраїно, ти це чи не ти?

У 18-ому столітті Мліїв відомий як батьківщина мліївського титаря Данила Кушніра, якого заживо було спалено польською шляхтою напередодні Коліївщини. Образ Данила Кушніра, борця за віру і свій народ, використав Тарас Шевченко в поемі «Гайдамаки».

• Кошеленко Йосип Якимович (2 листопада 1887 — ?) — член Української Центральної Ради.
• Крижанівська Олеся Прокопівна (1956) — кандидат філософських наук, доцент кафедри політології, соціології та соціальної роботи НТУУ «Київський політехнічний інститут»;
• Курінна Тетяна Миколаївна (1958) — кандидат історичних наук, краєзнавець, журналіст, викладач Київського Центру підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України.
• Лисенко Віталій Пилипович (1950) — заслужений працівник освіти України, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри автоматики та робототехнічних систем Національного університету біоресурсів і природокористування України.
• Симиренко Володимир Левкович (1891—1938) — український помолог і селекціонер плодових культур, агроеколог.
• Симиренко Левко Платонович  (1855—1920) — український вчений-помолог, садівник, світовий авторитет в галузі садівництва, меценат.
• ігумен Феодосій (Палієнко) (1867 — ?) — намісник Виноградського Ірдинського Успенського чоловічого монастиря з 1910 по 1921 рр.

• Симиренко Василь Федорович  (1835—1915) — промисловець, інженер-конструктор та технолог в галузі цукроваріння, визначний меценат;
• Ротар Петро Тимофійович (1880—1906) — український громадський діяч, поет і педагог;
• Ротар Іван Тимофійович (1873—1905) — український громадсько-політичний діяч, педагог, літератор;
• Шевченко Василь Миколайович (1897—1981) — український вчений-фітопатолог, доктор сільськогосподарських наук, заслужений діяч наук УРСР;
• Потупейко Михайло Миколайович (1922—2007) — український письменник, літературознавець і громадський діяч, кандидат філологічних наук;
• Кравченко Михайло Лаврентійович (1925—2006) — український вчений-селекціонер, доктор біологічних наук.;
• Горідько Микола Якович (1938—2001) — український вчений в галузі фізичного матеріалознавства, кандидат фізико-математичних наук.
• Горідько Микола Антонович — депутат Верховної Ради УРСР 9—10-го скликань.
• Павло Чубинський — автор слів Державного Гімну України, проживав у Млієві.

Тут бували громадські діячі та вчені — Микола Костомаров, Михайло Драгоманов

• Карпенко Ганна Семенівна (1942—1990) — доярка колгоспу ім. В. Симиренка, Заслужений працівник сільського господарства УРСР
• Матвійко Василь Макарович (1922—1987) — бригадир садівників колгоспу ім. Леніна

• Буркут Іван Сидорович (1920 — 2 жовтня 1943);
• Гарань Олексій Федорович (1914 — 8 грудня 1969)

Святі

• Мученик Данило Мліївський (Куншір)  — пам'ять 11 серпня (н.с.)^[11][12];
• Священномученик Авраам (Шморкун) — пам'ять 26 травня (н.с.) в Соборі святих новомучеників Черкаських^[13]

З Млієвом пов'язана визначна подія в культурному житті українського народу, як видання 1860 року «Кобзаря» Тараса Шевченка. Дружба пов'язувала поета з родиною Симиренків, яка виділила кошти на це видання. В 1840 — 1850-х роках Шевченко не раз гостював у Млієві.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

• Мліїв [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] // ЕСУ
• Мліїв // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 269-270.

Мліїв у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Черкащина»
	Теми у Вікіджерелах?
	Проєкт «Населені пункти України»
	Проєкт «Черкащина»
	Мліїв у Вікісховищі?

• Мліїв на who-is-who.com.ua^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Мліївська республіка [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• село Мліїв [Архівовано 16 червня 2020 у Wayback Machine.]
• Mlijów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 520. (пол.)
• Mlijów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 342. (пол.)