Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (листопад 2024) Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (листопад 2024)

Русичі — поетична назва жителів Київської Русі із «Слова о полку Ігоревім», варіант звичайнішого етноніма «русин», або «русь». Термін «русич» не засвідчений у жодних інших староруських текстах.

Вперше з'являється в опублікованому в 1800 році «Слові о полку Ігоревім» термін «русич» зустрічається там лише чотири рази, два в формі «русичі», і два в формі «русици». "Це, — пояснюють, — авторське слово, своєрідна формула високого стилю «староруського поета». До речі, слово «русич» не має жіночого роду, на відміну від етноніма «русин» — «русинка».

Французький дослідник Анрі Мазон і російський вчений Олександр Зимін, які виступають проти києво-руського «Слова», вважаючи його стилізацією, написаною в XVIII ст. вихованцем Київської духовної академії Іваном Биковським, посилаються якраз на термін «русичі» як на аргумент неоригінальності твору. Вони вказують на той факт, що термін «русич» не засвідчений у жодних інших стародавніх текстах. «Чудернацька назва „Русичі“ із „Слова о полку Ігоревім“, на нашу думку, походить не від Русь, а від легендарного князя Руса, що його вигадали польські літописці. Якраз оці „Русичі“ є одним з доказів неавтентичності „Слова“, бо легенда про князя Руса з'явилася лише в XV–XVI в.в.».

Прискіпливий аналіз терміна «русичі» навів дослідників на думку про можливу тут помилку в написанні. Відомо, що у списку «Слові...» (оригінал начебто згорів в Москві 1812 року) багато темних місць. Виникло припущення, "що в «Слові о полку Ігоревім» замість міфічного «русичі» більш коректно читати «русьци». Отже, улюблений поетами і публіцистами «русич» втрачає свою непевну роль замінника етноніма «русин».

Етнонім «русичі» активно використовується проросійськими науковцями та публіцистами з метою усунення з обігу оригінального етноніму «русини», що історично пов'язаний з українцями^[1][2].

• Борщак І. Рецензія // Україна. Українознавство і французьке культурне життя.— Париж, 1950.— Зб. 4.— С. 300.
• Милов Л.В. Ruzzi «Баварского географа» и так называемые «русичи» // Отечественная история.— 2000.— №1.— С. 96 (рос.)
• Словарь-справочник «Слово о полку Игореве».— Л.: Наука, 1978.— Вып. 5.— С. 62. (рос.)

• Євген Наконечний, «Украдене ім'я; чому русини стали українцями? [Архівовано 27 серпня 2008 у Wayback Machine.]», VII. ОСОРУЖНИЙ ЕТНОНІМ